ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.07
12:38
Уже прощаються із листям дерева,
Стоять оголені, задумані, врочисті.
І раптом всупереч прогнозам падолисту
На дереві однім з’явилися... рожево-білі квіти.
Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
Невдовзі вітер і дощі понищать їх несамовито...
Д
Стоять оголені, задумані, врочисті.
І раптом всупереч прогнозам падолисту
На дереві однім з’явилися... рожево-білі квіти.
Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
Невдовзі вітер і дощі понищать їх несамовито...
Д
2025.09.07
07:01
https://www.facebook.com/share/p/1G79yWG3eF/
2025.09.07
05:44
Жінки красиві втомлюють мій зір
І білий світ затьмарюють собою, –
Коли зближався з гарною на спір,
То розчинявся в ній перед юрбою.
Мов безвісті, відразу пропадав
Не лиш для інших, а також для себе, –
Отак, буває, покидає, став
У пошуках річок б
І білий світ затьмарюють собою, –
Коли зближався з гарною на спір,
То розчинявся в ній перед юрбою.
Мов безвісті, відразу пропадав
Не лиш для інших, а також для себе, –
Отак, буває, покидає, став
У пошуках річок б
2025.09.06
22:40
Чи не тому вуста німі,
що душу відвели зимі
в солодких перегрівах тіла?
Бо брали - що душа хотіла,
а віддавали дні одні
та берегли на старість сили.
Та лічить Бог
на часу вервиці за двох
що душу відвели зимі
в солодких перегрівах тіла?
Бо брали - що душа хотіла,
а віддавали дні одні
та берегли на старість сили.
Та лічить Бог
на часу вервиці за двох
2025.09.06
21:50
Я в'язну в снігах, ніби в пісках часу.
Я в'язну в часі, наче в снігах.
Погана видимість через снігопад
створює плівку, через яку
можна побачити драму століть.
Сніги засмоктують мене,
як трясовина. У снігах
я потрапляю в пастку,
Я в'язну в часі, наче в снігах.
Погана видимість через снігопад
створює плівку, через яку
можна побачити драму століть.
Сніги засмоктують мене,
як трясовина. У снігах
я потрапляю в пастку,
2025.09.06
13:49
Синій хліб не їж, матимеш недуг
Що вбили брата, убили сестру
А курчачий гриль на скошених пісках
Не зрівняю із бобами що у твоїх руках
О, Мейбел, Мейбел
Люблю тебе, дівча
Та я не певний
Що вбили брата, убили сестру
А курчачий гриль на скошених пісках
Не зрівняю із бобами що у твоїх руках
О, Мейбел, Мейбел
Люблю тебе, дівча
Та я не певний
2025.09.06
12:39
Ще день висить на сонця цвяшку.
Давно печуться хмари-калачі.
І небо крадне пізню пташку,
Сплітають синь шипшин кущі.
Прив’яже ніч на нитку тиші
Старий горіх- тепла віщун.
І трави стануть неба вищі.
Давно печуться хмари-калачі.
І небо крадне пізню пташку,
Сплітають синь шипшин кущі.
Прив’яже ніч на нитку тиші
Старий горіх- тепла віщун.
І трави стануть неба вищі.
2025.09.06
11:59
Каже батько: годі, сину!
Досить статку!! Рівно спину!!!
Ростив змалку – відпочину:
Боже зранку, всім по чину!
06.09.2025р. UA
Досить статку!! Рівно спину!!!
Ростив змалку – відпочину:
Боже зранку, всім по чину!
06.09.2025р. UA
2025.09.06
07:19
І уявити не можу
В снах, або в мріях своїх,
Щоб я на тебе схожу
Стріти колись десь зміг.
Тож не покину ніколи
І не ображу ніяк, –
В мене залюблену долю
Більше не стріну – це факт.
В снах, або в мріях своїх,
Щоб я на тебе схожу
Стріти колись десь зміг.
Тож не покину ніколи
І не ображу ніяк, –
В мене залюблену долю
Більше не стріну – це факт.
2025.09.06
02:51
Повзучі гади теж літають, якщо їх добряче копнути.
Тим, що живуть у вигаданому світі, краще там і помирати.
Хочеш проблем собі – створи проблеми іншим.
Не дикун боїться цивілізації, а цивілізація дикуна.
Люди якщо і змінюються, то не в кращий
2025.09.05
21:30
Мене жене гостроконечний сніг,
Мов кара неба чи лиха примара.
Як Жан Жене, наздоганяє сміх.
Примарою стає гірка омана.
Мене жене непереможний сніг.
Він вічний, він біблійний і арктичний.
Сніг падає, немовби пес, до ніг
Мов кара неба чи лиха примара.
Як Жан Жене, наздоганяє сміх.
Примарою стає гірка омана.
Мене жене непереможний сніг.
Він вічний, він біблійний і арктичний.
Сніг падає, немовби пес, до ніг
2025.09.05
16:40
Зелен-листя поволеньки в'яне,
Опадає додолу, сумне.
Затужу за тобою, кохана,
Щем осінній огорне мене.
Наших зустрічей, Боже, як мало --
Світлих днів у моєму житті.
Наче кинутий я на поталу
Опадає додолу, сумне.
Затужу за тобою, кохана,
Щем осінній огорне мене.
Наших зустрічей, Боже, як мало --
Світлих днів у моєму житті.
Наче кинутий я на поталу
2025.09.05
11:18
Ця ніч,
зла ніч -
зліт Зла!
І чорнота
із-зусебіч
наповза!
зла ніч -
зліт Зла!
І чорнота
із-зусебіч
наповза!
2025.09.05
09:33
Життю радію, мов дитина,
І щиро тішуся щодня,
Що в хату пнеться без упину
Моя турботлива рідня.
Найближчим людям небайдуже
В яких умовах я живу, –
Що тре робити швидко й дружно,
Аби лишався на плаву.
І щиро тішуся щодня,
Що в хату пнеться без упину
Моя турботлива рідня.
Найближчим людям небайдуже
В яких умовах я живу, –
Що тре робити швидко й дружно,
Аби лишався на плаву.
2025.09.05
08:09
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Карнавал пон
Карнавал пон
2025.09.04
21:59
Ці марення і візії природи
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.
Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.
Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)
Вже тиждень Аліса жила у Країні Пташиних Мрій.
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ
Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ
Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Ярослав Нечуйвітер | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1355 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1355 seconds