![](images/additions.gif)
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.07.27
02:24
ABBAcDc - мій поетичний винахід
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
Не був я кращим. Та не був і гіршим!
Зі стелі дивиться старенька лампа.
Насолодившись п'ятистопним ямбом,
Тепер пишу я власним семивіршем.
Я схеми підбирав - та все не ті.
Але тепер, здається, все в порядку!
2024.07.26
23:39
«Верта милий при місяці .
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
Всенький день малює –
Тому мальви, тому ружі,
Коні та корови,
Тільки чомусь не малює
Мої чорні брови».
«Писав тебе, моя люба,
Аж чотири ночі,
2024.07.26
20:36
І
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
Не втихають залпи канонади
і немає вихідного дня,
щоб над головешкою громади
небо не озвучила русня.
Виє чахлий вилупок геєни,
в унісон – лакеї сатани,
2024.07.26
19:27
Мені болить.
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
- Мені також.
- Здається, це у нас хронічне.
- Як буде криза, то заходь.
- І ти, пильнуй аналогічно.
- Наш світ напевно на межі.
- Напевно, є межа у світу."
Мереживом дрібних стежин
2024.07.26
17:47
Одна на березі сиділа,
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
тримала пензля у руках,
не мала ні до кого діла,
літала птахом у думках.
І оживали на папері
якісь сюжети, почуття…
Вона усім закрила двері,
ховаючи своє життя
2024.07.26
14:11
Попросили написали про Сергія*. Від початку. Як усе воно починалося. Не вірю, що вже 7 років він дивиться на нас з-над хмар. Сім…
Сергія неможливо «вкласти» в слова чи тексти. Він сам і його шлях настільки глибші, що не хочеться та й страшно спростити
2024.07.26
13:51
СпалИ усі його листи,
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
Зітри нікчемну переписку.
Ці почуття... Їм не рости.
В продовженні немає зиску.
Коли розвіється той дим,
І попіл рознесе по світу,
Лиши у мареві рудім
2024.07.26
09:23
І жодних проблем. Жодних.
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
Лишоньки на папері…
Ми з серіала модних
Ми у своїй манері
Терпим, бо ми - терпіли
Цьомушню сленгу шана
Нами до нас вертіли
З древніх часів османа
2024.07.26
08:07
Запалено ще одну свічку… На фронті загинув військовослужбовець - хореограф і танцівник Антон Смецький.
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
Йому було 37 років…
До війни він співпрацював із відомими українськими артистами, зокрема Іриною Білик. Після війни мріяв навчати дітей…
Антон втрати
2024.07.26
07:43
Робив усе, що тільки міг,
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
На подив, сміх та осуд,
Але спинити часу біг
Донині не вдалося.
Не уповільнив ні на мить
На циферблаті стрілки,
Бо віднедавна час летить,
А я молюся тільки.
2024.07.26
07:31
Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
2024.07.25
23:15
Бач, костюм у труну як влитий?
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
І баланс, і фасон - все вірно.
А доокола часу крихти,
Одиноко між ними, зимно.
Без корабликів-мрій причали,
Тиша - кісткою, болем в горлі.
Радість світла - в зубах печалі
2024.07.25
21:22
Не варто зопалу звірятися в любові,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
Щоб на одкош, бува, не наразитись,
А ліпше намір перелити
В досі ніким не чуте слово
Чи в барви трепетно втілити,
Чи деревцем пустелю звеселити.
І як вона замилується словом
Чи прикипить до полотна твойого,
2024.07.25
18:18
Вітер грає у краплі, гості
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
Позіхають моїм мовчанням.
Вони грають сьогодні в кості
На зеленім сукні печалю.
Розкладаю весь час пасьянси
Без потреби, автоматично:
Нема сенсу, це надто ясно,
2024.07.25
17:22
Прокинувся малий Грицько, продер оченята.
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
Уже сонечко звисока зазирає в хату.
Почав кликати бабусю, але та не чує.
Вже, мабуть з самого ранку в дворі порядкує.
Одяг штанці та й скоріше вискочив до двору.
Глянув, а бабуся, справді на городі пора
Та щ
2024.07.25
14:39
Учись язик тримати за зубами! -
Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Повчає внучку бабця знов і знов.
Та ж язиком лопоче - меле днями.
Лише регоче. Їй усе одно.
Сміється внучка: - Це я зрозуміла.
Чому ж зітхаєш, бабцю, ти при цім?
- Бо поки ти, як я, навчишся, мила.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
![](images/additions.gif)
2024.07.02
2024.05.20
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.12.07
2023.11.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
![Тлумачний словник Словопедія](http://img.slovopedia.org.ua/button88x31.gif)
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ПОЛІТ НАД ГНІЗДОМ ДРАКОНА (VIII)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ПОЛІТ НАД ГНІЗДОМ ДРАКОНА (VIII)
- Не плач, я допоможу тобі, мила дівчинко, сказав Маг. Опівночі ти полетиш зі мною і побачиш те, чого ніхто і ніколи не бачив у цій країні. Ти побачиш Лігво Дракона, і Шабаш відьом, які не є відьмами, а а є лише жертвами Великої Зеленої Жаби. Цю істоту ніхто і ніколи не бачив, але час від часу вона виповзає зі свого лігва і частинками поселяється у живі істоти, будь це равлик чи людина, чи навіть сама богиня Афродіта Небесна, якій належить моє бідне серце.
І тоді з ними кояться страшні речі. Готуйся, Алісо Я прийду за тобою опівночі. Але запам’ятай: той, хто побачив це дійство, або назавжди залишає країну, або назавжди залишається у ній равликом.
Аліса залишилась одна. Оце так! - подумала вона. Домандрувалася, дівчинка…Погано тобі було сидіти вдома і читати добрі казочки про
Кроликів та котиків.
Але виходу не було. Дівчинка почала збиратися в дорогу. Вона заплела кіски, одягла найкращу сукню і почала зав’язувати черевички. Раптом у двері постукали. Перед нею стояв фіолетово – променистий равлик РеМ. Він був дуже схвильований .
Алісо, сказав РеМ, сьогодні мені наснився страшний сон. Це трапилось зі мною вперше. Раніше мені ніколи не снилося ніяких снів, бо я, взагалі то Робот- аналізатор. А нам сни не повинні снитися.
Сон, розказаний Ремом був дійсно жахливий:
"По сторонам костра были вбиты рогатки, на эти рогатки уложили отягощенные мясом шампура. Мы все еще были живы и начали корчиться. когда пламя лизнуло кожу. О, это совсем не легкая смерть и не быстрая, даже для таких хрупких и незащищенных созданий, как мы. Корчась и задыхаясь, я сумел вспомнить о том, что толкалось мне в мозг и душу, когда я шел от мертвой Алисы: это не конец, будет еще тоннель... А раз так... То когда-нибудь, где-нибудь... Пусть через тысячи лет, через все превращения и муки... Господи, прости мне хулу на тебя... Господи, воля твоя!.. "
Алісі було страшно, але вона вперто вирішила іти до кінця. Заспокоївши схвильованого РеМа, дівчинка попросила тримати за неї два схрещених пальця: вказівний і середній, це завжди допомагало у скрутних ситуаціях.
РеМ пообіцяв тримати пальці на обох руках. Потім він дав Алісі крихітний прилад з кнопочкою, який міг врятувати її у найскрутнішу хвилину. Нарешті РеМ пішов.
Стрілки годинника невпинно наближалися до 12 години ночі. Рівно о 12 .00 з*явився МАГ. Він був одягнений у червону туніку. Наказавши Алісі зменшитись до розмірів равлика, він узяв її на долоню , прошепотів магічне заклинання, якому його навчила колишня богиня Афродіта Небесна:
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!
Все спрацювало!
Якусь мить він зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати. Аліса сиділа у нього на долоні.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
МАГ завжди оминав ці місця, але тепер йому потрібно було негайно рятуватися від великого нещастя, а також виконати обіцянку, яку він дав сміливій дівчинці, що сиділа у нього на правій долоні….
І тоді з ними кояться страшні речі. Готуйся, Алісо Я прийду за тобою опівночі. Але запам’ятай: той, хто побачив це дійство, або назавжди залишає країну, або назавжди залишається у ній равликом.
Аліса залишилась одна. Оце так! - подумала вона. Домандрувалася, дівчинка…Погано тобі було сидіти вдома і читати добрі казочки про
Кроликів та котиків.
Але виходу не було. Дівчинка почала збиратися в дорогу. Вона заплела кіски, одягла найкращу сукню і почала зав’язувати черевички. Раптом у двері постукали. Перед нею стояв фіолетово – променистий равлик РеМ. Він був дуже схвильований .
Алісо, сказав РеМ, сьогодні мені наснився страшний сон. Це трапилось зі мною вперше. Раніше мені ніколи не снилося ніяких снів, бо я, взагалі то Робот- аналізатор. А нам сни не повинні снитися.
Сон, розказаний Ремом був дійсно жахливий:
"По сторонам костра были вбиты рогатки, на эти рогатки уложили отягощенные мясом шампура. Мы все еще были живы и начали корчиться. когда пламя лизнуло кожу. О, это совсем не легкая смерть и не быстрая, даже для таких хрупких и незащищенных созданий, как мы. Корчась и задыхаясь, я сумел вспомнить о том, что толкалось мне в мозг и душу, когда я шел от мертвой Алисы: это не конец, будет еще тоннель... А раз так... То когда-нибудь, где-нибудь... Пусть через тысячи лет, через все превращения и муки... Господи, прости мне хулу на тебя... Господи, воля твоя!.. "
Алісі було страшно, але вона вперто вирішила іти до кінця. Заспокоївши схвильованого РеМа, дівчинка попросила тримати за неї два схрещених пальця: вказівний і середній, це завжди допомагало у скрутних ситуаціях.
РеМ пообіцяв тримати пальці на обох руках. Потім він дав Алісі крихітний прилад з кнопочкою, який міг врятувати її у найскрутнішу хвилину. Нарешті РеМ пішов.
Стрілки годинника невпинно наближалися до 12 години ночі. Рівно о 12 .00 з*явився МАГ. Він був одягнений у червону туніку. Наказавши Алісі зменшитись до розмірів равлика, він узяв її на долоню , прошепотів магічне заклинання, якому його навчила колишня богиня Афродіта Небесна:
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!
Все спрацювало!
Якусь мить він зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати. Аліса сиділа у нього на долоні.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
МАГ завжди оминав ці місця, але тепер йому потрібно було негайно рятуватися від великого нещастя, а також виконати обіцянку, яку він дав сміливій дівчинці, що сиділа у нього на правій долоні….
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію