ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2025.12.17 14:01
Хмари чередою
Випасає вечір.
Не сумуй за мною
В темній порожнечі.

Маячіють миті,
Лиш зірки палають.
В небі оксамитнім

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Юрко Бужанин
2025.12.17 10:51
Сама себе обманюєш, кохана,
Вдаєш із себе леді ти залізну.
І демонструєш, надто аж старанно,
Що, мабуть, у твоєму віці пізно


Не те, щоб поринати в вир любови,
А просто саму думку допускати

Кока Черкаський
2025.12.17 00:04
Привіт! Мене звати Портос. Можете сміятися, я вже звик. Можете також задавати дурнуваті запитання на кшталт «А чому не Араміс чи Дартаньян», гадаєте ви перші? Таких персонажів із таким «тонким» почуттям гумору я за свої тридцять з гаком років зустр

Борис Костиря
2025.12.16 17:55
Після ерзац-замінників зими
Прийшла зима упевнена і справжня.
Прийшла зима із лютої тюрми,
Прийшла, як генерал з найвищим рангом.

Прийшла зима, мов армія міцна
З настирливістю танків і піхоти.
Заснула в лісі змучена весна,

Сергій Губерначук
2025.12.16 13:22
Порадуй моє тіло – я готовий.
На ланцюгах моя труна – ореля.
Тих не почуй, хто про мій дух злословить.
Вони ніколи не були в моїх постелях.

Дай доторкнутися рукою до любові,
не відсахнись від мертвої руки, –
бо то не смерть, – то понагусло крові

Юлія Щербатюк
2025.12.16 13:21
Не спішіть серед шторму і злив
промовляти: "Пройшов!". Все складніше.
"Пал, що наскрізь обох пропалив,
безпритульними потім залишив".

Не спішіть ви твердити про те,
що прочитаний вже до основи
ваш роман. Є багато ще тем.

Юрко Бужанин
2025.12.16 12:37
Дивлюся в небо — там зірки і вічність,
А під ногами — грузько, як життя.
Сусід Євген, утративши логічність,
Штовха у безвість баки для сміття.
А я стою, немов антична статуя,
В руці —"Первак", у серці — порожнеча.
Дружина каже: «Досить вже бухати,

Артур Курдіновський
2025.12.16 12:21
Сувора Совість дивиться на мене,
Тримає міцно землю й небеса.
Ніколи не виходила на сцену -
Далеко не для всіх її краса.

Тверді слова не промовляє гучно,
Все пошепки. І погляд вольовий.
Мені нелегко. Я - її заручник,

Олександр Сушко
2025.12.16 10:42
Я - чарівник, слуга сяйних казок,
Ерато благородної невільник.
Тож віршопад пахтить, немов бузок,
У строфах - муси, слоїки ванільні.

МрійнА оаза! Щастя береги!
Повсюди айви, квітнучі оливи!
Рожевий мед любової жаги

Тетяна Левицька
2025.12.16 09:36
Буває, що чоловіки
ідуть із дому без валізи,
без штампа в паспорті та візи,
без вороття і навіки
в країну вільних душ, туди,
де благодать незрозуміла
стирає росяні сліди
серпанків яблунево-білих.

Віктор Кучерук
2025.12.16 06:08
Зима розквітла білизною
І світ морозом обдала, -
Красу створивши бахромою,
Оторочила півсела.
Сніжок порипує й блискоче
Навкруг холодна бахрома, -
Така зима милує очі
Та душу тішить крадькома.

Володимир Бойко
2025.12.15 23:52
Недобре добро називати добром недобре. Кремлівські недомірки міряють світ своєю міркою. Ворожка ворогам ворожила вороже. Генії на гени не нарікають. Світило у світі недовго світило. Пан Баняк до банку поклав грошей банку. Одержимі своє о

Ярослав Чорногуз
2025.12.15 21:19
Теплом огорнута зима
Прийшла, нарешті, забілила
Цей світ чорнющий крадькома,
Поклала осінь у могилу.

Та раптом знов прийшла теплінь,
Лягла на плечі сніготалу.
Аж він од радості зомлів...

Тетяна Левицька
2025.12.15 20:55
Мій Боже, не лишай мене
одну на паперті юдолі.
Не все, мов злива промайне
у ніжних пелюстках магнолій.

За що не знаю, і мабуть,
я більш того не хочу знати,
залляла очі каламуть

Сергій СергійКо
2025.12.15 20:27
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Кров'ю вкрита і прахом.
Замінованим шляхом
Нас штовхають в полон.

Обгорілі кімнати
І відсутні дахи.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Аліса Серпень / Проза

 ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Образ твору Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.
За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.





Найвища оцінка Редакція Майстерень 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-09-01 21:27:29
Переглядів сторінки твору 6611
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.877 / 5.63  (4.626 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 4.733 / 5.63  (4.439 / 5.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.04.06 21:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-09-02 09:18:56 ]
Дуже гарненько, подумав досвідчений читач-равлик і поправив руками-вусиками окуляри, - утім, поповзу я до початків цієї історії, перечитаю її знову. Дівчатка ж бо виростають, і наступного літа вони бачитимуть уже зовсім інші речі. І хто зна чим тоді все обернеться.
Як це казав тут хтось - "сarpe diem"...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-09-03 08:17:01 ]
Щасливо! :)
Боюсь навіть уявити, якою побачу цю дівчинку наступного разу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-09-03 10:46:03 ]
А й справді - почався Вересень - равлики відлітають у теплі краї! :)
Па-па! До наступних зустрічей!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Серпень (Л.П./Л.П.) [ 2008-09-07 22:01:20 ]
Пройшло зовсім небагато часу, і Аліса дізналася, що в країні Пташиних Мрій з’явилися круки. Це клоновані зеленою жабою Яць, Бесна, та Нявка. Аліса, що перебуває зараз у Країні ПО, на превеликий жаль, не може повернутися, вона може лише послати вісточку і коротеньке чарівне слово, яке знешкоджує круків. Це слово: Киш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Серпень (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-22 13:13:10 ]
Усім недолугим поетам пропонується нетлєнний зразок лірики. Читайте і научайтесь.
Літо, моє, літонько,
ти принеси на крилоньках
гроно багряне вечора
та прохолоди рай...
Як ти втомило спекою,
шумом та шалом запахів,
як же я хочу, літечку,
всьому покласти край!
Та запірнути глибоко
в поліфонію осені,
слухати пісню Шуберта
і малювать пастель
стану душі, що міниться,
але завжди однакова...
В тому й то - суть, лiтенькy,
тому й кохаю осінь я...

©2008 Інґвар Олафсон


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Серпень (Л.П./Л.П.) [ 2008-10-22 13:20:24 ]
Вибачте, Пане Олафсоне, а що таке "запірнути",
якщо не секрет?