Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.22
13:07
Хоч краплю сну іще напитись
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
Ти, ноче благодатна, дай.
Промовить ніч така столика
І незглибима, як Дунай.
У морі сну втоплю тривогу,
Зайду до нього, мов корсар,
Знайшовши в безмірі дорогу
2026.09.22
12:19
Опинившись посеред гармидеру,
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…
з відчаю розсипаєшся на клаптики.
Не відразу отямишся
і силою волі зберешся до купи.
Заметушишся тоді:
там підбереш, там посунеш,
щось поставиш, щось перекинеш,
припасуєш, зірвеш, викинеш, притиснеш…
2026.09.22
12:00
Казочка для дітей та їхніх батьків)
Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.
Озвучили казочку:
Автор, Добрий Кабанчик (П’ятачок),
Старий Собака, Рудий Кіт.
Особи, які згадуються:
Хазяїн, Хазяйка, Дочка, Колій, Цабе,
Люди, Свиня, Кабан, Миша.
2026.09.22
11:42
Твоє перо застигло в чорній тузі.
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!
За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -
Немає слуг, палаців та карет.
Лише життя затягує корсет...
Нестерпно жити у важкій задусі!
За правду більше страти не боюся!
Недосконалий світ - крихкий намет.
Тобі новий підкориться сонет -
2026.09.22
07:05
ІV. ОСТАННЄ ПРОРОЦТВО ТІБЕРІЯ
У підвалі старого інсулі – багатоповерхового будинку для бідноти на окраїні Помпей – пахло вологою, дешевою оливковою олією та свіжоспеченим ячмінним хлібом. Тіберій, чоловік із поріділим волоссям та глибокими, спокійними
2026.09.22
06:38
І знову до рідної хати
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
Прямую селом навпростець, -
Несеться мене зустрічати
Запилений вкрай вітерець.
У теплі обійми приймає
І міцно цілує уста
В селі, де нікого немає,
Де хата батьківська пуста...
2026.09.21
22:54
похмурий вересневий день
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
докинь ще спалахів уяві
на ярмарку робочих тем
сенс розгортається безмежно
чому би ні що є то є
у цім житейськім поезійнім
топ-менеджер ти чи курєр
чарчину кави і до справи
2026.09.21
21:53
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
До вас глаголю і вас поучаю, обраних і довершених, котрі живуть у світі. Не будьте причастниками Тьми і возведіть очі свої вгору, до Дому Світла. Відлучіть себе від злого заради блага, від гріхів із Дому Т
2026.09.21
17:28
Лежу. Та сон не йде мені –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
Давно тривожні стали дні.
Тут кішечка, створіння миле,
Під ковдрою замуркотіла.
І стало лагідно, спокійно
З пухнастим захистом надійним.
Так ніби і нема війни –
2026.09.21
13:28
Повноводнеє озеро. Берег любові.
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
Повноводна печаль пропікає до дна.
Повноводнеє небо, знайоме до болю.
Проростають думки, ніби озимина.
Повноводність чуттів розіллється далеко,
Ген за обрій, у сад невідомих скульптур.
Прилетіли із півдня знайомі л
2026.09.21
12:19
Пусток у головах не буває, просто вони заповнені чимось іншим.
Умільці напускати туману чомусь іменуються ясновидцями.
Думки були настільки глибокими, що рідко спливали на поверхню.
Корисним ідіотам корисно користуватися уроками історії.
Руйн
2026.09.21
06:07
Ловлю старанно поглядом своїм
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
Навколо себе видива казкові, -
Про все, що бачу, радо розповім
У вірші, повнім щирості й любові.
Нема нікого - тільки я і світ
Оцей гучний, яскравий, неповторний,
Де в кожній барві - чийсь глибокий слід,
А в кожнім з
2026.09.21
05:41
ІІІ. ТАЄМНЕ КОХАННЯ У ЗАТІНКУ АМФІТЕАТРУ
У будинку поважного роду Помпоніїв ранок почався зі звичної суєти та маминого гніву. Аврелія, загорнута у строгу темно-пурпурову столу, стояла посеред перистилю – внутрішнього дворика з фон
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.04
2026.04.29
2026.04.23
2026.03.31
2026.03.19
2026.02.11
2025.11.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.
За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ОСТАННЄ КОЛО (IX)
Маг робив уже третє коло над гніздом Дракона. Втретє він запросив дозвіл на посадку. Дракон зловісно мовчав. У мага закінчувалось пальне. Він почав падати вниз на гострі скелі. Аліса трималася з останніх сил.За мить до катастрофи, Маг напнув мантію, взявшись руками за обидва кінці і упіймав вітер. Падіння уповільнилось. Вітром його однесло далі від небезпечних скель і Маг приземлився у кратері згаслого вулкана. Здавалося, небезпека катастрофи минулася. В ту ж мить повітря затріпотіло від ударів потужних крил. Поруч з Магом приземлився Великий Дракон.
- тут мала бути повітряна катастрофа. Де вона? Я прилетів за трофеями, - сказав Драк.
- катастрофи немає, сказала Аліса, але я Вам подарую замість трофеїв свій іграшковий годинничок.
Драк розчаровано погодився. Він почепив годинничок на палець правої ноги.
- скоро починається вистава. Ви повинні купити квитки. Сказав Драк. - але у нас немає грошей,- відповіла Аліса
- беріть у кредит під 250 відсотків річних, -запропонував Драк..
Аліса погодилась
Дракон видав квитки, пластикові кредитні картки і, підступно посміхаючись, полетів геть.
Аліса зайняла місце, щоб дивитися виставу.
Маг почав готуватися. Він витягнув з кишені пентакль, посох, меч та кубок. Тепер він мав усі масті і був справжнім старшим арканом№1 на ймення МАГ.
За хвилину на скутерах - бананах підлетіли ще два старших аркани; №2 Папесса та №3 Імператриця. Отже, їх було троє. Вистава почалася. Настала черга виходу Великої Зеленої Жаби. Аліса закрила очі від жаху. Але страхи були марними. Жаба виявилася молодою жінкою приємної зовнішності. Її видавали лиш очі, які світилися жовтим, лихим зажерливим вогнем. Вона почала тасувати аркани і кидати їх на червону скатертину. Разом з картами на стіл падали жовті іскри з Жабиних очей, отруюючи все навколо зловісним димом.
В залежності від позиції, в якій випадали аркани, мінялись їхні ролі, сутності, фізичні та ментальні тіла. За кілька хвилин Аліса побачила як вони перетворюються на Машу, богиню перемоги Ніку, богиню краси Афродіту, Вишню, Сонце, Місяць, трьох ведмедів і…багато інших сублімаційних плям та дУхів. Аліса вже збилася з рахунку і перестала розуміти хто де є і де є хто. Перетворення супроводжувалося шумом, бісівськими криками, реготом, співом, сміхом, заклинаннями, прокльонами, жартами, цитатами, освіченнями. Особливо брутальна лайка звучала, коли аркани випадали у зворотній позиції. Але Аліса, помітивши цю закономірність , закривала вуха і чекала на черговий варіант, коли аркани випадали у більш сприятливій комбінації. Дівчинка розуміла:
це діє отруйний зелений дим Зеленої Жаби і співчувала її жертвам.
Дійство тривало до сходу сонця. Як тільки перші промені торкнулися обрію, Жаба зникла, всі три аркани перетворилися на звичайних маленьких равликів, а кратер на лісову доріжку.
Алісі залишалося кілька хвилин, щоб вирішити свою долю. Вона, як попереджав Маг, повинна була визначитися, чи залишитися равликом, чи повернутися додому. Зробивши останнє зусилля, Аліса написала на рожевому листочку прощальні слова і пришпилила його до пенька. Потім вона натиснула на кнопку приладу, який отримала від РеМа. За мить вона була вже дома. За склом монітора не неї уважно дивилися знайомі равлики. Алісі здалося, ніби вони лукаво їй посміхаються.
Серпень залишився в літі. Почався Вересень.
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 6 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Ярослав Нечуйвітер | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
