ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.10.24
14:18
«Рашизм».
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)
Ликует путинск
Украинский поэт Владимир Мацуцкий
(лауреат фестиваля Авторской песни «Оскольская лира—91»
в номации поэзии[20])
в марте 2014 года этому явлению посвятил свой стих
«Ликует путинский рашизм»[21]. (Материал из Циклопедии)
Ликует путинск
2025.10.24
12:24
Мій любий, ти сидів на лаві в парку
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної
і вітром дихав.
Ти шепотів: «Людиною не хочу бути,
я хочу деревом».
Ти хочеш деревом високим, любий?
«Так, і щоб на ньому – гроші замість листя».
І ти тоді, мабуть, нікому б грошей і не дав,
а високо від кожної
2025.10.24
12:12
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.
Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.
Ранкового туману, окуляри.
Набридли хвилі повсякденних криз.
Крихкий руйную до реалій міст –
Здаються більш дотепними примари.
Верхівки сосен проштрикнули млу,
Густого неба чарівну безодню.
2025.10.24
09:23
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
***
Над
***
Над
2025.10.24
07:32
У натовпі слухом уловлював: "смерть"
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за
І серце наповнилось болем ущерть.
Це слово щоденно роками звучить,
Порушує спокій і мучить щомить.
Дарма намагаюся стати глухим,
Аби розлучитись зі словом лихим, -
Від мене воно не іде ні на крок,
Раз жалем за
2025.10.23
22:47
Парк перебудовують,
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
здирають асфальт,
знищують старі споруди.
Скільки спогадів поховано
під уламками
старих конструкцій!
Минуле вже ніколи
не повернеться, хіба що
2025.10.23
21:56
Я звертаюсь до спільноти:
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
Досить лаятись, агов!..
Є незіграні ще ноти
Їм потрібна буде кров…
І не тільки на сьогодні
І не тільки для бійців…
Ми усі… усі Господні
А ще ці… оці… і ці,
2025.10.23
20:59
У вербові коси заплітав волошки.
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
Небо усміхалось, стало синьо трошки.
У кленовім листі заспівав тихенько.
Шепотіли хмари: "Гарно як, рідненький!"
У гіллі ялини таємниче дуже.
Вітер віти гладив: "Мій колючий друже."
2025.10.23
20:53
Лежав дідусь з відкритими очима,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
в яких осколок смерті задубів.
В їдкій задусі плакала дитина
і не знаходила своїх батьків.
Вона запам'ятає, Боже правий,
до потойбіччя моторошну ніч,
як дім палав у вогняній заграві,
2025.10.23
20:14
Від гір Алтайських тягнуться степи
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
Попід Уралом, повз Каспійське море,
Понад Кавказькі неприступні гори
В Карпатський упираючись тупик.
Коли Карпати з півдня обійти,
То можна у Паннонію дістатись.
А далі гори – нікуди діватись.
Тут можна трохи дух
2025.10.23
17:49
Приснилась велика дерев’яна хата. Простора і світла. Але всі меблі в домі були розбиті. Я стояв серед цього дерев’яного хаосу і усвідомлював, все це розтрощив і перетворив полички, ліжка, шафи і комоди в невпорядковану купу дощок саме я. Я вийшов на подві
2025.10.23
13:27
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
Удав внизу, Лелека зверху.
За їжею не треба в чергу.
Та несподівано – як постріл –
Страшна лунає лісом звістка,
Що на галявині Лелеку
Удав прийняв за небезпеку,
Схопив і душить «терористку».
2025.10.23
10:29
Хімія змін – променем лазера –
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
Твій бурштиновий стоп-сигнал
Збуди тпло
Дай побачити як ти переходиш
Із усмішкою – до кімнати
І поселяєшся мені у думках
О забагато тебе
2025.10.23
10:20
П’ять відсотків позитиву…
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
Ну а ті, що у повітрі,
Переродяться на ксиву
І пірнуть у харакірій?!
П’ять відсотків… а де решта,
У якій вони одежі?
Може знов змінили мешти,
Щоб піти за світла межі?
2025.10.23
09:26
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут?
2025.10.23
06:14
Призабулися дати, події, місця,
В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В темноті забуття розчинилось минуле, -
Лиш надіям на краще немає кінця
І вуста сьогодення нічим не замкнуло.
Непривітно стрічає світання мене,
Синє небо ясниться в промінні й щезає, -
То димами пропахчений вітер вій
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2025.09.04
2025.08.19
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Аліса Серпень /
Проза
ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)
Вже тиждень Аліса жила у Країні Пташиних Мрій.
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ
Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ
Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…
| Найвища оцінка | Редакція Майстерень | 5.5 | Любитель поезії / Майстер-клас |
| Найнижча оцінка | Ярослав Нечуйвітер | 5.25 | Майстер-клас / Майстер-клас |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0891 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.0891 seconds