ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Фекете
2024.10.17

Полікарп Смиренник
2024.08.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Аліса Серпень / Проза

  ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)
Вже тиждень Аліса жила у Країні Пташиних Мрій.
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ

Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…




Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-30 22:37:52
Переглядів сторінки твору 21787
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.772 / 5.38  (4.626 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 4.631 / 5.38  (4.439 / 5.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.04.06 21:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:10:53 ]

Однорукий Таляп:

гашоде?
вже вже вжистко єдно вшьо
бабуля кинула коні склеїла вуха
посіяла кутю
тютю

:-(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:12:23 ]

малєнька Маша на вєтку залєзла.
вєтка сламалась -
наїлась, б*ть, вишень...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:13:24 ]
о ні, пшепрашем- то був Талянт!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:15:31 ]
Маша пішла цюнятииии :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 05:00:52 ]
дзю-до не забудь в кишеню поклади, красотка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:16:09 ]
Таляп - то теж нічого...
особливо, якщо кутю тютю,
тоді вже і угюг - чух-чух...
а все те пиво, без якого у такій компанії
ну просто неможливо,
особливо, коли злиииива
і справа і зліва :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Афродіта Небесна (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:17:14 ]
Маша на морі матрас надувала,
клапан забився, і щоки порвала.
супу не з"їсти, не лізе омлет,
більш не вдається Машуні менует..

=(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:25:03 ]
Однорукий обломок унітаза:

колись давно два тижні тому
всі танцювали тільки твіст
тоді палюбляли покричати на
дереві котами чи як по-луцькому
меньше з тим
тепер не те тепер фураж тираж
і рейтингу капець усім нашо за шо
пташові мрії нєхарашо але погано
твісту нуль
така фігнюль

/лупиться об всі двері потім завмирає в позі наполєона 4го


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:26:56 ]
Ыыы блин ни аднаго гандика не лишили медведям

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-08-31 04:37:36 ]
Машунь, на...зачєм ведмедям гандики? По пташкам стріляти? Так вони і самі в суп попадуть, як валізки з вазелином скінчаться... Краще скажи, шо ти збираєсся з ыыыышаком робити? Не мучь тваринку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Афродіта Небесна (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:38:47 ]
Машуню, а нашо ведмедям один гандик? Їх же троє... чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:49:26 ]
ыыы медведи suka лєниві поки не вкусиш не паймут :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:51:54 ]
Ы-ышак suka ценний буду урюк прадавать, да. Хочеш харошій урюк, да? давай ышак, слюшай !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:28:27 ]
Однорукий Кальмар:

ей Одноглазий- ти не прав, редіска!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-08-31 11:14:40 ]
Було б цікаво почитати наступний сюжет-казочку про шабаш в країні Пташиних Мрій! :))
Перечитавши три сторінки коментів - ніщо інше в голову не приходить... чи то з головою щось... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 12:37:14 ]

Да-да-да!
Да-ну-да!
ДА!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 12:39:20 ]

І да!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-08-31 15:03:02 ]
- Carpe diem! Сказала комусь десь в небесах Афродіта Небесна. - Я дух з Лудженого Чайника.. Хочеш виконаю три твоїх найпотаємніших, найбезсоромніших бажання?

- О, чарівний Духу Лудженого Чайника, виконай і моє заповітне бажання, - подумав я, - Не хочу більше бути МАГом, хочу бути юним, нестямним, щасливим у коханні равликом! :)

- От вам заклінаніє, продовжила десь у небесах Афродита, повторюйте за мною,
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!


Я із усміхом повторив і…
Все спрацювало!
Але тому, що я не до кінця був упевнений, чи просто через свою злу, чоловічу, звичку повністю не довіряти навіть найпрекраснішим із жінок - я розділився!
Одна моя частина ніби залишилася МАньєристом Галантним, а інша стала отим щасливим у коханні юним равликом!
Звісно, мене мало цікавило все, окрім об’єкта мого щасливого кохання. Її якось звали. На жаль, я вже не пригадую як. Але це було справжнє щастя. Вона, замшілий пеньок, тепле Сонечко. Наші ріжки ніжно сплітались, а ніжки-животики м’яко торкалися, ковзали, не знаходячи між собою жодної піщинки, травинки, пилинки, які могли би завадити відчуттям щастя... Але друга моя частина все зіпсувала. Глибшого горя я не відчув у своєму житті ніколи!..
Це було навіть не смішно. Моя мінікопія витворяла на напівзогнилому пеньку такі речі, які скомпрометували би мене у цьому ПМ лісі, якщо не назавжди, то на сто найближчих поколінь равликів абсолютно точно!
Ні, я відчував, що десь там, на периферії мого глузду, буяють зараз гострі відчуття, які можливо асоціюються найменшою частинкою мого єства як щастя. Але ж... Я сторожко озирався. Ситуація була вельми не простою... І коли на галявину із гучним карканням прилетіла зграйка місцевих Свідків, я розділив щасливих коханців жорсткою необхідністю Розлуки. Підхопив на свою півпрозору долоню себе і поніс цю вмираючу від болю нищеного кохання істоту до Сил ПМ Землі, які тільки і могли виправити цю ситуацію на краще.
В якусь мить я зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли мені записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
Я завжди оминав ці місця, але тепер мені потрібно було негайно рятувати свою другу половинку, а разом з нею і усього себе від великого нещастя.
- Привіт Маньєристе, - сказало мені щось високо над ущелиною, яку я хотів пролетіти, сховавшись у попутній хмаринці, - Напевно краще тобі спуститися на землю.
- Привіт, - і так як щось незриме не пускало мене летіти далі, я опустився прямо посеред ущелини, біля великої печери – з надписом „Miseris succurrere disco”.
Зміст надпису мені сподобався і тому два палаючі вогні у глибині печери, дуже схожі на очі, мене не злякали.
- Привіт, - повторив я, - Мені потрібно до Сил ПМ Землі, бо сталася невелика неприємність і ось моя краща частинка, яка без глузду, і ось ніби я, який без щастя, і все це може загинути. Вірніше, те що залишиться від мене без нього після метаморфоз нікого не порадує...
- Знаю, я все знаю. Але ти мене мало цікавиш. Ти ж бачиш, що написано „Miseris succurrere disco”? І нещасний, кому я маю допомогти, тут зовсім не ти. Нещасний – вона.
Моя рука знову набула тілесності. І, керована якоюсь силою, долоня, на якій сиділо моє нещасне „я”, повернулася своєю тильною стороною. І на ній був інший равлик. Якби равлики вміли дрижати, я б сказав, що він, вірніше вона, дрижала.
- Ось кому я і допоможу, - сказали очі, ставши значно більшими. І я раптом все зрозумів, відчув і жахнувся відчутому.
- Але ж... – спробував запротестувати я
- Ніяких але ж! Ти сам винуватий!
- Добре, але я прошу про одну дрібничку.
- Це допустима дрібничка. Нехай так і буде.
- І ще, ваша Драконівська Величносте, одне питання, аби я у майбутньому більше вам не набридав із цим.
- А, це просто, я тільки вчуся у Сил ПМ Землі, прийде час і ти будеш вчитися, якщо, ну ти розумієш...

Я зрозумів Дракона, хоча уже й стрімко зменшувався у розмірах, у т.ч. і пам’яті. За мить я вже об’єднався зі своєю другою частинкою. І ми разом продовжили зменшуватися.
Коли наше-моє зменшення закінчилося, над нами раптом з’явилися ласкаві ручки-вусики того, іншого, равлика.
- Мама! – сказав я залюблено.
- Ось ти де! А я думала куди ти заповз, будь обережний, у цьому ПМ лісі багато небезпек. Я прошу тебе, синку, доки не виростеш великим, справжнім равликом, жодної самостійності...

Я повз уві слід за любою мамою. Життя було таким чудесним і насиченим неймовірними відкриттями! Я повз і ріс, ріс і повз, і мені чомусь здавалося, що колись я таки кудись доповзу, і виросту, і точно стану чимось більшим, ніж просто равликом, а може і кимсь іншим, кимсь іншим...



1   2   3   Переглянути все