ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.04 21:59
Ці марення і візії природи
Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
Фантазія народиться в пологах,
Як повінь із бетонних берегів.

Фантазію ніщо уже не спинить,
Її сніги на крилах понесуть.
Ти в космос запускаєш довгий спінінг,

Євген Федчук
2025.09.04 19:28
Московія у ті часи росла.
Мов ракова пухлина розповзалась.
Земель собі в Європі нахапалась,
Уже й до Польщі руки простягла.
Упхавши Казахстан за дві щоки,
На Індію вже хижо позирала,
Хоч Англія в той час там панувала
Та москалі вже мріяли – «поки»

Марія Дем'янюк
2025.09.04 15:42
Тато сина обіймав,
Тепло в щічку цілував:
"Сину мій, рости великий,
Усміхайся сонцелико!
Славний, дужий богатир
Будеш ти, синок, повір,
Станеш воїном ти грізним -
Захистиш свою Вітчизу.

Світлана Майя Залізняк
2025.09.04 14:28
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.

Солом'яне з

Світлана Пирогова
2025.09.04 12:48
Не забарилась панна, то ж прийшла
у чудернацькій сукні вересневій.
Через плече химерна сумка-клатч.
Одежа, ніби знята з манекена.
А туфлі модні з жовтим ланцюжком,
і цокають легкі підбори вправно.
Злетілись серпокрильці табуном,
але у вирій їм ще,

Артур Сіренко
2025.09.04 12:44
Сойка-віщунка
Пророчить журбу
(Бо осінь – як тінь неминуча)
(Бо трохи малярством
Заповнює вічність
Гончар кулястих глеків
Бородатий філософ –
Майстер Бо).

Тетяна Левицька
2025.09.04 09:45
Сьорбнула я біди чимало,
не віриться — «зурочив хтось.»
Що мало статися, те сталось,
що мало бути те збулось.

В собі копатися не буду,
шукати винних не берусь.
Невже зробили ляльку-вуду

Юрій Гундарєв
2025.09.04 09:19
Притулюся до твого живота вухом,
щоб розчути далекі звуки,
як божественну музику, буду слухати
грядущого серця стукіт…

2025 рік

Віктор Кучерук
2025.09.04 07:46
Завжди чогось не вистачає
І перебір завжди чогось, -
То в небі птиць усяких зграї,
То в перельоті крук, чи дрозд.
Уже давно нема балансу
В художній творчості моїй,
Бо щодоби пишу романси,
А п'єсам - зась у їхній стрій.

Борис Костиря
2025.09.03 21:47
Стілець вибвають з-під ніг
Та так, що ти ледве встигаєш
Ступить на небесний поріг.
Луна пронесеться над гаєм.

І як же писати, творить,
Коли навіть столу немає?
Така зачарована мить

Тетяна Левицька
2025.09.03 20:07
Нестерпно, Всевишній, нудьгую
за радістю дихати щастям,
за тим, кого згадую всує
на сповіді перед причастям.

За світло розкішними днями,
що небо стелили під п'яти,
спливали у даль журавлями

Юлія Щербатюк
2025.09.03 18:08
Мені здається часом, що солдати,
Які з кривавих не прийшли полів,
В блакитне небо вознеслись крилато,
Перетворились в білих журавлів.

Вони і дотепер з часів далеких
Летять і озиваються до нас.
Чи не тому, ми, дивлячись на небо,

С М
2025.09.03 16:19
атож-бо день руйнує ніч
ночі ділять день
чи ховайся чи біжи

проривайся на інший бік
проривайся на інший бік
проривайся на інший бік ей

Світлана Майя Залізняк
2025.09.03 09:57
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 9 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.


Пензликом

Віктор Кучерук
2025.09.03 05:20
Усамітнення вечірні
Зазвичай приносять зиск, –
Серце б’ється рівномірно
І стає стабільним тиск.
Вже без помочі цигарки,
Віршам змісту надаю, –
Букви сіються на аркуш,
Наче зерна у ріллю.

Борис Костиря
2025.09.02 22:08
Танцюють порожні віки.
Всміхається маска в загрозі.
Простягне подібність руки
Сатир у вигадливій позі.

В палкому натхненні спектакль
Розігрує хтось у абсурді.
В нім кожен намічений такт
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Аліса Серпень / Проза

  ЗУСТРІЧ З МАГОМ (VII)
Вже тиждень Аліса жила у Країні Пташиних Мрій.
Войовничий загін равлика Червоні губи само знищився. Ліс був тепер привітний і майже безпечний
Та й сам той равлик змінився, зрозумівши, напевне, що Аліса є вихованою і привітною дівчинкою. Одного разу він навіть прийшов до Аліси в гості, мирно посидів на пеньку, сказав дуже спокійно і навіть якось загадково МДЯ…, і пішов собі геть. З тих пір Аліса бачила лише гарно упаковані валізки, які він час від часу приносив на жовту рухливу доріжку. Багато равликів приходили дивитися на них і пускати сріблясту слинку на знак заохочення та схвалення. І це було правильно. Бо такі чудесні валізки на доріжці з’являлися не часто.
Равлик Маша теж більше не з’являвся біля Алісиної мушлі. Він навіть забув про свій улюблений пеньок. Кажуть, що ведмеді доручили Маші пакувати якусь величезну валізу, за цим заняттям бідний равлик і пропадав усі дні. Одну таку валізу він уже спакував і вона називалася ПО МЕЛЮШКА.
Аліса почувала себе прекрасно, і лише одна думка не давала їй спокою: нерозкрита таємниця Країни Пташиних мрій…
Іноді до неї приходив її добрий знайомий равлик ОК. Він сідав на зручний пеньок, смалив чайок А потім розказував довгі повчальні історії, які Аліса погано розуміла, але завжди уважно слухала.
Дівчинці здалося, що вона вже майже знає цю країну
Та раптом Алісі приснився дивний сон.
Їй приснилося, що небо тут не жовте, а рожеве, як перед сходом чи заходом справжнього сонця А сонце теж рожево – червоне, справжнє! Вранці вона побачила на пеньочку надзвичайно гарний конверт, перев’язаний рожею стрічкою. Аліса розкрила його і прочитала листа. От що у ньому було;
….А ще у ПМ лісі є багато примар і духів. Є духи равликів, але є і духи драконів, є привиди і сублімаційні плями, і жорстка реальність невідомого походження, що випалює романтичні галявини. А ще є сліпі, однорукі критики, які сперечаються між собою щодо кольорів веселок і формальних новацій покинутих мушельок...
І пори року, пори року, шати, шляпки, сандалії і сонячні зайчики під склом моніторів. І підпис: МАНЬЄРИСТ ГАЛАНТНИЙ

Аліса завмерла від несподіванки.
-Я нічого не знала про духів, примар, плями драконів і одноруких…
Я ніколи не зрозумію цієї країни, НІКОЛИ! подумала вона і закрила обличчя долонями. Сльози котилися у неї по щокам…
І раптом… вона відчула на плечі легкий дотик чиєїсь руки. Аліса відкрила очі . Перед нею стояв автор листа. Це був сам МАГ:МАньєрист Галантний…




Найвища оцінка Редакція Майстерень 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Ярослав Нечуйвітер 5.25 Майстер-клас / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-08-30 22:37:52
Переглядів сторінки твору 22720
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.772 / 5.38  (4.626 / 5.34)
* Рейтинг "Майстерень" 4.631 / 5.38  (4.439 / 5.28)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2009.04.06 21:20
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:10:53 ]

Однорукий Таляп:

гашоде?
вже вже вжистко єдно вшьо
бабуля кинула коні склеїла вуха
посіяла кутю
тютю

:-(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:12:23 ]

малєнька Маша на вєтку залєзла.
вєтка сламалась -
наїлась, б*ть, вишень...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:13:24 ]
о ні, пшепрашем- то був Талянт!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:15:31 ]
Маша пішла цюнятииии :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 05:00:52 ]
дзю-до не забудь в кишеню поклади, красотка!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:16:09 ]
Таляп - то теж нічого...
особливо, якщо кутю тютю,
тоді вже і угюг - чух-чух...
а все те пиво, без якого у такій компанії
ну просто неможливо,
особливо, коли злиииива
і справа і зліва :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Афродіта Небесна (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:17:14 ]
Маша на морі матрас надувала,
клапан забився, і щоки порвала.
супу не з"їсти, не лізе омлет,
більш не вдається Машуні менует..

=(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:25:03 ]
Однорукий обломок унітаза:

колись давно два тижні тому
всі танцювали тільки твіст
тоді палюбляли покричати на
дереві котами чи як по-луцькому
меньше з тим
тепер не те тепер фураж тираж
і рейтингу капець усім нашо за шо
пташові мрії нєхарашо але погано
твісту нуль
така фігнюль

/лупиться об всі двері потім завмирає в позі наполєона 4го


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:26:56 ]
Ыыы блин ни аднаго гандика не лишили медведям

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2008-08-31 04:37:36 ]
Машунь, на...зачєм ведмедям гандики? По пташкам стріляти? Так вони і самі в суп попадуть, як валізки з вазелином скінчаться... Краще скажи, шо ти збираєсся з ыыыышаком робити? Не мучь тваринку...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Афродіта Небесна (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:38:47 ]
Машуню, а нашо ведмедям один гандик? Їх же троє... чи ні?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:49:26 ]
ыыы медведи suka лєниві поки не вкусиш не паймут :))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 04:51:54 ]
Ы-ышак suka ценний буду урюк прадавать, да. Хочеш харошій урюк, да? давай ышак, слюшай !

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2008-08-31 04:28:27 ]
Однорукий Кальмар:

ей Одноглазий- ти не прав, редіска!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2008-08-31 11:14:40 ]
Було б цікаво почитати наступний сюжет-казочку про шабаш в країні Пташиних Мрій! :))
Перечитавши три сторінки коментів - ніщо інше в голову не приходить... чи то з головою щось... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 12:37:14 ]

Да-да-да!
Да-ну-да!
ДА!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2008-08-31 12:39:20 ]

І да!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2008-08-31 15:03:02 ]
- Carpe diem! Сказала комусь десь в небесах Афродіта Небесна. - Я дух з Лудженого Чайника.. Хочеш виконаю три твоїх найпотаємніших, найбезсоромніших бажання?

- О, чарівний Духу Лудженого Чайника, виконай і моє заповітне бажання, - подумав я, - Не хочу більше бути МАГом, хочу бути юним, нестямним, щасливим у коханні равликом! :)

- От вам заклінаніє, продовжила десь у небесах Афродита, повторюйте за мною,
За кудрявою горой
[умца-умца-ум-ца-ца]
Кракозябра ходіт злой
[ене-бене-карамболь]
Куріт сорную траву
[ту-ту-ру-ту-ту-ту-ту]
Патаму что ідіот...
...Трах-ібі-дох!


Я із усміхом повторив і…
Все спрацювало!
Але тому, що я не до кінця був упевнений, чи просто через свою злу, чоловічу, звичку повністю не довіряти навіть найпрекраснішим із жінок - я розділився!
Одна моя частина ніби залишилася МАньєристом Галантним, а інша стала отим щасливим у коханні юним равликом!
Звісно, мене мало цікавило все, окрім об’єкта мого щасливого кохання. Її якось звали. На жаль, я вже не пригадую як. Але це було справжнє щастя. Вона, замшілий пеньок, тепле Сонечко. Наші ріжки ніжно сплітались, а ніжки-животики м’яко торкалися, ковзали, не знаходячи між собою жодної піщинки, травинки, пилинки, які могли би завадити відчуттям щастя... Але друга моя частина все зіпсувала. Глибшого горя я не відчув у своєму житті ніколи!..
Це було навіть не смішно. Моя мінікопія витворяла на напівзогнилому пеньку такі речі, які скомпрометували би мене у цьому ПМ лісі, якщо не назавжди, то на сто найближчих поколінь равликів абсолютно точно!
Ні, я відчував, що десь там, на периферії мого глузду, буяють зараз гострі відчуття, які можливо асоціюються найменшою частинкою мого єства як щастя. Але ж... Я сторожко озирався. Ситуація була вельми не простою... І коли на галявину із гучним карканням прилетіла зграйка місцевих Свідків, я розділив щасливих коханців жорсткою необхідністю Розлуки. Підхопив на свою півпрозору долоню себе і поніс цю вмираючу від болю нищеного кохання істоту до Сил ПМ Землі, які тільки і могли виправити цю ситуацію на краще.
В якусь мить я зовсім спрозорів і полетів, бо потрібно було поспішати.
У розщілині скель, на краю великої рівнини ПМ лісу, вже безліч років жив Дух Дракона, якому здавалося, що він сторожить Сили Землі. Як розповіли мені записи, знайдені у старих мурашниках, колись він був просто Драконом, який досивів до повної прозорості, і порозумітися із яким не було жодної можливості.
Я завжди оминав ці місця, але тепер мені потрібно було негайно рятувати свою другу половинку, а разом з нею і усього себе від великого нещастя.
- Привіт Маньєристе, - сказало мені щось високо над ущелиною, яку я хотів пролетіти, сховавшись у попутній хмаринці, - Напевно краще тобі спуститися на землю.
- Привіт, - і так як щось незриме не пускало мене летіти далі, я опустився прямо посеред ущелини, біля великої печери – з надписом „Miseris succurrere disco”.
Зміст надпису мені сподобався і тому два палаючі вогні у глибині печери, дуже схожі на очі, мене не злякали.
- Привіт, - повторив я, - Мені потрібно до Сил ПМ Землі, бо сталася невелика неприємність і ось моя краща частинка, яка без глузду, і ось ніби я, який без щастя, і все це може загинути. Вірніше, те що залишиться від мене без нього після метаморфоз нікого не порадує...
- Знаю, я все знаю. Але ти мене мало цікавиш. Ти ж бачиш, що написано „Miseris succurrere disco”? І нещасний, кому я маю допомогти, тут зовсім не ти. Нещасний – вона.
Моя рука знову набула тілесності. І, керована якоюсь силою, долоня, на якій сиділо моє нещасне „я”, повернулася своєю тильною стороною. І на ній був інший равлик. Якби равлики вміли дрижати, я б сказав, що він, вірніше вона, дрижала.
- Ось кому я і допоможу, - сказали очі, ставши значно більшими. І я раптом все зрозумів, відчув і жахнувся відчутому.
- Але ж... – спробував запротестувати я
- Ніяких але ж! Ти сам винуватий!
- Добре, але я прошу про одну дрібничку.
- Це допустима дрібничка. Нехай так і буде.
- І ще, ваша Драконівська Величносте, одне питання, аби я у майбутньому більше вам не набридав із цим.
- А, це просто, я тільки вчуся у Сил ПМ Землі, прийде час і ти будеш вчитися, якщо, ну ти розумієш...

Я зрозумів Дракона, хоча уже й стрімко зменшувався у розмірах, у т.ч. і пам’яті. За мить я вже об’єднався зі своєю другою частинкою. І ми разом продовжили зменшуватися.
Коли наше-моє зменшення закінчилося, над нами раптом з’явилися ласкаві ручки-вусики того, іншого, равлика.
- Мама! – сказав я залюблено.
- Ось ти де! А я думала куди ти заповз, будь обережний, у цьому ПМ лісі багато небезпек. Я прошу тебе, синку, доки не виростеш великим, справжнім равликом, жодної самостійності...

Я повз уві слід за любою мамою. Життя було таким чудесним і насиченим неймовірними відкриттями! Я повз і ріс, ріс і повз, і мені чомусь здавалося, що колись я таки кудись доповзу, і виросту, і точно стану чимось більшим, ніж просто равликом, а може і кимсь іншим, кимсь іншим...



1   2   3   Переглянути все