ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2025.11.09 02:41
З неземної красоти
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в клумак
Й підписав: тут хворий.

Ігор Шоха
2025.11.08 23:25
А евенки і чукчі Аляски
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.

***
А зі США надійдуть томагавки

Ігор Терен
2025.11.08 22:39
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.

***
А занозою електорату

Борис Костиря
2025.11.08 22:01
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає

Олег Герман
2025.11.08 21:08
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ

Юлія Щербатюк
2025.11.08 16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,

В Горова Леся
2025.11.08 15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.

Так і хочу йому простягнути у рук

Микола Дудар
2025.11.08 11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.

Борис Костиря
2025.11.07 21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.

С М
2025.11.07 16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі

Ярослав Чорногуз
2025.11.07 16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.

І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --

Микола Дудар
2025.11.07 13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…

Іван Потьомкін
2025.11.06 21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…

Борис Костиря
2025.11.06 21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,

Євген Федчук
2025.11.06 21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про

В Горова Леся
2025.11.06 17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.

Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Олена Пашук (1982) / Вірші

 ми часто наспіх розірвавши руки
ми часто наспіх розірвавши руки
дверима грюкнувши
йдемо назовсім
ти – як мисливець за стрілою лука
а я як завжди кидаюсь під осінь
немов під смертоносну електричку
до біса всі страховки і Оранту
у нас з тобою зовсім різні звички
тобі Емануель
мені ж І.Канта

нехай з’їдять до дна дощі голодні
увесь мій біль
що равликом у тілі
спливли образи мов човни підводні
яких колись помітить не хотіли

у друзки скло богемське
люстри
посуд
розсипано і сіль морську і сльози
а за вікном незмінно той же постер
вампірша-ніч врожай дощі венозні

один... два... три...
між нами надцять метрів
до спини спина
ша!
дуель мовчанням
іще живі і начебто вже мертві
повз нас щасливі дні немов прочани

ніхто не був мудрішим щоб сказати
пробач за все
почнемо все спочатку

хоч як би не хотіли буде завтра

і руки-вдови

і на серці латка






Найвища оцінка Костянтин Мордатенко 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Оксана Радушинська 5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-01-07 18:03:48
Переглядів сторінки твору 9877
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.686 / 5.5  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 4.631 / 5.5  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.710
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ліліт Опівнічна (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 18:24:09 ]
Оу, навіщо ж дівчині, яка захоплюється І. Кантом,- під потяг чи електричку (до речі, хіба результат іх впливу на тіло різниться? тоді чому "чи"?) :)
Коли "спина до спини" - то вже не "надцять метрів" - тут нестиковочка вийшла. Той вираз означає кругову оборону і має зовсім протилежне смислове навантаження.
А "Дощі венозні" - гарний образ!
Закінчення (ніхто не був мудрішим щоб сказати
пробач за все почнемо все спочатку) - як на мене - дещо упрощає весь вірш.
Ну, і не можу не посміхнутись з вигляду голих й босих Адама і Єви, просто як уявлю їх голих, але взутих :)))
Щиро, Ліліт


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-07 18:34:13 ]
От і я думаю, навіщо їй та електричка здалась. Спина до спини - малося на увазі- обернена, а не впритул. Згідна, що закінчення дещо банальне, але ж не можна завжди писати завуальовано. Коли висвітлюється тема почуттів, то автори часто збиваються на банальність. Але може ще щось зміню. Ціную твою думку, Ліліт.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 19:46:01 ]
"а я завжди кидаюся під осінь" - чудовий образ!
Але подальше його розтлумачення:
"немов під потяг чи під електричку" - нівелює образ. Не потрібно цього робити, бо це підсвідомо у читача само собою постає (у кожного свої електрички і Кареніни)...

Процитую "А "Дощі венозні" - гарний образ!"

"руки-вдови" - невдало... Адже у Рук нічого і ніхто не вмирав (Рука може бути вдовою, якщо пальці відтяти?... але це вже щось з сатанизму...)

!!!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:24:21 ]
Костянтине, дякую за увагу. Мушу трохи пояснити. Під осінь як під електричку, бо малося на увазі самогубство. А коли було б просто під осінь, то могли виникнути і інші асоціації: як під ноги чи ще щось. Щодо рук-вдов, то все гарно зрозуміла Оксана Радушинська, та й мені самій цей образ подобається, тому змінювати не буду. Іще, не можу зрозуміти, Костянтине, чому Ви розкидаєтеся шістками, коли на Вашу думку твір недосконалий?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2009-01-07 19:48:38 ]
ти – як мисливець за стрілою лука
а як завжди кидаюсь під осінь - то опечатка "а як..."? ...спочатку прочитала "я", а потім... таки ж "а"!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:25:13 ]
Людмило, так. То моя неуважність, вже виправила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-01-07 20:18:50 ]
Оленко, гарний вірш, мені усе сподобалось, образи яскраві, свіжі і зрозумілі своєю справжністю.
Єдине, що не сприйнялося- це човни підводні, надто техногенно у інтимно-ліричному вірші.
Може органічніше: образи наші- камені пдводні...
Втім, це мсд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:30:22 ]
Згідна, Наталко, що човни підводні трохи з іншої опери, так само як і електричка. Але у моїй творчості є багато таких нібито несумісних поєднань, вони мене чимось приваблюють. Наприклад (вибач,що цитую себе)"легкі як кульбаби чи як промисловість...". Камені підводні - то гарний образ,але сюди він не підходить,бо камені не можуть спливсти на поверхню як човни. А мені хотілося наголосити саме на цьому. Ще раз дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 20:48:44 ]
А мені сподобалося. Багатообразно. Автор має право на висвітлення побачених ним зблисків. Їх тут достатньо, щоби відчути настрій. І навіть банальність буває бвгатозначною. А руки (я так розумію) вдови, бо їм вже немає кого обіймати. Чи не так?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 21:24:45 ]
Мені здається, що Ви Оксано, помиляєтеся. А Своєю підтримкою Ви ніби хочете виправдатися... Скажу так, хоч це чужа сторінка Ваша образність, поетичність, талант - яскраві. Але часто-густо Вам не вдається приборкати "образи", і вони, як повінь затоплюють логіку, в деяких містах потребують додаткового розтлумачення, пояснень. На мою думку Вас потрібно пропустити крізь серйозного редактора... (оце вже я загнув, звісно "пропустити"...) Мені здається Вас лише хвалили і не критикували?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 21:26:56 ]
Іще пишу це без злісті, якогось негативного почуття чи зверхності чи ще там чимсь. Пишу - тому що Ви - талант!, але обмежилися...
Не ображайтеся.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Варвара Черезова (М.К./М.К.) [ 2009-01-07 22:25:43 ]
Гарно, цікаво, але ніч-вампірша дуже і дуже послаблює.
назустріч свіжим почуттям і мукам
немов Адам і Єва
голі й босі - оце теж не дуже (ІМХО). Невже основою особливістю перших людей була саме нагота?
Але таки сподобалося.
З теплом, Варя)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:31:26 ]
Дякую, Варваро, ця строфа і мені була не дуже. Отож я вирішила взагалі її прибрати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Радушинська (Л.П./Л.П.) [ 2009-01-07 22:56:23 ]
Шановний Костянтине, для того, щоби обговорювати мою образність, поетичність, талант (що ви там ще так люб`язно в моїх римах помітили?) існує моя сторінка коментарів. А на цій - кожен мислячий висловлює власні думки з приводу прочитаного Олениного твору. А щодо виправдань... То ж не я просила видалити мої коментарі зі сторінки...

Також без будь-якого негативу до Вас.

Олено, вибачте.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 11:32:59 ]
Та навіщо вибачатися. Моя сторіночка ні на кого не ображається.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:10:55 ]
Оленко, я взагалі-то рідко ставлю шістки, але тобі і саме за цей вірш- поставлю. Бо написаний цей вірш із шаленим натхненням, ну хіба ні? Такі вірші треба заохочувати (хоча й досить стримано, а то зіпсувати ж можна!), мов неслухняну дитину, що раптом без нагадування допомогла мамі або гарно повчила уроки. Відразу кажу: я не Ваші вірші з неслухняною дитиною порівнюю, а НАТХНЕННЯ в цілому :) Хай це суперечить усілякій логіці, але так і є :)

Образи у вірші мене просто вразили. Такі шикарні асоціації, що аж! Надто ж- підводні човни, руки-вдови, осінь-поїзд і... Оранта :)

Натхнення Вам! :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:12:38 ]
Йой, вибачайте за "тобі"...неуважна я :(

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 12:39:35 ]
Ганусю, дуже тобі дякую. Щодо натхнення ти права, цей вірш так швидко написався, на одному подиху, що навіть не було коли правити. Погоджуся, що прикладка "вампірша-ніч" трохи, а може й не трохи, лоскоче вухо. Але якщо замінити цей образ на якийсь інший, не буде зрозуміло, чому дощі венозні. Це не просто образ заради образу, все між собою пов'язане. Але, напевне, то лише моє таке світобачення, а читачі за моїми метафорами бачать дещо інше. Буду над цим думати. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Нова (М.К./М.К.) [ 2009-01-08 12:17:36 ]
Оленко, я насправді вражена - хоча ота "вампірша-ніч" справді трохи лоскоче вухо...
Сильна композиція, образи дивовижні - "кидають під осінь", "щасливі дні, немов прочани", "на серці латка". Чіпляє...
Веселих свят!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-01-08 12:21:25 ]
Мо" краще "віщунка-ніч"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-01-08 12:41:14 ]
Вандо, спасибі.І тобі веселих свят, і гарних віршів. Поменьше таких латок на серці.