Дякую, Андрію. Я не люблю кориду. Але це спроба поглянути за лаштунки.

Не захоплюйся перехопленим духом, люба. Краще дихатимемо в такт :)

Не знаю, Аню, щодо "свята смерті" і "фатума долі", а от про єдність душ - щось в цьому таки є. Принаймні в це хочеться вірити.

От бачиш, поки я роздумувала над твоєю пропозицією, "пришел поручик и всю песню испортил", тобто Редакція Майстерень запропонувала свій цікавий варіант :)

Володю, по-перше, дякую за натхнення :)
Знаєш, я занадто добре ставлюся до кращих представників чоловічої частини людства, щоб запідозрити їх у неспроможності зрозуміти жіночу містерійність. Тому залишимо нервові зриви і кризи по той бік порозуміння, коли чи то жінка не може пояснити, чи чоловіки не можуть зрозуміти :)

Щодо композиції:
а) цікава пропозиція, скористаюся, хоча є певні сумніви: а чи не забагато іспанської буде?
б) не можу розділити навіть формально на дві частини, бо, як ти вірно сказав, їхні душі переплелись настільки, що не завжди зрозуміло, коли хто з них говорить.

Мабуть, Василинко, так воно і є - розпачені. Адже життя все одно краще смерті, навіть героїчної.

Да, внешнее (формальное) сходство есть, но идеи разные :)

Да. Разные. Это здорово:).
Эх, замечать бы почаще формальность сходств... :)) - мир становится уникальнее, ценнее, А ГЛАВНОЕ интереснее:)))

Кстати, ОнЛи, интересная мысль о формальной схожести при разных идеях. Надо её подумать :)

Тільки не кажи, що я лякаю із ставка страшними рожами :) Один з моїх улюблених мультиків, до речі. Насправді, це я захоплено поринаю в твою поезію і насолоджуюсь її легістю і музикою. Так що "ми квити" :))

Ні, Сашко, то у Желязни в "Аутодафе" Акела мав промахнутися, бо все краще вже відбулося. А чого це ти не віриш у мою любов до природи? Я, між іншим, палка прихильниця принципу "Жодна тварина не має постраждати" :)

А вам здається, що ви - молода тигриця, якій хочеться якнайбільше крові та видовищ? Спочатку зробіть крок за власні ґрати, Сніжано.

Сніжано, людина, яка почувається весь час ображеною, знаходиться за ґратами, яка збудувала сама в собі.
До речі, подивилася Ваші картини. Вони гарні і йдуть всупереч оголошеному Вами поетичному депресняку :)

Ксю, а ти заводна :) Про питання знаю, сьогодні ж виправлюсь :) Хоча... чого б тобі і не ходити сюди щодня? :))

Дякую :) Ото, й швендяю сюди щодня ;)

А не боїшся, солоденький мій,
що після зваби не підіймеш вій,
бо та, що справа – свою справу знає,
і та, що зліва, норов ще покаже свій. %)

Отак завжди, замрієшся про щастя,
тобі ж відразу - буде те і те,
а може я цього і хочу, може я
і норов потамую, з ним і досвід! :)

Такі вони, замріяні коханці,
лиш ніч на дворі - пропонують танці
і любощі на двох, на трьох і більше,
а потім сліду їх не знайдеш вранці :)

Так, щодо книг - Ви праві. Читаю й Ваші з превеликим задоволенням. І щтро вдячна за нашу зустріч :)

Авокадо, Санчику, де тільки не росте зараз: і в США, і в Півд. Америці, і на Карибах, і в ЮАР, і в Кенії, і в Іспанії, і в Австралії, і в Новій Зеландії, і в Ізраїлі. Так що Севілья справжня, іспанська :)

Ех, Саню-Саню! Знав би ти, на що перетворилася зараз корида! Це вже не той чесний двобій одного тореодора з одним биком. Цим нещасним тваринам і роги підпилюють, щоб вони не могли точно відстань розрахувати, і закапують очі вазелином, щоб різкості не було, і б"ють їх мішками з песком перед виходом, і навіть підрізують сухожилля. А потім виходить команда з 10-12 "героїв" (в ісп. кориді), одні його вимотують, інші - бандерил"ї пхають (до речі, не слабке відчуття, так, коли тобі шампур під шкіру заганяють?). І тільки під зав"язку виходить наш красень-матадор (переклад "той, що вбиває") завершити цю бойню. Тому це вже нечесний бій, а та ж бійня. І не даремно половина населення країн, де є корида, вважає її національною ганьбою.
Щодо полювання, якщо воно не спрямоване на виживання, то це вбивство заради забави чи грошей. Звісно, заборонила б.

Йой, Юльчик, оце так емоції :) Дуже рада, якщо тобі щось там сподобалось.
Цьму тебе :)