ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

С М
2026.02.01 13:31
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти

Борис Костиря
2026.02.01 11:29
Я хочу, щоб розверзлася долина,
Щоб світ явив свій потаємний смисл,
Слова постали на незрушній глині,
Відкривши мудрість логосу і числ.

Я хочу, щоб розверзлась серцевина
Усіх страждань і болів нелюдських,
Мов споконвічна неземна провина,

Тетяна Левицька
2026.02.01 08:16
Не можна без світла й опалення
у одноманітності плину.
Гаптує душиця із марення
тонку льодяну павутину.

Що далі, тікати у безлих*
думок чи укритися пледом?
Вілляти вина повний келих,

Олена Побийголод
2026.01.31 16:05
Із Леоніда Сергєєва

Дійові особи та виконавці:
• Анатолій Карпов – ліричний тенор
• Претендент – драматичний баритон
• Михайло Таль – баритон
• Петра Ліуверік – мецо-сопрано
• Суддя матчу – бас-кантанте

Артур Курдіновський
2026.01.31 14:26
Я на старому цвинтарі заритий,
Під пам'ятником з чорного граніту.
Читаю, що написано... О, небо!
"Тримайся! Все попереду ще в тебе!"
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Роман Коляда (1976) / Вірші

 ***
Передчуття прогулянки улюбленим містом пізньої осені 2009 року, містом, до якого мало приїхати, яке ще треба аби впустило тебе у свої внутрішні світи.

Сніг на Ринку, з Святого Юра
Чорні круки летять на Личаків,
А сльотава бруківка похмуро
Віддзеркалює неба знаки.

Я Вірменською всоте крокую,
Чую дзвони на ратуші всоте,
Та хвилююсь, як вперше, бо чую -
Зараз леви спитають: «Хто ти?»

З-поміж тисячі серця ударів,
Є такі, що карбують камінь.
Над тобою, як завше, хмари,
Львове мій, чи відчиниш браму?




Найвища оцінка Олена Осінь 5.5 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Євген Ковальчук-Ожго 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-10-15 12:03:08
Переглядів сторінки твору 9943
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.048 / 5.42  (4.926 / 5.45)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.952 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.789
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2017.02.24 20:57
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 12:05:32 ]
Мене вже аж дружина запитує, хоча теж закохана у Львів: "Ну що у тебе з тим містом, що ти заледве туди почав збиратися, а тебе вже так пре, що аж вірші пишеш!"
"Не знаю",- кажу:"Але таки пре":)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 12:42:57 ]
Левам, що суплять брови:
"Хто ти?! Що робиш тут, пане?"
Треба отак гонорово:
"Як, не впізнали Романа?!
:)
Вітаю, пане Романе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 13:07:46 ]
Ой, з левами гонорово складно розмовляти :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 12:43:37 ]
Привіт. Клас. Останній рядок не вистачає складу... Може на Ви :Львове мій, відчиніте браму!(?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 12:44:38 ]
Якщо існує така форма в укр. м. )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-15 12:46:19 ]
Львове мій, відчиняй-но браму :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 12:51:02 ]
Дуже зверхньо, самовпевнено, тощо...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-15 12:57:53 ]
Львове мій, чи відчиниш браму?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 13:06:44 ]
О, яка дискусія:)
Прийнято останній варіант. Чемно дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 13:10:31 ]
Ги, вірш треба назвати "Єврейська розмова з левами", бо на запитаня другої строфи, тепер відповідає запитання тетьої, як у анекдоті:
- А правда, что евреи всегда отвечають вопросом на вопрос?
- А шо такое? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-10-15 13:39:59 ]
Ото розкатав вже ти губу: Який же він Твій? Ми тобі його не віддамо теперика, отако!

Древній Львове, відчиниш браму?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 14:18:25 ]
"Контрреволюционные вещи Вы говорите, профессор" (с) Питання у тому, що таким яким бачу його я - бачу його тільки я (суб"єктивний, трясця його матері, погляд митця). Я ні у кого не можу забрати Львова (аж смішно, їй-Бо), але отого мого внутрішнього Львова, який, при цьому залишається сам собою старим величним і загадковим у мене теж навряд чи хтось... :)
Це щось на кшталт інтимного звертання, а не заявка на право власності, сподіваюсь за такий інтим леви мене не ззідять :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2009-10-15 15:17:49 ]
Леви, може й не з`їдять, я я троха покусаю :)
Так що готуй флєшку - самоллянку! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 16:21:26 ]
Якщо флєшка-самоллянка, це не ЮСБ-носій з самозавантаженням, а те що я думаю - то обов"язково ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2009-10-15 15:18:59 ]
Люблю Львів... Гарно дуже, дякую.=)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 16:01:58 ]
А я живу далеко від Львову, але останнім часом навітьсниться. І сьогодні уночі, мабуть, побачу вашими очима, вашими словами.

І вам Львів таємничий? То тепер вже точно покину все, і поїду знайомитись! Тільки б впустив.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 16:23:11 ]
Таємничий, ще й як! Мене от не з першого разу впустив, а з третього десь (преший щоправда був ще в дитинстві і проїздом на тлі маминих пошуків гарних мештів у числених тоді львівських магазинах аля "чобіток".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 16:34:19 ]
Абсурд, але залиште як було...))) З повагою. В.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 18:56:15 ]
Не пойняв...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-15 18:26:05 ]
Зазвичай не люблю читати вірші «на тему міста». Але цей - не на тему, цей - душа... Дуже щиро, як про любов...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 18:52:13 ]
А як я не люблю їх писати, аби Ви знали. Такий ризик здатися брехуном, що ховаєтсья за штампами. Брррр. Але буває, як от із оцим текстом, їдеш собі Києвом за кермом, а у просторі починає бриніти: "Сніг на Ринку... чорні круки... Личаків... Леви... А у вухах відлуння дзвонів, які будили мене, коли ночував на Вірменській" і всьо. Аби не спровокувати ДТП, абстрагуюся, а коли приїжджаю додому, залишаєтсья тільки дістатися комп"ютера і мало-мало то всьо причесати і виставити сюди, аби хтось "плюнув чи поцілував" :)
Дякую за Ваш відгук. Це справді дуже щирий вірш. Та інших і не тримаємо :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2009-10-15 19:44:29 ]
І перш за все - здатися брехуном самому собі..:) Відчуття знайомі.
Так, справжні вірші саме так і пишуться.
Але як же із твердженням - ні дня без рядка? Мені то якось ніколи не вдавалось... Чи то, може - для прозаїків?..:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-15 20:30:58 ]
Ну, у мене буває й по кілька місяців без рядка... Колись два роки мовчав. І перед останнім періодом активності, який оце якраз триває - була тривала пауза. Тому завжди з подивом дивлюся на грубезні томиська "профі" від поезії.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катя Тихонова (Л.П./Л.П.) [ 2009-10-18 20:48:24 ]
Так тепло стало після цих рядків! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роман Коляда (Л.П./М.К.) [ 2009-10-19 00:16:20 ]
Сподіваюсь, і мені у четвер буде у Львові тепло :)
Дякую за відгук! Пішов на Вашу сторіночку...