Оце якось сидів і думав про всяку фігню типу, от якби у 93-му не гриз, як ненормальний, граніт науки, а пізнавав радощі життя... Із цих думок постав ліричний герой, котрий і говорить наведений монолог у передчутті скорого приходу 2010 року, який для нього стане 34-м (двічі по сімнадцять).

Єслі б молодость знала,
Єслі б старость могла :))
І чого це Вас на роздуми потягло? Ага, осінь...
33-34 для чоловіка - смаркатий вік !:)

А вірш класний!

:))
Смаркатий трошки не те слово, яке мені хотілося б вживати, але по суті - саме так. Особливо коли з"являється надто багато часу для рефлексії )))

Ще забув у епіграф дописати:
"Где мои семнадцать лет?" (с) В.Висоцький

красиво....віддав себе...

Щиро й експресивно! Справжня лірика!

Знайомі речі...
Колись писалося:

* * *
Двадцять – в наступну середу.
Двадцять – вода крізь сито.
Скільки іще попереду,
Скільки уже прожито.

Двадцять – доба наївності.
Двадцять – весь шлях – грунтівка.
Слова іще нерівності,
Серця уже вибухівка.

Двадцять – секунда у вічності.
Шкода секунд, що зникли.
То ж, може, часу-величності
Першою кинути виклик?

Двадцять – в наступну середу.
Двадцять – вода крізь сито.
Скільки іще попереду,
Скільки уже прожито.
7.06.02.

Прикол, настільки схожа форма...
Дякую за позитивні відгуки, бо це, як і з "Передсвітанковою прогулянкою" наприклад, той випадок, коли вірш не на сто відсотків автобіографічний чи, скажімо, "автопортретний", а відтак, складніше зрозуміти його змістову й формальну цінність.

Романе, ваш учорашній виступ у Львові знову вразив. Ви кожен раз додаєте і музикальної глибини, і майстерності.
До того ж, цього разу ваш тандем зі скрипалем (теж Майстром) поєднав і світи від двох прекрасних інструментів...

Словом, ми з дружиною повернулися зачаровані Музикою, енергетикою, темами...
Ще раз дякуємо за таку приємність.

Дякую за відгук. А найбільше дякую вам персонально та публіці загалом за надзвичайний прийом. Повертаючись додому ми (я, Карпович та Віктор-скрипаль) ще не раз поверталися до теплоти і щирості атмосфери львівських концертів та післяконцертного спілкування. Дякую!

Дійсно вартісний і розумно-новаторський проект вдався вам.
Напруга і, водночас, м'якість звучання, жодної академічної сухості, яка інколи так втомлює на високих сценах.
Але попри вельми високий загальний рівень усіх композицій, деякі мені видались абсолютно шедевровими.
Можливо я трохи переплутаю назви, - та ось три, які турбують пам'ять. Зрозуміло, що це зовсім не дається банальному відтворенню музичної фрази, як то інколи буває із модних і широковідомих класичних штучок, не кажучи вже про примітивні штампи попси.
Отже - "Політ над хвилями", та композиція, про яку ми говорили після, із вашого сольного виступу "alegro" (?) - на декількох диханнях, і, звісно, "Шатл", на диво промовиста і майстерна Річ...

Та композиція, що наче накочувалася трьома хвилями має назву "Пульс". "Політ над хвилями" - одна з моїх улюблених на альбомі "Танець любові та розлуки", ну а "Шаттл" - ми, чесно кажучи самі від нього буваємо в шоці, коли закінчуємо грати :) Я спочатку цю п"єсу зробив як електронну композицію, і тільки відносно недавно почав пробувати грати живцем. Коли до цих спроб приєднався Віктор - почало виходити ось приблизно те, що вчора звучало.

Ніж рвати своє волосся з лисини, краще рвати кінське у смичку. Жарт :))) Крисько у цьому сенсі великий спец. Зрештою, це нормальне явище для скрипалів, які грають з високою експресією.

Там не було нічого штучного, Василинко! Там усе-усе було справжнє! З перших секунд, з перших звуків... Недаремне слухачі аплодували стоячи. Ваша музика, Романе, полонила Львів, серця львів’ян... Не хочу зайвого пафосу, але здається мені, що ця музика житиме тут завжди, житиме усюди, де звучала і ще звучатиме...
Щиро О.Л.

Дякую усім за такі теплі відгуки про концерт, та якщо повернутися до наших поетичних баранів, то я тут ось переосмислив трохи форму цього віршика і розбив його на два тексти. Тепер перших 17 можна використовувати, імхо, як самостійний текст без "смаркатої" як тут дехто висловився :) другої половини.