ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.02.03 10:48
Птах
Співає птах, руйнує темінь
У гущині, у дивних снах.
Співає птах крізь ночі терем.
Співають і любов, і крах.

Ледь чутно долинає стогін,
Любовний шепіт, шал палкий.
А в когось залишився спомин

С М
2026.02.03 05:30
Немає сподівань (The Rolling Stones)
Їхав би до станції
На поїзд би успів
Немає сподівань щодо
Повтору чуттів о цих

Був багатієм я
Нині я жебрак
Й ніколи в лагіднім житті

Олег Герман
2026.02.02 17:51
Що спільного між сервізом і павербанком? (рефлексія про совок, колективну травму, майбутнє і т. д.)
Погодьтеся, що у більшої частини з нас чи наших родичів є захований старий сервіз «для особливого випадку», який так ніколи й не настав. Це одне з багатьох відлуннь величезної імперської машини, яка десятиліттями перетворювала живих, амбітних людей на зру

Марія Дем'янюк
2026.02.02 14:09
Мороз морозенко
Щічки, наче бурячки,
Оченята - сонечка,
Усміхається мені
Моя люба донечка.

Зупинилася й сміється,
Втішене серденько,
Бо вітає її зранку

Борис Костиря
2026.02.02 10:35
Пустельний стадіон
Пустельний стадіон. Лиш ти стоїш на ньому,
А глядачів нема. Самотній арлекін
Знімає із плечей хронічну втому.
Історія поставлена на кін.

Пустельний стадіон пустельно обіймає
І в душу входить, ніби лицедій.
Мелодія відлюдника-трамваю

Олександр Сушко
2026.02.02 08:56
Ми - світло!
НедоІсус кремлівський на чолі
Своєї зграї. " Честь йому та шана!"
Недоапостоли Росії топлять лій
З дурної пастви внуків Чингісхана.

Країна ефесбешних кріпаків!
Потворна челядь упира старого!
Їм платить чорт із крові п'ятаки

Лесь Коваль
2026.02.02 08:43
Клин
Час випускати на волю синиць -
я вдосталь їх грів у долонях,
лину в траву до небес - горілиць,
мріям шепочу: "По конях!":
/рій блискавиць,
хор громовиць
тихне умить
у скронях/.

Тетяна Левицька
2026.02.02 08:07
Не всі вдома
Далеке минуле не сниться щоночі:
крохмалем волосся, полудою очі,
морозивом день у вікні.
Застуджену душу не гріє кофтина...
На ліжку холоднім старенька дитина —
кирпатим грибочком на пні.

Всміхається мило, кому — невідомо?

Ігор Шоха
2026.02.01 21:27
На берегах межиріччя
Очікувано розділяє час
минуле і грядуще, а сьогодні
щомиті живемо напередодні
усього, що очікує на нас.
Усяке житіє – відкрита книга,
якою утішатися не слід,
бо сковує усе гарячий лід
війни, хоча скресає крига

Іван Потьомкін
2026.02.01 21:08
Заворожені велети
Ще поміж шубою й плащем,
А дерева свою справляють весну:
Націлилась тополя в піднебесся,
Береза чеше косу під дощем...
Ну, як їх всіх звеличити мені,
Їх, побратимів многоруких,
За їхню долю многотрудну
І за одвічну відданість Весні?

Світлана Пирогова
2026.02.01 16:33
Не в кожного
Не в кожного, мабуть, гуманне серце.
Байдужі є без співчуття й емоцій.
Їх не хвилює, як кому живеться.
Черстві, бездушні у людськім потоці.

Коли утратили уважність люди?
Куди і як пропала чуйність їхня?
Іде війна, тепер лиш Бог розсудить.

Олег Герман
2026.02.01 16:27
Деструктивна любов у культовому кіно
Вечір суботи — мій найулюбленіший час. Буквально декілька годин, але таких цінних. Перш за все в цей час ти вільний від своїх ролей і можеш згадати, ким є насправді. Можна зайнятися чим завгодно, але без крайнощів. Колись читав багато художньої літератури

С М
2026.02.01 13:31
Біла спальня (Cream)
біла спальня, чорні штори, пристанційне
пішоходи без позлоти, темні крівлі
срібні коні місяцеві, у зіницях
досвіт марить, у розлуці, о блаженство

немає в куті оцім сонця і сяйва
поки чекаю, поки тіні мчать відусіль

Вероніка В
2026.02.01 13:03
Учілка
колись в мене в школі була учілка
учілка що очі носила як дві апельсинки
учілка що в неї не рот а справжня каністра
учілка що в ній голова як літаюча тарілка

така ця учілка окаста була і зубаста
що і могла би раптом когось та куснуть
в особливості

Євген Федчук
2026.02.01 12:19
Остання спроба або Похід Пилипа Орлика на Україну в 1711 році
Старий козак Степан, нарешті помирав.
Смерть вже давно до нього, видно, придивлялась,
Життя козацьке обірвати сподівалась.
Та його ангел-охоронець рятував.
Але тоді було у нього вдосталь сил
Аби від Смерті тої клятої відбитись.
Тепер же тільки залиш

Ірина Вірна
2026.02.01 11:43
Знову (із неопублікованого, 1999 р.)
Знову вітер холодний сніг тремтливий мете.
знову спокій дрімотний на душу впаде,
огорне ніжно ковдрою - зимною, теплою,
і приспить колисковою - мрійною, легкою.

І тремтітиме довго на віях сльозинка,
і співатиме кволо у грудях крижинка.
Буде жаліти
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22

Аліна Гурин
2026.01.19

Лесь Коваль
2026.01.19

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Немодна Монада
2026.01.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олена Пашук (1982) / Вірші

 Мені б дотягнутись до тебе
Образ твору Мені б дотягнутись до тебе
але ти зникаєш
неначе під воду йдеш –
хлюп і нема
а я залишаюсь стояти
без тебе віками
омита сльозами
Єрусалимська стіна

А я зустрічаю птахів
в’яжу постоли їм сорочки
нехай по-маленьку
із неба у казку йдуть
нехай земля відчуває їх несміливі кроки
мов перший сонячний зайчик
на передвесневім льоду

в очах моїх море червоне
прорвало плотину
ти навіть хотів би втопитися в ньому
піти на дно
але всюдисущі янголи смерті -
дельфіни
виносять на заасфальтований берег
тебе все одно




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2009-11-17 09:24:41
Переглядів сторінки твору 11910
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.122 / 5.5  (5.028 / 5.51)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.921 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2013.10.16 16:34
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 09:57:48 ]
Вражаюче. "Я - єрусалимська стіна" аж закарбувалося у свідомості. Тільки дельфіни і смерть - вагаюся, хіба з врахуванням їх янгольства)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 14:10:32 ]
Дякую, Віталію.Чому такий образ з дельфінами - зараз поясню. Зазвичай дельфіни рятують людей, виносячи на берег, а для ліричного героя кращим би було втопитися в очах коханої. Життя без неї, без її погляду рівносильно смерті, саме тому дельфіни для нього янголи смерті. Трохи по-дитячому пояснила, але саме це мені хотілося сказати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віталій Ткачук (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 14:14:02 ]
Та я десь інтуїтивно так і розумів, чи правильніше - відчував)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 10:56:41 ]
Все то Ти, Оленко, вже відчуваєш, умієш вербально виразити.
Молодець.
Тільки якби ще на розділових знаках не економила і дельфінчиків не ображала - я б Тебе зовсім-презовсім розумів... :)
Хоча... мусять бути ж у Жінці загадки... :)

...Але ж дельфінчики такі милі, невинні, не винні!
Ну які з них, товстеньких, милих, добрих рятівників ангели смерті?..
Як із пінгвінів ластівки... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 14:14:00 ]
Дякую, Ігоре, за гарні слова. Щодо дельфінів, вже пояснила. А розділових знаків тут і так забагато, як для мене, хронічної верлібристки:)
P.S. До речі, чим пінгвіни не ластівки? Я дуже багато спільного бачу між нимм:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 11:55:47 ]
Олено! Ваші вірші не лишають байдужими. І стіна Єрусалимська тут - здорово. От тільки картина "в очах моїх море червоне
прорвало плотину" - Ну, уявіть собі - як це...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 14:19:45 ]
Юліє, і Вам спасибі за гарні слова. Тільки не можу зрозуміти, що такого в образі "в очах моїх море червоне прорвало плотину"? Я якраз дуже добре собі це уявила, тому і написала. Ви ж теж метафорами мислите, тому мали би зрозуміти. В одного з моїх найулюбленіших поетів Голобородька є вірш "Червоне чекання", де мати червона біля вікна стоїть. Настільки глибоко це все сказано. Може, просто мені не вдалося передати всю трагічність ситуації.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія БережкоКамінська (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 14:36:57 ]
Олено! Не знаю як у кого (може, це лише у мене?) першою виникає асоціяція червоних від полопаних капілярів очей. Ви це мали на увазі, коли писали? Чи це я щось не те уявляю?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 16:13:46 ]
Юліє, ну звісно я мала на увазі не червоні капіляри очей. Хоча, яка вже різниця, що я мала на увазі, головне, як це зрозумів читач.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-11-17 14:24:00 ]
Сьогодні чорні янголи - гості на ПМ, дивлюсь :) Оленко, цікаві метафори, але моя скромна думка така, що жоден погляд (чи не-погляд) не вартий смерті.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 16:15:50 ]
Чорі, моя думка теж така, але вірш вийшов саме таким. А назавтра треба запровадити день янголів-охоронців:)Бо сьогодні щось справді забагато чорного.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2009-11-17 16:01:13 ]
Гарно і метафорично! Респект за стіну!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 16:16:24 ]
Респект за приємні слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вероніка Новікова (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 16:20:53 ]
Оленко, гранично щиро
дякую за приємність
від хорошого
тексту.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 16:56:49 ]
Нікусь, і тобі дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Фульмес (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 16:28:29 ]
Мені завершення здалось опти-містичним, виносять дельфіни на берег коханого-хлюп-і Є! Все-таки вони усе правильно зробили. Вкотре повторюсь, що Оленку читаєш із роззявленим ротом від захоплення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 17:00:07 ]
Юль, мені надзвичайно приємно чути це від тебе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2009-11-17 19:06:37 ]
Оленко,
Мені здавалось ("в’яжу постоли їм сорочки") що сорочки тчуть... ні?
чи я не так зрозумів.
Дещо гущаво з "ти" у першій строфі - але мабуть це так задумано.
З теплом,
ЛЮ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-21 22:38:14 ]
Загалом то так,видно тут моє недоопрацювання. Подумаю над цим. Дякую, Юр.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2009-11-19 02:56:05 ]
А мені сподобалось. Оленко, тримай лавровий віночок за цей чудовий вірш. Сподіваюся, що наступний буде ще кращий. )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Пашук (Л.П./М.К.) [ 2009-11-21 22:38:54 ]
Юль, тримаю. Хай буде першим у моїй колекції.