ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.06.28 15:28
Усе в тобі
Весна має очі твої:
прозорі смарагди зелені,
зело неосяжних гаїв
і листя-мереживо кленів!

У літа постава твоя,
а дині – як перса звабливі.
Твій голос – то спів солов’я,

Леся Горова
2024.06.28 14:03
Не сумуй
В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
Пів зими пробігло, ближче до весни.
Голос твій печальний розтривожив душу.
Завіконня хмуре зашуміло тужно
Барабанним танцем крапель крижаних.

Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
Все, що розболілось за корот

Самослав Желіба
2024.06.28 13:01
Прекрасна епоха в повісті Івана Франка «Перехресні стежки»
   На теренах українства, певно, явище Прекрасної епохи ніде так не виразилося, як в урбаністичній чи напівурбаністичній прозі І. Франка, зокрема в «Перехресних стежках». І йдеться тут не про шаблони щодо видатного письменника, а його реальні та практично

Іван Потьомкін
2024.06.28 12:28
***
Їй би в матріархаті народитися годилось,-
Од ласки й доброти з десяток мужиків зомлів би,
А то лиш я один та ще онук й сини...
Немає простору у повноті розправить крила.
Отож, як на останню приступку життя зійду,
Відкіль в інші світи вже мерехтит

Сергій Губерначук
2024.06.28 11:08
Соняшникове віконце до спогаду…
Я запам’ятав Сергія Ґуберначука як обдаровану, добру людину і дуже скромну, що в театрі є не часта і досить цінна якість. Пам’ятаю його як актора і в сучасних ролях, і в українській класиці, зокрема в легендарних «За двома зайцями» (режисер Віктор Шулаков

Світлана Пирогова
2024.06.28 10:49
Розкажи мені сокровенне
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.

Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.

Віктор Кучерук
2024.06.28 08:07
Щастя
Сутінки ранні зникають поволі.
Плине мелодія ніжна без слів.
Серце полишили смутки і болі,
Щойно тебе, моє щастя, зустрів.
Сонце над обрієм полум’яніє.
Вітер підбурює гай до розмов.
Серце наповнили віра й надія,
І заспокоїла душу любов.

Артур Курдіновський
2024.06.28 02:57
Харківська ппо
В якомусь місті мирно спить народ.
Тривога раптом... Що робити, люди?
Нічого! Бо сміливий "PATRIOT"
Оберігати сон та спокій буде.

Всі висновки - короткі та прості.
Ніч темна й тиха. Запитань немає.
Не спить міцний відважний "IRIS-T",

Євген Федчук
2024.06.27 19:24
Легенда про сарану
Сидить сім’я стривожена в підвалі.
Зі сходу знову кляті «Гради» б’ють,
Спокійно людям жити не дають.
Вже пів села, напевно зруйнували.
Здригається від вибухів земля.
Здригаються підвалу товсті стіни.
А мати притиска до себе сина,
Хоч, наче і не зля

Микола Соболь
2024.06.27 16:29
Сливовій
Настане скоро місяць – сливовій,
він найкоротший на задвірках літа.
Час дозрівання потаємних мрій,
які до жару нами розігріті.
Хай зачекає божевільний світ,
а небо розсипає оксамити.
Плоди злітають з обважнілих віт
і ми тому радіємо, як діти.

Іван Потьомкін
2024.06.27 14:22
***
Випадають з обойми живих.
Наче кулі, свистять імена
І лягають на серце болем.
Нам з тим болем судилось ходить,
Доки безбіль не стане і нашою долею.
Якщо хтось там і грався в життя,
То не ми це були, друже,
І не тому, що відти нема вороття.

Світлана Пирогова
2024.06.27 12:21
Не жало - постріл з арбалета
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало

Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,

Тетяна Левицька
2024.06.27 10:10
Зі сльозами на віях
Пробач мені, доню, і сину, прости,
за те, що я стала нестримна, нервова.
Нелегко знести на Голгофу хрести,
коли до страждання іще не готова;

Навкруг матіола пахуча цвіте,
шпаки шаленіють в смарагдовім листі,
а сонце, в блаваті небес, золоте

Віктор Кучерук
2024.06.27 05:56
* * *
Паленіє сонце за прозорим мевом,
Барвою жовтавою збризкані поля, –
Обгоріле листя струшують дерева
І в дрімливій тиші ціпенію я.
Мов кипуча домна, день пече і сліпить,
І уперто змінює сталий мій режим, –
Поміж буряками вичахла свиріпа
І пирій з о

Артур Курдіновський
2024.06.27 00:17
Площа Поезії
Квіти ніжності, сині гортензії,
Прикрашають казкове мовчання.
Є у Харкові Площа Поезії -
Площа мрії, розради, кохання.

З-за дерев із відтінками синіми
Посміхалося літо спекотне.
Я, натхненний осінніми римами,

Володимир Каразуб
2024.06.26 20:15
Корона
— Ти, ти, ти, — говорить вона
Так немов би вимірює павзи свого мовчання
І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.
І він, думає, що вона намагається утекти,
А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,
Вона не тікає, а не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

рута птаха
2024.06.26

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Долик (1965) / Вірші

 Давній спогад
Ти мене проведеш до тролейбусів – звірів рогатих.
Я поїду тихенько, писатиму вірші в блокнот.
Ми не будемо спогади календарями гортати.
Нам залишиться день цей – як жменька високих нот.

Розпрозорився вересень чистим летючим блакитом,
Львів розтанув медово, стікає солодким вогнем.
Ні, ми будем собою, ми будемо, будем любити!
Ми з тобою від себе – від себе ніяк не втечем.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-04 22:35:47
Переглядів сторінки твору 8452
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.795 / 5.5  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 23:01:45 ]
Дуже красивий і дуже жіночий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 23:09:11 ]
Ну чому відразу, як лірика, то й жіночий, пане Василю? )))
Ностальгійна, чарівна замальовка, Любо. Дякую! (Се була Консуело)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:08:32 ]
Дякую, мила Консуело! Це справді дуже давня історія - тому і ностальгійна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 23:16:03 ]
Бо чоловік не зможе написати отак ніжно, напівтонно і зворушливо. Мабуть тому, пані Юляно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 12:49:06 ]
Чому ж не може?
Ви ж написали "Еротичне"
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:07:24 ]
Пане Василю, ви довели, що чоловік може написати отак)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 23:49:03 ]
Легко, наче вітер прозорою жіночою хустинкою грається. Пан Василь правий - напівтонно, ніжно. Але хіба не в ніжності жіноча сила... Лірика середнього роду - погана лірика.Вітаю з гарним віршем, пані Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:09:19 ]
Дякую, пані Тетяно, я рада, що Вам припало до душі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:11:39 ]
А ще у Вас чудовий кіт - у мене був такий, я його дуже любила, але він пропав, бідолаха... От і знову ностальгія...((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 12:56:52 ]
Гарно, Любо!
А чому тролейбуси "звірі"? Цей образ трохи випадає з загального малюнку, як на мене.
У рядку:
"Нам залишиться день цей – як жменька високих нот" - на "високих" - збивається ритм.(не вистачає склада)
Протиставлення:"Ні, ми будем..." - я б змінив на стведження:
"То ж ми будемо..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 23:00:56 ]
У тролейбусів є роги. Мабуть, тому вони й звірі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-06 14:08:31 ]
Звісно, Василю, образ зрозумілий.
Але в даний ліричний текст він не вписується, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:13:42 ]
Олександре, дякую за підказку. Справді, логічніше буде змінити "Ні" на стрвердне "так". Ще подумаю трішки - і поміняю.
Емоції декли перехлюпують - і не чую слів логіки)
Така жіноча суть)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 14:51:43 ]
!:коротка, але гарна композиція. Погоджуся з Олександром Христенком стосовно ритму окремих рядків, точніше одного (1 строфа, 3 рядок). Але, то авторське діло, якщо вам не залежало і незалежить на гіпердосконалому ритмі.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 10:12:28 ]
Миколо, боюся гіпердоскналості - це- вже далі нікуди іти...А хочеться завжди мати свободу росту)))
Як кажуть французи, у прекрасної жінки має бути хоч одна недосконалість , яка її прикрашає)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 16:26:54 ]
Красивий текст, але до кінця не витриманий. Емоція подекуди провисає. Хоч і справді - дуже жіночно і щиро.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:17:25 ]
Сергію, не судіть строго, вірш написався у тролейбусі - і з того часу не рухала його, бо дорогим був сам спогад... Але... таки я його понамагаюся дошліфувати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 23:30:57 ]
не сподівався, що кінець буде таким. спочатку здавалось, що поезія стане ще однією романтичною історією. так і є, але останній рядок розширив звичайні для таких творів межі. гарно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 10:10:52 ]
Дякую, пане Мирославе, за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-19 10:53:08 ]
Отакі образи "звірі рогаті - тролейбуси", мабуть, є найцікавішими родзинками поезій. Мені хочеться смакувати оцей рядочок без кінця: Розпрозорився вересень чистим летючим блакитом..
Тут і точність, і краса злилися в гармонію.
Дякую, Любочко, твоїми віршами можна дихати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 22:12:37 ]
ммм, як я тішуся, що тобі сподобалося!!!