ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.06.15 19:13
"Усі ж ми діти Божі!"
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тарас

Микола Соболь
2024.06.15 16:37
Лети, Пегасе
Побути трохи ще у раю,
хотілося та обмаль часу.
Куди летіти, я не знаю?
Тримаю за крило Пегаса.
Тепер ти вільний, милий друже,
спіши між хмар, де сонце сяє,
ніколи ти не був байдужим,
як ніс мене за небокраї.

Хельґі Йогансен
2024.06.15 13:56
Хто ми?
Я не буду брехати, що знаю життя,
Розкидатись пихато словами.
Лиш скажи мені, хто ти і хто тобі я!
Поясни, що насправді між нами!

Може, карма чи так, випадковий союз?
Чи зустрілись споріднені душі?
І чому у тобі так фатально погруз?

Леся Горова
2024.06.15 12:12
Мовлю...
Мовлю сонцем і мовлю вітром я,
Мовлю променем,
Слів розмаєм, думок палітрою,
Серцем стомленим.

Та вмокаючи пера- образи
В рути-шавлії,
Мовлю так, щоб одну лиш обрану

Ігор Деркач
2024.06.15 10:51
Фейки єрмакратії
Синекура має привілей
і сама повірити готова
у казки із тисячі ночей,
на які купились безголові.
Логіку включаємо, панове,
і спаде полуда із очей.

***

Тетяна Левицька
2024.06.15 09:15
Сонцесяйний
Не хвилюйся, любий, я не бачу
порізно у цьому світі нас.
Хто обпікся об сльозу гарячу,
на холодну дує повсякчас.

ДНК твоє в моєму лоні,
у твоєму серці образ мій.
Душу заколисуєш в долоні.

Козак Дума
2024.06.15 07:29
Орелі часу
Колише вітер грона калинові
в ряснім саду майнулого життя,
немов орелі булої любові,
під супровід мого серцебиття…

І гойдалка, як та опона часу,
спадає долу прямо із небес.
Несе тебе, життя мого окрасу,

Микола Соболь
2024.06.15 06:17
Казка поетичного ресурсу
Тридев’яте царство. Все без змін.
Пароксизм доконує Кощея.
Якби ж, бідний, мав можливість він
на Сушка наслати гонорею.
Зріє дума в лисій голові,
зараз буде вихлоп недовірша,
рими не такі вже і нові,
ще й виходить – абирвалг, не більше.

Віктор Кучерук
2024.06.15 05:07
* * *
В скверику під липою,
Влітку з дня у день, –
Безнастанно глипаю
На ряди людей.
Поглядом допитливим,
Кожного й завжди, –
Зазвичай запитую:
Звідки і куди?

Артур Курдіновський
2024.06.15 01:53
Вдівець та вдова
Стали комом у горлі слова.
Сидимо за столом візаві.
Ми з тобою - вдівець та вдова,
Хоч обидва сьогодні живі.

Тиха осінь плете макраме,
Покриваючи смутком рудим.
Тиха осінь - це гра в буріме,

Борис Костиря
2024.06.14 23:32
Пізнання
Я кину вудочку
по той бік Всесвіту,
По той бік розуму,
по той бік серця,
По той бік розпачу,
по той бік лиха,
Яке говорить нам
крізь море тихо.

Володимир Каразуб
2024.06.14 20:36
...тому що потрібно вірити
тому що потрібно вірити хоча б у щось.
Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,
Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,
Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись
На воді.
Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена

Самослав Желіба
2024.06.14 18:58
Монолог Зорі
ЗОРЯ. ДОБРА БАГАТО В ЦЬОМУ СЛОВІ
Добра багато, а ще більш любові,
Такої що обійме цілий світ,
Мов руки матері й весняний квіт.
            А що лишилося від нього?
Де? Який в нім слід?
Воно ростануло, як ранок,
Як ранок, що обернувсь днем…

Козак Дума
2024.06.14 16:19
Повна свобода
Аби людина отримала повну свободу – вона повинна померти…

Іван Потьомкін
2024.06.14 12:16
Тарфонові помістя
Це потім про раббі Тарфона йтиме слава,
Що схожий він на піраміду із горіхів:
Торкнись - і покотяться вони ураз.
А йшлось про те, що притьмом добував він
Із священних книг те, що учні просили.
Але це потім. А поки що був він скупердяй.
Раббі Аківа

Світлана Пирогова
2024.06.14 10:10
Бракує шепотінь
В мою весну тендітну тихо стукав,
Як краплі-перли юного дощу.
У подумках душі тягнулись руки,
І сонця проникав крізь землю щуп.

В мою весну проходив лабіринти.
Окрилений ти птахом прилітав.
Гігантське небо квітло гіацинтом
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Артур Курдіновський
2023.12.07

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександр Дяченко (1955 - 2020) / Проза

 Декілька цитат
немає і не буде

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-31 19:34:20
Переглядів сторінки твору 7783
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 7.815 / 5.5  (6.862 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.400
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.12.10 22:56
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 20:02:51 ]
На мою думку, чашу можна переповнити, як солодким, так і гірким на любому етапі життя. Коли людина втрачає почуття міри і раптом відчує перенасичення. Воно однаково обтяжує як тіло, так і душу...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:24:17 ]
Так, шановна Тетяно.
Дякую за відгук.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 20:05:17 ]
Хороші висловлювання. Є над чим подумати. Спасибі!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:05:55 ]
Дуже цікаво, то можна написати чотиривірші (чи короткі вірші) за цими перлинками? Щиро дякуємо (думаю, що кажу від усіх)!
Перші публікації на цій сторінці!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:14:56 ]
То чому ні?
Пишемо, створюємо, віршуймо.
А ми знаючи, звідки прийшла до нас ця мудрість, коли і чиєю вона є, розглядатимемо ці твори.
Будь-ласка.
Я поповнюватиму цю сторінку новими (старими) перлами.
Творчих успіхів.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 21:48:07 ]
Спробувала до останнього висловлювання:

Коли мішок, печалями набитий,
Закине лихо ближньому на спину,
Хіба не допоможеш, о людино,
хоч драхму смутку навпіл розділити?

Не знаю, яка найменша міра ваги тоді була, тому скористалася драхмою.:)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 22:23:25 ]
Я завтра подивлюсь.
Поки що можу пригадати чарак (7,5 кілограмів), та не пам'ятаю, як зветься його одна десята частка. А що? Нормальна вага. Про грами та кілограми місцеве населення знало також.
Ми купували картоплю, а на чашу ваг продавець клав камінець, вилизаний водами річки Кабулки, запевняючи нас в тому, що він важить саме стільки, скільки має бути. На другу - картоплю чи помідори розміром з півлітрову та літрову банку. Гарно там все росло на землі, в якій чого тільки не було... Мається на увазі органіка :)))
Драхма - теж непогано. І рупії. Чому б не розділити?
Свого часу вони були гарними грішми :)))
"Хоч краплю смутку навпіл розділити".
Так було б простіше. І вірш набув би інтернаціонального забарвлення. Але вам видніше.
Творчих успіхів, гарного настрою. Гарно написали.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 13:30:46 ]
Та може бути і "краплю". Просто хотіла "драхмою" підкреслити, що коли хтось сумує, то навіть розділити найменший тягар того смутку є гідним людини. О.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 14:32:42 ]
Мабуть, можна і драхму. Ваш вірш написано українською, а не фарсі, тому ніяких проблем не буде. Справа ще в тому, що і іменник "плутанина" та похідні і схожі на нього слова пишуться так само, як і назва грошової одиниці і міри ваги, номінал якої відомий всім користувачам Інтернету.
Я поки що на інші мірила та еквіваленти не надибав. Якщо знайду, то сподіваюсь на такий, яким можна було б легко замінити існуючий.
Творчих успіхів, гарного настрою :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-31 20:07:09 ]
Істина: стисла і влучна, і вічна...
Дякую, Вам пане Олександре!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 20:33:33 ]
Та я її не вигадував.
Тільки знайшов - і переклав.
Скільки тієї роботи?
Дякую і Вам, Костянтине.
Будуть нові знахідки.
Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Рибар (М.К./М.К.) [ 2010-01-31 21:10:13 ]
ніч пиятики не коштує ранішнього похмілля
п’ємо на поминках п’ємо на весіллі
ми заручники черевоугодництва й ліні
і маліє душа у розпещеній тліні



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-01-31 21:57:43 ]
Дуже гарно.
Я приніс ще одне висловлювання, але воно болюче і актуальне. Тому особливо не афішую. Просто дописав після попередніх.
Дякую за співучасть у цьому :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-03 14:11:08 ]
Можливо, пані Тетяна теж мала на увазі актуальність її твердження... У багатьох життєвих випадках.
Хоча, східна мудрість, здається мені, не настілька однозначна...
Але завжди приваблюють такі лаконічні вислови, які дають широку поживу для розмилів думаючій людині. Начебто все це і відоме, банальне, а зачіпає, особливо якщо прив’язується до конкретних життєвих обставин.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-02-01 02:20:54 ]
"Десять дервішів розмістяться на одному килимі, а двоє падішахів не уживуться в одній державі.
(Сааді)."
оце співзвучне із нашим: де три українці - там два гетьмани.
***
Джавр-е-астод бе зі махр-е-подар
Суворість наставника краща за батьківську любов.

Санчику, частина слова "подар" означає батька чи любов ? )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 09:18:42 ]
Любов, на превеликий жаль, означає «ма(х)р». Літера «х» майже не промовляється, її звук нагадує видих. Так само як і в слові «ша(х)р», яке означає місто. Українцям легко навчитись вимовляти звуки літер фарсі. Тільки от літер, що передають звук «х» з різним ступенем твердості, в них аж три. Дві літери «к», стільки ж «с». Та то таке…
Студенти, які вивчають арабську мову, вчаться шість років. Як на медиків. І без стажування можеш вчитись хоч десять років, і ти вмітимеш писати-читати, але тебе не розумітимуть. Рік практики – і ти можеш сміливо вважати себе випускником. З фарсі трішки легше. Вона наче рідніша, ї навчатись їй не важче, ніж англійській. Але ми не про це.
«Мати» звучить як «модар», а батько як «подар». Наголос припадає на останній склад, а літера «а» промовляється, як щось проміжне між «а» і «о». Прикметники завжди стоять за іменниками, і на них вказує відповідна голосова зв’язка.
І таким чином ми можемо зараз розглянути одне прислів’я, яке я свого часу вивчив першим. Його розуміють і азербайджанці.
دل مادر به بچه از بچه به کوچه
Дель-е-модар ба бачє, аз бачє – ба кучє.
Серце матері – до сина, а сина – на вулицю.
Тобто, ось такий напрямок руху. Кожне серце лине туди, де його власнику цікавіше або рідніше, чи відповідальніше, або як кому забажається.
Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 10:13:41 ]
Надзвичайно цікаві речі запропопонували, пане Олександре. Особисто для мене світ давнього Сходу видається загадкою за сімома замками.
Рада буду ознайомитися.
З повагою,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 10:31:15 ]
Вітаю Вас і дякую за те, що звернули увагу на скромний прозовий твір, в якому немає нічого визначного, крім думок філософів і поетів. А своїх власних - нуль :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-01 16:16:12 ]
Це той самий Саді "Иных уж нет, а те далече"?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-01 20:06:58 ]
Так.
А чому Пушкін так спростив (вкоротив) ім'я? Я не знаю.
І цього відомого висловлювання на фарсі я ще не зустрічав. Як надибаю, то проінформую Вас особисто. Зараз не можу. На цьому компутері в мене немає арабських літер. Та і взагалі шукати, йдучи від перекладу до оригінала - марна справа.
Дякую за питання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-02 12:59:06 ]
Буду чекати.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-02 20:52:40 ]
Та це висловлювання могло бути трішки зміненим.
Тому шукати буде нелегко.
Мені відомо, як пишеться "далеко" та "близько". Бо я сам ходив вулицями, де навряд чи хто розмовляв російською мовою. "Наздік" - це "близько", "дур" - це "далеко". "Наздік аст", "дур аст". Ось так можна було почути.
Чекайте, шановний тезко. Про те "далеке" хто тільки не писав...
"Прєкрасноє далєко, нє будь со мной жестоко, нє будь со мной жестоко, жестоко нє будь"...
Творчих успіхів, гарного настрою.