ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.09.30 17:20
Шукаю на Святій Землі пейзажі,
Чимось схожі на вкраїнські:
Горби і пагорби не лисі, а залісені,
Карпати вгадую в Голанах,
Говерлу - в засніженім Хермоні ,
Йордан у верболозі, як і Дніпро,
Щемом вливається у серце...
...А за пейзажами вбачається

Тетяна Левицька
2024.09.30 15:18
Не треба так несамовито
шукати винних без вини,
допоки в душу не забито
цвяхи іржаві восени

Хоча покинути пернатим
гніздечка теплі довелось,
нема підстави сумувати,

Козак Дума
2024.09.30 09:58
Душа моя серпанком оповита,
заплутались осінні почуття,
які не допалали горицвітом,
у павутині бабиного літа –
під гору покотилося життя.

Уже упали роси на покоси,
лунає скрипки жалісна струна.

Світлана Пирогова
2024.09.30 08:57
Плекають чарівне вкраїнське слово,
І зберігають мудрість споконвічну,
І досвід поколінь, потужність мови
У книгах, що до себе ваблять, кличуть.
Бібліотекарі зустрінуть радо,
(Бо тут працюють чуйні і уважні),
Знайдуть потрібну книгу і порадять.
Пові

Микола Соболь
2024.09.30 07:02
У лугах покошена трава,
прохолода ходить по долині,
до вербиці вітер заграва,
час до липня, мов до брата лине.
Не почуєш пісню солов’я,
змовкли в лісі гомінкі зозулі,
а ріки повільна течія,
мов поснула на нічнім Інгулі.

Віктор Кучерук
2024.09.30 05:48
Моква руйнує огорожу
З кількатижневих ясних днів, –
Зникає вересень погожий
У сірій сирості полів.
Хоч затягнулося прощання
І теплим видалось воно, –
Волого, холодно й туманно
Стає поволі за вікном.

Микола Дудар
2024.09.30 03:00
Смердить смердить... ох і смердить
Шановні смердоносці
У самоті про все болить
Цікаво, що в обгортці?..

Чіп потребує полотно
Замовлю свіжих красок…
Із ними поруч заодно

Євген Федчук
2024.09.29 16:00
В сорок першому, як німці швидко наступали,
А червоні міста й села з боями лишали,
Взяли німці і румуни у кільце Одесу.
Дійшли уже до Татарки, зайняли Пересип.
Довелося із Одеси червоним втікати
Та загони диверсантів в тилу залишати.
Не до того готу

Юрій Гундарєв
2024.09.29 09:16
… На вулиці Артема вже було суцільне стовпотворіння. Люди з вузлами, з колясками, різні двоколки, підводи… Серед вузлів і валіз лежали хворі, гронами сиділи діточки. Немовлят іноді везли по двоє, по троє в одній колясці. Дуже багато було тих, що проводжаю

Микола Дудар
2024.09.29 08:37
Без літа нам не обійтись
А Осінь треба ще зустріти
Але щоб разом їм зійтись
Потрібно буде море квітів…

Без літа вже ні те ні се
А Осінь так собі, як Осінь
Не будем згадувать про все…

Віктор Кучерук
2024.09.29 06:20
Прикривають небо кучеряві хмари,
Хоч кошлатить вправно вітер білизну, –
Та вони від ранку, як овець отара,
Купчаться щільніше вшир і глибину.
Поїдають просинь групи волохаті
І втрачають швидко світлі кольори, –
Тужать за блакиттю й плачуть винуват

Микола Соболь
2024.09.29 04:46
Ти така, як легіт на світанку
там де море стишує зорю.
Пам’ятаєш нашу обіцянку?
Я її і досі бережу.
Збудеться усе, що не збулося
кожна мрія суща на землі.
Заплітаю ружу у волосся,
що так полюбилося мені.

Пиріжкарня Асорті
2024.09.28 22:14
ночам на зміну дні приходять
між ними ранки й вечори
пантрують зорі сонце й місяць
згори

грицько був парубок моторний
і доглядав козу й свиней
сміявся кум казали люди

Юлія Щербатюк
2024.09.28 21:41
Заплітає вітер віти тополині,
Золотава осінь в вікна загляда.
Десь, за теплим літом, клин птахів полинув,
І зимова в ранках чується хода.

Ще осіннє сонце небо ніжно пестить.
У його промінні тішиться блакить.
Павуки мережив вже не будуть плести, -

Іван Потьомкін
2024.09.28 14:04
Усе частіш спада на думку Богу
Як янголи тримаються ще там, у горніх висях,
Бо ж глупота людська сяга все вище й вище?
Мабуть, бояться вже на Землю сходить,
Принишкли біля Всевишнього господи.
Уже й самі розказують, мов казку,
Як їм хотілось аж до с

Світлана Пирогова
2024.09.28 10:42
Не писали би ні віршів, ні романів,
Не буяло б навесні зело.
Без любові пересохли б океани,
Без любові сонце не зійшло б.

Не зустрілись би закохані ніколи,
І дитини не почули б сміх.
Без любові вся планета охолола б,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вітер Ночі / Вірші

 Снег
Снег, но ты ему не рада.
Вечер – жгучая тоска.
Было – не было. Так надо, -
"Без тебя моя рука".

И до слёз, до боли вязкой
Тянет за душу: «Не тронь».
Бьётся в окна зимней сказкой
По стеклу твоя ладонь.

Снег, как диво сновиденья, -
Обмануться и забыть.
Что же ждёшь прикосновенья?
- Больше некого любить.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-03 19:42:24
Переглядів сторінки твору 7282
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.859 / 5.5  (4.833 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.683 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.738
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.07.09 12:52
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 20:19:13 ]
ой,
Такого Вітрика всі панєнки люблять.
Ну а я - як БРАТА.
"Без тебя моя рука." - тут якось задумався... мо` "..." поставити?
ЛЮ


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 20:28:46 ]
Лю,єс))). У попередньому тобі віршик...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-02-03 20:57:37 ]
"Бьется в окна зимней сказкой
По стеклу твоя ладонь" - дуже і дуже!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 21:14:27 ]
Дуже дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-03 22:14:55 ]
"же ждёшь" - сильно "жужжит". Может,
"Что ж ты ждёшь прикосновенья?"

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярина Брилинська (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 22:19:04 ]
Дуже так сумно, Вітрику. А може це тому я так чую, що мене зима уже втомила? Та я люблю сум.
Гарно.
:о)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 22:19:42 ]
Теперь зажужжало громче))) Спасибо)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-03 22:22:13 ]
Яринко, сумуємо разом! А снігу! Зараз піду заметіль фоткать)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-03 22:36:06 ]
И до слёз, до боли вязкой
Обмануться и забыть.
Взял ножа, прикрылся маской
и пошёл всю ночь бродить...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2010-02-03 23:22:11 ]
Так, так, Костику, пародійний потенціалу Вас розвивається. Продовжуйте. Гарненька іронія.
Вітрові: Ну, брате, ти просто, як Серьога Єсенін, пишеш.
Как леденец, сердце тает. А жінки і дівчата, то мабуть, вже на руках тебе носять. Тебе, правда, ще треба спіймати за... серце. Але є, є майстрині. Приїзди, дорогенький, чекаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 00:09:55 ]
Так приємно, Вітроньку, перечитувати Ваші твори.
Дуже гарно пишете!
Розрадьте свою лір. героїню - Ви це чудово вмієте... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 00:24:07 ]
Костянтине, Тільки повернувся, сніжний і без ножа! Дякую)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 00:25:51 ]
Ярославе, як казав Сковорода " Світ ловив..." А жінки і потім...))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 00:27:27 ]
Мишенята, цьоммм!І квіти, квіти...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олеся Овчар (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 01:04:39 ]
О, добре, що зайшла. Сніг - у холодильнику, цьомчики - на щоці, а квіти - у вазі. Дякую, любий Вітроньку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 01:12:07 ]
Олесю, вальсуємо по снігу з квітами і Ярославом..)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Сушко (М.К./М.К.) [ 2010-02-04 07:53:29 ]
Друже Вітре!
Чудово. Єдина пропозиція: можливов варто замінити "диво" на "чудо"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-04 08:16:39 ]
Лягло на душу, Прохолодненький.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 17:14:57 ]
Дякую, Олександре, прислухаюсь...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 17:15:52 ]
Привіт Вушастим ! Радий, що завітали )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-02-04 17:17:05 ]
гарно. що ще скажеш?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 17:20:42 ]
)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-02-04 19:38:03 ]
Ось і я на Вашій сторінці! Приємно-легко пишете. Гарне риторичне питання - і ціла філософія в двох рядках, у питанні й відповіді.
Щиро.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2010-02-04 19:40:54 ]
Ось і Ви))) Дякую. Щиро навзаєм))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Кримська (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-28 19:11:00 ]
Це від мене теж про сніг...

В безымянном пространстве отчалив,
снег идет мимо окон и глаз.
Все белее от нашей печали.
Все печальней, чем дальше от нас.
Как явленье спасения тишью,
детским сном, мудрою немотой.
Снег на каждом сознании пишет
афоризм обещанья простой.
Будто с этого чудо-мгновенья,
отбелив горечь детской мечтой,
обойдя стены всех столкновений,
между ними найдешь ходик свой.
И уже никогда, будь спокоен,
эта ясность души не пройдет.
Ты к ней снегом безмолвным прикован
до тех пор, пока снегом метет.