ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Павло Сікорський
2026.01.19 17:51
Сніжані
Якби ми вдвох поїхали в Херсон,
З тобою був би в нас х.ровий сон.

Олена Побийголод
2026.01.19 16:35
1981. Трамвайний джентльмен
Із Леоніда Сергєєва

Мадам з товстим... пакунком! Та не ви,
а бабка, що вмостилася он скраю.
Глуха, матусю? Й ніс, як у сови...
Чвалай сюди, я місце уступаю.

А всім, дивлюсь, байдуже зазвичай,

Володимир Мацуцький
2026.01.19 14:43
Немає світла і хоодні батареї
Немає світла і холодні батареї

Немає світла і холодні батареї,
у небі зграя дронів. Вибух. Вибух.
Ми у війні, як у війні євреї:
вже п’ятий рік зі строю вибув.
Насправді ж вибув п’ятисотий
в війні з смердючою рашнею.

Микола Дудар
2026.01.19 13:38
Ти знаєш, ...
Ти знаєш, млосно на душі…
Зникає придбане роками.
Спіткнешся, глянеш — торгаші
З своїми мо… монастирями…
Своїх молитв «колокола»,
Своє насіння «колокольне».
І час — заплакана вдова,
Що заблукала у недолі…

Борис Костиря
2026.01.19 11:24
Поверховий сон
Цей сон такий неповний, поверховий.
Він сил не додає, немов кошмар.
Він лиш виснажує, як цар верховний,
Оточений прислугою примар.

Вогненні води болі не зупинять,
А тільки рани роз'ятрять нові.
Беруть тебе на злі, ворожі кпини,

Артур Курдіновський
2026.01.19 02:19
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!

Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом

Тетяна Левицька
2026.01.18 23:14
Є ті...
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.

Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил

С М
2026.01.18 19:31
Дівчина із цинамону (Neil Young)
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону

Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону

Євген Федчук
2026.01.18 16:15
Облога Глухова 1664 року
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко

Іван Потьомкін
2026.01.18 11:39
***
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:

Борис Костиря
2026.01.18 10:49
Сон віків
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.

Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,

Олександр Сушко
2026.01.18 10:42
Спокій
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.

Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів

Світлана Пирогова
2026.01.17 22:04
Сталеві, неначе сваї
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.

Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,

Микола Дудар
2026.01.17 21:42
***
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.

Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,

Володимир Ляшкевич
2026.01.17 18:08
Із 70-тих
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл

Кока Черкаський
2026.01.17 12:10
Ти хто?
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.

Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Жанна Мартиросян
2026.01.16

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталія Крісман (1972) / Вірші

 Спогад Амазонки про останній бій

Відповідь Ю.Яремку на "Амазонку"

Оніміло плече,
Бо під серцем - роз"ятрена рана.
Перед моїх очей
Чорних хмар пошматовані плями.

Рука ката
Надто довго чекала на жертву.
Утікати?
Вже пізно! Чую подих холодної смерті.

Знавісніла
Юрба вимагає видовищ кривавих.
Я втомилась,
На спочинок душа має право!

Перед взором
Життя, наче кадри, поволі спливає.
Неозорість
Небес мою душу спокушує раєм.

Так незвично -
Моє серце надривно не б"ється.
Бачу Вічність,
Хтось незримий до мене сміється...

На аренах
Життя усі битви за Правду скінчила.
Магдалена
Пішла... Вільний дух Вам у спадок лишила!...
30.03.2010р.




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-03-30 19:29:34
Переглядів сторінки твору 8881
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.817 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.643 / 5.38)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.758
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Поезія фентезі
Автор востаннє на сайті 2014.03.16 15:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2010-03-30 19:53:14 ]
Дуже гарний вірш, Наталю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-03-30 20:04:51 ]
Дякую, Аделько! Такий собі спогад з минулого життя...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Боднар (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-31 12:44:53 ]
Дуже образно Наталія, дуже личить сильному характеру, Чарівної Амазонки, яка ніколи не втікає від небезпеки, а стійко іде в бій з відкритим забралом!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 17:39:37 ]
Дякую, Андрію, можливо це й не образність, а справжній спогад з далекого минулого. Хто його знає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрей Боднар (Л.П./Л.П.) [ 2010-03-31 17:52:27 ]
Я саме це і мав на увазі, про образність, про те, що Ти, і саие Ти, завжди, як в минулому, тепер і в майбутньому, сма сильна і нездоланна!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 18:36:15 ]
Андрію, Друже, та Ти мене завжди тільки хвалиш-хвалиш, а я ж не така вже й сильна, нездоланна і бездоганна. Ой, не буду, а то ще хтось прочитає і буде знати про мене правду, а так хай собі думають, думка ж матеріальна, може колись я і стану ТАКОЮ...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Яремко (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 18:19:47 ]
Я не вірю, що цей бій був для Амазонки останнім.
Адже рана - під серцем, і, отже, не смертельна.
Лицар на білім коні винесе поранену діву з поля бою і сховає у неприступному замку, на вершині гори. Вона одужає і житиме далі.

Вірш прекрасний. Вітаю, Наталко!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 18:31:30 ]
Юрію, ми обидва знаємо, що у своїй "Амазонці" Ви розворохобили у мені мої поснулі спогади. Так що ця моя відповідь - і Ваша заслуга. Дякую за співпрацю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 18:46:11 ]
Так, буваю пристрасно-свавільною,
Та лише від зрад й лукавства вільна я,
Можу бути тишою і бурею,
Комусь - фея, а для інших - фурія,
Комусь - ледве не святою Магдаленою,
З янгольськими крильми обпалЕними...
Болем серця шлях життєвий міряю -
Я загублена в сучасності Валькірія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Яремко (М.К./М.К.) [ 2010-03-31 19:22:51 ]
Вірш дуже образний, викликає відчуття втоми, відчаю, передсмертної туги.

Проте є деталі, котрі не дозволяють повірити, що для автора все СПРАВДІ пропало. Якби це було так, Валькірія не переконувала би сама себе: "Я втомилась, На спочинок душа має право!"

Похід завше починається оптимістично:

Пригадай, як сідлали коней на зорі,
як втирали сльозу крадькома матері,
як рипіли-прощались ворота.
Як шуміли-сміялись весняні вітри,
як кричали в високому небі орли,
як стелилась трава під копита.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-03-31 20:34:06 ]
Та знаю-знаю -
Зарано йти, душі потрібно жити,
Нам треба ще до себе дорости!
Цей хрест, крім нас, нікому не знести,
Не вирвати душі і не змінити!...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 18:21:04 ]
Амазонка неприручена свавільна,
Від моралі і умовностей ти вільна.
Досконала,грішна і прекрасна,
Сильна духом,бунтівна й нещасна.
Ти-вогонь.який зустрівся з льодом,
Буря,шквал чи море в непогоду.
Квітка дика,проростаєш з серця,
Ти закохуєш у себе по інерції.
Факел з ніжним розрізом очей,
Блискавиця збурених ночей.
Синьоока фея або фурія,
Чи загублена в сучасності Валькірія!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-08 19:36:20 ]


Народження філософії
В такому квітнику життя б ходити!
Ласкаві діви саду Афродити
звільнили швидко б мужа від жури!
Та серцю би між них не заблудити:
Одна - квітуча твердь, а інша - море!
А потім навпаки... О неозоре
росте бажання вияснити - ким,
якою з них, моє вже серце хворе!!!
А то по черзі, з кожною, пройти
до спільної тілесної мети,
хіба інакше взнати ту єдину?..
Чи триєдину цільність віднайти,
як відповідну наслідкам причину? :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 20:41:50 ]
О, Маньєристе, бачу я, що хочеш
До квітників потрапити дівочих
І з пелюсток спивати мед-росу.
Нестримні думи плоть твою вже мучать,
Гадаєш ти - якась тебе приручить
І розплете тобі свою косу?
Ласкаві діви саду Афродіти
Такі напустять чари - заблудити
Ти зможеш між трьох сосен (чи беріз?).
Ти прагнеш впасти в небо неозоре
Магічних віч, якими ти вже хворий, -
Отямся, Маньєристе, і прозрій!
Не варто манівцями йти до раю,
У лоні дів - свій рай не відшукаєш,
А тільки попелища власних мрій...
Якби ж ти знав - котрою серце марить,
Яка із дів тебе втопила в чарах, -
Тоді в полон ти здався б тільки їй!
А так, по черзі з кожною блукати,
Чи триєдиність з дівами шукати -
Не надто вже й галантний буде жест...
Лише любов цінніша є, ніж злато,
Лише від неї справжнє в серці свято, -
Неси ж бо гідно власний, Друже, хрест!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-08 21:43:16 ]


Якби ж то...
Куди вже далі - я несу свій хрест! :)
І він у мене - виключно красуні.
Не гроші, не щодня октоберфест,
не владолюбні політичні хруні, -
прекрасні дами: схимниці й ласуні,
і кожній з них я дружній Єверест -
що у єство ввійшовши Джомолунгми,
переінакшує трагічні думи
на переможний радісний протест
грудей, які здіймають спраглі струми.
Я ж тільки поетичний анапест... :(


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-08 22:26:54 ]
Такий у Маньєриста дивний хрест -
Для всіх красунь він дружній Еверест,
Що входить в Джомолунгми і Говерли,
Збирає дів, немов безцінні перли...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-08 23:22:45 ]

:)
В ногах (струнких) і з білим стягом
(бо то ж червоний тільки над Рейхстагом)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Мазур (Л.П./М.К.) [ 2010-07-09 00:39:54 ]
...і довгих! - це важливо)
бо ж довгі і стрункі - природи естетичне диво! )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-12 20:57:33 ]

Переможений - не до кінця!
В ногах - струнких і довгих, з білим стягом,
я все таки здійматимусь над прахом!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-09 08:33:51 ]
Піратський прапор я собі обрала -
Всі Маньєристи здались на поталу
Мені - загубленій в сучасності Валькірії,
Яка боями шлях життєвий міряє...
Промчусь я понад світом, наче бурею,
Про мене, знаю, скажете ви - Фурія...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галантний Маньєрист (М.К./Л.П.) [ 2010-07-12 21:05:00 ]

І кожна фурія бажає знати...
О раз одягнута ти в хмари грозові -
то фурія, та лежачи в траві,
я думаю, і ти не проти поруч
пізнать, про що співають солов'ї... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2010-07-12 23:00:46 ]

Про що співають? Про Кохання звісно!
У мою душу вже давно ця пісня
Проникнула, торкнувшись струн незримих...
Іду у камиші шукати риму!