може б Вам поміняти місцями рядки:
Остання сльозина скотилась…
Та Смерть вже спустила курок
побільше оптимізму, життя прекрасне!

Я на хвилинку, бо не маю часу, а про мене згадувалось. Як завжди, стисло і тезами.
1. Мені здається, що після першого рядка кома зайва.
Душа утікала з тіла
У вічність - за кроком крок.
Можливо, так. Або нехай покидає, а все одно кома, ІМХО, є зайвою.
А ще нам відомо, що існують речі, які робляться саме крок за кроком. У такий спосіб можна грузнути у гріхах, зробивши перший крок у напрямку до одного з перших.
Наступний буде як логічно очікуваним, так і більш легким.
Якщо мислити філософськи, то приблизно так і виходить. Немовля безгрішне, а всі інші - ні.
Я ні на чому не наполягаю, а просто розмірковую наче вголос.
Ми фіксуємо той факт, що після першого і третього рядка коми не бажані, а зайві.
2. Думка про руки є досить цікавою з огляду на руки попереднього гаранта Конституції. Бо вони вже не тільки, як ми чули, нічого не крали, а вони і практично не зробили нічого корисного. Хоча ця тема потребує додаткових консультацій, бо у наступного гаранта руки - "ще ті". Як би вони не дотягнулись би до горлянок нації в цілому. Є, чого боятись. Екскаватор, каток, баржа, яка не тоне. І це ще не всі метафори. А при попередньому гаранті, на відміну від від сьогоднішнього, ми не замислювались над таким поняттям як свобода слова чи мириних зібрань. І КЗОТ (кодекс законів про працю) був одним з найкращих.
3. Думка і про смерть набуває своєї доречності.
Тільки замисліться - дві партії практично зникають з політичної арени. Народна самооборона і Народна Україна. Чи могли ми таке уявити якихось кілька років тому?
4. Вітаю з першою серйозною оцінкою від Редакції. Особисто я всі еквівалентні, якими оцінюються і мої твори, вважаю щедрими авансами - щоб веселіше віршувалось і був рівень, якого варто триматись.

З повагою,
Г.С.

Остання строфа чогось потребує.
Я підтримую зауваження нашої творчої громади, але поки що нічого порадити не в силах, бо як я вже писав, не маю часу. Вже запізнююсь. Та мушу піти правильно, якщо не красиво.
Поки що можу порадити уникати таких прислівників як "вже", і це в даному випадку реально. Замість дієслово "злетіла" бажано використати дієприслівник "злеті́вши" або "зліта́ючи".
....
Виходячи з того факту, що ми всі майже, якщо не практично, не знайомі, то хотів би порадити не сприймати мої коментарі як нав'язування своєї думки.

Привіт, Гаррі! Приємно, що Ви знову вшанували мене своєю присутністю на моїй сторінці. Вибачте, що посилалась на Вашу аналітику, просто прочитавши ті коментарі, зрозуміла, що люди не знайомі з такою формою. Я постаралась врахувати Ваші зауваження, можете глянути, що в мене вийшло. Можливо є ще якісь зауваження?
Я тверезо і адекватно сприймаю Ваші коментарі, бо прагну вдосконалювати свої композиції. Якщо б не хотіла чути критики, то показувала б свої творіння лише кишеньковому записнику.
А стосовно того, що ми не знайомі, то давно вже пора познайомитись ближче, але мені не личить таке Вам пропонувати.
З повагою, Леся!

Хай це буде лише думка, не порада, про танець (я не спец у даному жанрі поезії, на відміну від медицини),- уявила "танцюючи кроком крок" - іноді людина гине в роботі, задоволенні, не обов'язково у реанімаційній палаті?.. "строк" - калька з рос. "срок", українською "термін"...

і "застили" - застилають постіль, стигне борщ, а зіниці заклякають, застиГають (застига́ти - твердіти; холонути; зупинятися)

Епічно написано. Нагадує нотатки медсестри реанімаційного відділення....