ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Інша поезія):

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Самослав Желіба
2024.05.20

Людмила Кибалка
2024.05.17

Степанчук Юлія
2024.04.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Юля Бро (1979) / Інша поезія

 Свята любов
Любить мене як бога:
Вірить, що вибачаю усе апріорі раз і назавжди.
Інколи каже: «тебе немає» і відповідно вчиняє.
Потім вертається, каже: «є тільки ти» і «вибач».
Любить як бога:
Дякує за невидиму присутність поряд
Безплатно, задарма, цілодобово.
Роблю все, у що вірить: існую, вибачаю, терплю,
Дивлюсь сон про світ, у якому він вірить, що вірю,
що любить
мене.

2010




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-10-28 15:11:41
Переглядів сторінки твору 10764
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.836 / 5.55)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.808 / 5.53)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.854
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2017.10.09 11:17
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2010-10-28 15:35:32 ]
важко щось додати...
це, напевно, найкраще, що я прочитала з поезії останнім часом.
обнімаю тепло,


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-07 11:46:16 ]
це певне оцінка натуралізму:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-10-28 17:23:39 ]
Значить вихід один - ніколи не мати нікого вище з БОГА - бо це абсурд.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-07 11:46:44 ]
Юрію, вихід - звідки?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-10 18:07:56 ]
вихід із самообману


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 15:21:38 ]
ми напевне різними українськими мовами говоримо:) або класично: читач бачить те, чого у першоджерелі немає:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 16:03:12 ]
тобто ЛЮ отупів :)))) простою мовою. но праблем. значить жіноча логіка таки інша.
"Любить мене як бога" - це вже літгеровий самообман...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Лазірко (Л.П./М.К.) [ 2010-11-12 16:04:32 ]
але можливо - літгер зовсім не любить Бога - тоді це зрозуміліше... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-10-28 20:19:02 ]
Дивлюсь сон про світ, у якому він вірить, що вірю,
що любить
мене......... Юленько, воно!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-07 11:47:02 ]
воно між він і вона;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Софія Кримовська (М.К./М.К.) [ 2010-11-07 15:44:35 ]
коли як)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоряна Ель (Л.П./М.К.) [ 2010-10-28 22:54:14 ]
Цікавезний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-07 11:47:29 ]
напевне не зовсім й вірш..)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2010-10-28 23:25:45 ]
Вітаю, Юлю! Свята любов - це СИЛА!!! Я вже Тобі це писав


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-07 11:51:07 ]
Іване, а мені приємно прочитати це ще раз, *довгими осінніми вечорами вона мала звичку перечитувати душевні коменти на сайтах під релакс-мьюзік та горнятко кави*:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-11-01 13:58:28 ]
Є два варіанти, що до віри літгероя:
1.В його релігії не один Бог, щось на зразок Олімпійських богів давньої Греції.
2. Бог один, але коли він спить і не бачить(як у ісламі) можна трошки погрішити.
Особливо сподобалась думка, що ти(Бог) "Роблю все, у що вірить...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-11-07 11:54:12 ]
Саш, тут все в межах класичної апологетики насправді) Власне про стосунки людини з Богом а потім вже про стосунки людини із іншою людиною йдеться.. сумніви, коливання, ступені любові, ще багато чого.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2010-11-12 16:14:32 ]
Так уже й вчені нагадали і гадалка одна довела, вимирають мужичини, ніхто їм не вірить уже..., але якщо не бзооплатно, то все ж безкоштовно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2010-12-30 14:16:47 ]
Са(о)нечко! "Ніхто" - це брутальне узагальнення. Я, прикладом, дівчина довірлива. От скільки разів чоловік каже: "вір мені" стільки я і вірю, навіть без особливої на те причини) Ну, звісно, якщо це Він каже, якщо саме той Чоловік, ти ж розумієш?:)

То ти заспокой своїх вчених, соцдопити їх інколи підводять)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксанка Крьока (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-11 16:18:04 ]
Мені здається, що він атеїст, бо лише атеїст може любити когось, як бога(до речі: з маленької літери), а потім зраджувати. Але жорстоко те, що він знову повертається, і вривається в довіру.

ГАРНО І ЩИРО.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2011-01-11 16:58:45 ]
Напевне я маю пояснити, адже бачу, що початок композиції заважає читачам сприймати наступний текст. Людина зраджує Бога кожен раз, коли грішить, чи не так? То чому ми кожного дня зраджуємо Бога? Невже тому, що поголівно - атеїсти, або тому що не любимо Його? Відповіді надає апологетика християнства. Ніц крамольного у цей текст не закладено. Людина, яка любить Бога не так, як це робить мій ЛГ, згодом стає святою, обранцем.
Доречі вислів "відповідно вчиняє" не є прямим посиланням на зраду, якщо, звичайно, зрадою не вважати кожен огріх.
І, нарешті, щодо повернення. Не повернутись - от де справжня зрада. Згадаймо притчу про блудного сина, якому батько зрадів більше, ніж його брату, який весь час залишався відданим батьківському дому.
Довіра - складова любові, вона не минає, хоча підвладна деяким коливанням. Про це в дещо іронічній формі Астрід Ліндгрен казала: "краще бути сто разів обманутою, аніж нікому не довіряти";)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2011-01-11 16:44:54 ]
Гарно донесені думки. Кожен вбачає суть, ну трактує дещо особисто, то це ж нормально.
А Бог і бог - не одне і теж саме, ви і це хотіли сказати. ЛГ хоч пасивна та все розуміюча - таке жіноче. Щасти


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-02-07 15:57:08 ]
Хоч я й досі під враженням "Книжницы" (для мене це взагалі саме улюблене з усьго що коли небуть було заримоване) цей вірш теж сподобала... Ну якось так: а от сьгодні собі цей сподобала :)

Знаеш люблю твоїм гратися, як діти сувенірами: оцей самий гарний, ні-ні не цей, сьгодні о-о-о цей... да. А цей не в настрій... А цей - улюблений... Його під подушку, чи в карман чи у капця, ну так щоб поруч десь був і щоб муляло знову і знову заглянути як він там, а він все такий-же казково-дивно-чудесний... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юля Бро (Л.П./М.К.) [ 2011-02-11 15:34:57 ]
Юль..збрешу якщо скажу, що твоє ставлення до цих віршиків лишає мене незворушною)) ну тобто більшої приємності годі й уявляти..тому я зашарілася, починаю сором’язливо прикривати сяючі гордістю очі віями, колупаю капцем підлогу і обіцяю вигадати нових текстиків для твоєї гри у бісер)))