Мила Мрія Поета, дорога пані Гренуіль де Маре, не знаю Вашого титулу, шановний(-на?) Брильянт-на-ПМ, і всі хто так чи інакше заглянув на курша… крушав…, словом як я зрозумів вишняк так чи інакше.
Офіційно і щиро від всього свого серцевого м’язу приношу офіційні і щирі вибачення й пробачення за віднятий у вас всіх час і потрачені даремно кілька нервів від нудьгування. Напевно просити вибачення справа невдячна, коли давав такі певні обіцянки і запевнення, але на жаль, а мо’ на щастя Комаров не належить до сильних світу цього і тому обставини порою бувають куди сильніші побажань і планів. Весь світ рятувати не довелося, але те чого так я побоювався справдилося. Це все звичайні сили природи і суспільно-людський фактор.
Не було в мене прямої фізично-технічної можливості зв’язатися з світом інакше ніж криком «Ау, ау, люди!». Бо при іншому розкладі карт, повірте, не існувало причини, щоб поміняти ваше приємне, ніжне, не боюсь сказати інтелігентне товариство із інтелігентним спілкуванням на… ну немає такої причини крім обставин незалежних.
Це граф де Ришельє ніколи не говорив «я зроблю», а тільки «я зробив». З тих пір люди трохи подрібнішали напевно, пані де Маре повинна це розуміти і не бути такою жорстокою.
Що ж до Мрійки Поета, то чомусь здається, що в неї як і у всіх жінок серце ніжно-ніжне і здатне пробачити навіть пропажу Комарова на кілька діб. До слова Комаров не бог зна який винахід в цьому світі. А Брильянт-на ПМі взагалі закриє очі на таке явище коли він чоловічої статі і приєднається до осіб які вибачають коли він статі протилежної.
Ще раз скажу звиняйте і не карайте жорстоко, обставини в нашому світі бувають куди сильніші бажання, волі і навіть віри.
Сподіваюсь ні в кого не виникло думки ніби сумнозвісний Комаров злякався чи чогось такого. Я і так тільки-но розгріб справи такі-сякі і заставив йти справи тако-сяко зразу кинувся писати чолобитну з повинною, що зробити раніше, навіть сьогодні в мене не було можливості.
То як, Мрійко, знімається догана чи мені за індульгенцією через рік приходити?

Щоб на коліна чи на коліно перед жінками не обов'язково "подвиги" сотворяти. Щодо сьогодні, так з перемінним успіхом можу з'являтися до години п'ятої, від п'ятої до приблизно до без десять шостої з успіхом постійним можу бути. Далі ні, аж до завтрашнього ранку. І так весь тиждень, місяць, рік, життя.... Батьківщину... роботу собі не вибирають.
В суботу і неділю (до обіду) так можу з'являтися, якщо не бісовий склад обставин (один вже зарікався). Але ж на допити самі громадяни в нас не ходют, як я розумію. Їх викликають по повістці або доставляють спеціальним транспортом, в час потрібний слідчій кумпанії?

А_Б_С це хтось з Стругацьких? За музику уклін кивком голови, не знаю хто така Ілля (чи не одне з імен Альоши), але співає вона гарно.

В житті я на побачення не спізнився жодного разу, може по тій причині, що побачень в мене не було стільки, щоб дозволити собі розкіш спізнюватися. Я кажу про побачення на які тягнуло "всєя єство", а не "фони пристойності".
А з "Крушовіце" в цей момент не вийде, не та обстановочка. Мрійко хвилин на двадцять я зараз маю відлучитися, не більше. Я ж казав, клята робота.
Та і поясніть мені, що це фрукт "крушовіце"?

Дорогі Яро і Коро. Я зараз повернусь і відповім.

Дві кицьки з кавалером милі Яро і Коро це вже не політ і не надмір. Це вже старість, вбогість і ожиріння. Політ і надмір це коли один-в-один, а очі-в-очі.

Та я бачу тут роздягати зібралися по дорослому, це Кучму десять років журять.
Мила Мрійко, якщо такі милі губки і волосики як домальовує уява в силуета і насправді, так я з великим задоволенням ввірюсь в одійми мерлін_монро_іллі, коли це не призведе до втрати віри-батьківщини-гідності, словом розуму. Втарта свідомості не рахується.

Здається в кліпі не вистачає класичних кадрів вертіння попкою Мерлін на вокзалі. Рядки, експромт? Я не Пушкін і не Крилов. Але вибачте.

Очі, губи, шия, ножки
Навіть те, звідкіль ростуть
Не забавить навіть трошки,
Це коли тебе не ждуть.
Якщо вогнище любовне
Шаленіє й блиск очей
Не потребує речей
То вважай усе тактовне.

Та хіба можна обійтися одним питанням до Пушкіна? Мрійко, дай хоч склянку води. Те що він був маестро в двух речах - жінки і поезія вже достеменно встановлено. По його поезії я можу сказати навіть кого він любив/кохав найсильніше, хоча цілком можливо, що помилюся.
Він баловень долі, йому не має на що скаржитися ні в житт, ні в літературі. Але якщо одне питання, то прошу - як Вам Алєксандр Сєргєєвіч українська мова? Саме мова, а не література.

Шал, минув, надмір згас... Є люди багато обдаровані природою, до них зовсім інше ставлення, так бог створив. Звісно я про жінок.
Тільки видавати збіг обставин за якісь свої таланти не є проявом розуму і поваги не заслуговує. Коли в жінці поєднується врода і розум, вона вже досягла в житті чого хотіла. А коли ще й душа, так ми напевно переміщуємся в щось феєричне.

Було за дужками? Пані Діано приємно чути. А що саме втрачає сенс? Не все. Буває якраз і навпаки. Коли жінка шия це само враз. Аби на пі-радіан не крутила голову. А знайоме Вам твердження, що любов живиться байдужістю, це дружба тільки взаємності шукає? Звсіно ми коли маємо на увазі не "тільки приємно проведений час десь в геологічній експедиції".

Якщо про еротику, то Мрійко, зразу скажу, для мене це жіноче тіло. А те що жінка будь-якого віку може виглядати не тільки притягливо, спокусливо, навіть запоморочливо істинна давно доказана.
Що краса поняття відносне, теж факт, але коли в гарному тілі грубість розуму і вульгарність душі, то вона залишиться просто лялькою.

Скільки вона коштує.

Це я до Мата Харі.

Не завжди правда краще і ліпше. Деколи фантазія в межах нереального приносить користь всім. Але говорити милим і приємним правду миліше і приємніше.

Навіщо в Джини д'Арк питати. Вона своїми діяннями підтвердила заключення всіх соборів. А вдячні соплемінники через століття назвали її ім'ям цілий вертольотоносець.

Драконів я любив до тих пір коли вони були намальовані. Коли зустрівся з реальним драконом, то побачив що малюнок і єство дві різні речі. Перша сидить і просить погладити, друга літає не повільніше доблесних МіГів. Але це не помішає мені зрубити пару голів, скільки сил вистачить словом, до ніг таких феєричних пань.

Ого!!! Мрійко, я вже в очікуванні формули доповнення до другого рівняння Максвела. В Тесла питати не мені. Він один з тих небагатьох, кому людство виклало найбільшу шану - стали писати його прізвище з малої літери.
Те, що потіи їх трудами спекулюють не їх вина. Та і те що люди які хоч щось зробили для покращення нашого світу, а самі померли в жебрацтві теж не їх вина. Скільки їх ще буде тесл, амперів, дизелів і нікому не відомих.

Про "метелика Бредбері" щось з натягом згадую, але погано конкретизується. Якщо і чув щось, то давно, забувся.
А змінити в минулому заради чогось кращого тепер? Про людство не скажу нічого, а про себе скажу так. Безумовно.

Принцесо, Вам хочеться питати про такі нереспектабельні речі, як дракони, жерла, отруйна слина? А я забувся, питання тут задаю не я. Забув, геть забув про драконів. А що китайський, що не китайський, повірте принцесо, тварина та сама.

Мрійко, якби про когось конкретно, а так вважаю кожному чогось свого. Часто недоліки чоловіка визначають надлишком чогось, а не нестачею. Та і жінок буває.
А чоловік чи не чоловік, деколи кажуть, визначається наявністю хоч п'яти гривень в кишені в потрібний час. Бо можуть подумати, що не чоловік, а самець. Звучить вульгарно, та скільки жінок так не вважають?