Ой, Алексію, вибачте - я всього на дві хвилини запізнилася з роз'ясненнями... Тепер, сподіваюся, трошки зрозуміліше? Коли ще щось неясно - питайте. Тільки про "мудреців ворожого племені" не скажу нічого... а то феміністкою назвете :))

Юль, та я сама - дуб дубом у міфології :) І книжки вдома є, а вивчити не можу себе заставити... ото лише ази й знаю. Але тут усе - житейське, міфологічні істоти - чисто для понтів ;)

Правда - она тогда правда, когда она о себе и не является ни выдумкой, ни враками. В таком случае она еще может расцениваться как откровенность. А это очень важная вещь.

Ех, Алексію... Збрехати я, звичайно, можу - але тільки коли ну дуже треба :) А тут - який смисл? Вся як на долоні: фото - ось вам моє тіло, вірші - ось вам і душа моя... навіть клонуванням на ПМ не грішу ;))

Дякую :) У мене завжди з назвами проблема: сушу голову, мучуся... а воно потім само - р-раз! - і вискочило звідкись... Залишається тільки записати.

Та який там постмодерн?! Господь із вами... Реалізм чистої води, щоб не сказати - натуралізм :)
Початковий жест - погляд у дзеркало. Психологи радять зранку посміхатися своєму відображенню, навіть якщо не хочеться: мовляв, починайте з тіла - а душа підлаштується... Так от, ЛГ зранку паршиво, але вона посміхається. І намагається собі довести, що не так усе погано, як здається. Для цього пригадує якісь там філософські вислови (а філософи - "сплошь и рядом" - чоловіки! Ну, 99,9% :) ). Вдень це все ще якось тримає її на плаву, а от уночі... банально-тривіальне безсоння. (Про серце, котре вчора було цілим, а сьогодні - шматок лишився, і так усе ясно). М'ята-меліса давно не допомагають, треба йти в лікарню за рецептом... Але ж постійно на таблетках жити не будеш! Ця нитка з лабіринту остаточно не виведе, вона - несправжня...
Ось така картинка з натури. А ви кажете - постмодерн... :))

Реалізм - то інше, а це суто символізм, причому цілісний. За напрямком вервички образів і з'ясовується мистецький напрямок :) І та ж надчасова надбудова над синусоїдою плетива лози, чи пліті батога, провідних жестів від "модерну" :)

Да-а?! Мамцю рідна... та хто я така, щоб сперечатися?! Сказано - символізм, знацця, він і є...
Жартую.
Дякую за таку пильну і доброзичливу увагу :)))

С одной стороны - много чести...)))
С другой - это несомненные глупости)))!
Но длинная шея и излом плеча -
оччень эротичны))!

От вам і правда життя: я тут розпинаюся, тіпа вірша написала і всьо такоє... а Вітрові подавай плече і еротику... Ех, кину писанину і тільки фотки мінятиму щодня! ;)

А могла б і промовчати... От як я при мужчинах скажу, що вони (нмсд!!!) життя не дуже-то знають (бо в жіночій шкурі не побували), а, отже, і всі їх філософські системи, м'яко кажучи... умозрітєльні дещо :))
Ну, якщо ще й привезеш складові для того рецепту... ;))

нє, не могла промовчати... :))

а знаєш, чому поголовна більшість філософів - чоловіки? не тому, що вони розумніші (як ти вже сама здогадалась), а тому, що пояснювати завжди легше, ніж робити.
/Жарт. Напів/

Я тобі страшну таємницю відкрию: філософи взагалі не самі те все придумали! Чоловіки просто записували те, що їм дружини диктували. Але, оскільки дівчатонька диктували, бігаючи від колиски до плити, то частину слів хлопці не дочули і щось своє додали... от і вийшло все перекручене :))

А у кого не було дружиноньок? :)

А сусідські нашо?! В смислі - побалакати :)

З філософом? Без слів?! Та ну... від кого ж тоді їх дочекаєшся? :)

Отак - доживаєш до хтозна-яких років, і тільки тут тобі істину відкривають... Чого ж мені раніше не сказали, що думати (в процесі виконання хатньої-позахатньої роботи) - не потрібно?! А я-то все життя голову ламала: і чого так тяжко? А воно он що... :))
Мерсі за компліменти - і від вірша, і від мене ;)

"Какие наши годы", Гренуіль! Думати потрібно, звичайно... Є тактика (то жінки думають), а є стратегія (то якраз філософи - відповідальності, як з гуся вода).Зате звучить, а перспектива далека. А компліменти ще не всі...

Добре, що хоч на щось годиться - не марно, значить, старалася ;)

Воістину воскрес!
Воістину воскрес!
Воістину воскрес!
Ну, де там ваша крашанка - поміряємося, "чий батько сильніший" :))

Воістину воскрес!
Дякую за побажання (особливо з нервами вгадали ;) ).
І вам - добра, затишку і весни радісної :)

Нє-а, це вам спасибі - ото заходжу на вашу сторіночку, читаю/дивлюся/червонію_від_сорому_за_власне_невігластво... і починаю шукати у Google, хто ж такі оті прерафаеліти і їх послідовники...
Отак і просвіщаюся поневолі ;)

Н-да, щось я тут перемудрила - так загадково, що аж ніхто нічого не розуміє :)
Меча не треба - не така я вже й кровожерлива! :)
А от від ниточки не відмовилась би. Тільки, схоже, самій доведеться її прясти...

Печер, пане Василю, на жаль, не було - самі лише скелі. Можна, звичайно, видовбати, але щось ліньки ;))
Стежку до моєї сторінки на фейсбуці ви вже знаєте - там цілий фотозвіт є :)
Дякую за гарні слова (і де ви їх такі щоразу берете?!), від сонечка сили я вже набралася, тепер дійшла черга до коси, трави, лопати і городу... :))

Добре, що попередила, а то я збиралася якраз макраме освоювати. То хоч не буду часу марно тратити :)
Самогон - штука гарна, але де ми апарат візьмемо? Чи малого твого підмовимо, скажем, що це хімічний дослід такий? Хоч якийсь толк буде з його захоплення хімією! ;))

Його хімічні досліди поки шо на рівні пробірок та штативів, тож залишається лише чекати щасливого подзенькування повних закупорених скляних ємкостей які звідкись таки візьмуться )

А чим-чим то ви своє око озброїли? Невже під лупою моє зображення розглядали?! :)
ПризнаЮся чесно: фотка - торішня (нової путньої ще не зробила, все ніколи). Але я зараз важу стільки ж, скільки тоді - мої 55 кг знову при мені, ура! Граблі, коса і плоскоріз - найкращі тренажери :)
Дякую за компліменти.
Згадувати про душу, милуючись тілом - ох, як це по-чоловічому... ;))

Кажу: "НЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄЄТ!!!"
Сашо, що це за жахи ви тут розказуєте?! Ніхто не покусаний, усі живі-здорові, і собаки добрі й нагодовані :))
Не переймайтеся, я транквілізаторами не зловживаю - то вже коли зовсім паршиво, така собі "швидка допомога".

Отакої... "Спасибі за все" - це вже коли прощаються (і тіпа навіки), а ми ще наче нікуди не збираємося :))
То це тільки у хворобливій уяві таке зображення може вийти?! А ну, піду-но я зі своїм фотоапаратом розбиратися... щас я йому "допрос с пристрастием" устрою... ;))

Оце інтрига... Від коней я точно подарунків ще не отримувала! :))
Адресу знайдете у вашій поштовій електронній скриньці. А я тепер маю над чим голову ламати... Оце їдемо колективом у Карпати, то вже й відпочинку ніякого не буде - щодня мізки сушитиму: що ж то за сюрприз мене чекає?! ;))

Тільки вишнячок не бери з собою, бо нічо до літа не лишиться ) А от фотік навпаки - бери! Потім звіт у повному обсязі )

Мрійко, вишнячок у погребі - закупорила і забула... ще місяць якось протримається ;))

кхм-кхм... Василю, так не чесно інтригувати жінку(-ок) ) і взагалі, що таке "скромний"? за розміром? чи за вмістом?

Ой, до вихідних - не треба, бо ми вже завтра вночі виїжджаємо...
Дякую за побажання! :))

Ось і я :)
Перепрошую за довгу відсутність - було трохи хандри і багато роботи. Але після рясних дощів город уже не треба щодня поливати... тепер його вже сушити треба! :))
Дякую за подарунок. Виявляється, ви ще й художник! Я, правда, до історичних персонажів ставлюся дещо скептично - тут про те, що сім років тому відбувалося, не можуть єдиної думки скласти, а що вже говорити про сиву давнину... Та й будь-яка війна - діло темне і страшне, чистеньким з неї ніхто не виходить. Але ваш "підпільницький" протест мені до душі - я теж, напевно, з чистої впертості сиділа б та вирізала щось ночами у "москальському тилу" (ну, хоча б тризуб, бо художніх талантів не маю) :))
На "заслання" в сарайчик я Гонту не відправила - стоїть на вікні та на сусідів грізно поглядає. А нехай бояться... ;)
А коні на кухні оселилися. Доця глянула: "Хоч я до коней і байдужа, - каже, - але ці - одночасно під дощем, сонцем і веселкою - такі гарні!" І на стінку почепила. Так що хоча наша кухня вікнами на північ, але вашими стараннями тепер на ній завжди сонячно і райдужно :))
А я хочу знову в гори... на ПМЖ... :))

Ой, який славний бантик! :)
Кхм... наче ж на "ти" вже були... А на фото - гірський струмок після зливи. Тому й каламутний. А холоднючий! Бр-р-р... Але дітлахи там гасали - ну, я й собі полізла. Що з літ, то й з розуму, як казала моя бабця ;)

Логічний ланцюжок: ніч - місяць на ущербі - ятаган надщерблений... А таким ятаганом не рубати, а тільки мучити :))

Та я туточки, Василю :)) Просто віршів нових немає, а зайти, щоб побалакати, часу не вистачає - ягоди достигли, варення варю та закручую... Ви полуничне варення любите? З млинцями і молоком - така смакота! ;)

І я люблю полуничне вареннячко. Навіть без млинців )

Намьок поняла... Одну баночку вже підписала - тепер вона твоя, іменна. Чи одної малувато буде? ;)

Не мало. Мрія ж не Карлсон ) Спочатку одну ))

А зима - вона ж така довга... Підписую про всяк випадок ще одну - трилітрову :))

Заміть, я на цьому не наполягала ))

Та ну! І словечка не сказала! Але ж я господиня передбачлива і запаслива ;)

...У сметані, цукром посипана, а до неї - кухоль молока і шмат здобного калача... Колись я на такій "дієті" сиділа. Ех, смачно було! Правда, і важила відповідно - 70 кг... ;))

якщо червень не закінчиться - буде погано: розумію, що й мені вже недалеко до 70)))
але ж смачно!!!!
а з калачем я ще не куштувала.
сподіваюсь, що його ніде на кухні нема...

Грені! Мовчи!!! ))

(Ховаючи за спину здоровенну таріляку, повну чогось біло-рожевого, і облизуючи липкі губи):
- А я шо, я шо... я нічо! :))

І вмієте ж ви, Василю, увігнати жінку в рум'янець своїми компліментами! ;) От візьму й наступного разу сфотографуюсь у паранджі - тільки очі будуть блимати :))
Ви занадто гарної думки про мою старанність - полуниця у мене росте, як сама хоче, ото тільки й вистачає сил на те, щоб прополоти її навесні. Ну, і поливати, якщо сухо... Але на варення урожаю вистачає. А часом - ще й на полуничне вино :)

А якщо не перестане лити, то й малині каюк прийде... а вишням він уже настав - без вишнячку цього року будемо :((

Очі у мене звичайнісінькі - сіро-зелені. Такими не пропечеш :) Правда, улюблений колір - зелений (колір ісламу), але вдача суто українська... як у тому анекдоті: "Якщо у мене руки в боки, і в правій - качалка, то байдуже, на який бік у тебе тюбетейка зсунута!" Тобто про східну покірність і мови немає... ;))

У мене - білохаЛАтні, а в тебе, видать, якийсь зовсім інший різновид... Поділишся? ;)

ага, не дочитав - не додивився, вибачай
Але сіро (біло) хатні мені подобаються більше. Не поділюсь, у вас свій є! ))

У-у-у, жадіна... :))

Компанія таки весела, народ зібрався дотепний - за що й люблю ПМ ;))
За комплімент - дякую... так і бачу етикетку: "Поетика. Гатунок - вищий. Зберігати в темному прохолодному місці. Ціна - договірна" :)))

Нуілі!
Завтра сідлаю коня
і навздогін заходу сонця
їду туди, де, на жаль,
недоступними є ПМ.
Повернусь двадцятого,
а може й раніше.
Журба обнімає,
бо не зможу з Вами
спілкуватись...
Вірю, що Ви знайдете
зронену підкову
із заднього копита
на перехресті доріг...

Печальний комонник. :))

Яка ж я неуважна - по чужих сторінках гуляю, а на свою й не заглядаю... а мені тут пишуть :)
Щасливої і легкої дороги, Василю, і скорого повернення :) Хай вам у тій безінтернетній глушині буде добре ;))

P.S.
Це про Вашу світлину мій короткий етюд...

Та я зрозуміла :) Мені, власне, і "ріднитися" особливо не треба - я від природи і не відділялася ніколи... часом дивуюся, чого на мені листя не росте ;))
Дякую за таку доброзичливу і пильну увагу :))

Та я розумію, що пора б уже щось і "виткати", а не вештатися сайтом дурно-пусто... але, видно, літо - не моя пора :(

Дякую, "натхненнику" ти мій... Оце сама собі дивуюся: такий гарний вірш, а чого ж я після того, як його прочитала, такий ужастік написала?! Ех, де той дядько Фрейд... ;))

Краще її не приборкувати - а спробувати увійти в резонанс із нею. Тоді та-а-ке в голову приходить!
Дякую :)

"Хустки плету і плутаю сліди..."
А взагалі-то зібралася помідори квасити. Так що побігла я банки мити... Залітай через місяць на картопельку смажену з помідорчиками квашеними ;)

Вітрику, ти не повіриш - квасити не лише москалі вміють! Наші теж квасять, та ще й як - трилітровими банками! ;)
Домовилися: з тебе - бараболя, з мене - помідори. Тепер ще б знайти когось, щоб чарку та шкварку організував... ;))

Доброго дня у нашій хаті :)
Та я вже бачу, як «тонко». Судячи з наслідків, у моїх руках щонайменше довбня була – а мені ж здавалося, що лише газетка :))
Вийшло так, що я кинулася захищати занадто вразливого автора від суворого критика, а критик виявився ще вразливішим… От навіщо було видаляти інформацію про себе? На мій погляд, там якраз був необхідний мінімум. А право на помилку (а також неуважність, упущення та інші маленькі земні радощі) мають усі – навіть дипломовані філологи. ;)) Тим більше, що філологія – не математика, точністю похвалитися не може. Та й Бог із ними, з тими наголосами etc, аби ми були здорові!
Будете у фейсбуці – заходьте у гості.