ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Стукіт підков
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки,
І які ознаки у ходи,
Про поспішно кинуті осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
* * *
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
Вулиця братів Шевчуків
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
* * *
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Мелодія весни (рондель)
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Бедж (Cream)
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Радість
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
* 31 *
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігрант
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Свої ж
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
Після пробудження
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Епоха куряви
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,

Сергій Губерначук
2026.03.31 21:40
Алконавт
Пірнув алконавт у глибезну пляшину.
Вивчає підводочний світ.
Усе пропливає: квартиру, машину…
і шле нам сердечний привіт.

Його шифроґрами без жодного SOSа.
Детально заплутаний зміст:
від Діда Мороза – до синього носа –

Ігор Терен
2026.03.31 19:24
На тому березі
Не дивуюсь видиву нічному,
наче, вітер в гості прилетів
і навіяв новину із дому.
Згадую своїх товаришів,
про яких нічого невідомо.

І звичайно, найчастіше тих,
що бували іноді за брата,

хома дідим
2026.03.31 16:16
* 29 *
мене огудять
і засудять
не тема це щоб
ґуґлити з нужди
допитувати ші
наскільки ші у змозі
за думкою
спам усякчасний чи

Володимир Бойко
2026.03.31 16:02
Коли покличуть предки?
Багато хто із мешканців Європи її, стареньку, не люблять. І, мабуть, не варто дивуватися новочасним мігрантам, які відчувають пекучу тугу за звичним середовищем і час від часу пориваються запровадити рідні мусульманські, індуїстські чи інші традиції за м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Проза):

Іванна Сріблицька
2026.03.31

хома дідим
2026.02.11

Павло Інкаєв
2025.11.29

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Федір Паламар
2025.05.15

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Гренуіль де Маре / Проза

 Дієтична страва для любителів жахів

Плавить літо твоє волосся,
Погляд нівечить бездна мрій.
Може, й справді усе збулося?
І сказала йому: «Ти – мій»...

(Глядачів зі слабкими нервами просимо залишити зал!)

Вітер Ночі

Образ твору - Мій! Не віддам нікому… - шепотіла вона, гладячи його однією рукою, а тим часом друга рука - напружена і тремтяча - вже тяглася за ножем. Гострим – аж страшно торкнутися леза. Сама гострила. Спочатку напівстертим наждачним кругом, потім ще отією штукою, якою покійний батько правив свою «старорежимську» розкладну бритву. Перевірила гостроту так, як учили – і волосина, підкинута вгору, на землю впала перерубаною надвоє…
Один влучний удар - і їй аж забризкало обличчя червоним. Вона лише мотнула головою і пожадливо облизнулася. Нетерпляче орудуючи ножем, знавісніло краяла на шматки…
Через годину вона, сита і напівсонна, недбало засунула ногою під стіл здоровенне блюдо з тим, що зосталося після бенкетування - та так штовхнула, що липка червона рідина аж хлюпнула через край, заляпавши білу квітку, вишиту на бархатній пантофлі. Квітка миттю почервоніла. Досадливо лайнувшись, вона зняла другу пантофлю і, недовго думаючи, вмочила і її в червоне.
Помилувалася на те «рукоділля», хижо всміхнулася і вклалася перед телевізором.
За вікном була глупа ніч. Місяць визирнув з-за хмари - дивний, незвичний, чорно-червоний, і їй на частку секунди примарилося, що то налите кров'ю око якогось чудовиська заглянуло до хати...
- Тю! Та сьогодні ж місячне затемнення! - з полегшенням пригадала вона, але фіранками шибку затулила - так якось спокійніше.
Тягло на сон, але вона опиралася: те, що сталося, було далеко приємнішим за сон (а головне – траплялося куди рідше!), і хотілося перебрати у пам’яті все ще раз – мить за миттю. Позіхала і дрімала впівока, ліниво клацаючи пультом. У голові було порожньо, в животі - повно, на душі - солодко і… трохи тоскно. Мабуть, так буває завжди, коли здійснюються мрії. Хай і не дуже пафосні. Навіть можна сказати - досить приземлені. Як оця. Бо про такий великий, соковитий і солодкий кавун вона мріяла з самого початку літа!

Це лише жарт, так що прошу не судити строго. І взагалі – я тут ні до чого – Вітром навіяло! У прямому сенсі :))





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-08-05 21:30:06
Переглядів сторінки твору 9973
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.072 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 16:56:09 ]
Клас насміялася, загальне враження від твору в квадраті підсилює комент Сонце Місяць
навкруги
тихенько тхне ментолово~валідоловим монпасьє*
а-а-а-а
Оце да!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 20:12:56 ]
Ну, коменти Сонце Місяця взагалі пора окремою збіркою видавати :)
Монпансьє вже трохи вивітрилося?
Мерсі ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-11 20:55:18 ]
Нуілі, ніжна, росяна пелюсточко!
І шо Ви оце витворяєте?..
Коли читав перший абзац, то моє ребро (злякавшись) виривалось із грудної клітки і намагалося втекти геть...
А ота "старорежимська розкладна бритва" нагадала анатомічний "бунюелівський" розтин ока(!) у його знаменитому фільмі. Ця паралель доповнюється загострюванням леза і місяцем та хмарою на небі, що у фільмі і у Вашому творі...
"...де були всі ці розсіяні мільярди моїх атомів,
де було все те, що стало моєю плоттю?.."
Дуже, дуже сподобалася Ваша "дієтична страва", а ще дивна аритмія твору чомусь стала поштовхом (каталізатором) для написання моєї (Її) "Аритмії", яку завтра спробую опублікувати, якщо ще відшліфую і знайду образ твору.
І за це, Нуілі, я вам вдячний. Пишіть. Хочеться скуштувати... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 20:14:36 ]
"Росяну пелюсточку" трохи понесло "не в ту степь". Але, як бачите, обійшлося таки без кровопролиття ;)
Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 21:08:41 ]
Та воно всіх нас буває "носить-заносить"... :))
А оте ребро тільки привикло до тридольного ритму рубеля у Вашій руці, а тут ніж, як бритва...
Таке воно полохливе...
Ну нічого. Вже на місці...
Нуілі! Врадуваний спілкуванню. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 21:28:01 ]
А не звикайте до ласки! ;)
А шо, в порівнянні з ножем рубель - таки ласка, хоча й трохи... гм... специфічна :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 22:04:01 ]
Правильно, Нуілі!
Які ласки?..
Для мене пам"ятливим назавжди залишиться батіг у хаті, яким лупцювала бабуся за шкоду, яку я робив у дитинстві...
Але ж незабутньою є і Ваш вишитий стільчик-табуреточка... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 14:47:00 ]
Коли животворні соки в його нутрощах, як магма вулкану, стануть кров"яними, а сім"явмістилище набуде чорно-зеленого кольору з ледь помітними сивими прожилками - він обережно відірве напівзотлілий налигач, як пуповину...
І покотиться у далечінь, оминаючи пагорби і глибокі яри.
У степу його наздожене перекотиполе, а ще на нього чатуватиме хижий крук. Та дарма. Гострим пазурям і дзьобу не пробити його шкіру.
Довгий битий шлях він пройде не зупиняючись.
А Пелюстка його побачить, коли з дубчиком у руці заганятиме до стайні вечірнє сонце...
"Привіт, я тебе чекала" - скаже вона. Наллє у квічасту миску холодної (льодяної) води і обмиє його шкіру та витре насухо файним рушником.
Сяде на вишитий стільчик і покладе собі на коліна.
Довго розпитуватиме про те, як вн докотився...
Вивчатиме уважно його рани, які лишило каміння і колючки, ніжно торкаючись подушечками пальців...
І він зомліє, відчуваючи тепло її колін...
Пролетять, галопом проскакають дні...
Із чорнявих зерняток, зібраних ніжною, дбайливою рукою Пелюстки він проросте, народиться знову!..
І прийде літо.
І його довге огудиння прстягне свої руки-крила аж до "розмаїтого болота", яке обов"язково зацвіте свтло-зеленими гладіолусами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 13:25:31 ]
Яка ж славна казочка...
А "зомлілий" кавун - це взагалі фантастично ;)) Як і болото в гладіолусах... але мені подобається! Шкода, що малярського хисту не маю, а то б намалювала це все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 15:00:12 ]
P.S.
Нуілі!
На моєму баштані зацвіли світло-зелені гладіолуси!..
Небачена раніше, рідкісна краса, спонукала мене перевтілитися у кавуна і ... покотитися...
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 13:30:20 ]
Гладіолуси і у мене зараз цвітуть - білі і жовті. А зелені гладіолуси - дійсно трохи химерне видовище. Я ними "перехворіла" років п'ять тому. А потім ще й зелені лілії посадила. З ними простіше - не треба викопувати-закопувати постійно... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 15:44:38 ]
Яко! За годину цілий кавун і той певно без нітратів і ГМО. Ще й ніж як бритву об широкий флотський ремінь шліфувала. Мо' зернята як таргани самі розбігалися?
Баронесо, а волосину чию на льоту? Пополам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 13:18:51 ]
Та шо там того кавуна - водичка солоденька... А зернятам чого розбігатися - вони ж у курсі, що я їх не з'їм :)
Чия волосина? Та зняла якусь з плеча... ;)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-02 21:03:35 ]
Врадуваний, Нуілі, що Вам сподобалось.

О скільки ніжних слів
Для Вас я приберіг!..
А чи здолати їм
Високий Ваш поріг?..

Про кого це я?
Про себе, про свого коня чи про "зомлілого" кавуна?
Уже й сам заплутався... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-03 01:32:58 ]
Отакої... То ви там загальні збори проведіть, чи шо, та й розберіться, хто що і про кого! Та хутчіше, поки вас ще тільки троє, а то ж хтозна, кого ваша фантазія завтра ще сотворить... з великою компанією справитися важче буде ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-03 22:19:55 ]
Нуілі!
Ну кінь мій на збори точно не прийде, бо норовистий...
А ще свої вуха нашорошив у Ваш бік давно (може раніше за мене).
Та і кавуну так гарно і солодко на Ваших колінах, що його ніяким налигачем не зтягнеш...
Кворуму немає - збори відміняються.
Ну а мої фантазії і уявоньки, як і міфи про себе - ще живі... Може це не так і погано.

Не спить уявонька,
бо ж не ледача.
Снують думки,
як павучки... :))