ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.28
11:24
Я вмию очі у росі,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
Вклоняюся сонцю й буйним травам,
Скупаюсь в первісний красі,
Де потонув миттєвий травень.
Побачу крізь росу дива,
Картини, сховані від ока.
В них відкриваються слова,
2026.02.28
10:50
І. Мама
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
Грецький профіль на тлі небесної сині.
У дзбані – прохолода гірських джерел.
В її усмішці – сонце, що ніколи не заходить.
ІІ. Ай-Петрі
Кам’яна корона над моєю колискою.
Вдень – варта свободи,
2026.02.28
09:35
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання "Герой України".
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний "Да Вінчі" пов'язаний саме з талантом — він гарно малював.
Для нього найголовнішими у житті були — перемога і ко
2026.02.28
06:13
Творчості години світанкові
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
Раз у раз, немов найперший спів, -
Поріднився з музою і в слові
Збагатився, виріс, помужнів.
Стало розлучитися несила
З тим, що вабить чарами щомить, -
З тим, що серцю дороге і миле,
І нічим ніколи не тяжить.
2026.02.27
21:53
Навіщо, скажіть, молоді соколята,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
тікаєте з дому на ситу чужину?
Нам разом боротись, або помирати
за рідну, стражденну, святу Батьківщину!
Куди ж ви лякливі? Не можна від себе
втекти не лишивши у хаті сльозини.
Кривава зоря заливає пів неба,
2026.02.27
21:17
І
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
Ми і не юрба, і ніби, люди,
що забули, де існує знов
росіянське чудо і любов,
воля на тарілці і приблуди...
а тепер б’ємо себе у груди, –
не хотіли ми, він сам прийшов!
2026.02.27
19:44
«Слухай, дівчинко!» Вона не слуха…
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
«Цей день білий, це містечко…»
Немає містечка, нема живого духу,
По руїнах біга гола, руда Рівка,
Дитина тринадцяти років.
Проїжджали грубі німці в танку
(Тікай, тікай, Рівко!),
2026.02.27
15:39
так мало статися
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
хай кажуть люди
серденько птахою
збилося в грудях
збилося вибилось
та не на волю
ніби все вицвіло
2026.02.27
10:43
То спиш... не спиш... Душа болить…
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
Собі чужий… ще крок до втрати,
А поруч, глядь, чатує гидь…
Хтось пропонує заспівати:
Фелічіта… Fe-li-ci-ta
Ритмічно, настрою у тему…
Я знаю, пісня то крута,
Але чи вирішить проблему?
2026.02.27
10:26
Прокидаєшся зранку крізь марення снів.
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
Продираєш заслону тугу і ворожу,
Прориваєшся крізь артилерію днів,
Крізь загони військових і задуми Божі.
Прокидаєшся зранку, народжений знов
Для звитяги і совісті, честі й наснаги.
І тобою керує богиня
2026.02.27
06:11
Шум старої яворини,
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
В тиші зоряних ночей, -
То вповільнено прилине,
То прискорено втече.
Звук, послаблений роками,
Чуйне серце не мина, -
Ходить досі поміж нами
Почуттів палких луна...
2026.02.27
00:26
Всі імперії трималися на війнах, але всі імперії врешті пішли туди, звідки прийшли. Окрім однієї.
Якби всі народи заходились повертати все, що колись комусь належало протягом тисячоліть, історія людства скінчилась би швидко і назавжди.
Фальсифікації
2026.02.26
22:19
А Україна жирний пиріжок
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
і кожному смакує укусити
хоч би кусок
у жадібний роток,
гамуючи звірячі апетити.
***
А ми поперек горла глитаям
2026.02.26
20:53
одягнись зі смаком
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
ідучи до танцю
лети ковзаючи
із трепетом літака
ув алмази плечей
усади троянди
швидкі авто і
люди ніби у снах
2026.02.26
20:38
Місто щулиться, мов шкарбан ,
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
в мряці киснуть пусті двори,
а у лузі такий туман –
не продивишся, як не зри.
Тане простір – за п’яддю п’ядь,
мла звисає рядном до ніг.
Ніби в засвіти – в непроглядь
2026.02.26
20:04
Відійшов у небуття видатний український диригент, який лише кілька місяців не дожив до свого 90-ліття…
До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...До речі, не лише диригент, а й письменник, поет, режисер, скрипаль, композитор,
викладач і навіть філософ. Про його музичні проекти, книги й афориз
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2026.02.11
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Гренуіль де Маре /
Проза
Дієтична страва для любителів жахів
- Мій! Не віддам нікому… - шепотіла вона, гладячи його однією рукою, а тим часом друга рука - напружена і тремтяча - вже тяглася за ножем. Гострим – аж страшно торкнутися леза. Сама гострила. Спочатку напівстертим наждачним кругом, потім ще отією штукою, якою покійний батько правив свою «старорежимську» розкладну бритву. Перевірила гостроту так, як учили – і волосина, підкинута вгору, на землю впала перерубаною надвоє…
Один влучний удар - і їй аж забризкало обличчя червоним. Вона лише мотнула головою і пожадливо облизнулася. Нетерпляче орудуючи ножем, знавісніло краяла на шматки…
Через годину вона, сита і напівсонна, недбало засунула ногою під стіл здоровенне блюдо з тим, що зосталося після бенкетування - та так штовхнула, що липка червона рідина аж хлюпнула через край, заляпавши білу квітку, вишиту на бархатній пантофлі. Квітка миттю почервоніла. Досадливо лайнувшись, вона зняла другу пантофлю і, недовго думаючи, вмочила і її в червоне.
Помилувалася на те «рукоділля», хижо всміхнулася і вклалася перед телевізором.
За вікном була глупа ніч. Місяць визирнув з-за хмари - дивний, незвичний, чорно-червоний, і їй на частку секунди примарилося, що то налите кров'ю око якогось чудовиська заглянуло до хати...
- Тю! Та сьогодні ж місячне затемнення! - з полегшенням пригадала вона, але фіранками шибку затулила - так якось спокійніше.
Тягло на сон, але вона опиралася: те, що сталося, було далеко приємнішим за сон (а головне – траплялося куди рідше!), і хотілося перебрати у пам’яті все ще раз – мить за миттю. Позіхала і дрімала впівока, ліниво клацаючи пультом. У голові було порожньо, в животі - повно, на душі - солодко і… трохи тоскно. Мабуть, так буває завжди, коли здійснюються мрії. Хай і не дуже пафосні. Навіть можна сказати - досить приземлені. Як оця. Бо про такий великий, соковитий і солодкий кавун вона мріяла з самого початку літа!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дієтична страва для любителів жахів
Плавить літо твоє волосся,
Погляд нівечить бездна мрій.
Може, й справді усе збулося?
І сказала йому: «Ти – мій»...
(Глядачів зі слабкими нервами просимо залишити зал!)
Вітер Ночі
- Мій! Не віддам нікому… - шепотіла вона, гладячи його однією рукою, а тим часом друга рука - напружена і тремтяча - вже тяглася за ножем. Гострим – аж страшно торкнутися леза. Сама гострила. Спочатку напівстертим наждачним кругом, потім ще отією штукою, якою покійний батько правив свою «старорежимську» розкладну бритву. Перевірила гостроту так, як учили – і волосина, підкинута вгору, на землю впала перерубаною надвоє…Один влучний удар - і їй аж забризкало обличчя червоним. Вона лише мотнула головою і пожадливо облизнулася. Нетерпляче орудуючи ножем, знавісніло краяла на шматки…
Через годину вона, сита і напівсонна, недбало засунула ногою під стіл здоровенне блюдо з тим, що зосталося після бенкетування - та так штовхнула, що липка червона рідина аж хлюпнула через край, заляпавши білу квітку, вишиту на бархатній пантофлі. Квітка миттю почервоніла. Досадливо лайнувшись, вона зняла другу пантофлю і, недовго думаючи, вмочила і її в червоне.
Помилувалася на те «рукоділля», хижо всміхнулася і вклалася перед телевізором.
За вікном була глупа ніч. Місяць визирнув з-за хмари - дивний, незвичний, чорно-червоний, і їй на частку секунди примарилося, що то налите кров'ю око якогось чудовиська заглянуло до хати...
- Тю! Та сьогодні ж місячне затемнення! - з полегшенням пригадала вона, але фіранками шибку затулила - так якось спокійніше.
Тягло на сон, але вона опиралася: те, що сталося, було далеко приємнішим за сон (а головне – траплялося куди рідше!), і хотілося перебрати у пам’яті все ще раз – мить за миттю. Позіхала і дрімала впівока, ліниво клацаючи пультом. У голові було порожньо, в животі - повно, на душі - солодко і… трохи тоскно. Мабуть, так буває завжди, коли здійснюються мрії. Хай і не дуже пафосні. Навіть можна сказати - досить приземлені. Як оця. Бо про такий великий, соковитий і солодкий кавун вона мріяла з самого початку літа!
Це лише жарт, так що прошу не судити строго. І взагалі – я тут ні до чого – Вітром навіяло! У прямому сенсі :))
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1047 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1047 seconds