ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2025.09.18 11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.

Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо

Юрій Гундарєв
2025.09.18 09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА Отже, мені виповнилося 70 років! З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч

Віктор Кучерук
2025.09.18 07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12

Богдан Архіпов
2024.12.24






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Гренуіль де Маре / Проза

 Дієтична страва для любителів жахів

Плавить літо твоє волосся,
Погляд нівечить бездна мрій.
Може, й справді усе збулося?
І сказала йому: «Ти – мій»...

(Глядачів зі слабкими нервами просимо залишити зал!)



Вітер Ночі

Образ твору - Мій! Не віддам нікому… - шепотіла вона, гладячи його однією рукою, а тим часом друга рука - напружена і тремтяча - вже тяглася за ножем. Гострим – аж страшно торкнутися леза. Сама гострила. Спочатку напівстертим наждачним кругом, потім ще отією штукою, якою покійний батько правив свою «старорежимську» розкладну бритву. Перевірила гостроту так, як учили – і волосина, підкинута вгору, на землю впала перерубаною надвоє…
Один влучний удар - і їй аж забризкало обличчя червоним. Вона лише мотнула головою і пожадливо облизнулася. Нетерпляче орудуючи ножем, знавісніло краяла на шматки…
Через годину вона, сита і напівсонна, недбало засунула ногою під стіл здоровенне блюдо з тим, що зосталося після бенкетування - та так штовхнула, що липка червона рідина аж хлюпнула через край, заляпавши білу квітку, вишиту на бархатній пантофлі. Квітка миттю почервоніла. Досадливо лайнувшись, вона зняла другу пантофлю і, недовго думаючи, вмочила і її в червоне.
Помилувалася на те «рукоділля», хижо всміхнулася і вклалася перед телевізором.
За вікном була глупа ніч. Місяць визирнув з-за хмари - дивний, незвичний, чорно-червоний, і їй на частку секунди примарилося, що то налите кров'ю око якогось чудовиська заглянуло до хати...
- Тю! Та сьогодні ж місячне затемнення! - з полегшенням пригадала вона, але фіранками шибку затулила - так якось спокійніше.
Тягло на сон, але вона опиралася: те, що сталося, було далеко приємнішим за сон (а головне – траплялося куди рідше!), і хотілося перебрати у пам’яті все ще раз – мить за миттю. Позіхала і дрімала впівока, ліниво клацаючи пультом. У голові було порожньо, в животі - повно, на душі - солодко і… трохи тоскно. Мабуть, так буває завжди, коли здійснюються мрії. Хай і не дуже пафосні. Навіть можна сказати - досить приземлені. Як оця. Бо про такий великий, соковитий і солодкий кавун вона мріяла з самого початку літа!

Це лише жарт, так що прошу не судити строго. І взагалі – я тут ні до чого – Вітром навіяло! У прямому сенсі :))





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-05 21:30:06
Переглядів сторінки твору 9621
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.072 / 5.5  (4.893 / 5.59)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.901 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.07.31 23:08
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2011-08-09 16:56:09 ]
Клас насміялася, загальне враження від твору в квадраті підсилює комент Сонце Місяць
навкруги
тихенько тхне ментолово~валідоловим монпасьє*
а-а-а-а
Оце да!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 20:12:56 ]
Ну, коменти Сонце Місяця взагалі пора окремою збіркою видавати :)
Монпансьє вже трохи вивітрилося?
Мерсі ;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-11 20:55:18 ]
Нуілі, ніжна, росяна пелюсточко!
І шо Ви оце витворяєте?..
Коли читав перший абзац, то моє ребро (злякавшись) виривалось із грудної клітки і намагалося втекти геть...
А ота "старорежимська розкладна бритва" нагадала анатомічний "бунюелівський" розтин ока(!) у його знаменитому фільмі. Ця паралель доповнюється загострюванням леза і місяцем та хмарою на небі, що у фільмі і у Вашому творі...
"...де були всі ці розсіяні мільярди моїх атомів,
де було все те, що стало моєю плоттю?.."
Дуже, дуже сподобалася Ваша "дієтична страва", а ще дивна аритмія твору чомусь стала поштовхом (каталізатором) для написання моєї (Її) "Аритмії", яку завтра спробую опублікувати, якщо ще відшліфую і знайду образ твору.
І за це, Нуілі, я вам вдячний. Пишіть. Хочеться скуштувати... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 20:14:36 ]
"Росяну пелюсточку" трохи понесло "не в ту степь". Але, як бачите, обійшлося таки без кровопролиття ;)
Дякую :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 21:08:41 ]
Та воно всіх нас буває "носить-заносить"... :))
А оте ребро тільки привикло до тридольного ритму рубеля у Вашій руці, а тут ніж, як бритва...
Таке воно полохливе...
Ну нічого. Вже на місці...
Нуілі! Врадуваний спілкуванню. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 21:28:01 ]
А не звикайте до ласки! ;)
А шо, в порівнянні з ножем рубель - таки ласка, хоча й трохи... гм... специфічна :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 22:04:01 ]
Правильно, Нуілі!
Які ласки?..
Для мене пам"ятливим назавжди залишиться батіг у хаті, яким лупцювала бабуся за шкоду, яку я робив у дитинстві...
Але ж незабутньою є і Ваш вишитий стільчик-табуреточка... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 14:47:00 ]
Коли животворні соки в його нутрощах, як магма вулкану, стануть кров"яними, а сім"явмістилище набуде чорно-зеленого кольору з ледь помітними сивими прожилками - він обережно відірве напівзотлілий налигач, як пуповину...
І покотиться у далечінь, оминаючи пагорби і глибокі яри.
У степу його наздожене перекотиполе, а ще на нього чатуватиме хижий крук. Та дарма. Гострим пазурям і дзьобу не пробити його шкіру.
Довгий битий шлях він пройде не зупиняючись.
А Пелюстка його побачить, коли з дубчиком у руці заганятиме до стайні вечірнє сонце...
"Привіт, я тебе чекала" - скаже вона. Наллє у квічасту миску холодної (льодяної) води і обмиє його шкіру та витре насухо файним рушником.
Сяде на вишитий стільчик і покладе собі на коліна.
Довго розпитуватиме про те, як вн докотився...
Вивчатиме уважно його рани, які лишило каміння і колючки, ніжно торкаючись подушечками пальців...
І він зомліє, відчуваючи тепло її колін...
Пролетять, галопом проскакають дні...
Із чорнявих зерняток, зібраних ніжною, дбайливою рукою Пелюстки він проросте, народиться знову!..
І прийде літо.
І його довге огудиння прстягне свої руки-крила аж до "розмаїтого болота", яке обов"язково зацвіте свтло-зеленими гладіолусами...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 13:25:31 ]
Яка ж славна казочка...
А "зомлілий" кавун - це взагалі фантастично ;)) Як і болото в гладіолусах... але мені подобається! Шкода, що малярського хисту не маю, а то б намалювала це все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 15:00:12 ]
P.S.
Нуілі!
На моєму баштані зацвіли світло-зелені гладіолуси!..
Небачена раніше, рідкісна краса, спонукала мене перевтілитися у кавуна і ... покотитися...
:))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 13:30:20 ]
Гладіолуси і у мене зараз цвітуть - білі і жовті. А зелені гладіолуси - дійсно трохи химерне видовище. Я ними "перехворіла" років п'ять тому. А потім ще й зелені лілії посадила. З ними простіше - не треба викопувати-закопувати постійно... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-26 15:44:38 ]
Яко! За годину цілий кавун і той певно без нітратів і ГМО. Ще й ніж як бритву об широкий флотський ремінь шліфувала. Мо' зернята як таргани самі розбігалися?
Баронесо, а волосину чию на льоту? Пополам.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-02 13:18:51 ]
Та шо там того кавуна - водичка солоденька... А зернятам чого розбігатися - вони ж у курсі, що я їх не з'їм :)
Чия волосина? Та зняла якусь з плеча... ;)



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-02 21:03:35 ]
Врадуваний, Нуілі, що Вам сподобалось.

О скільки ніжних слів
Для Вас я приберіг!..
А чи здолати їм
Високий Ваш поріг?..

Про кого це я?
Про себе, про свого коня чи про "зомлілого" кавуна?
Уже й сам заплутався... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-03 01:32:58 ]
Отакої... То ви там загальні збори проведіть, чи шо, та й розберіться, хто що і про кого! Та хутчіше, поки вас ще тільки троє, а то ж хтозна, кого ваша фантазія завтра ще сотворить... з великою компанією справитися важче буде ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-03 22:19:55 ]
Нуілі!
Ну кінь мій на збори точно не прийде, бо норовистий...
А ще свої вуха нашорошив у Ваш бік давно (може раніше за мене).
Та і кавуну так гарно і солодко на Ваших колінах, що його ніяким налигачем не зтягнеш...
Кворуму немає - збори відміняються.
Ну а мої фантазії і уявоньки, як і міфи про себе - ще живі... Може це не так і погано.

Не спить уявонька,
бо ж не ледача.
Снують думки,
як павучки... :))