Дякую, Валеро, але де Ви тут знайшли ознаку статі? :)

:)

А в ілюстрації до вірша! :)

просто ті два рядочка спеціально відокремлені, бо обидва мають по 10 складів, а не 8-10. але так поки бачиться.
пасибі :)

ага, я так і зрозуміла ) я вже прочитала з іншими акцентами і паузами, і прочиталось добре)))

Привет, где пропадала? :)

Знаешь, мне бы не хотелось, чтобы этот текст воспринимался исключительно в координатах мужчина-женщина или женщина-мужчина. Скорее, как личность-личность, человек-человек. Потому – не только в сердце пустота страшнее, но и в других местах, умеющих концентрировать эмоции :)

Сначала в пустоте (чит. в отсутствии эмоций), потом в избытке эмоций, которые шливразрезс логикой, паралельно со всем этим в клумбе, а после всего этого в гармонии и у моря.
А стихо не воспринимается в координатах мужчина-женщина, ведь "сердцем" мы вообще воспринимаем эмоциональную сферу жизни, даже в координатах человек - событие или человек - предмет. :)

Юлєчко, сердечно дякую, але слова "неперевершено, геніально" і т.п. викликають в мене легкий тремор :))

Пане Анатолію, перш за все, поезія нікому нічого не повинна - ні в першу чергу, ні в останню. А залишатися байдужим чи ні - то власна справа читача, його смаків і рівня.
Дякую за увагу.
А, да. Образити Ви мене просто не можете, тому не переймайтеся :)

Браво, Чорі! :)

Але ж це не обов'язково має бути Ваше серце, шановний Анатолію... Мене це байдужою не залишило,двох Юль теж... Не будемо забувати, що Поезія - це розмаїття напрямів і засобів, а у людей завжди є власні уподобання, і де гарантія, що саме Ваші - найближче до істини?

де Ви побачили зверхність? і що Ви мені весь час бажаєте довести?

Дякую, Василю! Відчувати флюїди - це ознака людини з тонкою душевною організацією :)
А Шеллі таки знав, про що каже.

скоріше, спостереження і констатації :)
спасибі, Наталко!

Пригадую, завжди любила гри зі словами і буквами, коли пишеш якесь слово, а потім з букв, що складають його, придумуєш десятки нових. Тут приблизно така ж ситуація. Слова, що були, розсипані по буквах, по цеглинках. Їх можна зібрати знову, але це вже будуть інші слова.
Дякую, Любо :)

розумію, так. а якщо було б "скелеты слов", "кости слов"? тут в такому ж значенні :)

я подумаю. хоча "бывших слов" - це трішки не те. адже слова самі по собі залишилися. але вони інші.

Щас ще раз спробую пояснити :)
Слова інколи втрачають свою вагу і залишаються розсипом букв, тобто ОДНІЄЮ ВИДИМІСТЮ.

А "уйти красиво" - так, мистецтво. Питання тільки в ціні ухода.

Дякую, Юрчику.

Це добре, що відстоюєш власну точку зору, Че`.
Я лише до того що на цьому рядку не я один зупинився...
Тобі, звичайно, видніше.
Щиро,
ЛЮ

Ну, знаєш, як буває? Ти нутром відчуваєш, що так має бути, а пояснити не можеш: чи то слів не вистачає, чи то слова не ті.

До речі, завтра приду до твого вірша російського. мені там є що сказати, але сьогодні сил вже немає :)

Соло правоты - цікавий образ, да. навіть несподіваний. тільки з ритмом якась заковика буде, здається?

Скажу, чтобы не пил в одиночку :)

Саню, мені подобаються короткі форми в російській мові. і вони не "розмовні", тому запросто можуть бути у віршах:
"Кто любит, тот любим,
кто светел, тот и свят..." - наприклад.

А з останнього рядку все, власне, і почалося.

Дяка, Зорь, за кубики :)

У таку спеку??? Ета нєт :)

Васильочку, зачекайте трішки - хай подрум"яниться :)

Той дим занадто гіркий.
дяка :)