Юрцю... вибачте, пліз... хоч я на російській віршованій і не розуміюся, але - зараз! Вражена інтелігентністю, шармом і елегантністю... ну... принаймні шок отримала, дякую!:)

Віртуозне оце твоє "в стіха жіліщє", та тільки якесь плутане.
"заході-ка в їх жіліщє" було б, НМСД, краще. Аргументувати, чому саме так, не можу, бо цю дивовижно співучу (ні, не солов'їну) мову сприймаю, як люди ка'уть, серцем.
Не можу зрозуміти, що це за такий "обєт" - щось аскетичне чи ритуал прийому їжі.
Частка "ні" повинна бути відокремленою від осені.
Повір мені на слово, а якщо не віриш, то все одно відокрем.
"Лу́па". Відмінюється аналогічно дупі.

Та це все - дрібниці. Гарний вірш. Він мені нагадав вірш М.Заблоцького, який починається словами "Колотушка тук-тук-тук". Його свого часу крутили (давали) по телебаченню майже щоранку, і він мене тоді (десь у 1991-шому) зачаровував так само, як зараз твій.

З повагою,
Г.С.

Юро, ти тривимірний для мене став. Правда ,англійський - мені недосяжний, а рос. і укр. - чудово читаються і розуміються. Вірш несе в собі глибину образів і дум, осягнути які, мабуть, не завжди можливо навіть самому автору. Та, я думаю , поезія має нести в собі якусь таємничісь і давати шанс читачеві дофантазовувати чи, перечитуючи, допевнятися вірного розуміння закладеного автором змісту. Щасти тобі, друззяко!

Добре, ЛЮ, що ти на строфи розбив! Направду!Бо таке переплетення думок і почуттів! І посилання легше давати. Ось наприклад, я би порадив в другій
строфі 3.такий варіант:

Только б сердце донести,
задыхаясь от волненья,
к вам, мой камень предкновенья,
на неведомом пути.

Моцно, сподобалося!

Чарівно!
Схоже на якесь замовляння;)
Або серенаду, якщо без останньої строфи)

Только б сердце донести,
задихаясь от волненья...

Не хвилюйся, ЛЮ. Донесе(ш)!!! Уже доніс.
Мені - дуже-дуже ЛюБе це твоє поетичне фентезі.

Слухала пісні на ваші вірші - неймовірне враження! Шкода, що неможливо скачати собі в айтюнз :))

і за цей вірш - дякую! (вже навіть знаю, яким росіянам його покажу ;)))

Дорогий Юр! )

Не можна так просто писати російською... :)
Потрібно трохи складніше...Інакше ми їм носа не втремо :)

У вас із образами повний орднунг, але зі "сложноподрядными" реченнями не дуже...

Якось так трохи ніби сучасніше, як на мене,-

"Вскрыта слов моих печать.
Заходи-ка в их жилище.
Вместо тапочек и пищи –
соглашаясь помолчать.

Кто сказал: "да будет свет"
и под рифму мысли бросив?
Пусть лежат – пока не осень
стає бед один ответ..."

Радий, що ви з Ігором Павлюком так багато руху творите, та й чимсь схожі ви. Успіхів і в цьому!

Залиште всі "неосень" в спокої :) це взагалі - найкращий образ у вірші - стан такий "неосень".

РМ мене випередила дещо, Юрчику, але мені ще є що сказати теж.

Буду йти по катренах.

1. Вскрыта слов моих печать.
Если хочешь в их жилище,
Вместо тапочек и пищи
соглашайся помолчать.

2.Кто сказал: "да будет свет"
и под рифму мысли бросил?
Пусть лежат – пока неосень,
стая бед – один ответ. - этот катрен один из лучших.

3. Что такое "неба тараканья щель"??? беее :) никак не могу соотнести неба с тараканами и их щелью, прости.

"на зрачков садятся мель" - зрачок - это не мель, хитришь, братец :) вон у тебя картинка к стиху - посмотри, это же "черная дыра".

4. Долго сердце не вдыхает –
заливают соловьи.- как это? кого заливают соловьи? соловьи могут заливаться. или могут быть изысканным блюдом "заливные соловьи" :))

5. Что бы небо нИ просило.

(Далі буде)

6. Грусть на поприще листа -эээ, "поприще" тут не пляшет (поприще подразумевает деятельность - на служебном, государственном поприще). м.б., на белизне, наготе?
Наполняется ретина
отражением креста. - хорошо.

7. к вам, мой камень преткновения - красивая строчка сама по себе. но к кому она обращена? если к одному человеку (читателю), тогда к Вам, если ко многим, тогда это уже камни :) или "камень преткновения" - не человек, а вдохновение?


караван стиха шёл страстью – это как "шёл пустыней"? кроме того, плохо читается "лстр"

с главной точкой во хвосте - :))) ноу коментс.

открывая далью рану
ангелу – жрецу пера - тоже как-то не по-русски. там просится "ангела - жреца пера".

Последние два катрена - удачные. Только вот
Сколько нужно звёздам падать,
чтобы знать, что Бог с тобой? - а если бы звезды не падали, то Бог бы не был с тобой? тут ЛГ загнал себя в словесную ловушку :)

Последний хорош.

Сорри за многабукаф и выпадение из хора, но ты же знаешь - я объективно и без злости :)

О, супер, Черунь.
То що треба -
більше неба
стало для вірша :)

#1 - приймаю/виправляю так - як ти виправила, хоча і Володимира варіант можливий. Сенкс е лат!
***
Что такое "неба тараканья щель"??? - так як я це бачу - це наш погляд на(у) небо... ми так дивимось/зазираємо на (у) цю пів-ауру і такі сліпі-при-сліпі - "щілинисті зазирністи"... :)
***
"на зрачков садятся мель"- хітрю, Сонце, хітрю. "Мель" тут у мене - як обмеження, яке таїться у тій "безодні", це так само - нездатність світла рушати далі - "трясовиння". Доречі ніхто ж не знає - що саме стоїть за чорною діркою - ніхто там не бував - але здається, що можна провести тут аналогію з мілиною, бо - "уже нікто і нікуда нє ідйот" апасля :)
***
"Долго сердце не вдыхает –
заливают соловьи.- как это?" - а коли би я написав "брешуть" то було би прикольніше? Добре - нехай буде "заліваютцца".
Джаст кіддінг :)
"Долго сердце не вдыхает –
вдруг зальются соловьи." - хав із іт нав?
***
"Что бы небо нИ просило" -єс, мучас граціас - мой прабел і твой зорькій глаз-алмаз!
***
"Грусть на поприще листа" - файно - то тоді хай буде "пастбище" :)
***
"камень преткновения " - залишаю читачеві на розсуд... :(
***
Ось більш обдуманий варіант (про караван):

Убеждаясь в правоте,
караван стиха шёл дальше -
огибая дюны фальши,
растворялся в суете.

***
ангелу – жрецу пера - тоже как-то не по-русски. там просится "ангела - жреца пера". - нов прабелм - виправляю, ще раз - дяки!

***
Последние два катрена - удачные. Только вот
Сколько нужно звёздам падать,
чтобы знать, что Бог с тобой? - а если бы звезды не падали, то Бог бы не был с тобой? тут ЛГ загнал себя в словесную ловушку :) - та ні, Черунь, тут жодного попадання у сільце немає. - читай це, як -
"Скільки Богові потрібно повідмоляти нас про чиюсь смерть,
щоби ми відчували себе щасливими з того, що вона не є нашою і на дану мить Він охоронив нас від падіння нашої зірки..."
- щота в єтам родє :)


Ще раз - величезне дякую, Черуньчик - гадаю, що вірш після цього дещо пояснішав,
Щиро,
ЛЮ

Юрцю! Носа втер...)))!

Я не з вредності, но тут штампи в перемішку з оигінальними штуками, при тому шо концентрація і тих і інших висока, чи не так?