ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2026.05.13 05:58
Війна триває, Отче милостивий,
хіба Ти не осліп від сліз кривавих?
Від фальші лівих і лукавства правих,
від проповідей патріархів сивих?

Брудна облуда вже тече рікою
з трибун високих у Верховній раді?
Під ширмою добра — мерзенна зрада

Володимир Бойко
2026.05.13 01:07
Щоб пізнати істину, не обов’язково її ґвалтувати. Поки дурні багатіють думкою, мудрі на них збагачуються. Щоб підтримувати баланс інтересів, зовсім не обов’язково бути бухгалтером. Вікно можливостей більшість використовує лише для власного збага

Юрій Гундарів
2026.05.12 21:19
…Поки спите ви, стану Осінніми світаннями. На травах порозкладую мільярди сувенірів. Будинки підрожевлю, вмию тротуари, Підкину ще жарину в парків багаття І заспанії канни на руки площ подам... Коли йому було лише чотири роки, почалася війна. Пот

Костянтин Ватульов
2026.05.12 19:53
Залетіла в буденне життя без вагань, самочинно.
Я не думав насправді про наслідки, дії, причини…
Бо упевнений: доля старанно минуле відводить.
Ця новенька крута, де нема у програмі відмови.

І прожогом відчув поривання на кожній клітині.
Так дбайлив

Борис Костиря
2026.05.12 13:49
Коли впаду в твої обійми,
В іржавих латах бурний принц,
Відчую ласку провидіння
І глибину твоїх зіниць.

Лише у єдності з тобою
Відчую повноту буття,
Мов чашу, сповнену любов'ю,

Тетяна Левицька
2026.05.12 12:37
Не дивись на мене хтивими очима,
чоловіче ласий до принадних втіх.
Я була дев'ятим царством пілігрима
і того, хто вранці з подругою втік.

Чарівний романтик Музу в мені бачив,
а художник Єву з яблуком спокус.
Я зривала мальви зоряних побачень,

Світлана Пирогова
2026.05.12 11:33
Світ розколовся, то що ж він приніС?
Правду сьогодні крихку. Ллється кроВ.
Всупереч світлу, любові й веснІ,
Дехто годує війни чорний роТ.

Між берегами потвора косаР
Косить життя і вже ставить таврО.
Бога забули? - Поширює скаЗ.

Юрій Гундарів
2026.05.12 10:24
травня славетний український художник Іван МАРЧУК зустрічає свій 90-літній ювілей.
Вітаємо!

Унікальний митець потрапив до британського рейтингу «Сто геніїв сучасності», створивши неповторний стиль у живопису, що сам жартома назвав «пльонтанізм» - від

Вячеслав Руденко
2026.05.12 09:57
Забери-но від мене байдужості сіль-
Розсипати позаду, чи сіяти поруч -
Ось росте конюшина під ноги праворуч
І горобчик ховається ранком у хміль ,
Щоби легше було витягати зі скронь
Думку довгу марку у зростаючій болі ,
Наче казку для тих, що шукають

хома дідим
2026.05.12 08:20
віршики
бігали за мною
мов ті цуценята за сукою
яка їм поставила світ
їх не було забагато
ні разу
їх було саме доста
вони були трохи різні

Ірина Вовк
2026.05.12 07:14
Відкрий цю сповідь пам’яті, де літери викувані зі сталі та напоєні хмелем соковитих прибережних трав, де за кожним рядком літопису б’ється живе, неспокійне серце. Це не буденна оповідь про князів та їхні престоли. Це мова про шлях людини, яка вчилася бути

Віктор Кучерук
2026.05.12 05:59
Сповита тишею імла
Село зусюди облягла
І стишилися вулиці, й двори,
І звично місяць виглянув згори
На опустілий швидко шлях,
Що пилом давнішнім пропах,
А зараз в теплій куряві принишк,
Бо, певно, сон усім приносить зиск...

Кока Черкаський
2026.05.12 01:09
Я так хочу з тобою зустрітись,
Я так хочу тебе обійняти!
Та у тебе маленькі діти,
Й тобі потрібно їх вкласти спати.

А вранці ти їх везеш до школи,
І забираєш їх по обіді,
Ми ж не стрінемось так ніколи,

Володимир Бойко
2026.05.12 00:23
Скільки москаля Європою не годуй, а він усе одно в Азію дивиться. Насильна дружба гірша за ворожнечу. Сильних історія навчає, слабких – повчає. Коли Україна в небезпеці, хтось рятує Україну, хтось рятує свою шкуру, а хтось непогано заробляє і на

Оксана Алексеєва
2026.05.11 21:55
Ми йшли за возами, зорі сяяли блякло.
Розпечену магму палила у надрах журба.
І степ нас поглинув, і поклав на ковадло,
на сонцесяйне ковадло, на ковилових горбах.

Нашу плоть, шкарубку від жаги степової,
болючим дотиком майстер натхненний плекав,
і

С М
2026.05.11 20:20
Як на Сайпрес Авеню
Ускочивши в дитячу наче маячню
Обцасів цокання бруківкою
Форд і Фіцрой, і мадам Жорж
І солдат, собі крокує сном
У капелюсі, у літах, пиє вино
І солодкий ток парфума віє крізь
Ночей холодний шалімар
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Андрій Стельмахер
2026.04.29

Дитячої Творчості Центр
2026.04.29

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Оля Лахоцька / Вірші

 Обсихає літо...
обсихає літо білим терафимом,
як разок намиста у руці Творця,
що в собі ховає теплий подих глини –
може, просто зліпок рідного лиця…

може, просто вітер у фаянсах степу,
де швартує осінь небо на причал,
сам з собою знову грається в лелеку –
серце просить серця: ні, не відлітай!

я – твій княжий замок, вечорова пісня,
тиха-тиха зірка на нічній воді,
я – твоє прокляття, я – твоє "запізно"
і сто років смутку в одинокім дні,

і крило шалене, що виносить з бою,
і циганське щастя – далеч без кінця,
я – твій сивий ангел, стану над тобою –
Бог ще місить глину, ми – в руках Творця…




Найвища оцінка Ірина Людвенко 5.5 Майстер-клас / Майстер-клас
Найнижча оцінка Марія Гуменюк 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-08-20 21:33:58
Переглядів сторінки твору 11703
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.845 / 5.45  (5.008 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.665 / 5.5  (4.784 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.748
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.06.17 15:46
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Людвенко (М.К./М.К.) [ 2011-08-20 21:40:57 ]
Дуже сподобалось, є такі цікаві знахідки!
* що в собі ховає теплий подих глини –
може, просто зліпок рідного лиця…* - так гарно сказано!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:45:17 ]
дякую, Ірино. :)
мене найбільше кінець здивував... ось писалося, остання строфа - підйом... аж тут сплив цей сивий ангел... :)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:42:29 ]
Олюська, немає слів!!!! От що значить ГОЛУБА ПРИНЧИПЕСИНА КРОВ!!!!!;-)))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:48:03 ]
ах, Патарочко! хіба принчипеси корів пасуть? і під дощами змокають до нитки? і ховаються десь в ярку, щоб перечекати грозу, а - зуб на зуб не попадає... :))))))
жартую-жартую! то просто згадалося наніч.... :))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:50:46 ]
А, щоб їх до пори до часу принци не розхапали, вони і корів пасуть, і змокають до нитки....;-)))))) Конспірація велика сила!!!;-))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:54:36 ]
клас, :))))) мені так сподобалася ця версія!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:11:09 ]
Олю, а я так колись поступала у Франка: стоси паперів, книжок, тестів і пасовисько із моєю Манькою. Ех, нема уже ні Маньки, ні того пасовиська, зате спогади на усе життя! Ні за що б не проміняла тих років!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:43:32 ]
я – твоє прокляття, я – твоє "запізно"
і сто років смутку в одинокім дні,
Можна просто на цитати розхватати!!!;-))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:49:19 ]
ну, тут вже поклони, реверанси, па... ;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Легка (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 21:53:20 ]
Бог ще місить глину.....гарно, тонко.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-20 21:57:15 ]
важка ми глина і непіддатлива :))) дякую, Уляно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Зоря Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:07:45 ]
Олю, не люблю порівнянь, але - то один із найглибших твоїх творінь. Образи - неповторні і живі. Як на мене, "обсихає літо білим терафимом" - просто знахідка!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:20 ]
дякую, Зоре :) так дивно воно все в житті буває :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 22:09:24 ]
Навіть не знаю, що сказати, настільки мені сподобалося, аж дух перехопило.
Кожен рядочок - знахідка. Молодець!
Це справжній майстер-клас!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:53 ]
дякую, Женю, справді - навіть не сподівалася :) дуже рада...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-20 23:42:08 ]
..."білим терафимом" - що таке "терафим" ?
... "теплий подих глини ховає зліпок лиця" НМСД суперечливі рядки глина не дихає, а дихання не може ховати лице... Але то так...
"серце просить серця: ні, не відлітай" - якось натуралістично написано... тому так і сприймається...
:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:24:01 ]
терафим - це предмет, в якому закладена концентрована психічна енергія. Переважно - предмет, хоч може бути і будь-що інше; Реріхи описали кілька видів терафимів.

"теплий подих глини" ховає в собі "разок намиста у руці Творця", а не зліпок :)))

вітер тут у мене - прообраз Духу, що є однаково в кожній людині, тому виходить, ніби серце саме себе просить тоді, коли звертає прохання до іншої людини, до іншого серця.
;)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Людмила Калиновська (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 00:02:44 ]
дякую за вірша! вражає! виводить на нову основу і душу і серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:25:10 ]
о, дуже дякую, пані Людмило, я дуже рада вашому відгуку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 00:27:44 ]
Чудовий вірш, дякую за задоволення. Леля

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:26:15 ]
і тобі дякую, сонце! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 09:20:38 ]
Про "терафим" - я теж не зрозуміла... "серафим"?

І з "подихом" трішки невиразно. Тут би одну літеру в рядку змінити, і тоді - буде все об'ємно і чітко:

"У собі ховає теплий подих глинА..."

подих Бога...

А взагалі, Олю, мені сподобався вірш. Цікавий погляд на процес "творення нас".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:31:34 ]
терафим - я вже написала Констянтину - предмет, в якому закладена концентрована психічна енергія, він дуже часто використовувався на сході як магічний предмет, хоча має ширше значення (гарно описаний у Реріхів) - ми самі творимо терафимів з будь-чого, прив'язуючи до подій чи речей свої почуття.

про "подих" подумаю, бо мені здавалося, що тут якраз все дуже прозоро :))) тобто глина у руках Творця жива - це ми самі, і подих у нас теплий. А разок намиста може ховати в собі "теплий подих глини" - бо ми всі на різних етапах творіння - хтось вже намистинка, хтось ще глина :)))

дуже дякую, пані Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:23:19 ]
Дуже сподобалось.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:35:12 ]
уклін, Наталко! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вітер Ночі (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:29:42 ]
Я тебе не знаю, ти мене не знаєш.
Потаємна сповідь, вічне небуття.
Що тебе бентежить? Хто тебе так крає?
Може, все відносно. То - твоє життя...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 09:40:09 ]
що найтяжче в світі - знати чи не знати?
погляд, слово, дотик - чи вони життя?
головне - за кадром - те, що не сказати,
вічне невимовне - далеч і буття... ))))))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 11:12:07 ]
ох, і сказала.... )))))) останній рядок міг би звучати так:

...хто б мене так мучив, як не я сама... ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Швед (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 10:18:49 ]
чудова картина! Так близько до серця!у вас глина,а в мене пластилін.почитайте'без змін' моє


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 11:13:50 ]
"І ліпить Бог життя, бо доля – пластилін"
справді, співзвучно ))
дякую, Ірино!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 10:51:04 ]
Ясно. Зрештою, усе в цьому світі живе і дихає... А до слова, яке може виявитись незрозумілим для необізнаного читатча, краще одразу давати зноску-пояснення.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 11:17:25 ]
дякую, пані Любо, буду робити зноски.
Я ще, правда, не дуже відчуваю, що саме буде сприйматися так, як я хотіла його подати у вірші, а що - ні. Тому мені дуже цікаво читати відгуки. Я все, що пишу, намагаюся собі пояснити логічно, образно уявити, "побачити" ))) і менше працюю над тим, як свою "картинку" представити іншим. Дякую, що підказали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-08-21 14:39:44 ]
Проочитав із насолодою. Вірю у Творця, як і в матеріал в Його руках. Так поетично, Олю!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:46:15 ]
дякую! )) я дуже радію, коли вдається написати щось таке...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гуменюк (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 16:11:58 ]
Гарно, Олю


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:46:47 ]
дякую, пані Маріє!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Кучерук (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 16:34:39 ]
Такий мелодійно - ніжний вірш, що, читаючи його, просто наспівував усі слова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:48:27 ]
уклін вам, пане Вікторе! це ваші вірші - як музика, тому мені дуже приємно почути від вас схвальні слова. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2011-08-21 17:35:11 ]
"Ти – мій княжий замок, вечорова пісня,
тиха-тиха зірка на нічній воді".
Поетично, ніжно, пристрасно і слізно.
Щиро тобі вдячний за рядки такі.

Поетичний друже,дуже, дуже гарно...
Олю, Ви - диво.Щось схоже давно вже не доводилось читати.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:52:19 ]
о, дякую, Василю! Добре, що я не довго сумнівалася в цих рядках, бо ці образи буквально "побачила", а написавши, побоялася, що вони якісь надто традиційні )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 18:58:28 ]
"Я - твій княжий замок"...
І не огорнути Тебе
Блокадою сум"ятливих рим...
Олю! Дуже, дуже гарно! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:57:14 ]
Кажуть, що війни безжалісні - вони висушують серце. Але так дивно - там, де в нашій історії багато помилок і крові, все ж є щось одухотворююче ))))
Щиро дякую, пане Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женя Бурштинова (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-21 21:30:21 ]
Олю, заглянь до скриньки.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 09:57:28 ]
тепер ти заглянь )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Дяченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-22 10:07:29 ]
Мені близький такий поетичний образ як теплий подих глини, бо мені доводилось доволі багато читати про того гончара, який опанував мистецтво виліплювання людей практично чи не з пилюки. А у Вас я бачу "теплий подих". Відоме і перше, відоме і друге, а якщо його зібрати докупи, виникає новий образ.
Дієслово "швартує", ІМХО, якесь недоречне, бо воно професійно-морське чи річкове, а Ви створюєте високу поезію, яка навіть співається на знайому нам мелодію. Здається, з репертуару якоїсь росіянки Журавльової.
Ця обставина, ІМХО, не впливає негативним чином на мої позитивні враження, які виникли після ознайомлення з Вашим віршем, який за умови його наближення до пісні можна було б вважати текстом до неї. Але це не текст.

Творчих успіхів, гарного настрою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-23 22:18:20 ]
Дуже дякую, пане Олександре! Заінтригували ви мене згадкою про "гончара, який опанував мистецтво виліплювання людей практично чи не з пилюки" ))) близька мені тема.
Дякую, що підказали про "швартує"... можна було б замінити на "де прив'яже осінь небо на причал" - але я ще не дуже готова внести цю зміну, мені треба трошки "охолонути" від вірша, бо він для мене ще як вир емоцій.
Я не вишукую для поезії якихось високих слів - головне, чого б я хотіла навчитися - це зрозуміло і ясно висловлювати свої думки. Бо іноді так треба сказати, а я... ледь підбираю слова... ))) Дуже дякую, що ви мені підказуєте!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Катерина Савельєва (Л.П./Л.П.) [ 2012-02-24 00:47:17 ]
Красиво)