ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.07.28 12:21
Колись ми повернемось знову
До рідних тополь і степів,
Зміцнивши надійну основу
З любові, беріз і дубів.

Повернемось у пекторалі,
У вічні слова, у вогонь,
У плетенні диво-спіралі

хома дідим
2026.07.28 11:58
стоять миряни
і говорять щось
наскільки щось це добре
ти не в курсі
а сам збирав би
квіточки на лузі
для милої
котра іде ось-ось

Тетяна Левицька
2026.07.28 10:01
Невтішна осінь п'є дощі
із глечика щербатого
і скрапує сльоза з душі
кровицею розп'ятого.

Пробачте, рідні, що була
подеколи нестримною! —
Пустують нерви, не зі зла,

Віктор Кучерук
2026.07.28 07:46
Як ти, мамо, там, де тихий
Супокою час настав, -
Більш не крутишся, як вихор
І не горбишся від справ?
Нічогісінько не знаю
Про той світ без темних стеж, -
Якщо добре так у раю,
То чому мене не звеш?

Ірина Вовк
2026.07.28 07:35
Штрих III: Жозефіна. Ніжність проти закону Музичний супровід: Франц Ксавер Моцарт. Фортепіанний концерт № 2 мі-бемоль мажор, ор. 25 (II. Andante espressivo) «У присмерку лемберзьких салонів Жозефіна Кавалькабо з’являлася як тонка струна, що чекає

Володимир Бойко
2026.07.28 00:35
Традиційно графині з Ессексу
Відмовлялись від всякого сексу.
Хай пробачить Ессекс,
Але був таки секс,
Бо не вимерло графство Ессексу.

Уродженцеві міста Батумі
Гарантовано місце у думі.

Віктор Насипаний
2026.07.27 22:06
Нас день на дощик нині множить легко.
Каламчить з неба синь у душу тихо.
І літо ніби й тут чи десь далеко.
Лиш я і ти. Й зелений листя вихор.

А ми, як діти, граєм у мовчанку.
І крапель сум повзе листком, як гусінь.
Полічать нас міста й дороги зран

Тетяна Левицька
2026.07.27 21:12
Боже, як страшно, нестерпно, смертельно
дрони літають над Києвом древнім!
Далеч поранена скрапує кров'ю —
не заховати жахи за стіною.
Влучило в Дарниці та на Подолі,
бідна Лук'янівка стогне від болю.
На Оболоні будинок палає,
курява смерті пливе

В Горова Леся
2026.07.27 17:11
Гупають яблука гулко, і котяться шелестно,
Й поки не вляжуться м'яко в пухкий ломикамінь,
Де на секунду місцевий цвіркун замовкає,
Тріснутим боком бетонні орошують пелени.

Стіни розпечені туляться жаром до півночі,
Не охолонуть до ранку, бо рос

Ольга Садкова
2026.07.27 16:21
Випадаю з життя, випадаю.
Вир невдач — не простий поговір.
А ти кличеш з далекого краю:
«Сину, хлопче! У себе повір.
Не у ближнього, світ чи надію,
щонайперше у себе повір.

Піднеси на руках свою мрію

Сергій Губерначук
2026.07.27 14:34
Закінчується двадцять п’ятий рік пошуків.
Устиг лише загубити.
Забути не встиг.
Тільки дзвонить мені одна дівчина
і каже:
«Вас люблять і чекають».
А я її не знаю.
Приходь у гості з вулиці.

Вячеслав Руденко
2026.07.27 14:27
Величний колір кипарису
І в потяг доданий вагон,
Похилих крил, краї карнизів
І тінь минулого й бетон,

І справжній, мов животворящий
Не жах, не смуток – декаданс -
Рук неймовірних, мезальянсу,

Борис Костиря
2026.07.27 13:16
Не знав я, що колись у цьому місті
Все зміниться і зробиться чужим.
Стежок знайомих здавнене намисто
Загубиться під тягарем сумним.

Не впізнають мене оці стежини,
І вулиці відводять погляд вбік.
Лише частково в заростях ожини

Олександр Сушко
2026.07.27 10:13
Шал емоцій! Гра у шахи!
Чую тіко охи й ахи
Від дружини. Я воскрес!
Але вию, наче пес,

Бо, чого гріха таїти -
Мушу "дещо" мавці гріти,
Але, з часом, це мине,

хома дідим
2026.07.27 08:30
лови емоцію поете
лети на полум’я свічі
покинь усе що мало вмерти
нехай палає і шкварчить
у передмісті чи у центрі
життя не вимага причин
чимало є без тями впертих
атож у тебе інший чин

Віктор Кучерук
2026.07.27 06:52
Лиш час німого супокою
Вповзе по гільзах у мій схрон,
То стане тиша після бою
Мене вганяти швидко в сон.
І в сні наївному отому,
Поміж обвуглених цеглин, -
Я побуваю врешті вдома
Якихось декілька годин.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Чорнява Жінка (1965) / Вірші

 Памяти

«И не предам Херсонеса ни эллину, ни варвару...»

Цитата из присяги граждан Херсонеса, ориентировочно III в. до н.э

Образ твору Клянусь Зевесом, город был прекрасен!
как свежий холст в объятиях лазури,
свет жемчуга из ожерелья Девы*,
его хранили виноград и розы,
и кипарисов нежная печаль.

Ты был везде, когда всходило Солнце
над полисом античной Гераклеи,
но где был Ты, когда огнём «священным»,
когда мечом Твоё писали имя
на теле белокаменном его?

Не знает голубь, сидя на колонне,
молчат о том театр, Зенона башня,
базилики молочно-тёплый мрамор
и сонный Понт, которому едино:
что варвары, что греки, что Орда.

2011


* Парфенос (Дева) – защитница и покровительница Херсонеса.





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-09-05 13:00:25
Переглядів сторінки твору 10221
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.329 / 6  (4.999 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.328 / 6  (5.005 / 5.61)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.740
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ГЕОГРАФІЯ
Хроніки забутих часів
Автор востаннє на сайті 2018.09.20 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 13:25:28 ]
Шо-то не в'жджаю Чорнявая. Жителі Херсонеса тоді були хто? Невже таврами чи скіфами? Чи то бунт колоній проти метрополії?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 13:37:17 ]
Коли - "тоді", Санчику? З таврами і скіфами вони билися, коли ті нападали на місто. Якщо ти про присягу, мене це теж трохи здивувало. Може, це тому, що греки, які заснували Херсонес, були дорійцями з Гераклеї?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2011-09-05 13:33:50 ]
Краса! І стін античних, у віках незламних, і слів глибоких, вибілених сонцем.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 13:38:23 ]
Спасибі, Оленко. Це потроху враження від літніх мандрів розчищають собі шлях :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 13:39:01 ]
Наче занурилася в дивовижну античну атмосферу... "клянусь Зевесом!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 14:04:35 ]
Так, Любо, видовище насправді чарівне, хоч і сповнене суму.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 13:45:34 ]
Зрозуміло, хоч і греки, але тепер ми самі собі хазяї. Атіка чи Спарта з Троєю разом можуть відпочивати. Ми Херсонес. Це так актуально у світі боротьби Вкраїни за свободу й незалежність від братнього російського народу.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 14:08:00 ]
У них було дуже розвинено відчуття свободи. Доги на ваги не лягло інше. Але то вже подальша історія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-05 13:47:04 ]
...І я з тим Понтом гостинно-негостинним таки згодна. Без понтів :)
Як собі хочеш, а я на місці ілюстрації бачу зовсім інше фото - оте, із дзвоном... Ну просто проситься воно сюди!
Дуже теплий - літній! - вірш. Степом і морем тягне від нього, і камінням розігрітим, і полином... і - таким собі "часовим проваллям". Але теж - теплим :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-05 14:12:10 ]
Бач, Грені, той дзвон, звісно, красень. Але до грецького Херсонесу не має жодного відношення. Йому років 200 лише.
А полин - так, гріє око зараз мені, правда, засушена вже. Коли ми були в Балаклаві, нам розповідали, що воїни збирали цю таврійську полин і вкладали під седло коня. Щоб запах батьківщини був поруч завжди :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-05 16:42:34 ]
У "часовому проваллі"
ще відлунюються жахи
і тисне гніт пітьми...
Затоплюють зливи
блиском мечів та крові...
Сили погублені, віра розхристана...
Годі пливти
віками безмірними
і заблукати
без власних вітрил...

Чорі!
Остання строфа - ніби зібрані Вами перли із безодні океану часу!..
Дивовижний політ думки! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 11:40:36 ]
Дякую, Василю, але в безодню заглядати ще не хочу, бо ж знаєте: "якщо довго дивитися в безодню..." :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Гренуіль де Маре (Л.П./М.К.) [ 2011-09-07 18:43:02 ]
Та я ж не про історичну достовірність - я про море (саме те) і про красу (котра до дзвона тягнеться) ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-09-05 15:25:12 ]
НМСД, "восходіло" було б якось краще. Я сказав би, поетичніше. "Всходіло" - воно, НМСД, якось по-астрономічному. Збіги приголосних, які я бачив у попередніх рядках, не відчуваються в наявних умовах членування мовного потоку. А от "всходіло" мені якось не по мені.
Бував я у Херсонесі, і він мене, мабуть, як і будь-кого іншого вразив. Але настільки, що захотілось мені узятись за поему. Та відчуваю, що передчасно, бо я, коли був у ньому, більше цікавився більше самими територіями і Карантинною бухтою - в приниципі, як і багато хто з гостей славного міста Севастополя. І не я один такий.
Враження від вірша - виключно позитивні. І вони настільки позитивні, що хотілось би продовження.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 11:44:38 ]
Привіт, Гаррі. Так, справді, "восходило" абстрактно краще звучить. Але заміна "когда всходило" на "где восходило" (для збереження ритму) змінює зміст, чого б не хотілося. Я ще подумаю над цим.
Дяка за позитивні враження. А продовження - в сенсі поеми? Нє, я не потягну, в мене напрямок до мінімізації йде :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 12:13:09 ]
Саме так, Чорі!
Я ото сум"ятливо, хаотично і поспіхом написав суміш своїх вражень від споглядання Херсонеса, розповіді тамтешнього історика і, звичайно, Вашого вірша...
А про флюїди ТЕПЛА Ваших рядочків, які я відчуваю(!) - не сказав. Неподобство. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 12:29:00 ]
спасибі, що відчуваєте. Ви взагалі це вмієте тонко :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 12:31:26 ]
:))))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 13:17:44 ]
Чорі!
Біля підошви Священної Фудзіями
або на узбережжі Херсонесу
Ви накопаєте прадавньої глини...
Намалюєте ескіз файного горняти
і принесете майстру гончарних справ.
А згодом спечете
вже у своїй печі (у тому горнятку)
новий духмяний ЧОРІК.
І ми його побачимо!..
Чекатиму, Чорі. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 13:48:04 ]
Я і сама чекаю :) Але ж воно має бути гідним прадавноьої глини.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-06 18:42:03 ]
Безперечно, Чорі!
Я ще згадував про гончара (метафорично)...
Чомусь мені не дуже віриться, що у Чорнявої немає Гончара-Лицаря-Легіня-Воїна чи просто справжнього чоловіка, якому б не було присвячено рядочків...
Тому мені вбачається у цьому горняткові Його усмішка, Його почуття і ще багато чого... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-06 20:19:25 ]
І правильно, Василю, що не віриться. І рядочки є, аякже :) І все-то Ви знаєте-відчуваєте :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сонце Місяць (Л.П./М.К.) [ 2011-09-08 04:59:36 ]
& Месяц, восходя на место Солнца
молчал. так было велено

богиней.. .


-)




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-11 14:16:35 ]
молчанье это длится
до сих пор...

:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Сонячна (Л.П./Л.П.) [ 2011-09-11 00:57:48 ]
в цій ніжності можна засинати стоячи, обхопивши руками кипарис :)
*пригадує*


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-09-11 14:17:40 ]
таки так, Маріє, можна
/пригадує теж/ :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-31 14:48:08 ]
"Дети, придумайте предложение со словом "ниспадали" - попросила студентка-практикантка (майбутня вчителька російської мови) нас - учнів молодших класів. Я підняв руку і сказав: "Ваши волосы ниспадали на плечи"...
Окаста, чорнява трохи почервоніла, але "5" мені поставила.
Чорі! Переглядав відео, де Херсонес. Камера тремтить і вихоплює завуальований силует жінки, що небавом простує берегом. Її темне волосся "ниспадает"...
Зізнайтеся, Чорі, що то були Ви і, що Вас там бачили равлики, медузи, мідії і чайки... :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-10-31 14:54:07 ]
Я теж передивилася. Нє, Васильочку, то була не я. Мене вся та живність бачила влітку. Але щодо волосся Ви маєте рацію :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-10-31 15:27:12 ]
Дякую, Чорі!
Отак по маковій зернині, по мазку на мольберті і намалюється образ-світлина. :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 21:58:19 ]
Вы были там... Тогда! :о)
ОТЛИЧНО!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 22:00:35 ]
Да :) Он меня покорил навсегда.
Спасибо.