ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Освідчення
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Паплюжачи і звичаї, і мову материнську (за Лессінгом)
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Звернення до Галини Шибко та Редакції майстерень.
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Прогулянка в лісі
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще...
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Битва під Шумськом в 1233 році
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Годиннику
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
***
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Повня
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
* * *
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
Людська бездушність
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Поетів пощадіть, о Музи...
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,

Артур Курдіновський
2024.06.16 02:18
Love is...
Love is...
Мого дитинства світлого реліз
Прийшов за мною у нове сторіччя,
Щоб назавжди мене у мене вкрасти.
Цим написом хизується і досі
Небесний місяць, мовчазний маркіз,
Закоханий у зіроньку, що поряд
Яскраво світить. І лише для нього...

Юлія Щербатюк
2024.06.16 00:00
Настало літо (хайку)
Настало літо
Аромати навколо
Липи квітують
***
Великі хмари
Заполонили небо
Ітимуть дощі
***

Володимир Ляшкевич
2024.06.15 22:01
Пісня про щастя
Патетично - чоловічий голос)
Досить, кохана, буденності віхоли,
хочеться сонця і моря –
Поїхали!
У невгамовність прибою і синяви
барвного свята над будніми тінями!

(Іронічно – жіночий речитатив)

Іван Потьомкін
2024.06.15 19:13
"Усі ж ми діти Божі!"
Не гадав ще молодий Тарас, що слава набагато швидша, ніж тарантас, що віз його вперше на батьківщину: усім хотілось не просто бачить, а щонайкраще пригостить речника Вкраїни. От і в Лубнах не було кінця-краю запрошенням. «Відбийся якось,- попросив Тарас
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Бенедишин (1964) / Вірші / Зі збірки "Крізь роки і сузір'я" (2002)

 ***
Образ твору А час незворушно:
по колу, по колу…
Є речі,
яких не змінити ніколи.
І хто б намагався?
Я – сильна.
Я звикла.
Знов сонце, як щастя,
за обрієм зникло.
Вечірнього неба
ряхтить позолота.
Погасло вікно
у будинку навпроти.
Повернеться щастя,
як ранок погожий.
…А син мій –
ні краплі
на тебе не схожий.

2002




Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-11-16 09:31:44
Переглядів сторінки твору 6749
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.774
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2024.03.06 15:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Ткачук (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 09:41:22 ]
Доброго ранку, пані Любове!
Отримала величезну насолоду од Вашого "Віщого...", а вчора перегорнула першу сторінку "Феєрії весни". Дякую за мудрість і неперевершену афористичність. Дуже містко і ємко.
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Домінік Арфіст (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 09:50:49 ]
Браво!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 09:52:54 ]

В таких випадках роблять аналіз ДНК)))


А якщо серйозно, то гарний і щемливий вірш, Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Завадський (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 09:53:47 ]
Гарні порівняння, Любо! Як і сам вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 10:22:34 ]
Класний вірш. "Вечірнього неба // ряхтить позолота" - майстерний мазок! А закінчення загадкове - щось більше тут і перевіряти ДНК ні до чого (та його це син)...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Кореновська (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 10:44:35 ]
Подейкують, що доні подібні на своїх татусів, а сини схожі на мамусь. Гарний вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
В'ячеслав Романовський (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 10:57:54 ]
Болючий вірш!А останні рядки - нокаут...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 11:34:00 ]
Сильній - мій захват! Дякую, вірш - бомба.
Останні рядки - удар стилетом - тільки жінка вміє отак всадити мізерікордію і перерізати останню нитку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 11:42:32 ]
Ну, про мізерікордію НМСД ти трохи загнула Наталю.) Вона якраз була придуманя з ціллю милосердя. А тут більше відчувається бажання допекти своєму коханому. хоча з вірша відчутно, що ЛГ має на це право. а все-таки, мізерікордія - це суто чоловіча зброя) Наукою доведено, що жінки зліші від чоловіків)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 11:48:05 ]
Як на мене, то це милосердя до самої себе. Може, то укол-докір для нього, але насправді все глибше... Жінка сама собі той кинжал вгаратала - все, кінець цьому коханню, я тебе відпустила цілком, йди.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 11:52:23 ]
Дякую, Оленко, що поділились враженням. Радію, що Ви не розчаровані.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 11:54:01 ]
Дякую, Луцюк!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 11:55:42 ]
Дякую, Ярославе, за відгук... Тут ДНК не допоможе та й без потреби.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 11:57:18 ]
Таки без потреби... А син - ліргороїні. Дякую, Маріє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 11:58:27 ]
А ще подейкують, що такі діти матимуть щасливу долю... Дякую, Терцино.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 11:59:52 ]
Точно, п.В'ячеславе, - нокаут... от лиш для кого? Хай це буде загадкою. Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 12:07:51 ]
Щиро дякую, Наталко! Я, щоправда, поняття не маю, що то моя ЛГ "всадила", і що таке "мізерікордія"? А щодо "ниточки", то там і відрізати нічого було. Просто "є речі, яких не змінити ніколи". І ця "несхожість" - лише одна з них... Природна, закономірна, фатальна несхожість... Насправді, все набагато простіше (чи складніше?)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Дениско (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 12:15:00 ]
О, Любо!
Напали тут панімаєш: давай аналізи!..
Ні!
Якщо "погасло вікно", то це ще не значить, що вже не буде розвиднятися. Зачарований, Любо! :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 12:15:10 ]
Ярославе, ще раз тобі дякую за намагання збагнути "жіночу логіку". Проте, я змушена тебе розчарувати (і не тільки тебе, по моєму й інших читачів теж) - тут немає жодного "бажання допекти своєму коханому". Це просто сумна констатація факту - для самої себе, навіть не стільки самого факту, як неможливості його змінити. Цього не може бути, бо цього просто не може бути.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Петришин (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 12:26:48 ]
Згоден, Любо! Але як не раз тут звучало - вірші живуть своїм життям, окремо від задумів і пояснень автора. Значить так якось неоднозначно це все сприймається читачем. І може в цьому є й якась принада цієї поезії. Кожен буде знаходити в ній щось своє.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 12:18:07 ]
А з вікном так є - то гасне, то засвічується. Було б кому засвічувати... Дякую, Василю!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 12:33:26 ]
Так, Ярославе, я це зрозуміла вже давно. А щодо цього вірша - з перших коментарів. Що ж... і радію, і сумую водночас.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 13:09:29 ]
Легко написано про нелегкі речі.
У кожного свої скелети по шафах :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 13:38:41 ]
Дуже дякую, Любо, за такий "легко-нелегкий" висновок. Як бальзам на душу... І про "скелети" - все вірно. Напевно, краще взагалі не мати шаф.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Янушевич (Л.П./М.К.) [ 2011-11-16 14:10:27 ]
Сподобалось. Сумно. За кожним словом - ціла життєва розмова.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Григоренко (Л.П./Л.П.) [ 2011-11-16 15:16:30 ]
Вірю
Вашій
Силі!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 16:53:28 ]
Дякую, Наталко. Справді...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 16:53:54 ]
Дякую за Вашу віру, Олександре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2011-11-16 20:26:27 ]
Любове, неоднозначність сприйняття Вашого вірша - великий його плюс. Тисячі жінок можуть побачити у ньому себе.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-11-17 09:35:12 ]
Дякую, Богдане, за підтримку.