Йой, я кулєгу в біді не лишу, Патарцю.
Я чулувік військовий і не таким ше левицям хвости крутив.
Тра просто мати трохай гумору, а коли його брак - біда - неєтльонкі начінают тлєть.

Зеньо - то є Зеньо. Кропка.
Чолом Галинцю,
Всьо чотко - наші танки круче їхніх косілок з вертикальними римами.

Єс,
наші танки
дикі
вперійод
хвіст трубою
завйот

Скажи Лазіркові, жи він є злий хлоп. Як можна зорі коло дупи писати. Коло дупи можна тіко місяць, отой, котрий "ти могуч".

Гад - той Лазірко, скатіна.
І чого це він гукав у криницю "старс... арс...арс"
Краще би це було про ночь глухую...

Знайшов чим займатися. У криницю гукати. Лева шукав, чи топив? Краще би графомана з себе по кроплі видавлював або самореалізовувався в ГАмериці.

І не кажіть...
Замість реалізуватися завіртувалився по самі білі капці.
Там киця затрягла і страшні кликала - зорі лапала і впала, ну мусів переконатись на скіко путню спускати, нє?

По самі білі капці, шо там перевіряти. Але таки ше троха тої шляхетности має. Другий би вершика писав і в носі сі длубав, а той в глупу ніч, та до студні.

Браво, плескочуть длоні самі по собі. Жовнір не знає, де їх дівати - кладе на клаву - клава має дабл ді.
Сміється від душі з Лазірка і зі себе за нього.
Геніальна рима - "зорі" - "дупа".
Ви тіко не вловили моменту, що це відлуння - от крикніть у криницю "старс" і послухайте, що прийде до Вас у відповідь.
О, велишніша із величніших!
Ваші пальчики не втомилися палити клаву і нерви?
Та і суть вірша Ви теж слабенько вловлюєте - там ніщо не говорить про бездарність левиці - вчитуватись
треба - мазгамі розкидати часом, а не пазурами.
;)

А з вами весело. Не йдіть. Плізик.

Моя пісочниця, мій замок.
Гольовний, а Свєта від мене люпатку забляла, веееее. (ну ттттак протяжно)
Не випольпуй моїх сульдатиків, вони малєньку кіцю охольоняють.

))))!!!

Мері, (чи Майя) Мері Поппінс, ви само совершенство, ви само совершенство. Ах, какоє блаженство, знать што ви совершенство, знать, што ви ідеал!!!

я тут погуглила і дещо знайшла цікаве - це щодо імені та прізвища...
знали б предки про таке зарозуміле насліддя..

http://poezia.org/ru/id/31597

а до вибраного додати пост-пролог - останні перли на майстернях.

НЄ ну ти глянь,
Вірш же про левицю - шо мені по китайськи написати, чи на мові Гондурасу?
Майстерно "писучий" графоман - це прорив у мистецтві.
Я и бійну не влазив - Ви мене туди втягнули. :(

Світлано, я тіко колготки і шорти на будень ношу. А сукні зі шлейфами маю свого власного пошиття, дякувати Богу, і це теж вмію. Тому ваші трени, тренди, треми і дрижання пальців повісьте собі на свою шию. Вони мені не пасують, занадто короткі. І я ніколи не асоціювалася з левицею. Я пантера. Так, на всякий випадок, як зустрінете в саванні, не нападайте.

Коли я зустрілася з вами на майстернях, у вас не тільки трену не було, вам і хвіст мало не відірвали.

Та прошу дуже, я ще про Вас напишу - це ж одна насолода.
Мене так ніхто остатньо на творчість не спонукав.
На Вас тра молитися - унімкум, о.
Г.Ф. так не смакує, як Ви - сам смак, для такого трудяги, як я.

А зо Зенями дружите?
Я видаю лише перли і лише вибраним.
А шо то є "Буковель"? Бо я на Гаваях - дєрьовня.

Йой, шкода. А я в Куршевель. Прикро, ні в горах, ні в долах. ЦІліші будете.

А що, ще якась Галина вам не вгодила? То може я би з нею подружилася?

Дусту не тра?
Я вишлю - просто на простори савани.
:)

Світлано, та то не смертельно, коли блощиці кусають. Гірше, коли вони лижуть за шерстю. Бо потім шерсть клаптями лізе, і виглядаєш лисенька, як бульбочка в мундирах.

Я в танку, і танки наші бистрі! А не ельф 99 уровня. Мене місії не лякають, я літературу не планую перевертати з ніг на голову.

Дякую вам за перший за останні пару днів комплімент, Світлано. Це тішить, що ви порівняли мене з Ункасом, сином Чингачгука, вождя Могікан, останнім чистокровним представником племені Могікан. Мабуть, вас трішки зачепило відчуття здорового глузду, що ви на мить визнали, що і я чогось варта на цій землі. І я би писала коменти і на сторінці геніальної Світлани- Майї, та ви самі відмовилися від такого задоволення. Тож не ображайтесь, що не маю можливості хвалити ваші твори, які мені направду подобаються, незважаючи на весь той бруд, котрий ви вилили на моє літературно-поетичне сприйняття.

Зеню, вибачайсі. І то вйо. Танком ті прошу.

Я не пойняв за що я маю вибачатись?
Я тойво від душі накулеметив - навіт вилизувати не тра.
А Ви в мою пісочницю побавитись прийшли, льопатку забираєте, за сьольдатиків смикаєте,
блощиць вичухуєте - і я маю ще вибачатись?
Матко Бозка.
ПСи.
А чо` "Мовчки" длузити - то як? Замкни пельку, Зеньо - я всігда права! Так?

Погана дружба краща доброї ворожнечі. Ти що, не знав. А тут ще жінка обіцяє, що буде мовчки дружити, та то кайф. Такий великий хлопчик, лопатки тобі шкода для дівчинки? Чи пісочку? Танка маєш, танком бався.

Світлано, а ви знаєте, що річка для танка не проблема? У нього люки герметично задраюються, і річка йому не просто по коліна, а як з балкону на сусідній балкон. А може танком підвезти? З вітерцем прямо на гору, без підйомника?

О , то той самий же я під укіс заплянував впустити... Упсі.
Нє, мо` подумаєте - я маю ще єдного танка - дам порулити - від замку до вотих либок- пасочок.

То тобі лопатки шкода, то танка. Шо ти за людина, Зеню. Світлана тобі натхнення подарувала на три роки з хвостиком, а ти за танк вчепивсі і кричиш "не дам".

Ну у тебе є любима ляйлька? Є?
Даш побавитись? Я її у космонавти запишу, саме касмадром зафігачую на балконі.

Дам! Ще попіарюсь, що моя лялька в космос полетить. Тільки з балконом там обережніше, бо сусід вийде на балкон покурити, побачить ляльку і собі схоче. І за косички сильно не смикай, бо я колись смикала, то потім клеїла моментом.

Дам - і всьо. Далі я додумаюсь.
Лазірко мені винен штири шрубки до космодромної чвітки і пропелєр (сумарні - троха більше за три лопасті) - як поверне - запуск.
Але ляльку тра буде ізолєнтов для надьйожности примоментувати, аби сусіда не спер і ше 220 провести під сукенку - для шоко-терапії.

Ото слова нє мальчіка, а мужа. "Дам - і всьо". Єсть. Ну як тре ізолєнтов - то тре. Я в тих космодромах не дуже. І кози не пасла. Я більше по танках. А 220 - то не дуже больно?

Я звикла з 250 починати.

Нє - не больно - 220 в сам раз. Я вже це все не кіці із криниці випробовував - така збуджена, така вже собі настовбирчена - завмерла і стоїть - не рушиться, як пачйотний караул біля закопченого Лєніна.

Ну як ти спєц, то так тому й бути. 220 - і рука під козирок. Я вже забула, в яку сторону голову повертати, вліво чи вправо. Давно стройовим не ходила.

У бік протилежний до вітру перемін, аби пісок історії у бузі не скреготів.

Скотчом бузю заліпити, і всі піски. Або шлейфа відірвати і зав"язати. Як колись вчили рани сорочками перев"язувати. А що нам той вітер перемін, він так слабо дує, бо генератор в Буковелі.

а яка між мирною і агресивною ружніца?
пажалуста памедленнєє - я конотую. :)

Ну ти точно дєрьовня на Гаваях. Хто тепер конотує. Відеокамеру вмикаєш, а сам на балькон. Там Кози з Гідрами чекають.

мирна - це коли автор просто пописує і відповідає "дякую" на "гарно", агресивна - коли автор знаходить гроші, видає книжки, наймає рецензентів, через могорич вступає до НСПУ, виторговує премії та лауреатство. І будь-якому Татчину скаже - а хто ти такий?

То і Татчину сказали "хто ти такий"? А то я мало в саванну не забралася з горя. Вже думала на середині річки люки розгерметизовувати.

А хто на таке собі дозволив?
Здаєсі Сергіця всі знают і люблять.
Ну принаймі тут... і на Гаваях.
А іти по трупах трупом - то безглуздя, але яk комусь тра - то прапор в руки.

принагідно вітаю! може він сюди якраз зазирне :-)

точно зазирне :))

І він тепер купить тобі і нову лопатку, і новий танк, і новий космодром. Щоб балкон не захаращувати.

Олю,
Дяки - вобов`язково передам - теперка буде шо пропивати.
А то текілою кактуси поливати надоїло трохай.
Ну Лазірко, без бочки бурачанки і тачки тайленолу тобі не обійтись.

Юльцю,
Не коментуй, бо попадеш у список затулиписків.
Тобі яку льопатку - зелену чи ружеву. Зеленої не дам - вибирай. :)

"список затулиписків" Шем такого не чула. А мені гулубу з білим по крайочку. Запорпаю пазурами. А потім яку-небудь, можна саперну.

Краще саперну, голубу я обіцяв Звереву пахермахеру.

Так мені не чисто голубу, а з білою кайомочкою. То дві великі різниці. Хоча саперна і в саванні саперна.

Блін, кайомочку митці сперли - їм на німби на хватало.

Тяжка штука слава. Я то думаю, чого там так ті німби тиснуть, лопатка дитяча була, а голови дорослі.

Видиш воту путьовидну підаміду - то мов_золєй улувяних жовнірів переплавлених на балярин під мухою.
Во тамка і копай, але гляди на міни - тамка вчорай журавлі за жабов шукали.

Та жаба в Бердянську, журавлі шо, читати не вміють, чи над Україною не літали? Все над Парижом, фанерники.

О, бурачанки не забракне, я вже на наливайка записався.
то мені, а то левиці
то до бузі, то по пиці :)

Я кльонів не маю, то мені тіко до бузі. А пантері пити не варто, хтось мусить бути тверезий. Бо як збудять во мні звєря, та ще й збурачаненого, то гаплик Буковелю.

Юлю, писочок кажуть, коли "розтули", для цьомика, а вже як справа дійшла до "стули", то в кращому випадку писок. І то ще дуже добре, бо іноді згадують пащеку, або й пельку.

Особливості національного пародіювання. (коментування)

Галю, дякую, що просвітили.:)

Та завжди раді. Сама щойно вчора дізналася, як нещасному пародистові пащеку збиралися рвати, стуляти, глиною горло закривати, як котові-сторожу.

Анно, можна українською? Люди звісно, повинні знаходити компроміси. Але спільно, в взаємноприйнятні і розумні, головне. А коли хтось зациклюється на власній вибраності, і починає диктувати свою волю іншим, то чим швидше вказати королю, що він ..., тим краще для королівства.

Анно,
Прошу не переживати - це у нас так дискусії проводяться.
Нецензурщини не вживаємо. Просто розминаємо язики.
Мало які вони можуть бути... часом залізні...
With a smile,
ЛЮ

Юрий.
Я собиралась на "П.М." учиться писать стихи.
А тут учат ругать друг друга. Я буду самым
отсталым учеником.
I can not smaile now.

ПМ переживає подібні дускусії час-до-часу.
Від того ніхто не застрахований.
Ви ж бачите, що вірші - окремо, здорові коментарі - окремо,
ентертейнмент - теж окремо...
до_кольору_до_вибору - а коли потрібна моя думка чи допомога - то завжди радий її надати...
Проникливо,
ЛЮ

Анно, моя вам порада, як людина, кора два роки тому теж так "нєдоумєвала", що тут коїться і як добра самарянка намагалася привести всіх до тями ізахистити бідну Світлану-Майю від нападок звідусіль. І до чого це призвело? Місія скінчилася і мене намагаються знищити. Одне моє цілком привітне слово, котре Світлана_Майя зрозуміла на свій розсуд - і я вже в танку на дні річки. Подумайте, чи вам це треба? Мені ніхто не відкрив очей на цю людину, тому я й попалася, багато людей і досі гніваються на мене за мою тодішню обмеженість відомостей. Якщо ви справді прочитали всі коментарі уважно, то мали б дещо зрозуміти. А хочете, пройдіть мій шлях.

От бачите, Анно, вам відповіли краще за мене. Спробуйте переконати таку людину у важливості компромісу. Бо інші напевне не захочуть танцювати під подібну дудочку.

Світлано, а що, потяг відмінили? Чи в Буковелі карантин?

Грабйож сребі бєлава дня.
Слава ДОНОРАМ і ДОНАРКАМ!
Потяг я відмінив - то був лише потяг за новою клавою, бо стара задимілася...

Ну дав тобі Господь розуму. Я вже злякалася, що ти його трошки під укіс пустив. Для тренування і зі злості, що танк в тебе забрали.

Уважаемая Светлана.
Я читала все комментарии к перечисленным пародиям.
Никогда в жизни такого скандала не видела.
Я защищаю Вас только потому, что нападающих
много. Попробуйте со мной пойти на компромисс.

Анно, протримаєтеся тут довше, ще надивитесь. Це свого роду поетичний Олімп, і його, як і всі вершини, періодично трусить. Та то за шкалою Пегаса всього балів на 3-4, всі живі, рвуться в бій, тому лякатись не варто.

Ну Ви актриса - на расхват!!!
Чекайте, най пісочок програблю трохай - міни видко.

Швиденько третій дзвінок, Ярославе! Ніяких кавусь в буфеті, світло гасне. Комедія нон-стоп.

Зара-зара, я чвітки куплю і шльом зніму.
Ну все - видаляйте, з Богом!

Світлано, я сама-сама законослухняна на майстернях, на Олімпі, в саванні і в Куршевелі. Ви ж самі написали, що кожному своє. Мені чужого не треба. Нічого на Олімп не тягаю, мені самі туди приносять вино, виноград, шампанське, каву, сир і коньяк. А можна сорочку зі шлейфом?

Наразі бачу число 249.
Ладно, іду посієстаю троха.

Блін, та скажіть но шо то є Буковель, партизан тамка не тра часом?
Я про в партизатці.

Зеньо, даже мой внук знает, что такое Буковель.
Интересно, если я стану перед Вашим танком в
белом платье и с белым платком в руках, вы остановитесь или поедете дальше?

Анно, ну ви смішні, їй-Богу. Чи ви досі не розумієте, що тут просто весело, народ приколюється. Повірте, той Зеньо облазив чи не кожну шпарку на тому Буковелі, ще коли ви не здогадувалися, як і звідки беруться діти, не те що внуки. Посміхніться, вас знімають, чи то пак читають.

Кігнець п"ятої дії. Світлана сміється. Третю добу підряд. Лікарі плачуть.

Юль,
Ну коли людина не розуміє, що взяти гору неможливо, то чому не дати їй виговоритись перед тою горою?

:)

Завіса з треном, тобто зі шлейфом / пояснення для біомаси/.

Поки ти тішився премією, він всю твою бурачанку на Олімп спер. І з лаврового віночка листочки щипав, для настоянки. Тільки не злися на нього, він дуже чемний, поїзди під укіс не пускав, чемно партизанив.

Ну хапуга, певно всю бурачанку на еліксир балакучості виміняв.
Я йому всі опони в танку поспускаю, транжира нещасний.

Танк не псуй, Юрцю, благаю. Мені ще ним по дну річки повзти. Краще я тобі свіженької бурачанки пришлю, зразу на Олімп.

Маєш файного чуйка, Іванку. Якраз як про бурачанку заговорилисьмо. Зеньо десь там танка змащує, може, ще підтягнеться. Буде чотири танкісти. Левів не обіцяємо.

Чотири танкісти, а де собака? В танку мусить бути пес. І щоб не гавкав. Інакше не стартуємо - тьфу! - не заводимо...

Іване, собаки тут не ходять. тут самі левиці, кішки, пантери. Пса може десь по дорозі зустрінемо? Як собаки на караван гавкають, то на танк - може не злякаються.

Опа-на! То ми вже в савані?

Це вже не пісочниця, не савана і навіть не Сахара... Це вже стихійне лихо, нмсд.

У нас ЧеПе, Гундурас поліз на Гватемалу - місцє мало, але поміч не за горами. Тримаємось.

І чо той Гундурас все на Гватемалу лізе. Спитав би сі малої дитини, де той Букувель і ліз би си ціхонько. ПОки леви не доїхали.

Є і за дуляр - на дулю схожий.
А кіко тра?

Пощо ти намордник, Челентанцю? Чи ти пес? Скотч є, жиби пісок історії бузю не замастив. І ще троха шлейфа. Моя бузя маленька, а той шлейф такий довгий, холєра. Поким го відпорювала, аж ми рученьки стерпли і оченька злиплисі. Зате тепер ніякі піски не страшні. Можу сі поділити, єстем добра.

Челєнтанцю, та ти ще й без тойво... Без паранджа.