о! в Луцюка цей теж є...

"рожиці"- може "личенька"...А, загалом, - дуже сподобалося!

є слово - розверстий... краще, ніж "роздертий"...

про "рожиці" - мені поки що "витівки" спадають на думку, хоча це - звісно - не "міни"...

За всю мою таку нестримну ніжність - слофф зайвих багато, нмд... може, пас. дієприкметником замінити:

за всю мою нестримувану ніжність? але значення трохи змінюється...

Так, я розумію, це дещо інший відтінок має бути...може "міміки"

Чорі, переклад гармоніює з текстом. Тільки: як пічник зі стажем стверджую, що зола не може диміти. Зола - мінеральні (не органічні) рештки у вигляді пилу. Диміти може жар, рештки дров. І ще одне: не варто, напевно, змінювати у цьому випадку смислове навантаження Цвєтаєвої "когда дрова в камине становятся золой" - тут, погодьтеся, інша філософія

Чорі, Доброго дня.
І жар згасає в печі...
На світ золу виносять...
Розкладають нові дрова...
І піч дарує силу добра....
(це думка другого пічника)
вже скільки їх сгоріло!?
Дякую.

це добре, коли розуміємо
одне-одного
заходив до Вашої Сестри
сподобалось:
" ОДИН:ОДИН"
Щасти!

ні.
свого часу...
змаганням завдяки
дрова
золою стали...
Родинного тепла Вам,
-І
ЦЕ
ВСЕ.

Твір ще можна доопрацювати.

Ой, Чорі, біда та й годі з цим збагаченням української мови за рахунок російської))) От глянь як багато відповідників у російського слова "рожа" - пика, пичка, пицюра, мармиза, мармуза. Як гадаєш запозичення у вигляді "рожиця" виправдане? ;-) В решті тексту тільки пазітіф!!! )))

Дуже гарний переклад! так легко читається, і, як на мою скромну думку, що найголовніше - передає ідею твору :)
рожиця наче не зачепила :)) лиш хотілося сказати "із вимогою віри" - якось мені словотвір на -ання не дуже :))

ЛЕДВЕ пробився... Проблеми з інетом :о(

Чо! Приєднуюсь до схвальних слів. Дозволю кілька зауваг:
1. і ангели господні
Співатимуть й мені – МЦ не уповає на ангелів – вона говорить про «я исчезну»… - і все…
2. усе – золоте… я би помізкував…
3. з його насущно стиглим степом
Забуло-загуло – гарний образ, але це далеко від Марининого «насущного хлеба», який БУДЕ головною турботою й після її зникнення – тобто життя продовжуватиметься і її відходу й не помітять
4. рожиці дитячі – симпатично й мило :о), але «изменчивость детских мин» – це, нмсд, дещо інше, серйозне, бо «рожиці корчать», а міна – вона мінлива, та й рожиця – не українське… У МЦ – у вірші – ніде й нотки смішливості й замилування…
5. «ледача зола» – це дещо інше, ніж краса згасання…
6. Ви всі – мені, тій, що не знала міри,
Чужі, свої, агов! – МЦ звертається до всіх – без розбору, не розрізняючи своїх і чужих – «ЧТО мне – чужие и (ИЛИ) свои?»
7. мої розмови,
І тільки двадцять літ – МНЕ грустно и МНЕ двадцать лет… у тебе ж МОЇ розмови і МОЇ двадцять літ…
8. стрімкій, шаленій битві – і «стремительность событий»… з Часом не борються…

Чо! У мене теж є варіант... Якщо хочеш - вивішу - там є по чому потоптатися... :о)

може згодиться:

мінливої, як діти в кожній міні
і так недовго злій
сяйкої (або підібрати відповідне означення)в час, коли дрова в каміні (дрова камінні)
зникають у золі

"застигне все, що рвАлося, боролось
сіяло над усе.."

хоча тут і риму здалося б змінити

Чо, мені щось муляє оте «ледача зола». «Дрова становятся золой» - це ж ще горять, ще не стали золою... Я так прикинула, глянь, можливо на щось тебе наштовхне:

Мінливої, як діти, в кожній міні, (перевірила по словнику, «міна» є)
Сердитої на мить,
Яка любила вечір, що в каміні ( Я пошукала, камін є, а комин – це, швидше, димар, я так зрозуміла)
У полум’ї тремтить.

Мінливої, як настрої дитячі,
І злої лиш на мить,
Яка любила час, коли гарячий
В каміні жар тремтить.
(Яка любила час, як жар гарячий
У комині тремтить – якщо я помилилась щодо каміна-комина:)

Яка любила час, коли, тремтячи,
Ніч в полум’ї горить.

Ти майстер перекладів, Чо, але все ж я більше люблю твої. :)

тааак... чергове покушеніє на шедевр :))...

1.Настане день, і ангели господні
Співатимуть й мені.

надто сміливий (я би сказав навіть нахабний) відхід від оригіналу. співатимуТЬ Й Мені(ТЬЙМ).

2. Рвалося над усе

в укр.мові рвАлося треба, а не рвалОся.

3. Усе - золоте... гм... гм... це не рима.

4. Слово "забудькуватий" в укр.мові має дещо зневажливу конотацію, не підходить воно для врочистого ліричного тексту.

5. під небом вічним ніби - дічайшая інверсія, дічайшая.

6. Не впевнений, що слово "міна" в укр.мові також має значення виразу обличчя.

7. і кавалькади в хащі - мені тут геть незрозуміле узгодження. кавалькади - де? - в хащі? - слово "хащі" в укр.мові має тільки форму множини, однини не має.

8. "хащі - справжнє" це не рима, уви і ах.

9. До всіх – бо я ж не знала міри – тут щось із ритмом.

10. Чужих-своїх, агов! - Агов це вже просто страшно. вона ж не гриби в тій "хащі" збирала і загубилася.

11. Звертаюся із вимаганням віри, - нема ніякого вимагання в людській укр.мові, є вимога, і тільки.

12. За швидкість у стрімкій, шаленій битві - яка там шалена битва, коли йдеться про швидкість зміни подій...

Короче, на мою дуже скромну думку, все це потребує корекції, корекції, корекції... на жаль, мені ця спроба перекладу вдалою не видається, Чорі... а були ж у тебе еверести, ой були...

Майже в усьому згодна із Сергієм Осокою. РвалОся ніяк не може бути авторським наголосом, це дикий русизм - акцентуаційний. А словникам щодо вимагання я б нізащо не довіряла. Наші нинішні словники зрусифіковані до... далі нікуди. Є вимога, вимагання - насаджене рад.мовознавцями слово для зближення-злиття мов, у яких, до речі, лише 30% схожості. Не так: для ліквідації української мови це робилося. Не варто б і зараз продовжувати рад.справу.

Чорі, все правильно. Головне, шоб тобі подобалось.

Світлано, знаєте, мені чомусь здається, що якби вірші писали виключно фахівці-лінгвісти (пуристи), можна було б застрелитися від нудьги.

Щодо наголосів, які співпадають з російськими і через це не мають право на життя - не поділяю Вашої думки (тим більше у випадку існування двох варіантів наголосів).
А шовінізм - це погано. Незалежно, який.

" За всю мою нестримувану ніжність
І гордість напоказ " - так і є.
ваша версія цих рядочків - до вподоби)

Повз таке я ніяк пройти не можу...
Щодо "рвалОся". Тут навіть не у наголосі справа (хоч, згодна із Осокою та Козаченко, наголос невиправдано ненормативний). Розумієте, Чорі, "рваться" в російській мові має два омонімічних значення, тут вжите "стремиться куда-нибудь". Українською "линути", "рвАтися". Так от. У цьому значенні слово "рватися" українською потребує обов"язково залежний компонент "кудись", "до чогось", а інакше сприймається як "розриватися", розумієте? Тобто тут ВЗАГАЛІ це слово не підходить.

Щодо вимагання те ж самісіньке: слово є, але має інше значення.

"Міна", "кавалькади" і "агов" - з тієї ж серії, на жаль, на мій дуже великий жаль.

Цей переклад не спасе заміна кількох слів. Я приєднуюся до коментарів С. Осоки, С. Козаченко.
Автор, мабуть, таки не відчуває української мови; вчора в тексті було ще й слово "рожиці". Я не уявляю "подій гонитви". "Кавалькади" теж не малюються. Переклад - це новий твір, у якому душа. Цей текст - безжиттєвий.

Спробую пояснити тоді свою думку.
Є таке поняття як "стилістична маркованість", тобто простіше: є слова із різним забарвеленням, присмаком: згрубілості, розмовності, книжності тощо. В ідеалі у перекладі не має бути слів із згрубілим, розмовним, книжним, вульгарним і т.д. забарвленням, якщо цього немає у автора.

У Цвєтаєвої є "мина", є "кавалькады" - згодна. Найлегший і найлогічніший шлях так і перекласти. От тільки, читаючи Ваш переклад, я двічі за ці слова перечепилася, а в оригіналі - ні. Чому так? тому що мова - надто динамічне явище, в сучасній українській ці слова уже неорганічні у такому от контексті. Найголовніше, що це практично невиправно. І пояснюю я усе це винятково для того, щоб Ви зрозуміли, чому виникає такий дисонанс.

А от з "агов!" простіше - це суто розмовна форма, тут недоречна. оскільки у ній немає такої доконечної необхідності й нічого нового вона не вносить, не варто, на мою думку, так зміщувати акцент для читача.

Чорі, я й не сумніваюся, що Ви знаєте, що таке "стилістична маркованість", просто намагаюся висловлювати свою думку максимально точно і однозначно.:-)

Зайдемо з іншого боку: для чого перекладають поезію? Якщо основне у поезії - точна передача смислу, тоді достатньо підрядника.

Але ж Ви обрали віршовану форму, тобто свідомо чи підсвідомо ставите за мету викликати естетичне відчуття, хочете передати КРАСУ її вірша. Хіба ні?

От я і кажу саме через те: міна із кавалькадою, та ще й агов в сучасного українського читача викличе відчуття іронічності, пародійності. Хоч окремо взяте кожне із цих слів і було би нормальним. Але тут перебрано критичну масу, розумієте?

ой перебрано.....

Так я і не пропоную Вам бути неточною. Фразеологізм "бить баклуши" Ви теж дослівно перекладатимете? Звичайно, ні. Так і тут. Мені шкода, що не можу запропонувати прямо зараз варіанти, треба подумати. І ще, до речі: краще "в хащах", це природніше, тим більше, що рима там і так асонансна.

Та то я для прикладу про те, наскільки відносним є поняття точності. А з варіантами подумаю))))

Вже скільки їх упало в цю безодню...
це наче про коментарі під цим перекладом, Чорі!)
Але й справді цікаво послухати (почитати), про що розумні люди говорять)

Шо, розслабилася? А здря… тут ше одного критика принесло :)) І не спиться ж людям!
Ну, я так, по мєлочам. «Як ніби» - «масло масляне». Або «як», або «ніби». Варіант: «буде так все, ніби».
А от «вимагання» мене наштовхує на суворі думки про кримінальний кодекс. Якась там стаття за сіє дєяніє («вымогательство») існує…
Може, щось таке:

До всіх – бо тій, котра не знала міри,
Чужі й свої – одно, -
До вас усіх - моя вимога віри
І просьба про любов.

І наостанок: ти, звичайно, можеш «осучаснити» і «кавалькаду», і «міну». Але тоді благаю тебе: не берися перекладати Пушкіна!! Це ж, йомайо, половину слів доведеться викинути… ;))

О, ще: золота коса мене щось тойво... муляє. Це все-таки конкретний зоровий образ, а МЦ в основному стрижена, здається, ходила. Кілька разів у юності навіть брилася наголо: щоб кучері відросли :)

Переклад я проспівала (люблю цю пісню). Проспівалось, але кілька рядків зашпортало:

Під вічним небом буде все, як ніби
(тут уже, бачу, Грені висловилась, тож не буду повторюватись).

Мінливої, як діти, в кожній міні,
Що не тримала зла
(логічно складається враження, що це міна не тримала зла... щось воно не те...)
Може: "як діти, в кожній міні, що не тримають зла"?

За мої двадцять літ... (мОї?) тай, взагалі, щось воно не звучить... неживий якийсь рядок...
Може,
За те, що надсумні мої розмови -
в неповних двадцять літ. (в якихось двадцять літ) тощо...

Коса - теж мене насторожила... (а ще як уявити її, спрямовану в небо))))

а щодо "агов" - у мене двояке ставлення. Воно якось і незвично, але й свіжо водночас і живо...

А ще мене любіть ви...
(і ось тут, по-моєму доцільніше "іще", в "а ще" - інше забарвлення)

"Эта музыка будет вечной,
если я не сменю батарейки" :))

Усім аграмєнна дяка, переклад пішов відлежуватися :)

Люба, спасибо за ЭТО! вы мне напомнили его, так что я даже взяла себе отсюда на профайл строфу - саму для меня ударную. мне очень понравился ваш перевод. практически нигде не стопорнулась. но вариант той самой строфы в комментариях - мне ещё более - признаюсь - по душе, и семантически, и фонетически.
у меня же только одно замечание - по следующей за этой строфе и последней её строке - там в переводе ритмический сбой "за мОї 20 літ" получается. а что если инверсировать: "за двадцать літ мої(х)"?