дякую, Олю.
виправдовую свою аватарку :))))
іноді...

дякую, Таню :)

дякую, Слава. Бачиш, і не думала, що так не можна наголошувати, для мене це було десь так як поміж :))
Але добре, поверну варіант, який написався спочатку,
а завтра ще подумаю...

ось, щойно знайшла, є пОсеред:
СЕ́РЕД кого, чого, прийм. (при означенні осіб, предметів і т. ін., в оточенні яких перебуває хто-, що-небудь або відбувається якась дія), ПО́СЕРЕ́Д, МІЖ ким, чим, ПО́МІЖ ким, чим, МЕЖ [МЕЖИ́] ким, чим, розм., ПОМЕ́ЖИ ким, чим, розм.,

тобто словник сам собі суперечить :)) залишу так, як звикла наголошувати.

ви знаєте, то малюнок з натури :)) вже стільки наступала на ті самі граблі, що одного разу вирішила не наступати. І нічого, всі живі :)) і ситуація розрядилася.

Гаррі, ви теж вмієте приголомшувати,
особливо першотравневими закликами :))
без натяків,
тільки добра посмішка... :))

дякую, Уляно!

вы серьезно, Анна? это был мой первоначальный, рабочий вариант, но потом я его упростила, чтобы не добавлять лишних образов :)) да и сложно это себе представить :)) поменяю всё-таки на "посеред".

да, вот, кстати, я хотела спросить, что это было: "не ломаючись днем серед ночі"? не рисовалась картинка.

то Слава підказав, що начебто неправильно наголошувати пОсеред, і я замінила його тим, що було в робочому варіанті. Задумка проста, але некрасиво звучало :))

відпускати завжди страшно :)
дякую, Чо.

побачила "дискусію" про пОсеред... взагалі службове слово, наголос падає на нОчі... прийменник "пролітає"... так шо я б не парилась... :о)

я намагалася витримати анапест, хоча він маскується нестандартною розбивкою, і в передостанньому рядку на одну стопу менше (на "авва отче").
тоді і наголос справді паде на пОсеред:
хтось доп'є/ цей вогонь/, не лама/ючись по/серед но/чі,
я вже так думала… може, з часом знайдеться щось краще, щоб не було сумнівів…
дякую, Наталю :)

ти сама кажеш, що наголос пОсеред також може бути...
але щоб читач не збивався, можна вказати...

щодо - ламаючись - трохи смішно...
а от "зломившися" - ні... до речі - в тебе "доп*є" - доконаний вид дієслова, якому краще відповідає дієприслівник, утворений від док. виду: дієслова "зломитися", а не "ламатися"... але це підкреслить одноразовість "зламу"...

а це гарна ідея - "не зломившися" )) дякую, Нат.

дякую, Наталко :) це, може, просто час такий - останній тиждень перед Великоднем, тому і вірші такі...

от думаю, як він буде сприйматися через три-чотири дні... :))
дякую, Оленко!

було в мене відчуття, що хтось посміхнеться на цьому слові)) але хай. Це можна і по-іншому сказати, але ламатися, зламатися - дуже точно, як мені відчувається, бо тут мова йде про волю, силу духу. Вона може обмякнути, а може і зламатися.
Дякую, пані Любо!

не зламатися - гарне, точне слово, воно мені подобається. Але в сусідстві з "пити" і "посеред ночі" воно якось тьмяніє, деформується, нмд. І виникає питання - а серед дня ламатися можна? Щось із тим "ламанням" не те... Хоча цілком може бути, що щось не те з моїм сприйняттям ))

у вас дуже гарне сприйняття, я знаю :)) значить, буду думати ще… бо я й сама тут вагалася. Думала - що може бути з волею? - вона може "зпластилінитись" - ні се, ні те, може зламатися - тобто майже осліпнути. Напевне, може ще капітулювати. Взагалі те, що я хотіла сказати віршем, неможливо передати якось логічно, тут вже тільки асоціації...

і здається, що тут він вийшов найпоетичнішим, цей вірш,
бо далі якось все так дуже жорстко.
дякую, Маріє.

це мені Наталя Годун підказала :) все-таки переклади - велика річ, вона зараз так майстерно підбирає слова, що і мені б так хотілося… :)))

о, все найкрутіше ще попереду,
я не сумніваюся :))))))))))

та я сама здивувалася, коли це написала. Може тому, що всю цю історію з Ісусом я в деяких місцях занадто болісно переживаю. Але я думаю, пройде час, і я зможу ясніше розібратися, що робити з цим віршем… а зараз дуже хочеться переписати другу строфу - щось вона мені наче розбалансовує вірш.
Дякую за ваші сріблисті враження :)

атож. лук зобов'язує :)))) дякую, Михайле!

дякую, сонечко!
навзаєм! ласки тобі і тепла - багато-багато...

спасибо!
/отрывает ещё один листик у календаря и счастливо улыбается…/ :)))))))

уклін, До.
я спробую.

о, щиро дякую, РМ! ви прокоментували місця, які тут найбільше і обговорювалися, ось ще буду мати над чим думати… надломаний, скалічений - це трохи не те, що вбитий, бо мені потрібно було підвести читача до висновку, що вчасно вийти з поєдинку - це те саме, що вмерти, і ця смерть не мала б сприйматися як поразка… хоча я припускаю, що може бути й інший вихід, не такий войовничий, як у моєму вірші :)))
тільки би дотягти - з точки зору анапесту тут мав би падати налоголос на "би"- і воно звучить як надія, а на мій погляд, "дай" - це прохання про допомогу…
і відсутність однієї стопи в передостанньому рядку - навмисна, вона робить наче паузу в "авва отче" - мені це дороге, не дуже хотілося б згладжувати вирівнюванням…

я теж спочатку дуже переймалася тим, що стерта межа між "хтось" і "моє", а ще між "хтось" і "Бог", але потім подумала - з точки зору "невидимого поєдинку" Святогорця людина ніколи не воює з кимось, а тільки сама з собою, і дуже важливо відчути, яка з твоїх сторін на боці Божого промислу…

відпускаючи, одночасно і приймаємо :))