Перепрошую, та це ж у Набокова "смерть-твердь". :)

Я вам, Валерію, відповім за перекладача (як перекладач). Думаю, Світлана буде не проти.
Ви прочитали-проаналізували оригінал з формальної точки зору? Побачили структуру фраз, рим, тропів? Здається, ні. Ви радите виправляти оригінал, «покращувати» його згідно з новітніми тенденціями віршування. Це – абсолютна маячня. Ви ж не перекладатиме класиків, вживаючи сучасний сленг? У такому випадку перекладачі шукають міжмовні відповідники, які вписуються у стиль автора, стиль жанру, стиль епохи. Те саме можна сказати про «канони римування». Вони різні - залежно від вищезгаданих факторів. А ви просто патякаєте, аби патякати. :о)

Дякую, Наталю) Ви сказали все дуже точно))

Валерію, не займайтеся дурницями) Чи Ви думаєте, що зауваження до панегірика спричинені його темою? Облиште, їй богу)))))

Йдеться про техніку, тільки про техніку, про лінощі автора, що претендує на пошанування, але не бажає визнавати своїх проблем і слабких місць. До Вас усе сказане не має жодного стосунку.

А щодо Ваших же зауважень, Ви уже самі побачили: йшлося про збереження типу і способу римування оригіналу. ;-)

Чесно кажучи, спершу ледь так не подумав. :) Але все-таки кортить дізнатись, які ж вони були, ці зауваження. Не через тему, а просто з природньої цікавості як автора, який і сам пише вірші і, можливо, теж допускає якісь прорахунки у техніці.

Помітив, Світлано, що Ви уникли в перекладі оригінальної набоковської іменникової рими "сиянье-дыханье", тобто "римування однакових частин мови в однакових відмінках", отже, намагались все-таки дотриматись "новітніх тенденцій римування" і зробили "покращення оригіналу", за словами Наталі. Отже, спокійно можете позбавитись і цієї рими "-ння", яку ж самі і критикували. Тим більше, що були претензії до наголосу в слові "буруння" першого Вашого коментатора Івана Редчиця.
А що, цього слова і справді немає в словниках? :)

Підловили, Наталю - оригінал я неуважно спершу проглянув по діагоналі, про що незаперечно свідчить мій другий коментар, але от все-таки рима "буруння-навмання" - це Світланина, а не Набокова, на відміну від іншої, зауваженої мною, а, побачивши, що Світлана сама критикує такі рими, звернув її увагу на це. Але в жодному разі не радив їй "виправляти оригінал, «покращувати» його згідно з новітніми тенденціями віршування". До речі, не могли б ви, Наталю, розповісти мені більш докладно про ці "новітні тенденції віршування", а також про «канони римування», які "різні - залежно від вищезгаданих факторів"? А то раптом і я віршую не згідно з ними? Хочеться ж рости і вдосконалюватись, а не лише "просто патякати, аби патякати". :)

Бачите, Валерію, високоповажана Лілія Ніколаєнко позбавила Вас можливості вдовольнити Вашу закономірну цікавість, видаливши спершу мій коментар, а потім і весь наступний вірш із розлогими поясненнями. Флудити на своїй сторінці вважаю нерозумним, тому поцікавтеся, зазирніть до мене на вкладку "Коментарі", там є підвкладка "Інші коментарі", де зберігаються видалені коментарі.


Не плутайте божий дар і яєшню. Переклад і власний текст - це дві великі різниці. У власному тексті автор мусить бути максимально відповідальним, у перекладі ж пріоритетним є максимальне збереження образної і, за можливості, технічної системи оригіналу.
У ситуації "сиянье - дыханье" такий переклад не видається можливим, тому що є слово "сяйво", ну навіть і "сЯяння", що з "дИхання" навіть з натяжкою не римується, до того ж авторський акцент на другій частині строфи, тому довелося обирати компромісний варіант з найменшими втратами для змісту.

У ситуації "навмання - буруння" йшлося про точну риму "челн - волн", для якої я і підібрала точний відповідник "навмання - буруння".

Щодо слова "буруння", то його і справді у словнику немає. Вочевидь, його не вносили у перелік як рідковживане.

і ще (кхи-кхи-кхи ;-)): "навмання" - прислівник, а "буруння" - іменник, тому не вживайте тут означення "римування однакових частин мови у однакових відмінках": воно з іншої опери, краще говорити про точну риму.

Дякую, Світлано, з величезною цікавістю прочитав останні дві сторінки Ваших "Інших коментарів". Виявляється, Ви вже відповідали мені, і не раз, а я просто не встигав Ваші коментарі прочитати. :)
Перепрошую за помилку у Вашому прізвищі, надалі буду уважніший. Щодо "навмання" - Ваша правда, так захопився "-ння", що не звернув увагу. :) А от в лапки слово "панегірик" взяв цілком свідомо, оскільки не вважаю себе "видатною особистістю". :)

От і чудово, що порозумілися) Будь ласка :-)

Ще й як чудово! :)

Cвітлано, Ви ж не ображаєтесь, що я взяв деякі цитати з Ваших коментарів у свій жартівливий вірш? :)

http://maysterni.com/publication.php?id=80019

А то на мою адресу вже пролунали звинувачення, що я викопую сокиру війни після того, як ми з Вами розкурили трубку миру. :)

Бавтеся собі на здоров"я. Якби мені була потрібна сокира війни, я б уже давно з нею прийшла))))

Дякую, втішений.))
О, то Ви, виявляється, войовнича амазонка? :)

Однакових частин мови в однакових відмінках. :) Інформація від самої Юлії Шешуряк. :)

Звісно, яка ж поезія без відмінків.)))))

Отож бо і воно, Олександре, що то для любителя такий спосіб римування цілком допустимий, любитель собі і збої ритму і всіляку ахінею дозволити може. Але якщо людина ставиться до своєї творчості трохи серйозніше, аніж до гри в класики, то мусить дбати про форму не менше, аніж про зміст.


Ніякий це не неологізм, давнє гарне слово, збірне поняття, вживається у класичній літературі, але маловживане, тому у словник не потрапило.

Ну, що ви, ці рими непідвладні часу.)))