ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.29 07:10
* * *
Мов сонця промінь із туману,
З'явився спогад про кохану,
Яку з глибокої могили
Я повертати вже знесилів,
Адже, немов жіноча рима,
В моїх думках щомить незримо
Тремтить, колишеться, тріпоче
Вона й забутися не хоче...

хома дідим
2026.04.28 21:06
* 59 *
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

У зеніті щоденних висот,
У сліпучому образі диска
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
На сходинах літ
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Натхнення
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
* * *
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Історія
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Ролан Биков (1929-1998)
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Весні - осанну
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Зіркова доріжка (Jefferson Airplane)
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Журавель
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 ЛЬВІВ
Місто цвіте розкішними жінками. —
Як не впиватися цим дивом з усіх див?
В житті не був я, друзі, донжуаном,
Та й у ченцях ніколи не ходив.

Спокусі не піддатись неможливо
І в сторону не відвести очей,
Коли пливе перед тобою диво
З фігурою, немов віолончель.

І віриться — природа має рацію,
Бо ти живеш не у полоні снів, —
А в заповіднику чарівності і грації
Із назвою, що серцю мила, — Львів!

2006






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-30 12:15:29
Переглядів сторінки твору 7505
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.211 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 12:34:58 ]
Орієнтація у мене та що треба
Та від краси жіночої вмліваю теж,
Хоч я і не живу під львівським небом,
Ця категорія жінок не має меж!;-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 13:05:35 ]
Так, справжнє диво - львівські панянки,
З ними й на кави піти філіжанку
Завжди приємно й радість велика
Навіть жінкам, а не лиш чоловіку)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:37:37 ]
Дякую, Патаро і Наталю за увагу!

Зашкалює жіноча солідарність:
не «Бий своїх, щоби чужі боялись»,
а від краси жіночої вмлівають теж
й без хлОпів каву п’ють у стінах львівських веж…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 18:23:10 ]
А що ж нам ще бідненьким залишається робити, коли чоловіки про нас забувають? мусимо якось рятуватися і тому... йдемо на каву жіночим товариством)))
Все у Ваших руках!)

Р.s. ну майже все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 13:47:20 ]
Вітаю! І з радістю стаю на коліна в заповіднику чарівності і грації перед небесним дивом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:40:40 ]
Галантно...
Вітаю навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 14:58:44 ]
Чудовий вірш і такий зрозумілий, ніби я сам його написав:)
Перший рядок дає збивку ритму, вимагаючи наголос на другому складі:
"МістО цвітЕ ..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:41:54 ]
Є такий гріх, Олександре… Але нема на то ради.:) Думав над цим не раз: не міг написати «А Львів цвіте…», бо тоді втрачається сенс останнього рядка. Так і залишив…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-30 15:14:34 ]
Перші дві строфи - чергування жіночих та чоловічих рим, а в останній чомусь з'явилась дактилічна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 15:30:52 ]
Головне - це емоційна тональність вірша.
І цей рядок гарний:
"І в сторону не відвести очей".
Нагадує раннього Вашого тезку Валєрія Ободзінського:
("только не отведи, только не отведи, толька не атведи ґлаз").
І цей:
"Як не впиватися цим дивом з усіх див?"
І сама географія - це теж важлива деталь.
Завдяки таким віршам, так само як і деяким іншим, я починаю з кожним днем глибше і глибше відрізняти
головне (це - поезія серця і душі) від вторинного (техніка, граматика, синтаксис та все таке інше).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:46:47 ]
Гарна була пісня... Але я не Валерій, а Ободзінський не Мирослав :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 18:37:53 ]
Я відповідав на критичні закиди пана Хмельницького.
Раніше і я помилявся, гадаючи, що хтось біля моїх віршів обкладає матюками мене. А все відбувалось інакше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-31 08:14:32 ]
Погоджусь, Семене.) Головне, аби було написано від душі (душею), а техніка - то вже таке... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-31 08:58:34 ]
І щоб у вірші розкривались принади чи негативи злободенної тематики, або навпаки. І щоб воно тривожило читацьку душу.
Я ще не бачив віршів пана Мирослава про пренатальну і перинатальну психлогію. Зараз палять цигарки і споживають усілякі енергетичні напої мало не всі майбутні матері, так само як майбутні батьки "зависають" ще й на пиві, футболі та горілці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 15:35:00 ]
Механічній поезії, у якій бездоанно римується написане, правильно розставлні знаки пунктуації, але вона не дихає новизною, як, наприклад, цей вірш, треба давать рішучий бій.
Повинна буть справжня, душевна поезія наших гарячих сердець, душ і голів.
Так говоре моє серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:47:56 ]
Якщо воно так говоре, значить, так має буть!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-31 08:11:56 ]
Маєте визначення справжньої поезії, Семене? А то мене запитали, а я не знаю, що відповісти.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:43:38 ]
Не заперечую. І...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 19:04:31 ]
У Єсеніна зустрічається анархія у побудові віршів, але як будять емоції такі вірші. Теорія літератури не заперечує, а узаконює, коли автор оригінально "бере вершину". А щодо львівських панянок...Взагалі, українки найкрасивіші!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:36:20 ]
Та й не тільки в Єсеніна. Зрештою, автор сам визначає структуру свого витвору, це - його дитя.
Звичайно, не завжди це дитя - вундеркінд, проте усі діти - милі...
А львівські панянки, як кажуть в нас на Галичині, - "то є шось!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 20:17:06 ]
Гарно... Львів - і справді повен грації в усьому!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:43:17 ]
...і львів'янки! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 21:00:45 ]
"Найкращий спосіб перебороти спокусу - то піддатися їй"? Сподобалось.
Може краще "Але й в ченцях" - "та й у ченцях"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:39:28 ]
Так, Іване, дякую. Є резон.