ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.27 23:18
* 241 *
про що було воно тоді
коли життя світліш одверте
із відчуттями холодів
ставало загадково стерпним
відбитком на віконній шибці
у місті наче іншим ледь
з його скарбами у крамницях
в очах доросліших дітей

Світлана Пирогова
2026.10.27 21:29
Сокровенності слово
Шарудить ще...знеможене листя кленове,
Хоч ввібрало у собі іржавість буття.
Лиш почути б твоє сокровенності слово,
Що дозріє глибинно з саков почуття.

Певно, тихо з дощем над оголеним кленом,
Де розхристана правда бентежних років,
Віднайдеш для св

Вячеслав Руденко
2026.10.27 17:19
В кураю вирують перші квіти
Сни стрімкі, недавні, полохливі,
Степові, між вогкого піску, —
Баби вапнякові пустотливі,
Коники руді на колоску.

Кураю вирують перші квіти,
Ночви начиняють для добра,
Погляди грайливі, ніби діти,

Ігор Шоха
2026.10.27 15:53
Бумеранги апокаліпсису
Кебеті можна дорікнути
не раз на нашому віку,
що важко ув’язати сутні
причини й наслідки майбутні,
«та ясно, навіть, їжаку» –
організатори кориди
це «їхні воші й наші гниди»
у божевільному краю,

Борис Костиря
2026.10.27 13:24
Самотня вишня
Самотня вишня край паркану
Цвіте, та цвіт її новий.
Мов наречену з-за туману,
Її украв неситий змій.

Краса беззахисна, могутня
І пробиває мур тюрми.
Самі криваві, люті гуни

Віктор Кучерук
2026.10.27 06:09
* * *
Прибоєм днів утомлені роки
В минулому осіли, наче в мулі
Піску дрібні крупини затонулі
Чи в голові старі якісь думки.
Завжди шліфує грані самоти
Ріка життя, яка не знає спину
І вимиває кожної хвилини
Усе, що зміг чомусь уберегти.

Артур Сіренко
2026.10.26 23:08
Забути про квіти
Ніщо не намарне.
Я здогадався про це,
Але мовчав,
Бо осінь надто відверта,
Бо бронзовий ніж жовтня
Розтинає хлібину парадоксів,
Шал теплих днів
Холоне скипілим чайником

Іван Потьомкін
2026.10.26 19:16
Ципріан Каміль Норвід
Як плинуть сльози, хустинкою їх витирають,
Як кров тече, з губками поспішають,
Але як дух сочиться під тиском,
Не біжать одразу з рукою щирою,
Допоки Господь сам не витре
Блискавки блиском.
-Тоді лиш допіру.

хома дідим
2026.10.26 19:13
* 240 *
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Від'їзд
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Повішений
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Микола Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 ЛЬВІВ
Місто цвіте розкішними жінками. —
Як не впиватися цим дивом з усіх див?
В житті не був я, друзі, донжуаном,
Та й у ченцях ніколи не ходив.

Спокусі не піддатись неможливо
І в сторону не відвести очей,
Коли пливе перед тобою диво
З фігурою, немов віолончель.

І віриться — природа має рацію,
Бо ти живеш не у полоні снів, —
А в заповіднику чарівності і грації
Із назвою, що серцю мила, — Львів!

2006






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-30 12:15:29
Переглядів сторінки твору 7931
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.211 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 12:34:58 ]
Орієнтація у мене та що треба
Та від краси жіночої вмліваю теж,
Хоч я і не живу під львівським небом,
Ця категорія жінок не має меж!;-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 13:05:35 ]
Так, справжнє диво - львівські панянки,
З ними й на кави піти філіжанку
Завжди приємно й радість велика
Навіть жінкам, а не лиш чоловіку)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:37:37 ]
Дякую, Патаро і Наталю за увагу!

Зашкалює жіноча солідарність:
не «Бий своїх, щоби чужі боялись»,
а від краси жіночої вмлівають теж
й без хлОпів каву п’ють у стінах львівських веж…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 18:23:10 ]
А що ж нам ще бідненьким залишається робити, коли чоловіки про нас забувають? мусимо якось рятуватися і тому... йдемо на каву жіночим товариством)))
Все у Ваших руках!)

Р.s. ну майже все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 13:47:20 ]
Вітаю! І з радістю стаю на коліна в заповіднику чарівності і грації перед небесним дивом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:40:40 ]
Галантно...
Вітаю навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 14:58:44 ]
Чудовий вірш і такий зрозумілий, ніби я сам його написав:)
Перший рядок дає збивку ритму, вимагаючи наголос на другому складі:
"МістО цвітЕ ..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:41:54 ]
Є такий гріх, Олександре… Але нема на то ради.:) Думав над цим не раз: не міг написати «А Львів цвіте…», бо тоді втрачається сенс останнього рядка. Так і залишив…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-30 15:14:34 ]
Перші дві строфи - чергування жіночих та чоловічих рим, а в останній чомусь з'явилась дактилічна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 15:30:52 ]
Головне - це емоційна тональність вірша.
І цей рядок гарний:
"І в сторону не відвести очей".
Нагадує раннього Вашого тезку Валєрія Ободзінського:
("только не отведи, только не отведи, толька не атведи ґлаз").
І цей:
"Як не впиватися цим дивом з усіх див?"
І сама географія - це теж важлива деталь.
Завдяки таким віршам, так само як і деяким іншим, я починаю з кожним днем глибше і глибше відрізняти
головне (це - поезія серця і душі) від вторинного (техніка, граматика, синтаксис та все таке інше).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:46:47 ]
Гарна була пісня... Але я не Валерій, а Ободзінський не Мирослав :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 18:37:53 ]
Я відповідав на критичні закиди пана Хмельницького.
Раніше і я помилявся, гадаючи, що хтось біля моїх віршів обкладає матюками мене. А все відбувалось інакше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-31 08:14:32 ]
Погоджусь, Семене.) Головне, аби було написано від душі (душею), а техніка - то вже таке... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-07-31 08:58:34 ]
І щоб у вірші розкривались принади чи негативи злободенної тематики, або навпаки. І щоб воно тривожило читацьку душу.
Я ще не бачив віршів пана Мирослава про пренатальну і перинатальну психлогію. Зараз палять цигарки і споживають усілякі енергетичні напої мало не всі майбутні матері, так само як майбутні батьки "зависають" ще й на пиві, футболі та горілці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 15:35:00 ]
Механічній поезії, у якій бездоанно римується написане, правильно розставлні знаки пунктуації, але вона не дихає новизною, як, наприклад, цей вірш, треба давать рішучий бій.
Повинна буть справжня, душевна поезія наших гарячих сердець, душ і голів.
Так говоре моє серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:47:56 ]
Якщо воно так говоре, значить, так має буть!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-31 08:11:56 ]
Маєте визначення справжньої поезії, Семене? А то мене запитали, а я не знаю, що відповісти.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:43:38 ]
Не заперечую. І...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 19:04:31 ]
У Єсеніна зустрічається анархія у побудові віршів, але як будять емоції такі вірші. Теорія літератури не заперечує, а узаконює, коли автор оригінально "бере вершину". А щодо львівських панянок...Взагалі, українки найкрасивіші!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:36:20 ]
Та й не тільки в Єсеніна. Зрештою, автор сам визначає структуру свого витвору, це - його дитя.
Звичайно, не завжди це дитя - вундеркінд, проте усі діти - милі...
А львівські панянки, як кажуть в нас на Галичині, - "то є шось!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 20:17:06 ]
Гарно... Львів - і справді повен грації в усьому!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:43:17 ]
...і львів'янки! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 21:00:45 ]
"Найкращий спосіб перебороти спокусу - то піддатися їй"? Сподобалось.
Може краще "Але й в ченцях" - "та й у ченцях"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:39:28 ]
Так, Іване, дякую. Є резон.