ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
***
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
* * *
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Осіння замальовка
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
Як демократія із носа лізе
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Страх безконечності
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Диригент
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
***
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби…
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
Не беріть на кпи
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Нагадування собі
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 ЛЬВІВ
Місто цвіте розкішними жінками. —
Як не впиватися цим дивом з усіх див?
В житті не був я, друзі, донжуаном,
Та й у ченцях ніколи не ходив.

Спокусі не піддатись неможливо
І в сторону не відвести очей,
Коли пливе перед тобою диво
З фігурою, немов віолончель.

І віриться — природа має рацію,
Бо ти живеш не у полоні снів, —
А в заповіднику чарівності і грації
Із назвою, що серцю мила, — Львів!

2006






    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2012-07-30 12:15:29
Переглядів сторінки твору 6744
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.211 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.800
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 12:34:58 ]
Орієнтація у мене та що треба
Та від краси жіночої вмліваю теж,
Хоч я і не живу під львівським небом,
Ця категорія жінок не має меж!;-)))))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 13:05:35 ]
Так, справжнє диво - львівські панянки,
З ними й на кави піти філіжанку
Завжди приємно й радість велика
Навіть жінкам, а не лиш чоловіку)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:37:37 ]
Дякую, Патаро і Наталю за увагу!

Зашкалює жіноча солідарність:
не «Бий своїх, щоби чужі боялись»,
а від краси жіночої вмлівають теж
й без хлОпів каву п’ють у стінах львівських веж…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталія Крісман (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 18:23:10 ]
А що ж нам ще бідненьким залишається робити, коли чоловіки про нас забувають? мусимо якось рятуватися і тому... йдемо на каву жіночим товариством)))
Все у Ваших руках!)

Р.s. ну майже все...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 13:47:20 ]
Вітаю! І з радістю стаю на коліна в заповіднику чарівності і грації перед небесним дивом...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:40:40 ]
Галантно...
Вітаю навзаєм!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 14:58:44 ]
Чудовий вірш і такий зрозумілий, ніби я сам його написав:)
Перший рядок дає збивку ритму, вимагаючи наголос на другому складі:
"МістО цвітЕ ..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:41:54 ]
Є такий гріх, Олександре… Але нема на то ради.:) Думав над цим не раз: не міг написати «А Львів цвіте…», бо тоді втрачається сенс останнього рядка. Так і залишив…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-30 15:14:34 ]
Перші дві строфи - чергування жіночих та чоловічих рим, а в останній чомусь з'явилась дактилічна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 15:30:52 ]
Головне - це емоційна тональність вірша.
І цей рядок гарний:
"І в сторону не відвести очей".
Нагадує раннього Вашого тезку Валєрія Ободзінського:
("только не отведи, только не отведи, толька не атведи ґлаз").
І цей:
"Як не впиватися цим дивом з усіх див?"
І сама географія - це теж важлива деталь.
Завдяки таким віршам, так само як і деяким іншим, я починаю з кожним днем глибше і глибше відрізняти
головне (це - поезія серця і душі) від вторинного (техніка, граматика, синтаксис та все таке інше).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:46:47 ]
Гарна була пісня... Але я не Валерій, а Ободзінський не Мирослав :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 18:37:53 ]
Я відповідав на критичні закиди пана Хмельницького.
Раніше і я помилявся, гадаючи, що хтось біля моїх віршів обкладає матюками мене. А все відбувалось інакше...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-31 08:14:32 ]
Погоджусь, Семене.) Головне, аби було написано від душі (душею), а техніка - то вже таке... :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-31 08:58:34 ]
І щоб у вірші розкривались принади чи негативи злободенної тематики, або навпаки. І щоб воно тривожило читацьку душу.
Я ще не бачив віршів пана Мирослава про пренатальну і перинатальну психлогію. Зараз палять цигарки і споживають усілякі енергетичні напої мало не всі майбутні матері, так само як майбутні батьки "зависають" ще й на пиві, футболі та горілці.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2012-07-30 15:35:00 ]
Механічній поезії, у якій бездоанно римується написане, правильно розставлні знаки пунктуації, але вона не дихає новизною, як, наприклад, цей вірш, треба давать рішучий бій.
Повинна буть справжня, душевна поезія наших гарячих сердець, душ і голів.
Так говоре моє серце.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:47:56 ]
Якщо воно так говоре, значить, так має буть!:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2012-07-31 08:11:56 ]
Маєте визначення справжньої поезії, Семене? А то мене запитали, а я не знаю, що відповісти.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 17:43:38 ]
Не заперечую. І...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 19:04:31 ]
У Єсеніна зустрічається анархія у побудові віршів, але як будять емоції такі вірші. Теорія літератури не заперечує, а узаконює, коли автор оригінально "бере вершину". А щодо львівських панянок...Взагалі, українки найкрасивіші!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:36:20 ]
Та й не тільки в Єсеніна. Зрештою, автор сам визначає структуру свого витвору, це - його дитя.
Звичайно, не завжди це дитя - вундеркінд, проте усі діти - милі...
А львівські панянки, як кажуть в нас на Галичині, - "то є шось!"


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Геник (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 20:17:06 ]
Гарно... Львів - і справді повен грації в усьому!)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:43:17 ]
...і львів'янки! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2012-07-30 21:00:45 ]
"Найкращий спосіб перебороти спокусу - то піддатися їй"? Сподобалось.
Може краще "Але й в ченцях" - "та й у ченцях"?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-07-30 21:39:28 ]
Так, Іване, дякую. Є резон.