ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.06.17 08:43
Чи існує непорочне зачаття у котів? І в собачок? І що воно таке - непорочне зачаття? Як цей акт запліднення проходить у жінок, обраних богом? Мені хтось може це пояснити? Тільки без криків "Безбожний грішник!", "Будь ти проклятий!" тощо. Чи можна вв

Самослав Желіба
2024.06.17 08:31
Косою косить
Цього літа дівчина
Молодих людей.

Світлана Пирогова
2024.06.17 08:10
Її душі торкнувся непомітно,
Запав у серце ніжне вже давно.
Сказав, що він живе, як вовк-самітник,
Вона поблідла, ніби полотно.

Він недосяжний, мовби неба купол,
І мало говорив, все більш мовчав.
Вдивлялася в ті очі- чистий купіль.

Віктор Кучерук
2024.06.17 06:36
Мабуть, зустрілися не впору
Ми біля скельної гори,
Бо ти не рухаєшся вгору,
А я скотився вже згори.
Мабуть, дорогу не єдину
Було позначено мерщій, –
Тебе не зваблює вершина,
А я не втримуюсь на ній.

Артур Курдіновський
2024.06.17 01:38
Замріяна, чиста, гірка та журлива!
Нас двох повінчали самі небеса!
Усе в тобі справжнє, і ти незрадлива!
Обличчя відверте, прозора сльоза.

Я - вірний тобі, незрівнянна дружино!
І ти покохала мене назавжди.
Ми стільки пройшли! Ти у мене єдина.

Іван Потьомкін
2024.06.16 21:11
Із подорожі повернувся пудель
І побратимам каже з гіркотою:
«Братове, якже наш рід здрібнів!..»
«Ти що верзеш!»- бульдог на те.
«Я щойно з Індії. От там справжні собаки!..»
«Чим же вони од нас кращі?»- пита гончак.
«Одвагою своєю. На лева напада

Микола Соболь
2024.06.16 15:58
Пані Галино, хотілося б таки почути Вашу версію і побачити реакцію Редакції майстерень щодо вірша Петра Синиці "У ріднім батьковім саду" який чомусь пані Галина виставила, як власний. До речі не шановний Юріє Гундарєв оце і є приклад плагіатства, а не

Борис Костиря
2024.06.16 15:27
Я блукаю в лісі,
Загубився в пущі.
На печальній стрісі
Втрати неминущі

Так припали листям,
Ніби давній спогад.
Серед передмістя

Ігор Шоха
2024.06.16 15:10
Ще кує зозуля у гаю
і рахує дні напередодні
того, як поляжуть у бою
воїни за націю свою
на краю глибокої безодні.
Вибухає небо кожен день.
Гинуть і цивільні, і солдати,
гинуть люди... це така мішень

Євген Федчук
2024.06.16 14:45
Миколо Петровичу, от поясніть,
Бо я ніяк не зрозумію.
Чому Орбан з Путіним прагне дружить?
Чому він Європою сіє
До нас недовіру, вставляє дрючки
В колеса Європі і НАТО?
І він не один там, напевно ж такий,
В Угорщині. Бо ж обирати

Сергій Губерначук
2024.06.16 14:31
Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Переб’єшся.
Все одно переб’єшся.

Серце моє, переб’єшся.
Любов моя, переб’єшся.

Самослав Желіба
2024.06.16 08:29
Оце похмілля.
Ніби півночі слухав
Пісні Джері Хейл.

Світлана Пирогова
2024.06.16 08:07
Не зашнуровано давні рани,
Без прив'язі помаранчева повня.
Вписалась у нічну панораму,
Як відблиск вогню на жерсті жаровні.
Віщунка Вельва шепоче долю,
Не сплять лікантропи у темних шкурах.
Хто ж розірве це замкнуте коло?
Забутих в'язнів утримуют

Віктор Кучерук
2024.06.16 07:39
Не дають відпочити, холера,
Хоч знедавна я менш дійовий, –
Зачинила одна щойно двері,
Як вже інша сигналить: Відкрий…
Мов зі сну метушлива примара
Перетнула мовчазно поріг,
А мені не потрібні і даром
Нині шепоти, дотики, сміх.

Микола Соболь
2024.06.16 05:47
У ставку, на окраїні парку,
тася няньчила діток своїх.
Чоловік докуривши цигарку,
подивився без жалю на них.
І у ражі хмільного банкету
перед друзями, просто на спір,
він поцілив у ціль з арбалета,
не людина, – спотворений звір…

Ярослав Чорногуз
2024.06.16 05:10
Мов досконало -- майстер-золотар
На склі чи дереві -- твоє обличчя --
Виплавлював -- ті очка, ніс, вуста...
Так я в рядках сяйну красу величив.

Високих рис чарівна чистота --
Мені ти нагадала Беатріче --
Поета мрію... Лиш різниця та,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Благодатна Еродія
2024.06.11

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Поспішаймо до матері
І солодко, і любо засинати
Під колискову, що співає мати,
Під мамине мереживо казок,
Її спокійний, тихий голосок.

І звично, і буденно те сприймати,
Що нагодує, обпере нас мати,
Й відмовитись причини їй нема,
Сказавши: «Розболілась голова…»

Упевнено свій шлях у світ шукати,
Коли тебе благословила мати,
Й щасливо повертатися з доріг
На найрідніший батьківський поріг.

Тож, як молитву, треба пам’ятати:
Щомиті дома нас чекає мати,
І не проститься нам найтяжчий гріх —
Коли запізно впадем їй до ніг.

Про зайнятість забудьмо і про втому,
Частіше поспішаймо ми додому. -
Лише любов’ю матері зігріті
Вартуємо чогось у цьому світі.

2003 (02.02.2013)





      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2013-02-02 19:36:53
Переглядів сторінки твору 3855
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.035 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-02 19:54:03 ]
Уклін Вам, пане Мирославе, за цей вірш. Кожне слово пронизує.

"Лише любов"ю матері зігріті,
Вартуємо чогось у цьому світі." Свята правда!!!

Дозвольте про маму ще...

Найперше – поцілуй шорстку шкуринку
Цілушки хліба з материних рук.
Заварить мати круто материнку –
Цілющі ліки від сумних розлук...
На покуті присядь в німій покуті,
І мати все пробачить заодно:
Обов'язки синівські призабуті,
Борги, що нею прощені давно;
Невістку неприхильну й непоклонну,
Не бачених ні разу онучат,
Яких вона по древньому закону
Повинна і чукикать, і качать...
Усе пробачить мати до останку,
І спати, як маленького, вкладе,
І чатувати буде до світанку,
Щоб навіть не шелеснуло ніде.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:31:56 ]
Дякую, Лесю, за теплі слова і за чудового вірша...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:56:51 ]
Який чудовий вірш! Ваші коментарі іноді читати цікавіше, ніж твори, яким вони належать

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 20:19:50 ]
Мама - Янгол, котрого можемо узріти людським оком, до котрого можемо торкнутися....Мама- янгол у плоті:-)
з висоти мудрости земних літ- написаний цей вірш, п. Мирославе:)
ніколи не можу проминути тему материнства- це дуже моє. Дякую за ці рядки:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:34:40 ]
А я дякую, Роксолано, за душевний коментар. Радий, що мій вірш ліг на серце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 20:46:45 ]
Дивлюся на цей вірш поглядом матері, і сльози любові та всепрощення до рідних дітей застилають погляд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:38:32 ]
...сльози любові та всепрощення... Діти у вічному боргу перед своїми матерями навіть за найменші провини...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 21:28:22 ]
Мама - перше слово, яке у процесі становлення людини відіграє ключову роль.
Видно, Мирославе, - ваш ЛГ жив у сім"ї, де родинні цінності були на високому рівні.
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:40:19 ]
Вони такими і залишилися. Завдяки батькам...
Дяка, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:59:03 ]
Вартує багато ... мамина любов.
Гарно, Мирославе. Душевно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 22:50:29 ]
Дякую, Василю, на доброму слові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 22:26:48 ]
Щира правда, яка не потребує доведення. Тільки жаль тільки що розуміємо це пізно, коли самі стаємо батьками. Діалектика життя... Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 22:52:56 ]
Дякую, Уляно, давно не чув! Пора б нас чимось потішити.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-03 08:45:46 ]
Що хочте, робіть - сваріть, доводьте протилежне, але "голос" у зменшувальній (чи як там вона зветься) формі, мене налаштовує на щось несерйозне. Чому? Може, тому що моя мати мені читала казку про лисицю, яка змінювала свій голос настільки, що він перетворювався у голосок. І лисиця потім когось вводила в оману.
А вірш, безумовно, вартий уваги синів і дочок.
Не можу оминуть увагою чудові рими до іменника "мати". Можна було б створить чудовий сонет з усіма його атрибутами (драматургія і т.д. І все таке инше).
Щасти :)
Не сумуйте. Таке воно, життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:24:25 ]
Що хочте, робіть - сваріть, доводьте протилежне, але "голос" у зменшувальній (чи як там вона зветься) формі,мене НЕ налаштовує на щось несерйозне. Бо для дитини, яка солодко і любо засинає, мамин ГОЛОСОК - наймиліший, наймелодійніший, найпізнаваніший і ще най-, най-, най- з усіх голосів, які вона чує.
Але говорю це не з сарказмом, шануючи Вашу думку, бо кожна висловлена думка віддзеркалює почуття читача, тим вона і цінна.
Завжди радий Вас чути!:)Дякую!

...А життя прекрасне. І я не сумую...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:54:57 ]
Тема вічна, безмежно цікава в різних варіаціях. Подібні слова із синових уст - це щось! Ваш вірш, думається, міг би бути піснею.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 18:35:07 ]
Дякую, Олено! Ви тонко відчуваєте мелодику поезій. Цей вірш справді покладений на музику ще 2003 року, щоправда, музикантом-аматором, але досить вдало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-02-03 14:58:17 ]
Сокровенно сказано про сокровенне, святе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 18:36:52 ]
"Рідна мати моя, Ти ночей не доспала..."
Дякую, Богдане!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-02-03 19:18:06 ]
Щире, сонячне зізнання у синівській любові до матері!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 20:47:45 ]
Дякую, Любо, що заглянули небайдужо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-24 22:39:07 ]
Пронизливий вірш... Хотілось би мені, щоб і мої дітки ТАК мене любили завжди.
Дякую, пане Мирославе, за такий чудовий вірш, за тепло і любов, які в ньому!
З теплом, У.