ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2026.08.09 00:07
"Чорний сніг Александрії" (продовження 3)
Перші кроки серед руїн Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало

Ольга Садкова
2026.08.08 21:48
Бобер
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…

Не чекав з бюджету гроші,

Іван Потьомкін
2026.08.08 20:10
Невибутнім романтиком був він
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Юрій Лазірко
2026.08.08 19:31
Земля на Рибинах -- з присмаком блюзу
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля

Юхим Семеняко
2026.08.08 17:13
La mia alba
Не піду під щитом я "на ви",
Сеньйорит не ділитиму з кимось.
Не зносити мені голови –
І в амбіції більше не кинусь.

Перейшов до когорти дідів,
Дідусем величають онуки.
Тож куфайку стареньку надів,

Ігор Терен
2026.08.08 16:11
Химерики курйозного безголов’я
А бики не зарили сокири
в епопеї кориди за мир.
Проти миру
і пу зі сортиру,
і зеленої швалі кумир.

***
А ботаніки люльку курили

Артур Курдіновський
2026.08.08 15:10
Два поети
Весна барвиста, лагідно-казкова,
Лишала слід у кожному сонеті.
Зустрілися колись невипадково
На поетичнім сайті два поети.

Перегляд. Прочитання. Їх багато!
Я відповів. Та хто мене примусив?
Не всім життя спроможне дарувати

Борис Костиря
2026.08.08 13:44
Монолог безпритульного
Я ночую в пустельнім вокзалі,
Попідтинню самотньо іду.
У якій же далекій Валгаллі
Я притулок знайду, ніби дух?

Мене дощ так безжально періщить.
Я ночую у вогких церквах.
Мене істина б'є у обличчя,

Ольга Олеандра
2026.08.08 11:56
Задощило
Задощило.
Заспівало.
Досить спеки! Літа мало!
Прохолода між краплинок.
Міжспекотний відпочинок.
По душі біжать доріжки.
Вздовж калюж стрибають ніжки.
Зустріч пальців і повітря.

хома дідим
2026.08.08 11:56
* 166 *
коли розвиднюється
але хмарам тісно
і цей розклад
небесний цей ландшафт
гармоніює із душевним
надто звісним
із люстром де усі
шляхи навспак назад

М Менянин
2026.08.08 09:52
Четвер – есей
P.S. Четвер – есей 0 Друзям. Песах. Смеркалось. 1 От і Четвер. З Петром приготували Пасху, запекли ягня, щоб Учитель спожив зі Своїми учнями. 2 Знайомий воду приніс*. В цей час і учні зайшли. 3 Накритий стіл в світлиці. З’явивсь Ісус і почали. Ще

Віктор Кучерук
2026.08.08 07:33
* * *
За хмарою хмара - і кожна мрячить
Набридливо і безкінечно, -
Похмурі хмарини укрили блакить
І вітер подув недоречно.
Оця надокучлива мжичка дрібна, -
Як мухи серпневі в кімнаті, -
Як пам'ятна змалечку пісня сумна
Про наші родинні утрати.

С М
2026.08.08 04:44
Стерво (The Rolling Stones)
постійна втома, не розумію
спав три, чи більше, діб
мене змолов хтось, поспіль розсіяв
не годний до трудів
наче хтось соки із мене вичавив
пить не у змозі я
голодним чуюся, у чім тут причина
їв же кінський біляш

Ольга Садкова
2026.08.07 21:51
Чекання
А без тебе і небо несинє —
наче осінь дочасна спива
з неба синяву всмак по краплині.
Вигасає в осмуті трава.
Замовкають поволі цикади —
найказковіший супровід снів, —
а натомість нема кому грати.
Кожен вечір тепер онімів.

Ірина Вовк
2026.08.07 15:27
"Чорний сніг Александрії" (продовження 2)
Чорний сніг і попелястий світанок Контраст цієї ночі розколов місто навпіл. На римських барикадах легіонери, втомлені, брудні від сажі та кіптяви, дивилися на заграву з полегшенням. Вони витирали піт з чола і міцніше стискали руків'я своїх гладіусів.

хома дідим
2026.08.07 12:05
* 165 *
оса влітає
лупиться у скло
минають спаси
вицвітають квіти
не спиться
радше умирається
в це літо
усе для того
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Поспішаймо до матері
І солодко, і любо засинати
Під колискову, що співає мати,
Під мамине мереживо казок,
Її спокійний, тихий голосок.

І звично, і буденно те сприймати,
Що нагодує, обпере нас мати,
Й відмовитись причини їй нема,
Сказавши: «Розболілась голова…»

Упевнено свій шлях у світ шукати,
Коли тебе благословила мати,
Й щасливо повертатися з доріг
На найрідніший батьківський поріг.

Тож, як молитву, треба пам’ятати:
Щомиті дома нас чекає мати,
І не проститься нам найтяжчий гріх —
Коли запізно впадем їй до ніг.

Про зайнятість забудьмо і про втому,
Частіше поспішаймо ми додому. -
Лише любов’ю матері зігріті
Вартуємо чогось у цьому світі.

2003 (02.02.2013)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-02 19:36:53
Переглядів сторінки твору 4810
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.035 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-02 19:54:03 ]
Уклін Вам, пане Мирославе, за цей вірш. Кожне слово пронизує.

"Лише любов"ю матері зігріті,
Вартуємо чогось у цьому світі." Свята правда!!!

Дозвольте про маму ще...

Найперше – поцілуй шорстку шкуринку
Цілушки хліба з материних рук.
Заварить мати круто материнку –
Цілющі ліки від сумних розлук...
На покуті присядь в німій покуті,
І мати все пробачить заодно:
Обов'язки синівські призабуті,
Борги, що нею прощені давно;
Невістку неприхильну й непоклонну,
Не бачених ні разу онучат,
Яких вона по древньому закону
Повинна і чукикать, і качать...
Усе пробачить мати до останку,
І спати, як маленького, вкладе,
І чатувати буде до світанку,
Щоб навіть не шелеснуло ніде.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:31:56 ]
Дякую, Лесю, за теплі слова і за чудового вірша...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:56:51 ]
Який чудовий вірш! Ваші коментарі іноді читати цікавіше, ніж твори, яким вони належать

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 20:19:50 ]
Мама - Янгол, котрого можемо узріти людським оком, до котрого можемо торкнутися....Мама- янгол у плоті:-)
з висоти мудрости земних літ- написаний цей вірш, п. Мирославе:)
ніколи не можу проминути тему материнства- це дуже моє. Дякую за ці рядки:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:34:40 ]
А я дякую, Роксолано, за душевний коментар. Радий, що мій вірш ліг на серце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 20:46:45 ]
Дивлюся на цей вірш поглядом матері, і сльози любові та всепрощення до рідних дітей застилають погляд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:38:32 ]
...сльози любові та всепрощення... Діти у вічному боргу перед своїми матерями навіть за найменші провини...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 21:28:22 ]
Мама - перше слово, яке у процесі становлення людини відіграє ключову роль.
Видно, Мирославе, - ваш ЛГ жив у сім"ї, де родинні цінності були на високому рівні.
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:40:19 ]
Вони такими і залишилися. Завдяки батькам...
Дяка, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:59:03 ]
Вартує багато ... мамина любов.
Гарно, Мирославе. Душевно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 22:50:29 ]
Дякую, Василю, на доброму слові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 22:26:48 ]
Щира правда, яка не потребує доведення. Тільки жаль тільки що розуміємо це пізно, коли самі стаємо батьками. Діалектика життя... Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 22:52:56 ]
Дякую, Уляно, давно не чув! Пора б нас чимось потішити.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 08:45:46 ]
Що хочте, робіть - сваріть, доводьте протилежне, але "голос" у зменшувальній (чи як там вона зветься) формі, мене налаштовує на щось несерйозне. Чому? Може, тому що моя мати мені читала казку про лисицю, яка змінювала свій голос настільки, що він перетворювався у голосок. І лисиця потім когось вводила в оману.
А вірш, безумовно, вартий уваги синів і дочок.
Не можу оминуть увагою чудові рими до іменника "мати". Можна було б створить чудовий сонет з усіма його атрибутами (драматургія і т.д. І все таке инше).
Щасти :)
Не сумуйте. Таке воно, життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:24:25 ]
Що хочте, робіть - сваріть, доводьте протилежне, але "голос" у зменшувальній (чи як там вона зветься) формі,мене НЕ налаштовує на щось несерйозне. Бо для дитини, яка солодко і любо засинає, мамин ГОЛОСОК - наймиліший, наймелодійніший, найпізнаваніший і ще най-, най-, най- з усіх голосів, які вона чує.
Але говорю це не з сарказмом, шануючи Вашу думку, бо кожна висловлена думка віддзеркалює почуття читача, тим вона і цінна.
Завжди радий Вас чути!:)Дякую!

...А життя прекрасне. І я не сумую...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:54:57 ]
Тема вічна, безмежно цікава в різних варіаціях. Подібні слова із синових уст - це щось! Ваш вірш, думається, міг би бути піснею.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 18:35:07 ]
Дякую, Олено! Ви тонко відчуваєте мелодику поезій. Цей вірш справді покладений на музику ще 2003 року, щоправда, музикантом-аматором, але досить вдало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-02-03 14:58:17 ]
Сокровенно сказано про сокровенне, святе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 18:36:52 ]
"Рідна мати моя, Ти ночей не доспала..."
Дякую, Богдане!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-02-03 19:18:06 ]
Щире, сонячне зізнання у синівській любові до матері!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 20:47:45 ]
Дякую, Любо, що заглянули небайдужо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-24 22:39:07 ]
Пронизливий вірш... Хотілось би мені, щоб і мої дітки ТАК мене любили завжди.
Дякую, пане Мирославе, за такий чудовий вірш, за тепло і любов, які в ньому!
З теплом, У.