ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
Три яблука (верлібр)
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
***
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
* * *
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Івано-Франківську
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
* * *
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Присвята...
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
* * *
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Мирослав Артимович (1949) / Вірші

 Поспішаймо до матері
І солодко, і любо засинати
Під колискову, що співає мати,
Під мамине мереживо казок,
Її спокійний, тихий голосок.

І звично, і буденно те сприймати,
Що нагодує, обпере нас мати,
Й відмовитись причини їй нема,
Сказавши: «Розболілась голова…»

Упевнено свій шлях у світ шукати,
Коли тебе благословила мати,
Й щасливо повертатися з доріг
На найрідніший батьківський поріг.

Тож, як молитву, треба пам’ятати:
Щомиті дома нас чекає мати,
І не проститься нам найтяжчий гріх —
Коли запізно впадем їй до ніг.

Про зайнятість забудьмо і про втому,
Частіше поспішаймо ми додому. -
Лише любов’ю матері зігріті
Вартуємо чогось у цьому світі.

2003 (02.02.2013)





    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-02-02 19:36:53
Переглядів сторінки твору 3988
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.035 / 5.5  (5.207 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.176 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.768
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2019.03.27 06:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Леся Низова (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-02 19:54:03 ]
Уклін Вам, пане Мирославе, за цей вірш. Кожне слово пронизує.

"Лише любов"ю матері зігріті,
Вартуємо чогось у цьому світі." Свята правда!!!

Дозвольте про маму ще...

Найперше – поцілуй шорстку шкуринку
Цілушки хліба з материних рук.
Заварить мати круто материнку –
Цілющі ліки від сумних розлук...
На покуті присядь в німій покуті,
І мати все пробачить заодно:
Обов'язки синівські призабуті,
Борги, що нею прощені давно;
Невістку неприхильну й непоклонну,
Не бачених ні разу онучат,
Яких вона по древньому закону
Повинна і чукикать, і качать...
Усе пробачить мати до останку,
І спати, як маленького, вкладе,
І чатувати буде до світанку,
Щоб навіть не шелеснуло ніде.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:31:56 ]
Дякую, Лесю, за теплі слова і за чудового вірша...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:56:51 ]
Який чудовий вірш! Ваші коментарі іноді читати цікавіше, ніж твори, яким вони належать

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Роксолана Вірлан (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 20:19:50 ]
Мама - Янгол, котрого можемо узріти людським оком, до котрого можемо торкнутися....Мама- янгол у плоті:-)
з висоти мудрости земних літ- написаний цей вірш, п. Мирославе:)
ніколи не можу проминути тему материнства- це дуже моє. Дякую за ці рядки:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:34:40 ]
А я дякую, Роксолано, за душевний коментар. Радий, що мій вірш ліг на серце...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 20:46:45 ]
Дивлюся на цей вірш поглядом матері, і сльози любові та всепрощення до рідних дітей застилають погляд...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:38:32 ]
...сльози любові та всепрощення... Діти у вічному боргу перед своїми матерями навіть за найменші провини...
Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 21:28:22 ]
Мама - перше слово, яке у процесі становлення людини відіграє ключову роль.
Видно, Мирославе, - ваш ЛГ жив у сім"ї, де родинні цінності були на високому рівні.
Щасти!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:40:19 ]
Вони такими і залишилися. Завдяки батькам...
Дяка, друже!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Світлий (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 21:59:03 ]
Вартує багато ... мамина любов.
Гарно, Мирославе. Душевно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 22:50:29 ]
Дякую, Василю, на доброму слові...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дудок (М.К./М.К.) [ 2013-02-02 22:26:48 ]
Щира правда, яка не потребує доведення. Тільки жаль тільки що розуміємо це пізно, коли самі стаємо батьками. Діалектика життя... Гарно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-02 22:52:56 ]
Дякую, Уляно, давно не чув! Пора б нас чимось потішити.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Семен Санніков (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-03 08:45:46 ]
Що хочте, робіть - сваріть, доводьте протилежне, але "голос" у зменшувальній (чи як там вона зветься) формі, мене налаштовує на щось несерйозне. Чому? Може, тому що моя мати мені читала казку про лисицю, яка змінювала свій голос настільки, що він перетворювався у голосок. І лисиця потім когось вводила в оману.
А вірш, безумовно, вартий уваги синів і дочок.
Не можу оминуть увагою чудові рими до іменника "мати". Можна було б створить чудовий сонет з усіма його атрибутами (драматургія і т.д. І все таке инше).
Щасти :)
Не сумуйте. Таке воно, життя.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:24:25 ]
Що хочте, робіть - сваріть, доводьте протилежне, але "голос" у зменшувальній (чи як там вона зветься) формі,мене НЕ налаштовує на щось несерйозне. Бо для дитини, яка солодко і любо засинає, мамин ГОЛОСОК - наймиліший, наймелодійніший, найпізнаваніший і ще най-, най-, най- з усіх голосів, які вона чує.
Але говорю це не з сарказмом, шануючи Вашу думку, бо кожна висловлена думка віддзеркалює почуття читача, тим вона і цінна.
Завжди радий Вас чути!:)Дякую!

...А життя прекрасне. І я не сумую...)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Герасименко (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 13:54:57 ]
Тема вічна, безмежно цікава в різних варіаціях. Подібні слова із синових уст - це щось! Ваш вірш, думається, міг би бути піснею.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 18:35:07 ]
Дякую, Олено! Ви тонко відчуваєте мелодику поезій. Цей вірш справді покладений на музику ще 2003 року, щоправда, музикантом-аматором, але досить вдало.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2013-02-03 14:58:17 ]
Сокровенно сказано про сокровенне, святе!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 18:36:52 ]
"Рідна мати моя, Ти ночей не доспала..."
Дякую, Богдане!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-02-03 19:18:06 ]
Щире, сонячне зізнання у синівській любові до матері!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2013-02-03 20:47:45 ]
Дякую, Любо, що заглянули небайдужо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Дубініна (Л.П./Л.П.) [ 2013-02-24 22:39:07 ]
Пронизливий вірш... Хотілось би мені, щоб і мої дітки ТАК мене любили завжди.
Дякую, пане Мирославе, за такий чудовий вірш, за тепло і любов, які в ньому!
З теплом, У.