Мирославчику, вразили. Класика жанру! :)

Дуже гарно читається!
Мирославе - це річ!)))

легко читається, душевно)

Мирославе, як би Ви зараз не казали, що я занадто добра....тощо, але Ви маєте такі вірші, про які вже сьогодні можна сміливо заявити, що це класика української літератури. Час це доведе: які твори житимуть і відбиватимуться в серцях читачів різних поколінь, а які ні...
І нехай дехто звинувачує мене в емоційності й перебільшенні, але я і без емоцій можу обгрунтувати кожен свій коментар, написаний поетам на ПМ. Техніка технікою, але якщо твір не викликає чесних емоцій, а тим паче, коли авторові просто не віриш (майже за Станіславським), то це вірші-одноденки, написані не за покликом серця...
Вибачте, Мирославе, за такий розлогий коментар, але накипіло з приводу того, що декого аж вивертає від того, що на ПМ, крім критики, ще й існують щирі людські емоції... Бог їм суддя...

Дякую Вам, Мирославе, за цей прекрасний вірш!!!
Не вигаданий, не надуманий...а про головне: схаменіться, люди - світ порятую доброта, краса, любов... Це ж від Творця.

Пане Мирославе, я Вас вітаю по-справжньому! Ви змогли у вірші передати те, що за понад 20 років псевдодержавности виболіло в душах справжніх українських патріотів. Нових творчих перемог Вам!

Хотілось би лише побажати, щоб подібні вуличні "виступи" для різного роду музикантів були радше розвагою для них, а не способом виживання...
Вірш - майстерний!

Вразливою душею наділив Вас, пане Мирославе, Господь. Вражайте нас і в подальшому такими щирими рядками.
Іван Потьомкін з Єрусалима

Згадався мені тут Микола Карпенко чомусь:
...Та він пожде - гуцул чекати вміє.
"Ось тільки ти - чи згадуєш, чи ждеш?.."
Вівчар на камінь сперся у замрії,
І я також замріявся... А все ж -
Чому ніде сопілка так не грає,
Як в тому полонинському краю?..
Скажіть мені, коли хто правду знає,
А я її від інших не втаю.

Добре сформована емоція і образи, сподобалося.

Мирославе,гадаю, що у Вас помилка ось тутечки:
"... у небесній гладі,
Співають віртуози-солов’ї."
Солов'ї не співають у небі. Напевно, Ви плутаєте цю пташку з жайворонком.

горілиць = горІлиць

ГорІлиць
Джерела: а)« Словник наголосів»(М.Погрібний).
б) «Словник-довідник з правопису» С.Головащука).

А в онлайнових словниках ще й не таке є…

О, Мирославе,Вам доручається вирішувати,як наголос правильно ставиться. Мій варіант - із нових, останніх словників. ГорілИць -застарілий,із словників Карманського та Грінченка. Хоча Ліна Костенко і Павличко, Стус вживали й "горілИць..." Тут можна писати ціле дослідження.Але важливіше інше - солов'ї у небі не співають... Я це все серйозно.Бо вже нареготався на сторінках інших віршувальників.

Добре, Друже!

Доброго вечора, пане Мирославе! Я люблю Вашу поезію, але цей вірш видається мені особливо сильним. Найбільше мене вразили образи "А на сопілці плакав музикант", "Таланти продають за копійки" - сумно і боляче, але це наша реальність. Якшо у вірші є якісь окремі недоліки - це не проблема, завжди можна виправити. Деякі суперечки шановного панства на Вашій сторінці прошу Вас сприйняти із гумором і як явище, яке лише на користь Вашій творчості :) Я ж знаю, Ви - мудра людина :)

О! Вже й на моїй сторінці і без мене баталії! А я зібрався лягати спати - от би все проспав!:)
Дорогі колеги, особливо жіноча частина, яка у День захисника вітчизни (навмисне пишу з малої літери) стала на захист свого колеги по перу (себто – по клавіатурі)! Щиро вдячний Вам за це. Я збирався відповісти на коментар Сергія саме так, як це висловила Галина (перевернутися з живота горілИць і все стане на свої місця). Направду втішений Вашими коментарями: вони додають мені наснаги заглибитися у нетрі орнітології, але радий хоча б тим, що не написав «віртуози-журавлі» - ото була б потіха! Оскільки це ж усе таки моя сторінка, пропоную на цьому дати спокій і солов’ям з жайворонками, і сопілкарю, що плаче, сидячи на сопілці та й нам з Вами не завадить таки відпочити. Тому бажаю усім кольорових снів!:)))

Я вважаю: головне в цьому віршеві - зміст. Отой, що бере за душу й творить власне поезію. А технічні неточності... І Шевченко писав: "Бо москалІ - чужІ лЮде...", так що з того? Пане Мирославе, буду радий новим Вашим віршам! На добраніч!

Шановний пане Юрію! Я не думаю, що на початку ХХІ століття варто керуватися тими ж стандартами, якими керувався Шевченко, який для ХІХ століття був, безумовно, генієм. Однак в епоху Шевченко відсоток освічених людей у суспільстві був набагато меншим і, якщо Ви у своїй творчості будете рівнятися лише на Шевченка, забуваючи про досягнення поетичних шкіл ХХ і поч. ХХІ століття, то, на мою скромну думку, у Вас можуть бути проблеми... Стосовно Вашого наміру викликати на дуель пана Гупала, я Вам, чесне слово, не раджу. ...Але хіба я маю право щось Вам радити?

Файні!
А ви знаєте, Миролаве.
Я зустрічав наших музикантів у Нью-Йоркському метро.
Не буду називати їхні імена, бо це досить відомий гурт(у минулому) - було цікаво.

Бачите, Мирославе, де Гупало, там і весело!
Якщо хочете,я не буду зачіпати Ваших творів.
Я висловив свою думку. Якщо Ви орієнтуєтеся на мову, якою користувалися 100 років тому, то все правильно,хай Вам Бог допомагає. Але яка перспектива?Стосовно слова "горілиць" у мене інша думка, бо є ще прислівник "долІлиць".Так не повинно бути, щоб говорили-писали "горілИць",але "долІлиць". Як правило, на -иць падає наголос у родовому відмінку іменників. А щодо солов'їв у Вас дійсно суттєвий промах. Повірте, що рано чи пізно він вилізе,як кажуть, боком...
Можете слухати й Галину, котра не може без мене,як той реп'яшок...Але ж вона спирається на словники синонімів. Я про наголоси, а вона про синоніми!? Добре, що не про музичні терміни!У даному випадку до уваги беруться словники наголосів. Звичайно,колись цінувався словник Грінченка,і не вина укр.поетів у тому, що вони послуговувалися словниками Карманського,а біда. Бо не вистачало освіти, укр.книг, а Василь Стус навіть писав ув ув'язненні. Словники Карманського - це саморобні словники, від слова "карман"(кишеня).Часто-густо укр. митці(особливо ті, хто жив поза Україною)виписували "смачні",соковиті рідні слова,аби потім їх вживати у своїх творах. Звичайно, це були слова,які не повторювалися в російській мові("горілиць" теж).Одначе наголос брався з поетичних рядків,що публікувалися,звичайно, не без помилок. Не міг Василь Стус у своїх жахливих умовах встежити за правильність наголосів. Це факт! А ми з вами можемо це зробити. До речі, я теж мав словника Карманського, що зберігся (хоча й не повністю). І не я його вигадав. Я тільки назву дав. Колись за часів рад.влади збиралося укр. товариство у Москві коло пам’ятника Миколі Гоголю на Гоголівському бульварі. Тоді відчувалася потреба спілкування саме рідною мовою, з рук у руки передавалися різні виписки, слова, вислови. Так появлялися словники Карманського(на кшталт Кобзаревих захалявних книжок…). Звичайно, вони мали радше тлумачний характер і майже нічого спільного не мали зі словником синонімів Караванського. Карман – це не Караван.
Раджу проаналізували вживання слова "Украйна", це із лексики застарілої. Так Україну тепер зневажливо називають російські шовіністи...Хоча у поетичному творі можна тлумачити "Украйну" як творчу знахідку. І таке буває...

Пане Мирославе! Сильний вірш! Аж серце рветься... І у нас, в Івано-Франківську, на "стометрівці" грають такі ж сопілкарі, скрипалі... Божественно грають... І від їхньої музики сумно стає на душі, боляче за нашу Україну...
Щиро дякую за такий вірш!

Шановні колеги! Дякую всім за жваве обговорення: мислю, воно було корисне усім. Інша річ, у таких дискусіях не повинно бути місця ані нав'язуванню своєї думки, ані образам, ані агресії. Виключно конструктив з метою допомогти авторові, а не лякати його "перспективою", "суттєвими промахами" і яким "боком" усе це "вилізе". На те він і автор.
Ще раз дякую! Щасти!

Тоді у стилі ПМ я скажу: Мирославе, Ви - геній, ви так відчуваєте українську душу,що у мене аж серце плаче. Головне зміст, а помилки - дурниця!
Вам це подобається? Тішить Ваше самолюбство? А що Вам скаже редактор у видавництві, коли захочете видати книжку?
Я без наміру Вас образити! На жаль, більшість віршувальників у ПМ тільки шукають нагоди і причини, аби образитися. Якщо Ви теж таку нагоду знайшли - вибачте. Я можу заплющувати очі на огріхи і верзти Вам нісенітниці,як все прекрасно.Або ж взагалі не помічати Ваших творів. Тільки б Вам легше було...

Вітаю, пане Мирославе! Після свого сьогоднішнього Kirche, Kinder, Küche заглянула на Вашу сторінку...
Згадалися слова нашої мудрої Поетеси:
МІЖ ІНШИМ
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
© Ліна Костенко
:)))

П.С. Пане Мирославе,Ви - Красень!!!
:)))

Мирославе ))))))))))))))))))))))))))))!!!!!!!!!!!!!!!!!

Не проста тема піднята...
Але ж не всім годиться бути легкоатлетами, велетні духу, що підпирають небо правди, теж нам потрібні.

Vivat, Маестро !

мої дитинство і юність бігали бруківкою у центрі міста Лева...знаю і пам"ятаю отих неймовірно талановитих людей- вони вливалися в Дух міста і вже не існували поза пульсом і ритмом пл.Ринку, пл, Галицької.......................ці люди невід"ємна частка Львова, жаль тільки, що у такий спосіб доводиться заробляти на прожиття...
Вірш- стереокартина, що торкає і візуальні, і духовні грані чуття!

Ой взяли за живе! Майстерно, невимушено, експресивно і патріотично...