усміхаюся в монітор:) настільки стало хороше...

Іринко, я вже не знаю, як коментувати Твої вірші: мені здається, що Тобі нудно читати коментарі, бо в них - лише захоплення:)

Іриночко, яка позитивна енергія від Вашого вірша!
Хай Вам щастить!

Усміхаюся у відповідь :) Іринко, Ти думаєш, позитиву може бути забагато? :) Життя все одно подарує рівновагу і „не лише захоплення”... Вдячно приймаю все.
Коментарі завжди читати цікаво. Бо для чого ж тоді тут публікуватися?
Дякую!

П. Ларисо, давненько Вас не бачила! Щастя Вам навзаєм! Дякую!

Іринко,
Дуже файно - зауваг нема. :-)
Особливо:
"...Висоти не боюся. Тримаєш за руку надійно.
І сто перше падіння даремне вже... Імунітет. "

Є лишень побажання:
Попри всю енергію світла, яка випромінюється з останіх
Твоїх надходжень, мені би хотілось побачити і вірші, де
я міг бути непердбачено-здивованим.
Це "відбулося" я чую вже не перший раз.
Бо ось чекаю на новий Твій вірш і хоч не знаю ще змісту,
але затерлося вже, що зараз буде новий "світлячок".
І це файно!
Але хотілось би побачити (час-до-часу), якісь протилежності.
Хоча "Та нехай же їм грець..." - це вже свого роду протилежність,
але читаючи "грець" - не відчуваю зовсім негативу. :-)
З любов`ю до Твоєї поезії,
Юрій

Я ж не критикую, а висловив своє побажання. :-)

Я вже тут не просто усміхаюся в монітор, а готова його обійняти :)Ростику, Юро, Оксанко, ДЯ-КУ-Ю!!!

Юро, згідна...Передбачити мої вірші тепер не важко :) Навряд чи зараз видам щось кардинально-протилежне, тому заглянула в папку старих віршів і опублікую кілька з них... Може, комусь і мій давній не надто веселий настрій буде близьким... Хоча хочеться дарувати тільки позитив...

і я це підтримую!!!! про позитив... Хоча, якщо чесно, скопіювала кілька Твоїх старих віршів... "Ховатись краще у норі..."

А оце "Мене ненавидиш? Прости. Я виросла з Твоїх обіймів. Ти дивно прагнеш висоти. Якось так низько...Божевільно..."

Хто чим дише, як кажуть, той те й пише... Або читає:)))

О, то файно.
Подаруй, щось там з папочки... і тоди знова позитив. :-)

Чекаєєємо :))

:) Я тут ще старіші зараз підбираю :) На прохання колег :) Але дуже прошу серйозно їх не сприймати. І усміхатися далі :)))

Вже є :)

Привіт, Іринко!
Хочу шось написати, а шо не знаю... вже все написано до мене...
красиво Ти пишеш, дуже красиво... прочитавши Твої вірші виникає бажання далі жити :-)

Щоб писати з такою легкістю - одного таланту замало. Потрібна праця і неабияка майстерність. От! Мої вітання і шана Вам, авторе:)
А я от ще всі Ваші творіння перечитаю...

Оцінки Нати Вірлени та Ірини Павленок - "6" зняті у зв'язку з порушеннями правил коментування оцінок такого рівня.

наскільки я пам"ятаю у правилах коментування згадується про те, що можна детально не обгрунтовувати оцінку, якщо її ставлять автору, якого "оціновувач" вже оцінював. я помиляюсь?

ні, не помиляюсь.

"6" - прекрасно.
Застерігаємо від чуттєвої зливи цих "6". Аби захистити наш ресурс від войовничої сірості і посередності, ми ставимо наступні умови: кожну "6", як правило, потрібно кваліфіковано обгрунтувати. Хіба що ставите одним і тим самим, про кого вже все кваліфіковано написали раніше.

Шановна Ірино Павленок, наведіть, будь-ласка, приклад ваших серйозних і кваліфікованих коментарів. У редакції є враження несерйозності вашого підходу, як до оцінювання, так і до коментування. :(

ок.
Шановний Редакторе, давайте на конкретних приладах. Поясніть мені, будь ласка, принципову різницю між оцими двома коментарями:
"усміхаюся в монітор:) настільки стало хороше..."
та
"Іриночко, яка позитивна енергія від Вашого вірша!"

Погоджуюсь, що коментарі, які більше схожі на чат-руми - не мета Майстерень. Але інколи є потреба просто позначити емоцію.

А щодо несерйозності підходу до оцінювання, перепрошую, але мені видається, що Ви несправедливі. Бо зливи шісток (як, зрештою, і анонімних четвірок) я не практикую. Як і написано у правилах, найпоширеніша від мене - це 5: "мені подобається". А 6 "Взірець для всіх" - я особисто ставлю лише винятковим авторам. Як показав досвід, саме вони стали Переможцями останнього півріччя.

Шановна Ірино, ми, звичайно, трохи емоційно висказалися. Оцінок "6" і вище ви занадто багато не ставили, але могли би подекуди залишати і трохи глибші коментарі. До Лариси Вировець тут жодних претензій у адміністрації сайту немає. Вона достатньо компетентна в поезії людина, її вірші і попередні коментарі, щодо творчості шановної Ірини Пиріг, чи інших авторів, не дають підстав говорити про серйозні розбіжності із істиною, як вона бачиться тою ж адміністрацією ресурсу. Попри природну жіночу чуттєвість, Лариса завжди достатня в емоціях і креативно коректна у зважених зауваженнях. Якби всі наші авторки були такі ж стримано-коректні, не було б жодних проблем.
Наші застереження щодо "6", "6,5", "7" направлені на стримування поетів-початківців. Їм не забороняється ставити високі оцінки, але забороняється робити це надмірно часто і не кваліфіковано. У цьому суть "Майстерень" - у серйозному відношенні до поезії. Проблеми починаються при несерйозній, або легковажній поведінці деяких авторів. :(
Звичайно, кожен раз нагадувати ми не збираємось - просто невдовзі ми будемо оцінювання і коментування від зовсім "несурйозних" не враховувати у сайтовій діяльності.

Дякую за відповідь.

В мене теж - жодним чином - немає і не може бути претензій до пані Лариси. І - як і Ви - я уважаю, що коментарі, які більше нагадують чати - недоречні. (але спілкуватися - серйозно та несерйозно - все одно усі будуть, бо творчі люди - народ емоційний... створення чату - звісно, проблему вирішить)

І Ви праві в тому, що коментарі могли би бути детальнішими і таке інше. Просто не завжди на це є час... Окрім того, мені видається, що розлогіший коментар від Лариси Вировець. до прикладу, (чи кількох інших СПРАВДІ високорейтингових авторів) буде більш корисним, ніж мій, наприклад. Як і поради/пропозиції.

А щодо конкретної оцінки, яку я поставила за вірш і Ви зняли... Я цілеспрямовано написала, що вже не раз коментувала твори цього автора, тому - додати тут - що? Що би змінило, якби я написала про небанальні рими, вправність у побудові довгого рядку, оригінальність викладу широкої тами Він і Вона?..... Все це вже було сказано. І мною, і до мене, і після мене.

Дякую, що вислухали. (Хоча залишаю за собою право уважати, що оцінку знято несправедливо).

З повагою,
Павленок

На жаль, оцінку 6, яку я поставила, видалено редакцією. А, оскільки саме ця робота пані Ірини Пиріг мені дуже подобається, я вирішила серйозно поставитися до її коментування.
Отож, наразі, деякі спостереження і враження стосовно першого вірша із представлених на цій сторінці двох.
Перший вірш починається із, безумовно, вдалої фрази, а це важливо для подальшого сприйняття. Вдало підібрані слова, все надзвичайно органічно. Жодної напруженості чи провисання - слова нанизуються в рядки абсолютно природньо, не силувано, а саме від щирого серця, додайте до цього особливе емоційне навантаження. Дуже ціную вжитий вираз "та нехай же їм грець" - особливо емоційно наповнений, нечасто вживаний як у сучасній прозі, так і поезії, а тому яскравий.
Хороше відчуття ритму - на увесь вірш жодного лишнього складу і жодного забраклого. Тире, коми, знаки оклику - пунктуація додатково допомагає виділяти паузи, а це теж важливо.
Небанальні і вправні рими: набридло-повидло, грець-камінець, знало-чимало, хрестів-мостів. І всі сильні, римуються не лише кінцеві голосні, а у більшості - і не лише кінцеві склади - часом рима наближається до парономазії. І все - зі смаком і почуттям стилю.
Варто звернути увагу на протяжність "и" через увесь вірш, що у певних строфах переходить у "і", таким чином виділяючи їх і загострюючи.
"Всі слова не нові" - одразу згадується Ліна Костенко: "Усі слова були уже чиїмось", та це навіть не запозичення. Може, злегка - алюзія і власне бачення, обігравання ситуації.
Символи: ніч-час-серце-хрест-міст насправді, досить типові для поезії загалом, але автор робить їх частиною красивих образів.
"Розтікається ніч, ніби темне сливове повидло"
"Розпливається час"
"весняні мости"
У двох перших прикладах вони підкреслені єдинопочатковим префіксом "роз-".
Автор користується і алітерацією: Скаже серце „спасибі”; Де-Довгим.
Що цікаво, перший і останній рядок починаються одним і тим самим "та", з легкою зміною у інтонації -
та нехай - та нарешті.
На цьому поки що зупинюся, хоча варто зазначити, що друга частина цього твору мені подобається не менше, а разом залишає дуже приємне враження.
Ну не можу поставити менше за 5,5!
З повагою, Ната Вірлена

Іринко і Нато, безмежно вдячна за теплі слова, котрі є дуже дорогими і цінними для мене... А оцінки... Та нехай же їм грець, тим оцінкам :))) На цьому сайті я не заради них.
Це щастя - мати ТАКИХ читачів.
Дякую всім!!!
З повагою і Любов'ю...

не в оцінках, Іринко. А в якості людей. І останні події цю якість проявили. Пиши на мейл. І успіхів, якщо тут лишишся. :)

Дуже сподобалося! Перша частина - особливо. Дякую за настрій :)
Але я вербальний маніяк, то можуть підтвердити багато людей. Тому зауважу :)
"...ніж йти" - занадто важкий для вимови збіг приголосних, тим більш, що невпинний ритм забороняє смислові паузи саме тут.