Я радію, Юлю, що мій вірш своїми образами додав Вам гарного настрою ))
Дякую за таке емоційне прочитання!

То не обов'язково. Але за бажанням трудящих... )))

Узгодила деякий момент перегуку з пані Нілою (дуже вдячна їй за розуміння), і - на люди. :)
Спасибі Вам, Лесенько!

Вау! )))
То не я, Юрку, - то, мабуть, полуденне сонце Луганщини ))
А взагалі - бажаю Вам і ранкових, і полуденних, і вечірніх... Докторська захищена - пора і про особисте життя подумати. )
Дякую за почуття гумору!

Дякую, Інно! Може таки усміхнеться... ))

Дуже вдячна, пані Людмило, що знайшли час і можливість ознайомитись і відгукнутися!
До речі, колись у юності, довший час не вважала за потрібне писати щось своє, бо на кожну свою емоцію знаходила відповідний вірш Ліни Костенко )
А "малюнок" цього мого вірша начебто класичний (принаймні мені так видається): Вона і Він. Вона любить, але стосунки не складаються, бо Вона не може миритися з тим, що Він не належить їй повністю. Вона вирішує припинити стосунки - перейти у розряд спогадів. Вона любить свої спогади про нього і хоче, щоб Він теж її пам'ятав і згадував з приємністю... щось отаке... :))

Є трохи...
Дякую, Світланочко, що заглянули і відгукнулись! )

Рада вітати, пане Мирославе! )
Може порадите, як краще висловити думку, що ЛГ не хоче бути сонцем, що заходить, бо воно мусить прощатися на ніч з коханим. "Взаході" - похідне від "навзаході" Лесі Українки (див.Леся Українка "Бояриня"
"Ти б тута розбудив Оксану, синку,
Навзаході недобре спати хворим."
"С т е п а н (підводиться і подає Оксані руку)
Ходім, я заведу тебе до хати.
Бач, сонце вже навзаході.
О к с а н а
Ходім
(Спираючись на руку Степанову, іде до будинку.
Не доходячи рундука, спиняється і обертається,
дивлячись на західне сонце, що вже зникає за обрієм).http://www.ukrlib.com.ua/books/printthebook.php?id=119&bookid=0 )
Хоча можна вжити і "західне", воно теж є у наведеному уривку. Але воно мені видалось занадто простим. "Взаході" - якесь цікавіше, як на мене. Можна взагалі скопіювати Лесине "навзаході":
...лиш тим - навзаході - не хочу бути...
Стосовно комашки - згідна з Вами,- "яка", або взяти пояснення про комашку в дужки, то буде "сонечко" червоне - "яке". Дякую за уважність!
Усміхаюся! ))

:)))

Я Вас розумію, Ксеню. Сама така. Після "грози" часом теж мені мулько - все перебираю у думках, чи не занадто "гриміла" і "блискала"... Але чомусь думається мені, що "опоненти" таким не мучаться... То ж і нема чого себе гризти. А сонечко і райдуга обов'язково будуть! :)
Дякую, що заглянули на мою сторінку!

Завжди рада Вашим візитам і відгукам, пане Богдане! Дякую за висловлене враження! :)

Дякую, Яно, що звернули увагу на це. Очевидно, я була не зовсім уважна вибираючи рубрику для публікації. Справді, на сторінці публікування чітко написано:
* Вірші - ритмізовані композиції (!) в т.ч. й римовані (тобто і римовані і неримовані !!! :)) А я вирішила, що раз неримований - то в "іншу поезію".
• Інша поезія - не ритмізовані композиції.
Ваше зауваження стосується і деяких інших моїх віршів, які я помилково віднесла у рубрику неритмізованих творів, тільки тому, що вони не римовані. Що ж - наведу порядок!
Ще раз дякую!

Приємно Вас бачити на своїй сторінці, Марічко! Дякую за щирий відгук! )

Рада Вас бачити, пане Анатолію! Чутливе Ваше серденько... Вдячна за проникливий відгук!

Щиро вдячна за Ваше тепло, пані Нінеле! "Хай буде світло, дотиком пера...", як пише Велика Ліна...

ВАВ! як каже Парася )) Несподівана асоціація! Шекспір, думаю, не образиться, а мені - приємно ))
Дякую, Романо, що завітали і вчиталися!

Який добрий, ніжний і гарний Ваш коментар, Юрію... Спинись, о мить!..
Дякую, ЛЮ )