ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.07.29 21:57
***
Серед зими, як горобці поснули,
І пітьма по кімнаті залягла,
Балконні двері стиха прочинились,
І на порозі... батько стали...
Оце так стріча!.. Шукаю все життя...
Ми Брамса слухали удвох
І мені закортіло спитати батька:
«Як так сталось, що на від

Ольга Садкова
2026.07.29 21:05
Вже втрачаю у Тебе віру...
Вже втрачаю у Тебе віру,
та й не маю вірити чим, —
мов згоріла душа допіру.
Отче, Отче… А чи вітчим?

Що Ти бачиш отам, із неба?
Як усотує поле кров?
Не усім, не всім як потребу,

Олена Побийголод
2026.07.29 17:03
1945. Пора у дорогу
Соломон Фогельсон (1910-1994)

Під зливу ввечері, ввечері, ввечері,
коли пілоти бити байдики приречені, –
приземлимось ми за столом,
щоб не скучати загалом,
і нашу пісню заспіваємо гуртом:

М Менянин
2026.07.29 14:40
Есе для деда*
Баба деда присмотрела
много лет тому назад.
С ним творила что хотела,
дед же не был тому рад.

А когда попалась рыбка
в мрежу ловчего сетей
стала править дедом шибко,

Борис Костиря
2026.07.29 14:05
* * *
Не хочеться зранку вставати
І йти у збурунені дні,
Долаючи стіни і ґрати
І буднів задавнені пні.
Просвітлені янгольські чати
Пробудять тебе у вогні.

Не хочеться зранку вставати

Артур Сіренко
2026.07.29 13:57
Скриня мовчання
Я відчиняю скриню мовчання
Через плече зазирає і блимає
Очима сумними синіми (наче квіти цикорію)
Козлоногий рогатий Пан флейтист,
Що забув яка вона – посмішка,
Бо знає: я ловив зозулю над прірвою:
Не так зозулю, як її крик,
Бачив на вербі зозулині

Вячеслав Руденко
2026.07.29 12:10
Там, де в дощі у паєтках загалу
Що є загрозою тьюторам* кліру?
Бо на початку ніхто не губився!-
В конях кінця, у потоках ефіру,
Не допускаючи в серце спіритів.

Втім миті меркли … жита колосились…
Потай загорнуті в ковдру яскраву,
Довго дивились на хвилі ковили

Ігор Шоха
2026.07.29 10:14
Ода Батьківщині
Вітчизна-мати не усім дається
і наша доля – на її межі
з ворожою армадою у герці
за наші нерушимі рубежі.
Вона живе у зболеному серці
і жевріє у зраненій душі,
не обіцяє золоті покої,
але не має рівної собі

хома дідим
2026.07.29 09:47
* 156 *
політ джмеля довкіл граната
у цім солодкім напів сні
свати просили мама й тато
дізнати
а чи світить щось мені
моя любов небесна та пихата
я не подобаюсь її рідні
це все хіба

Охмуд Песецький
2026.07.29 08:27
Розрив
Художня мапа сновидінь
В собі тримає білі плями,
А в них небачену глибінь,
На жаль, обмежену краями.

А там якраз небесний плуг.
Це він заорює прогали
Зірок, розкиданих навкруг,

Віктор Кучерук
2026.07.29 05:36
* * *
Приснилася жінка безвісна
І щез надокучливий сум,
Бо в тиші почулася пісня
Та запах відчувся парфум.
Помадою змащені губи
Роняли усмішки й слова,
А очі дивились так любо,
Що обертом йшла голова.

Ірина Вовк
2026.07.29 03:09
КСАВЕР МОЦАРТ. Сповідь у дощі (продовження 3)
Штрих IV: Прихисток на Ринку та Слава Галичини Музичний супровід: продовжує тихо звучати Другий концерт (Andante espressivo) Невдовзі Лемберг капітулював перед ним. Ксавер став головною фігурою тутешнього музичного життя – засновником хорового То

С М
2026.07.28 20:51
Кажи усім (The Doors)
Кажи усім, кого зустрів
О, ідімо, зі мною, о так
Кажи усім, кого зустрів
Себе звільніть, зі мною, о так

Кажи, що бігти їм не варто
Усіх можливо позбирати
Візьмімося за руки &

Артур Курдіновський
2026.07.28 19:35
Питання до осені
У світі, бездонному морі скорботи,
Завжди дві стихії - крилата й безкрила.
Весна - це натхненна колиска природи,
А осінь - її неминуча могила.

Беру собі осінь скорботно-барвисту,
Моє ненароджене пізнє кохання.
Про мрію розбиту зажурене листя

Вячеслав Руденко
2026.07.28 19:02
У водах, у землях, у хвилях вогню
Вже раки червоні і стало здаватись
Не купиш цілунку у чапель цибатих ! -
В серпневих стодолах омани
Лежать у коноплях прочани.

Люблю я їх комір крохмальний і ніжний
І жито в колоссі і камінь наріжний ,
І гілля айвове над дещо,

Світлана Пирогова
2026.07.28 15:01
Океан аромотерапії
Легкий гуляє між кущами вітер,
Розносить вправно пахощі, як давню мрію.
Багато сонця і багато світла,
І гарантована аромотерапія.

Лаванди диво - фіолет шовковий,
Як океан, хвилює гармонійно душі.
Від негараздів захищає колір.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04

Інна Момотюк
2026.07.04

Володимир Кириленко
2026.06.20






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Ігор Павлюк (1967) / Вірші

 Ліричне з епічного
Образ твору * * *

Медалей, слава Вишньому, не мав.
Які в поета в світі цім відзнаки?
Похвалять, обплюють...
Немов зима
Впаде підступно на криваві маки.

Переживеш – то сильний, ні – також...
Хто з них сильніший: чи трава, чи коси?
Збігаючи, вмирає молоко,
Чи, як вода, стає під ранок росами?..

Стає, стає...
Такий закон Буття.
Все вернеться, коли його забудуть...
І ріки – тіні вовчого виття,
І ті, що не воскресли вчасно, люде.

Вони приходять в сни мої, мов... сни.
Мовчать, як риби.
Сльози їх великі.
Не знаю: усміхатися до них,
Чи теж ставати світлом блідоликим?

Я знаю запах смерті, колір теж.
Вечірні зорі душу мою гріють,
Котра дає проміння золоте
Тим, хто зневіривсь, а чи хто хворіє.

В глибоких прірвах часто – небо знов...
Сам перевірив, там і там побувши.
Я знав – куди, бо знав ізвідки йшов,
Мов монолог єсєнінський Хлопуші.

Мов... мов...
Багато мовлено про нас.
Порівнюють поетів, б’ють, рівняють.
Я знаю по собі: не їх вина,
Що на Землі іще немає раю.

Вони опальні.
Всі.
Як і Христос.
Вони глобальні і національні.
Щоб самозабуватись – п’ють «по сто»
Чи курять щось...
Сідають в поїзд дальній.

А поїзд сам на Шлях подібний теж...
На Шлях подібна ж навіть пуповина.

І Божий Шлях в мені не має меж,
Як двоголоса пісня старовинна.

Контекст : http://poezia.org/ua/id/37428/


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-06-23 23:04:46
Переглядів сторінки твору 8526
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 0 / --  (5.096 / 5.72)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.911 / 5.75)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Потреба в критиці найстрогішій
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Автор востаннє на сайті 2026.03.09 22:04
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-06-23 23:15:28 ]
А потяг таки справді на дорогу подібний. Пуповина - ще тонше... Захоплений.

Тут варто ще раз глянути:
Мова монолог - Мов монолог?
Що віддає проміння - Що віддаЮТЬ проміння ?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2013-06-23 23:20:50 ]
Зі СВЯТОМ! Сильно написано, і чути, що біль прихований у серці, а це наймайстерніше, коли емоційне навантаження вірша перепрвнює читача! Я -відчула...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Гентош (М.К./М.К.) [ 2013-06-23 23:25:37 ]
Моцна проба, Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-23 23:34:59 ]
Щиро дякую, шановний Ярославе.
Таки "мов монолог", звичайно.

Але відддає - бо душа (вона)...
Тисну руку і всього.

До зустрічі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Нечуйвітер (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 00:18:47 ]
Зрозуміло, друже. Проте якось не годиться до душі вживати ЩО, вона ж не КАМІНЬ (одухотворена) )) Мало б тоді бути:

Вечірні зорі душу мою гріють,
КОТРА дає проміння золоте


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-23 23:36:01 ]
Взаємно, дорога Юліє!
Дякую.
Для таких, як Ви, і розміщую вірші свої тут...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-23 23:37:17 ]
Ну... Хай буде моцна, світлий Іване. І ніжна нехай також.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 01:46:48 ]
Похвалять, обплюють... Гарно, бо так і є...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Жибірова (Л.П./Л.П.) [ 2013-06-24 09:58:36 ]
Віршами казати…
Почує хто-небуть?
Чи хто прочитає о пізній порі
Як очі дивились
У синєє небо,
Як руки торкались
Святої землі.

Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 11:56:53 ]
Спонукає до роздумів, як й інші твори Павлюка.Дякую, Ігоре! У справжніх поетів завжди міцна позиція. Одні весь час ниють і колобродять навколо свого "Я",інші - не забувають про те, що вони на світі не одні, що врешті-решт - є укр.народ, якому важче,ніж самому поету. Вважаю, що поет через усілякі болі-волі, мусі-пусі не повинен забувати свого народу.Одначе не все так просто...
Народ мовчить. Поет – завершив
Писать про біль народу. Зник.
Вже за народ не йдуть на страту
Поети, смілі при званнях.
І надихне мене стократно
Не їх майстерність – тільки страх.




Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 11:59:27 ]
Ще раз дякую, Ярославе.
Приймаю.

Тисну руку.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 12:00:14 ]
Чудово написали Ви.
Взаємно, Олено.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 12:01:37 ]
Тисну руку, Сергію, і запрошую на пиво. Скоро буду на Волині рідній.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 12:17:07 ]
Дякую,Ігре! Побачимось - вип'ємо!Хоча нещодавно мене запросили... баварці на Баварське море пити баварське пиво!Але це на треба робити протягом тижня у перервах між літбесідами та літзаняттями. Я,напевне, такого не витримаю...Дома - краще!
На завершення теми твого вірша мої рядки:
Поэта со шлюхой сравнить
Не в силе и Левиафану.
Но есть здесь и тонкая нить:
Поэту дать ум барабанный.

С наградами вручат его,
Он с лёгкостью в череп залезет.
Но будет пронзённый стихом,
Рождённым от боли и рези.

А дальше – рванут облака,
Начнется дождей очищенье.
И станет вновь жизнь широка
В поэзии и в ощущеньях.

Да, видно, под камень не скласть
Тот клад, все мои откровенья.
-- Не ново, – вы скажете. – Страсть!
Отвечу: «Нет, это – терпенье!».



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 12:20:19 ]
Ігре = Ігoре


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 12:03:40 ]
Так і є, дорога Тетяно. Але коли на собі реально випробовуєш ці вічні максими - ох і боляче буває... Але - що не зломить, те загартує. Тримаймося. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Павлюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 12:58:36 ]
Добре, Сергію.
Вірю.

При бажанні можете надіслати на моє "мило" свій моб. Буду на Волині...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Гупало (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 13:04:52 ]
Ок.,Ігоре!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 13:08:55 ]
Оце вразило, як відкриття істини -
"В глибоких прірвах часто – небо знов...
Сам перевірив, там і там побувши."
Дякую,Ігоре! Ти поет. І тут нічого додати.
Дякую за поезію і твої думки. Заставляєш думати і даєш можливість розуміти. Гарно так! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Криловець (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 13:55:20 ]
До таких витоків глибоких повертаєш, Ігорю.

А поїзд сам на Шлях подібний теж...
На Шлях подібна ж навіть пуповина.

І Божий Шлях в мені не має меж,
Як двоголоса пісня старовинна.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 14:05:17 ]
Найбільша відзнака для опального і справжнього поета - це коли душі його "проміння золоте" допомагає "тим, хто зневіривсь"...А сам зневіритись не може. Як Христос. Бо "Божий шлях" у ньому "не має меж"...
Сильно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 15:05:04 ]
Йому - ані медалей, ні відзнак,
Лише удар граненого стилета...
Зате відкрився людству Божий шлях
З життям і смертю справжнього поета.

Респект, брате!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2013-06-24 16:45:55 ]
Як добре, що є душа, яка дає золоте проміння тим, хто його потребує... А, знаючи "ізвідки", то знаєш і "куди" - правильно підмічено!
Дякую!