Ти часто мене називаєш у помислах янголом,
а знаєш, насправді я грішна і зовсім земна -
я часом собі дозволяю п"янкого вина
і плачу, коли попри мене надія мина, -
а янголам тe не годиться- вони, наче ладаном

омиті, увиті у срібло, у золоті купані;
Вони розгортають шатро еманацій ярких-
А я можу що...? - лише слів кілька добрих- і тих
є мало щоб гоїти душу від болю і лих -
А все ж біля тебе я чуюся ангелом в купелі

Твоїх доброзорих очей...наче Небо зокрапнуло...
Зростаю до тебе, гартую незІйшле крило,
( а чесно казати: воно тільки ледь проросло)-
Воно в напіврусі, як ще недосказане сло.....
Та хай все одно я для тебе лишаюся янголом.

Учуся ставати сильнішою, бігти зо запалом
супроти ночей і ставати на скельця порфір,
ба, навіть, пірнати у хвилі сумеркних зневір,
Світитися вчуся, прощати! - а ти в менe вір,
Бо я біля тебе себе відчуваю тим янголом!