ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Сторінки засипані осіннім листям
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Фантасмагорій дивовижа
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Сонетні строфи
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Заклятий льох
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
Графоманія
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Цінуйте слово!
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Шлях до Мурашки
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Присмак гіркоти
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Жінка
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
***
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
* * *
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Віщунська черешня
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
Сновидіння
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
По Золотій Лихоманці (Neil Young)
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
***
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
Антоніо, танцюючий тореро
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Тетяна Роса (1964) / Вірші

 Увертюра осені
Образ твору Високе небо втрачає синю свою безодню,
і сонця око
(моє плацебо) холоне чаєм, уже не модне
у пору року,
коли сумує душа поета, римує осінь,
її бароко,
і я прямую в зіниці Сета, а сонні оси
рахують кроки.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2013-09-08 16:09:26
Переглядів сторінки твору 7598
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 1.081
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.03.17 20:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Інна Ковальчук (М.К./М.К.) [ 2013-09-08 17:03:23 ]
Танечко, я такого КП ще не бачила - просто неймовірно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 19:37:48 ]
Якось перший рядочок сам по собі сплив, ідея виникла… Я на той рядочок глянула і спала мені думка втілити ідею так, щоб КП не знизити. Але у когось у ПМ і вищий коефіцієнт був, здається, отже, нічого неймовірного. Вірші у теперішньому часі зазвичай мають вищий КП, це закономірність, здається. А в минулому часі КП виший у творах з ЛГ – жінкою… Я не дуже добре до КП ставлюсь, він провокує викреслення з поетичного вжитку гарні, емоційно забарвлені слова тільки тому, що вони мають багато приголосних.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Олехо (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 18:41:32 ]
і сонця око
... холоне чаєм - сподобалося.
Якщо вибирати між братами, то уже краще Осіріс. Дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 19:40:17 ]
Безперечно, Осіріс краще, але мені поки не хочеться відображатись у його зіницях, бо хоч він і бог відродження, та все ж при цьому володар загробного світу. Як бог відродження він більше весні пасує. Сет асоціюється з руйнацією і смертю, а все це у якійсь мірі присутнє в осінній порі… хоча дивитися в очі Сета ще не означає померти.:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нінель Новікова (М.К./М.К.) [ 2013-09-08 19:39:06 ]
"...а сонні оси рахують кроки..." - як по-осінньому, чисто, сонно, прозоро... Дуже гарний вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 19:53:41 ]
Оси неймовірні створіння. Як вид їх є за що поважати. Дякую, Нінель.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 19:58:08 ]
Нмсдд, Сет (міфологічне божество) виник якось несподівано.
Ми бачимо спочатку небо, сонце. Потім - плацебо (речовина без явних лікувальних властивостей), чай, поетів. Тобто перелік містить у собі усього, так би мовити, потроху.
Потім додається (долучається) Сет.
Нмсдд, це якась мішанина.

Високе небо, блакитна безодня. Це нормативне розташування іменників і прикметників.
За логікою правила повинно бути "свою блакитну безодню", а не якось навпаки.
Мені ліньки шукати параграфи та абзаци с правилами. Мені це відомо - от і все.

Можливо, Ви переслідуєте якусь мету і надзадачу.
Тоді - просю пардону :)

Без претензій,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 21:20:12 ]
:)О, Гарріо, ця мішанина досить добре гармонує з вмістом моєї голови, а це, хоч і нмсдд:), та все ж цілком логічно у даному разі, оскільки маємо справу з одноосібністю автора і ЛГ. А щодо зазначеної Вами інверсії, то це допустиме і досить розповсюджене у віршуванні явище, головне, щоб твір не виглядав суцільною інверсією, хоча, у такому разі… хм, а треба буде спробувати, що воно вийде…


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-09-08 20:50:18 ]
А на мою думку саме така інверсія у вірші додає рядкам особливо тонкого звучання, вкценту. Мов срібна ниточка бринить...

П.С. Я не знала, що оси вміють рахувати )))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 21:35:34 ]
:) Оси мені здаються інтелектуалами комашиного світу, тож хто їх знає, може, і вміють. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2013-09-08 20:50:37 ]
акценту)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 21:03:33 ]
Речення традиційної побудови має наступну структуру: підмет, присудок, визначення, доповнення, обставина. Інверсія дозволяє цей порядок порушити, щоб акцентувати увагу на найбільш важливому елементі [елементі самого речення].

Я ж звертаю увагу на порядок розташування якісних, присвійних і відносних прикметників, не наполягаючи на якихось змінах. Про речення не йшлось.
Як автору цікаво, так нехай і віршує.

Досвідчений читач уторопає :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 21:32:43 ]
Гарріо, я буду сумувати за бісиками у очах прибраного Вами аватара. Тепер з Вами буде важче сперечатись, у Вас такий суворий вигляд... Усе так, як ви говорите, але то у прозі. У віршованих формах інверсія має більшу розповсюдженість, бо є засобом не стільки виразності, скільки збереження розміру...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 21:52:29 ]
Водного слова про інверсію від мене не пролунало :)
Мені робиться зле від згадки і про конверсію. У що перетворились відомі флагмани машинобудування і виробництва товарів широкого вжитку, конче потрібних економіці?
Які можуть бути бісики в очах, коли бісівська сила заволоділа свідомістю мало не всього населення? Я усіляко цураюсь.
Не до гигачок повинно бути і не до сподівань на щось краще, аніж осінь у наших серцях...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 22:03:34 ]
Нічого, Гарріо. З огляду на історію, де наше не пропадало... а живі досі. Перемелеться, я впевнена. Дурні гигачки, звісно, то погано, але іронія, нищівний сміх у очі ворогові і добрий усміх другові - таки сила.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сидорів (Л.П./М.К.) [ 2013-09-08 21:53:15 ]
"Жодного".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Костюк (М.К./М.К.) [ 2013-09-09 08:12:40 ]
гарно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-12 01:29:10 ]
Дякую...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Михайло Десна (Л.П./М.К.) [ 2013-09-09 14:25:42 ]
Оригінально, пані Тетяно, осінній ракурс подаєте - головне меланхолійно)
А оси таки вміють рахувати. Дуже активно збирають, сортують і відправляють урожайність фруктів, винограду тощо)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-12 01:28:10 ]
Хіба ж важко про осінь меланхолійно :) Оси Вам красно дякували за високу про них думку. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ігор Герасименко (Л.П./Л.П.) [ 2013-09-09 18:16:07 ]
Чарівно і так співзвучно з моїм:
"Осінь, оси і синь" Але Ваші оси
більш довершені і музикальні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-12 01:34:49 ]
Оси влітку зовсім не такі гарні, егеж? Ваші оси осінь Вам занесла, а мої до мене випадково залетіли. :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Осінь (Л.П./М.К.) [ 2013-09-10 14:49:04 ]
А мені так вільно у цих рядках, так розлого (можливо, сонце - і моє плацебо?)

Так і розпласталася б ящіркою золотистою між отим "не модне" і "римує осінь", і заснула б до наступного сонця.

І мітлиця у вечірній зорі - просто пісня!

Одним словом - насолода! :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2013-09-12 01:38:49 ]
Дякую, Оленко. Я б не проти, аби золотиста Ящірочка відпочила трошки, але не до наступного сонця, бо й так уже скучила за її новими віршами. :))