ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Микола Соболь
2024.06.20 06:28
Примат без обличчя та ймення,
з таких кепкувати не гріх,
лайна набере повні жмені
та буде жбурляти у всіх,
такий собі сюр-андеграунд,
модерний писун-віршомаз,
за рубель московський державу
чи матінку рідну продасть.

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Самослав Желіба
2024.06.19 21:41
А немає за що мене "на місце ставити", Соболю. Вірш суто гумористичний і без переходу на особистості, на відміну від твоїх пашквілів. Тут зовсім інший рівень культури (і це відчутно).

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Самослав Желіба
2024.06.19 17:43
А наш би Соболь
Втричі більше написав –
Лиш дай паперу.

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.

Артур Курдіновський
2024.06.19 01:26
толерантний вірш з дієслівними римами)

Хлопчик неслухняний
Харків обстріляв.
Випустив ракету
І рахує ґав.
Як так можна, хлопче?
Ти ж бо чийсь синок!

Юрко Бужанин
2024.06.18 23:10
Подзвони просто так мені,
Надихни мене тим на вірш.
І гнітючі думки сумні
Щезнуть врозтіч – подзвониш лиш.

Злине голос чарівний твій...
Сім метафор – сім кольорів
Розфарбують листок – сувій,

Ольга Олеандра
2024.06.18 08:47
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
в незвідане, в хвилююче захд
душевними охочими ногами,
обзорини, вслухання і контакт
з собою через світу дивовижі –
нові містки і ниточки, відтак
нова спроможність стать для себе ближ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12

Маркуш Серкванчук
2024.04.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Галина Косович (1989) / Вірші

 ***




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-03-27 21:09:39
Переглядів сторінки твору 4605
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.057 / 5.5  (4.886 / 5.41)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.803 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Блюзу
Автор востаннє на сайті 2009.06.01 16:43
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-27 22:25:30 ]
Дозвольте Вам висловити свою (як то кажуть НМСД):
* "Я живу у своєму сумному домі без вікон," - думаю "своєму сумномі" - якесь слово зайве, адже "без вікон2 вказує, що це дом сумний, а те що "живу у домі2 - і має на увазі, що він Ваш. Тобто якби замінити слова, ну напр. "Я живу в затісному домі без вікон"... ну щось таке...

* "Наодинці зі стінами й сірими напівснами," - думаю слово "стінами2 - зайве або слабке слово. Якби замінити його на "Наодинці з думками і голодними (або холодними) напівснами"...

* "Силуетами мрій, що давно вже до мене звикли," я б також цей рядок підсилив: "І приходять до мене бажання (напр. або думки, але вже було... чи щось інше) не знаю з відки"

* "прозорими тінями " - не бачу цього образу6 Тінь не може бути прозорою (нмсд).... Можна було б "безтінними тінями" чи вже якими...

* у цунами хвилі? Я думаю, що щось більше ніж хвилі... Може "пащі" чи "безодні"... Бо "хвиля2 для цунами - замаленьке порівняння...

Отак... вибач, але не мав на меті щось поганого...
З найкращими побажаннями - Костя.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 15:41:42 ]
Костю,( не ображаєтесь, що без "пана"?) Дуже Вам вдячна за коментар.І за те, що витратили на мене стільки часу! Але боюсь, що Ви не до кінця відчули настрій мого вірша. Він відповідає моєму настрою.
Інші слова - то буде інший настрій і стан.
Ви тільки уявіть такий варіант, за вашою версією:
***
Я живу в затісному домі без вікон
Наодинці з думками й голодними напівснами
І приходять до мене бажання не знаю звідки
і безтінні тіні пащ й очей безодні.

(лір. героїня - голодна, бомжувата,
страждає на глюки і на хворобливі бажання.. асоціація з лікарнею, як на мене)

Вибачте, Костю може я щось не так зрозуміла.
Я не ображаюсь і ви не ображайтесь.
З повагою, Галина.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Анатолій Сазанський (М.К./М.К.) [ 2009-03-27 23:17:49 ]
(Мандрівний Поет)

..Я ЖИВУ У ТВОЇХ ПОСМУТНІЛИХ ЛУКАИХ,
ЗАГРАТОВАНИХ ВІЯМИ КОЛЬОРУ КАВИ -
У КОХАНИХ ЗАБУТИХ ОЧАХ...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 15:43:10 ]
Дуже надихаючі, ніжні ліричні рядки.
Це уривок з твору, чи моновірш?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2009-03-28 02:24:36 ]
Галю, у Костянтина своє бачення поезії і світу, досить відмінне, до того ж він чоловік, а чоловікам подобаються сильні акценти і конкретність.Тобто я пишу цей коментар не тому, що хочу посперечатись з Костянтином,а тому що мені, як жінці, подобаются напівпрозорі кольори Вашого вірша.Почну з того, що "жити у домі без вікон" можна і весело - просто відрізано від світу, а тому у слові "сумний" таки є потреба, як і у слові "своєму", бо жити ж можна і у чужому домі. Отже,"Я живу у своєму сумному домі без вікон," - сум і втрата зв'язку зі світом.
"Наодинці зі стінами й сірими напівснами," - стіни обмежують, давлять, а крім них - нікого, лише сіра одноманітність існування у житті-напівсні.
"Силуетами мрій, що давно вже до мене звикли," - це відсутність бажань і нових мрій, а старі мрії вже й не мрії, а так, просто згадки про те, що мріялюсь.
"І прозорими тінями хвиль торішніх цунамі" - по-перше, тіні таки прозорі, бо крізь них видно те, на що вони падають, а по-друге особисто я бачу за цими словами сильні почуття у минулому, і, користуючись словами цієї фрази, тлумачення її образів можна можна було б розширити набагато більше, ніж це роблю я."Хвилі цунамі" - тому що почуття можуть бути такими ж неочикуваними і сильними, вони можуть накотити і розтрощити, в них можна потонути, а можна й вижити, але після них вже точно не буде так, як було.
"Не пишу й не чекаю листівок без адресата," - не маю сподівань на майбутнє.
"І мене не цікавить, хто преміг на дербі." - можна сприймати буквально, а можна трактувати як байдужість до вічних перегонів суспільства під назвою "Хто кращий?", бо це суєта, а ще чому б і не збайдужіти до світу, якому байдуже до того, хто залишився сам на сам зі стінеми і самотністю?
Але..."Та чомусь одну лише річ так хочеться знати...І чому усміхається місяць навіть в ущербі?" - ось воно, те, що вносить надію і робить вірш світлим.:)А місяць ущербним не буває, просто він на таким здається. Як думки інших, коли вони не споріднені нашим.Так, як мені - думки Костянтина відносно цього вірша. А Костянтину - Ваш вірш, Галю.:)А якщо я неправильно зрозуміла Ваш вірш - видаліть мій коментар, щоб він не псував сприйняття іншим.
Костю, не сприйміть мій коментар, як ворожість до Вас. Це просто інша думка, яка має право на існування, так само, як і Ваша.:)
З найкращими побажаннями - Роса.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 12:25:10 ]
Шановна Тетяно Роса! Написали Ви добре: з обгрунтуванням і відповідно до свого світобачення. І немає в цьому нічого поганого. Я зазвичай рідко роблю такі ось "розумності", адже розумію безрезультатність моїх слів, адже по-сіту я апелюю автору і не погоджуюсь з ним... Ну, яка нормальна людина буде з цим погоджуватися? Я за своє життя стільки наслухався від отих старів дідів-членів НСПУ, скільки мені перший редактор крові попив (це ще видаючи свою першу збірку), що я сам лютував, нервував, але перероблював... Звісно зараз дивлюся на власні вірші і бачу огріхи, деякі є слабкі місця, в чомусь неточності, деякі слова замінив і підсилив - і то нормально. Але з віком (ну, це вже я загнув, звісно "з віком") проходять почуття, слабшають або підсилюються відтінки. Тому не можна однаково написати про ВЕСНУ чи КОХАННЯ в 20, 30, 50 років: кожному віку своє. Але залишається сталим одне: чіткість думки і серце автора. Тому потрібно спішити писати, адже поезія - це справа молодих! Я колди читаю вірші, то у одиниць авторів (безумовно сучасні класики) находжу зі свого боку і зауваження і помилки, а особливо - це нечіткість образу, завуальвано під марку "модернізм" свою неосвідченість і неначитаність, брак таланту... а вражає, то це - аморальність опоетизована статевість... перенесення тваринницьких інстинктів у поезію. І автор не відчуває, що це відразу стає гидотою: З посмішкою і дивним сяйвом у очах він носиться з даними віршами, як дурень з писаною торбою, а усі аплодують: видавництво видає, люди читають... Якби хто хотів позмагатися зі мною у словоблудіі, або матюгальництві, то не гарантую, що він би у мене переміг. Але я цього не виставляю і не приємлю у справжньому вимірі. Ось така відповідь. А вірш авторки - хороший.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 15:48:25 ]
Пані Тетяно! Як Вам вдалося усе так точно зрозуміти, відчути і передати? Я в захваті!!!
Лиш хочу додати, що коли місяць зменшується, тобто знаходиться "в ущербі", як казала моя бабуся, то він має таку форму:)ніби посміхається.
А коли росте, то навпаки ось таку:(
Ця невідповідність мене й здивувала.
Велике Вам ДЯКУЮ!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-28 13:08:53 ]
"Тому потрібно спішити писати, адже поезія - це справа молодих!" - дозволю собі тут не погодитися з Костянтином. "Спішити писати" ти, Костику, перестанеш, коли тобі буде за 30, можливо. А ближче до 40 ти зрозумієш ціну мовчання. Щодо "поезія - справа молодих" - ноу коментс :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 13:32:00 ]
Мені 34 роки...
І всі інші похідні від цього віку...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-28 13:38:51 ]
Тоді є надія, що скоро зрозумієш :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Косович (Л.П./Л.П.) [ 2009-03-28 15:52:43 ]
Чорі, я зрозуміла Ваші слова, як те, що у старших авторів думки й вірші більш виважені, а в молодих багато ще піни і води.
Згодна з Вами.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-03-28 16:00:34 ]
Я б скоріше сказала так: у 20 більше хочеться віддати себе світу, а в 40 - зберегти світ у собі.