ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Тетяна Левицька
2024.11.24 08:07
Не розлюбила, а відпустила —
Любов не здатна відтяти крила!
Лети, як хочеш, у даль високу,
Мій волелюбний, зірчастий сокіл.
За сніжні хмари, туди де вічність
Лоскоче вії промінням ніжним,
Несе цунамі на гострім вістрі
У сиве пір'я свавільний вітер

Козак Дума
2024.11.24 07:56
У повітрі якась загадковість,
влаштували світила парад,
і дочитує осені повість
з книги Неба сумний листопад…

Опустились сніжинки скраєчку
на ранкові уламки часу.
Свіжознесене сонця яєчко

Микола Соболь
2024.11.24 06:40
Над рікою стелиться туман,
холодіють листопада ночі.
Ти була найкращою з оман
і від тебе геть іти не хочу.
Для розлуки ніби ще не час
дзиґарі відлічують хвилини.
Господи, помилуй грішних нас
від Адама з Євою до нині.

Віктор Кучерук
2024.11.24 06:22
Як розповів, то пожурила,
Іще й очам вказала шлях
Повз чорториї повносилі
До очеретяних дівах.
Я сотні раз до них приходив
У снах сполоханих своїх
І зі снопами хороводи
Водив щоразу їй на сміх.

Тетяна Левицька
2024.11.23 20:48
Мчав потяг на семи вітрилах
із осені в зимову казку.
Натхненна Муза білокрила
з сонливих віч знімала маску.

А за вікном купейним бігли
засніжених картин пейзажі.
Зима минуле вкрила білим,

Іван Потьомкін
2024.11.23 17:20
З такої хмари в Україні
Такий би дощ зненацька ринув,
Що спраглі од чекання ринви
Діжки і відра перекинули б...
...Натомість із Єрусалиму
Хмара в Єгипет чомсь полинула.
Дощу благають синагоги,
Здіймають голоси до Бога,

Ігор Шоха
2024.11.23 16:51
                        І
Минуле на віки не радує нікого,
але у той же час на фініші доріг
вертаємо роки, які вартують того,
аби на схилі літ не забувати їх.

                        ІІ
Ганяли і мене як у окропі муху.

Олександр Сушко
2024.11.23 16:11
У світі нема справедливості,
Ні правди, ні ґлузду, ні рівності,
Зневажені мамині цінності,
Поламане правді крило.

Торгуємо тілом і гідністю,
У бога випрошуєм милості,
А в пазусі - пригорща підлості,

Світлана Пирогова
2024.11.23 15:55
А пізня осінь пахне особливо,
Лоскоче листям тротуари і дороги.
Хоч небо сизе кліпає мінливо,
Вдивляється: чиїсь рахує кроки.
Такі бажані, тихі, неповторні,
Як сонця довгожданого танок проміння
В кущах шипшини, у кленових кронах.
В оголеній душі ле

Володимир Каразуб
2024.11.23 10:26
Щодо вічності. Там де сходяться
Вітер в пару сплітаючись з хмарою,
Безконечність лихою подобою,
Звіром кинеться до очей.
Щодо погляду. Погляд втоплений,
І нажаханий часоплинністтю,
Завмирає і далі без префіксу
Розчиняється в крові твоїй.

Микола Дудар
2024.11.23 09:17
Надмірним днем, умовним днем
Приблизно по обіді
Зійшлись з тобою з різних тем —
Віват — у цьому світі
Такі красиві, молоді
Аж надто моложаві
Серед мовчань, поміж подій
В своїй недодержаві…

Віктор Кучерук
2024.11.23 05:40
Зарано смеркає і швидко ночіє
Відтоді, як осінь прискорила хід, –
Відтоді, як гаснути стали надії,
Що Бог допоможе уникнути бід.
Все ближче і ближче лихі сніговії
Та лютих морозів до нас ненасить, –
Від страху загинути кров холодіє
І серце схвиль

Микола Соболь
2024.11.23 05:08
Сьогодні осінь вбралась у сніги,
тепер красуню зовсім не впізнати,
ріка причепурила береги,
напнула шапку посіріла хата,
калина у намисті та фаті,
похорошіли геть безлисті клени,
а кущ якийсь на побілілім тлі
іще гойдає листячко зелене.

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Женчик Журер (1983) / Вірші

 Силос




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-05-05 14:02:13
Переглядів сторінки твору 4422
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.604 / 5.5  (4.526 / 5.26)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.139 / 5.25)
Оцінка твору автором 4
* Коефіцієнт прозорості: 0.727
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2010.04.21 15:38
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-05-05 19:39:40 ]
М-м-м...
Конструкція вірша мені здалась важкою для сприйняття.
І в плані читання і в плані викладення суті.
Завернув одним словом

Бачу я крізь дерев зелену прозорість
Незорану землю під жовтим перснем (с)

Тут спотикнулась
І ще в кількох місцях.
Вибач коли шо не так :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-05 20:17:51 ]
Цікаво знати, ким себе уявив автор, коли писав
"Я люблю Вітчизну за те, що вижив
Там, де інші здихали в пекельних муках."? Де Ви вижили, ЖЖ, у своєму ніжному віці? І що Ви знаєте про "пекельні муки"? І хто ті "всі"?
Сонце, небо і поле - це не "лише". Це - початок і кінець, альфа і омега. Але ж ви хочете все готовеньке, так?
А до "євроколонії" нас ще довго не приймуть, так що ваш "політ над гніздом зозулі" - дешевий театральний прийом.
Єдине, у що віриться, так це "штин" від розв"язаних черевиків. Частіше міняйте шкарпетки!
ПС. До речі, під силос поля не засіюють.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женчик Журер (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-05 23:22:27 ]
2 Ч.Ж
цікаво відповідати:автор себе уявляє Женчиком Журером ))
Ж.Ж вижив. ну звісно ж, у переносному смислі. невже все, що написано у вірші варто вважати за правду? невже я "Пролітаю яструбом над полями"?
-якщо я "у своєму ніжному віці" не пройшов свої "пекельні муки", то скажу, що і таке було. дивно чути від поета такі зауваження.
-метафора штука сильна: коли природа вмирає, то вона не здихає в прямому смислі
-на полі під сонцем і небом без знань можна щось зробити?
якщо не вдалося передати настрій, то вибачте, значить такий я невдаха.
2 Юлія Зотова.
Власне, вірш мав би читати автор, для цього його і писав. тому складно з ритмом.
Всіх запрошую якось до Харкова, де і зможу вам особисто почитати віршики)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2009-05-06 00:30:34 ]
Ось і я про це, Женю: немає в цьому вашому вірші правди. Є речі, про які можна писати, тільки переживши їх, а не почувши анекдот з радіо ОБС чи начитавшись кольорової преси.
Метафора - штука сильна, коли вона виправдана.
"на полі під сонцем і небом без знань можна щось зробити?" - а хто тут у нас без знань? :)
А настрій уявляю - їде молода людина в поїзді, лупцює мух (згадуючи пекельні муки і лаючи ні в чому не винну Європу)), дивиться у брудне вікно вітчизняного вагону і фантазує :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-05-07 22:38:09 ]
Ти таке сонце, як я подивлюсь. Мабуть ти вмієш гарно читати. І дуже гарно виглядаєш, читаючи. Дівчатка тебою мабуть заслуховуються. Я б заслухалась точно. Вибач, що не вийшло зачитатись.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Зотова (Л.П./М.К.) [ 2009-05-07 22:39:51 ]
Вище сказане мною
2 Женчику Журер


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женчик Журер (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-08 16:00:55 ]
нічого страшного, вибачаю, Юліє! приїжджай до Харкова,,,, або запрошуй мен до Вас! зможеш подивитися чи я те "Сонце" чи ні;)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-05-08 08:16:04 ]
Женчику, привіт.
Може через те, що ранок сьогодні надто похмурий, твоя композиція з першого читання розкрила мені твій настрій:( Прикрість за незорану й незасіяну землю; за псевдо-волю і псевдо-свободу; за підступність псевдо-друзів,які посміхаються в обличчя, а насправді - готують ніж у спину; за змарноване життя тих, хто загинув за Вітчизну у пекельних муках, а натомість їхня земля стоїть навіть не засіяна і, врешті за брудний вагон...
Але ти вдячний Вітчизні, тому що ти мав змогу тут народитися, отже - вижити, в той час, коли стільки не народилося!
Глибока композиція, як на МСД, цікава форма, небайдужість автора, щирість, сувора життєва правда без прикрас, якою автор її бачить. Таке моє сприйняття.
Творчих знахідок, Женчику!





Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Женчик Журер (Л.П./Л.П.) [ 2009-05-08 16:05:12 ]
дякую, що хтось розгледів правду в цьому вірші. Дякую за побажання)
Добре, що кожен знаходить щось своє у віршах. значить, що не нема однозначності, а є настрій.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Терещенко (М.К./М.К.) [ 2009-05-08 18:33:48 ]
Чому "хтось"? У мене є ім'я і воно справжнє.