ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.

Микола Дудар
2024.09.26 06:15
Ворог він є ворг… ворох
Душа в тілі лає… морок
А у небі ворон… вибач братів, вдово…
Маєм те, що маєм… скоро

Серпень ось-ось зникне… будні
Сльози перев’язки… буде
Світ вже розуміє: не цілуйтесь з Дурнем

Іван Потьомкін
2024.09.25 20:57
Хоч зір з літами дещо підупав,
Саме тепер поволі прозріваю:
Щось неповторне з воза впало,
Як безоглядно завтра підганяв.
«Що? Де? Коли?»-
Не знати до пуття.
Без остраху вернувся б пішки,
Якби були не коні, а воли.

Володимир Каразуб
2024.09.25 20:35
Цей хрущ, що втопився у бочці з водою
Чи голуб, що залетів під колесо автомобіля —
Ніколи б не стали жертвою таких історій,
Позаяк природа не вміє збивати бочки,
І немає автомобільного заводу,
І так далі і таке інше,
Але людина стала її частиною,

Юрко Бужанин
2024.09.25 13:41
Чим ти приваблюєш мене?
– Парадоксальністю своєю,
Непередбачувана ти,
наднезбагненна твоя суть...
Над виднокраями світів
зійшла надновою зорею,
Обпалюєш ти, водноча

Микола Дудар
2024.09.25 09:37
…безпосередньо породив
Себе з відродженої правди
Про те в житті як начудив
Напрочуд більш любого найди…

Дозволим вслухатися в щем
Котрий на вигляд не болючий
Котрий не виплаканий ще

Віктор Кучерук
2024.09.25 06:33
Усміхаючись привітно,
Раннє сонечко щодня
Ніжно будить теплим світлом
Лінькувате кошеня.
Промінцями пестить очі
Та втирає ними ніс,
А розніжений коточок
Сонцю муркає: Не лізь…

Микола Соболь
2024.09.25 05:58
Що не слово – то кара,
що не думка – так ляпас.
Ми з тобою не пара.
Я конкретно уляпавсь.
Все могло бути гірше,
але завтра субота.
Не турбуй мене більше –
остогидла робота.

Артур Сіренко
2024.09.24 23:55
У сутінках писати важко, особливо коли немає палаючого світильника і годі його шукати. І все таки в сутінкові епохи (а такі епохи настають частенько, нам навіть не в дивовижку) завжди знаходяться люди, що продовжують писати, іноді навіть самі не розбираюч

Іван Потьомкін
2024.09.24 23:11
Затісно в суєтному сьогоденні…
Кривавицею мерехтить майбутнє…
Невже таким задумано наш світ?
«А ти в минувшину занурся!
Між слів і дій тамтешніх віднайди
Наміри й помисли, далекі сьогоденню.
Чи хоч на гріх бодай один поменшало?»-
Не знати чий щораз

Артур Сіренко
2024.09.24 22:37
У містичному і в міру готичному місті Станіславі різними його старовинними вуличками гуляють різні типажі. І вміють вони якось не перетинатися, створювати на кожній вуличці свій мікросвіт. Особливо це стосується жінок. Я не маю на увазі часи, коли одна з

Олена Побийголод
2024.09.24 21:55
Із Олексія Ейснера

По юрмі пройде вдих глибокий,
й урветься враз жіночий плач,
коли, надувши люто щоки,
«похід» зіграє штаб–трубач.

Устромляться у небо піки;
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Володимир Мельников (1951) / Вірші / Ми за єдність твою, Україно

 Поема про Україну (за мотивами поетичного твору О.Я.Количева)




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2009-06-14 14:23:07
Переглядів сторінки твору 8472
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.879 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.581 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.742
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми Поезія Романтизму і Сентименталізму
Автор востаннє на сайті 2024.09.04 14:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-06-14 16:23:53 ]
Це якийсь реальний факт чи вимисел(про гестапо)? Бо ж кобзарів розстріляли КГБісти у 1938, а Остап Вересай помер ще у 1890.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельников (М.К./Л.П.) [ 2009-06-15 23:21:05 ]
Шановний пане Юрію! Вірші О.Я.Количева до видатного музичного твору "Поэма об Украине" на музику О.Олександрова були написані, якщо я не помиляюсь, під час другої світової війни:

Поэма об Украине, О.Я.Колычев

Шепчу Шевченковские строки,
Шепчу любимые слова:
«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива».

О, Украина!
Вспоминаю как от зари и до зари
Блуждали в грозную годину
Твои седые кобзари.
Я помню ужасы гестапо,
Вели фашисты на расстрел
Седобородого Остапа
За то, что «Думку» спеть посмел…
За то, что «Думку» спеть посмел.
Лежала степь в огне и пепле…
Он – слеп, не видит ничего,
Но даже зрячие ослепли
При виде гибели его.
Шепчу Шевченковские строки,
Шепчу священные слова:
«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива».
Где пенный Днепр полночным часом
Крутые моет берега,
Могилу старого Тараса
Громили полчища врага.
Но час настал! Врагов изгнала
Моя украинская степь!
Вздымал валы, от крови алый,
И цепи рвал кипучий Днепр!
И цепи рвал кипучий Днепр…
По степи древней и пустынной
Мы в бой пошли – священный бой.
Ты вновь свободна, Украина!
Свободен вновь Днепро родной!

«Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилі підійма».

Працюючи на цим текстом, я сприймав його як літературно-художній, а не історичний матеріал.
З повагою, В.Мельников.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-06-15 00:33:37 ]
Шановний пане Володимире! Невже це Ваш переклад?
Цей твір на музику О.Олександрова до дня Збройних сил України неодноразово виконував зведений хор професійних колективів у Києві, в який входить і Національна капела бандуристів, де я працюю. І цей текст ми співали не раз. Я особисто одного разу ледь голос не зірвав, бо для басів там зависоко написана партія. Чудовий текст, ставлю Вам 5,5 за переклад. А Юрію Сегеді хочу повідомити, що Я.Количев, пишучи цей твір, і згадуючи кобзарів, чув дзвін, та не знає, де він.
І сплутав грішне з праведним - ХІХ і ХХ століття,
Остапа Вересая з ХІХ-го і гестапо з ХХ-го. І Остап міг співати думу, а не "Думку", хоча під такою назвою є кілька віршів у Шевченка, та ні один із цих текстів О.Вересай не співав, бо його репертуар відомий фахівцям кобзарства. З ХХ-го століття кобзарів на ім"я Остап знаю тільки славного мого побратима з Івано-Франківщини Остапа Кіндрачука, але він у роки війни тільки народився чи мав два-три роки від народження. Але музика - могутня, велична, вона залишиться для нащадків. От тільки текст якби пан Володимир доопрацював за погодженням із О.Количевим, якщо він ще живий, бо цей твір давній. І все стало б на свої місця.
Ярослав Чорногуз


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельников (М.К./Л.П.) [ 2009-06-15 23:43:27 ]
І Вас вітаю, пане Ярославе, дякуючи Вам за Ваш коментар і високу оцінку.
Так, це моя робота, яку мені незручно називати перекладом, оскільки я без вагань відхилився від "сюжетної" лінії, сприймаючи слова твору Количева з урахуванням проблем сьогодення.
Цей варіант "Поеми про Україну" за мотивами твору Количева я готував до ювілею мого гарного друга і видатного музиканта, народного артиста України Анатолія Михайловича Молотая, який є головним диригентом та художнім керівником Національного президентського оркестру, а я є відповідальним секретарем Наглядової ради цього славного колективу.
Переглянув Ваші твори. Справили прекрасне враження своєю глибиною, витонченістю, образністю. Щиро зичу творчих злетів, а Вашому басу - брати усі ноти усіх можливих октав. З повагою, Володимир Мельников.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-06-15 16:29:38 ]
Цікаво. Количева не чув, не бачив.А вИ, пане Ярославе, певно знали і нашого земляка Перепелюка?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2009-06-16 01:57:57 ]
Дякую за гарний відгук. Воістину "Майстерні" об"єднують неординарних людей, в яких багато спільного, прекрасного і шляхетного в душі. Приємно, що ти не самотній у цьому світі. Бо нещодавно я пережив щось подібне до замикання душі у вежу із слонової кістки чи чорного дерева, як у Джона Фаулза, ізольовував сам себе, щоб бути подалі від гидоти цього життя. Тепер бачу, що треба об"єднуватися і самим творити свій світ - світ краси духовної і шляхетності.
У Вас прекрасні твори і публіцистика. Особливо сподобалися думки щодо українців - лауреатів Нобелівської премії. Справді, хіба Ліна Костенко не заслужила її? Та хіба тільки вона, скільки є геніїв у різних галузях суспільного життя.
На свій сором не знайомий із А.Молотаєм, і вперше чую від Вас це ім"я, хоч розумію, що це вельми достойна людина і може навіть я співав на сцені по його руці, але не знав, що то він. Цікаво було б познайомитися ближче і з Вами, і з ним. Адже ми - кияни, наскільки я розумію? Може трапиться нагода. 5 липня капела виступає в Конотопі в пам"ять славнозвісної перемоги над Москвою у 1659-му. Та має бути президент. А чи не буде там і його оркестру? Не знаєте?
Зичу Вам творчих успіхів, нових книг і літературних премій, генеральських звань у війську, бо мало в нас ще свідомих офіцерів високого рангу.
Для пана Юрія Сегеди скажу, що особисто не спілкувався з кобзарем В.Перепелюком, нашим вінницьким земляком, але чув його спів живцем на концерті у Будинку художника в Києві у 1990-му році, коли йому було 80 років. Маю записи з фондів радіо.
З повагою
Ярослав Чорногуз


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельников (М.К./Л.П.) [ 2009-06-17 22:39:37 ]
Щиро дякую, Ярославе, за бажання ближче познайомитися, теплі слова й добрі побажання. Мій мобільний телефон 8(067)693-03-06. З повагою, Володимир.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-06-16 23:53:47 ]
Ага, історичне тло багато чого прояснює.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельников (М.К./Л.П.) [ 2009-06-17 22:43:07 ]
Справедлива думка, якщо це історичне тло не є штучно заполітизованим та спрямованим на розбрат і ворожнечу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Мельников (М.К./Л.П.) [ 2009-06-17 22:59:48 ]
Пробачте, пане Юрію, через "навалу" різних справ поспішив натиснути на кнопку, не побажавши Вам доброго здоров`я та гарних снів. З повагою, Володимир.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юрій Сегеда (Л.П./М.К.) [ 2009-06-18 17:36:42 ]
Дякую, і Вам доброго ранку:)