Нарешті мені щось сподобалось на цьому сайті.
Сумні і жорсткі рядки. Гарне поєднання!!!
Але слід виправити кілька русизмів: "по краям" -- "по краяХ", "закрасити" -- "зафарбувати, замалювати", "рукава" -- "рукави".

Прекрасний вірш, Сергію! (Вам це, певно, і самому відомо:))

Дякую всім, за зауваження особливо - поборемось з русизмами!

Давно не читав такої поезії! Майже досконало. Майже - тому що є кілька незначних помилок (півземлі - пишеться разом; по краях, а не "по краям", перенесення наголосів). І замало оптимізму! Але від образності я у захваті! Дякую, Сергію!

дійсно... це фест ладно!
більше нема чого додати

Прочитала "Твоя адреса – третя хмара зліва" і відразу перейняло подих...Весь твір такий... СПРАВЖНЯ ПОЕЗІЯ. Дякую Вам...

Погоджуюсь з Іриною - спражня поезія. Заходьте, Сергію, на "Майстерні" зі своїми віршами частіше. Дійсно, ось таких думок не вистачає дуже-дуже.

Погоджуюся з усіма і зичу наснаги у Вашій творчості, Сергію!

Півсонети (друга частина)
(з майбутнім продовженням)

Знайшов конверт й набрав для тебе снігу,
І адрес –« Третя хмара» підписав...
Хотів для тебе, друже, справить втіху,
Щоб Новий рік із снігом ти стрічав,

Та потім глянув на конверта розмір,
І вирішив, що снігу лиш за комір
Насипати ти зможеш лиш собі,
А тут його безмежнії простори…
Пішов в «Газпром» я на переговори,
Щоб сніг як газ подати по трубі…

і далі буде...

З повагою, РВ!

Ще раз дякую всім за увагу.
• До Інгвара – звичайно ж, з русизмами треба щось робити. Але я не думаю, що їх так багато, що вони аж геть псують враження від „вцілому вдалого тексту”:)
• До Сергія – півземлі пишеться разом, я так і написав, це, певно, мій коханий Ворд виправляє все за мене: скільки разів він мене вже підставляв. Знаєте, як ото воно буває – Майже Автоматично... :) Щодо зміни наголосів, то я тут бачу тільки один випадок – „наймИти”. Але це нормальне „старовинне” слово, яке ви, мабуть, з огляду на свій вік :) не застали у вжиткові. А все інше я виправив ще до вашого коментаря :) Дякую. Залишилось „рукава”, але воно – рИмове, та й словник не забороняє, отже поки що залишу, потім подумаю.
• До ніжної жіночої половини – дякую геть всім за добрі слова. Обіцяю після 28-го заходити частіше і понаписати всім коментарів :)
• До оглядача Критики - Тетяни Мельник-Добрушиної, (М.К./М.К.:))) Слухай, Танюш, як же твоя посада офіційно звучить! Як музика! Я заслухався. Ти майже вгадала (тобто підмітила): щось таке нове я почав писати... не зовсім книгу... але деяку середину деякого початку, в якого має бути продовження :) Тобто – окрему річ. А щодо „сивого дядька”, о це може бути й сивий дід :)Дякую.
• До всіх – і далися вам оті кілька русизмів: у інших їх он скільки!
• Передостанній пункт – жарт.

Не думаю, що варто говорити про більшість, краще про меншість. :)
Вірш і справді непоганий, читаю його, схоже, доопрацьований варіант. Безумовно - яскраво, безумовно - образно. Але, на такому тлі невеличкі "помилки" і справді кидаються у вічі. Дуже добре, що колеги-поети звернули достатньо уваги на них. І добре, що Сергій зважено сприймає наші братні погляди. :)
Додам до цих поглядів іще зауваги стосовно "далебí", та " нáвзнак" (якщо є необхідність вживати ці слова з таким наголосом, як у тексті вірша, то варто поставити відповідні знаки наголосу), а також дрібненьке, на перший погляд, зауваження щодо "пійманих горобців". Не люблять вони чомусь клітки, гинуть у ній відразу. До смерті б'ються об грати...
Я розумію, що в творі є певна модерністична паралель, але ж, в цілому, вірш претендує на серйозність, тому над цим є зміст подумати...

Таки-так. Одне слово виправив, інше залишив, бо звик саме до такого наголосу. А пташки навмисне такі, яких зазвичай не ловлять.
І ще - це не вірш, а окремі вірші, об`єднані спільністю форми. Вважаю за краще об`єднувати дещо з написаного в міні-цикли, ніж закидати сайт окремими крихітками :)

Це вірно. Дякую за пояснення. Все стало мені більш зрозуміло. :)