ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.09.01 22:13
Я нікуди не хочу іти.
Я побуду сьогодні удома.
Подивлюсь я на все з висоти
Чи із попелу й диму Содома.

Подивлюсь я із храму хмарин
Чи з боліт, із низини Аїда.
Не пізнаю я більших вершин,

Ольга Садкова
2026.09.01 21:07
— Літо, літечко барвисте,
ти куди втікаєш з міста?
А мені, виходить, час
повертатися у клас?
Знов за партою сидіти
і все вчити, вчити, вчити?
Зачекай іще хоч трішки.
Не втомились мої ніжки

хома дідим
2026.09.01 20:27
щось було у цім
нічого у цім не лишилось
невідомо чиє глузування
постскриптуму замість
ми заходимо в осінь
так ніби нам доручили
не то щоби сильно хотілося
але звичайно як скажеш

Вячеслав Руденко
2026.09.01 17:45
Відгоріло в стерні —
Відцвіли землероби,
Жебраки уночі
Вже шукають ропух.
Мемуаровий* біль,
Наче кінь клишоногий,
У канаві йдучи,
Знов прискорює рух…

Ірина Вовк
2026.09.01 10:10
САЛОМЕЯ: ТАНЕЦЬ СЕМИ ПОКРИВАЛ"

(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі на три з’яви,
в містичному стилі біблійної «Пісні Пісень»)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
Ірод Антипа – тетрарх Галілеї, цар, чиє серце повне безумства та гріховної пристрасті.
Саломея – юн

Віктор Кучерук
2026.09.01 07:40
Самотність крижана вчувається сильніше,
Коли на заході згасає тихо день, -
Коли мене уже не радують ні вірші,
Ні звуки в клітці соловейкових пісень.
Знедавна самоту ніяк не втихомирю,
Хоча тепер собі це ставлю за мету,
Бо не скоривсь біді та не утр

хома дідим
2026.08.31 21:18
сонцезаходом палає
сатурнічний небозвід
падає в ще справну память
літа перезрілий плід
різноквіття на осоннях
липоцвіт джмелиний літ
поле рапсове і сонях
хмароплин і живопліт

Ольга Садкова
2026.08.31 20:40
Давно живу, та не збагну і досі
в природі перетворень весняних.
Дедалі краще розумію осінь.
А паростки? Що знаю я про них...?

Із нежиття вони в життя приходять,
крізь мокрі випинаються сніги,
а ми, панове, в гумових чоботях,

Вячеслав Руденко
2026.08.31 14:55
Рай балачок бринить у грушах,
Рай чумаковий — без плачу.
У кошиках ховають душі
Себе від довгого дощу.
А ми пливем до монплезірів,
Торуєм шлях між сарани,
Легкі зазвичай, як порфіри,
Як кучми, сховані в чалми.

Борис Костиря
2026.08.31 12:25
Ніякі греблі пристрасть не зупинять.
Вона в ріці приречено кипить.
Вона - це зліплена із плоті пишність,
Господніх замислів пророча мить.

Ця пристрасть затопляє все навколо,
Нічим не спинена, палка, нага.
Прадавнє вогнище утворить коло.

Ірина Вовк
2026.08.31 06:25
ЦИКЛ ІІІ. ЮДЕЯ

ПІСНЯ ДВОХ МУДРОСТЕЙ: золото Саби і кедри Сіону
(драматичний «ескіз» у ритмізованій прозі, у трьох явах)

ДІЙОВІ ОСОБИ:
СОЛОМОН — цар Ізраїлю, обранець Ягве, чиє серце — наче глибоке море істини.
ЦАРИЦЯ САВСЬКА (МАКЕДА) — володар

Віктор Кучерук
2026.08.31 06:15
Відкладаю сон на потім,
Щоб себе уберегти,
Бо ракети на підльоті,
Бо не сплять мої кати.
Балістична чи крилата
Вже за мить уразить ціль, -
Підлітає їх багато,
Хаотично, звідусіль.

Віктор Насипаний
2026.08.30 22:33
Ще сипле трохи сонця рань в шовки барвисті,
Тепло і радість ми шукаєм в межилисті.
Блукає небо втомлене із птахом низько,
І холоди плетуть путі, бо ж осінь близько.
Приручать нас, як дич, дощі - вітри холодні.
І всі будем, як в татарви, у них в полон

Євген Федчук
2026.08.30 21:36
Як московські комуняки народ свій любили,
Задля «щастя» народного скільки люду вбили,
Хотілось би пригадати. Прикладів чимало.
Про «Антоновщину», звісно всі уже чували.
Хотілось би більш детально на тім зупинитись,
Як більшовики й селяни не змогли уж

Іван Потьомкін
2026.08.30 21:25
Чобітки червоні
Зоставила для осені зозуля.
Із сливою так марить поріднитись терен.
Шипшина не колоти хоче,
А просто притулитись до руки.
Уже завересніло.
Раз по раз ще вертає літо,
Начебто сказать забуло:

С М
2026.08.30 21:06
Це слово про Техаське радіо й такий біґ-біт
Линучі від Віржинських трясин
Неквапливо, із помірною пильністю
Слабша доля дається важко
Дехто каже: це небесна довершеність
Хтось інший: підступні вестернові мрії
Я люблю тих, що я зібрав разом на цей то
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Зима, Ти і Че.
Образ твору Розіп’яти прийшла зима.
Нажаліюся мамі: Ма...
Розпрощаюся з татком: Та...
Не знімайте мене з хреста:
ви
со
та!
На Ґолґоті зими – пітьма.
Над розп’ятими задарма
Висне неба вагітний клин.
Хрест хитається, як полин:
ри
ба
лин.
А в похиленій голові
Переплутались неживі
Із живими – по всій землі:
Мертві – добрі, не мертві – злі:
і в
се
лі.
Де примарився Че з тобов,
І у вас би була любов.
Ну а я б через хату жив
І у хунті тоді служив:
і
ту
жив.
Що не небо лягло до ніг.
Я втопитися б в ньому міг.
І хитався б на глибині
З боку в бік, як безмовне „ні”:
у
ві
сні.
Обручитись прийшла б вода,
Тільки я б долічив до ста
І відмовив: ”прощай-прости”,
Щоб сказала вода „щасти”:
від
пу
сти.
У пригнічені холоди,
Де на Че не чекаєш ти,
І не Че не тобов живе
Там де хрест серед хмар пливе:
за
жи
ве.
Вдосталь місця у цій зимі.
Поряд друзі висять німі.
Я зайняв і для них хрести:
Щоб гадали – чи любиш ти:
до
бі
ди.
Чорним-чорно, як уночі:
Чорний килим несуть ткачі,
Чорний сніг вздовж кісток тече,
З голови не виходить Че:
до
пе
че.
А під нами – лани зірок,
Що достигли в Господній строк.
Та збирати – женців нема:
На Ґолґоті зими – пітьма:
де
ти,
Ма?

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Мирослава Меленчук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Бик 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-11-26 12:31:03
Переглядів сторінки твору 5545
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.644 / 5.33  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 4.552 / 5.25  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-11-27 14:38:55 ]
всіх, кому заборгував обіцяні коменти - прошу пробачити, через трохи все напишу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-27 21:06:14 ]
Оригінальний і гарний вірш. Тільки в строфі про друзів я вважаю краще було не "зайняв", а "найняв і для них хрести", бо зайняти звучить, як розіп’ятий на тих хрестах за друзів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-11-27 23:14:04 ]
дякую, Жорже. "зайняв" - малось на увазі притримав (щоб інші не зайняли), саме це слово на початку я й хотів використати. а найняв - це взяв в когось на деякий час. але подумаю. дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Бик (Л.П./М.К.) [ 2006-12-08 05:54:25 ]
гарно!
але.

"Чорний сніГ ВЗДовж кісток тече" - найперше і найголовніше правило української мови - милозвучність. А чотири приголосні підряд, потім голосний і знову три приголосні - явна невідповідність цьому правилові :) важко вимовляти. Інших недоліків не помітив :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-12-08 12:10:35 ]
Дякую, Олексію, за увагу.
Я - теж за милозвучність. Але якщо в письмі керуватись тільки правилами - то це перетворюється радше в обмеження, чим в поміч. Особливої вади тут не бачу. Втім - обіцяю - подумаю. Це не саме складне місце - варіантів для заміни тут досить багато: наприклад, коли писав, то перше слово було "поперек" (досить ємке слово). Але "вздовж кісток" більш сильний образ: "вздовж кісток" - складна траекторія :) - раз; сніг всотався в кров (чорна кров) і став частиною ліричного героя - два; та й сама візуально-тактильна уява цього образу викликає ломоту тих же самих кісток - три. А багацько шиплячо-колючих приголосних більш випукло окреслюють ту силу, яка відриває паруюче м`ясо від біленьких кісточок :), куди й тече (крізь спротив!) отой чорний холодний сніг. Це - як кинути на ропечену пательню пригорщу снігу: шкварчить-сичить-парує. Отже - налице певна алітерація. Отаке наївне пояснення :). Цей образ - переважно внутрішній, на відміну від "поперек" - переважно зовнішнього. Як на мене, іноді є чинники, які важливіші правил.
Але (ще раз) подумаю.
Дякую за увагу і добрі слова.
Т.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-08 20:33:24 ]
Дуже цікава та душевна поезія.
Я пройшовся по всім - бачу як зростає слово.
Зауважив теж, що любите сливи. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-12-08 21:55:50 ]
Дякую.
А сливи - тактакитак: в дитинстві переїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2006-12-14 16:59:08 ]
"поряд друзі висять"
а чи не конфліктно и не виклично?
чим більше запитань, тим яскравіше враження.
дякую за поезію


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-01-15 21:47:27 ]
Підкину сюди, щоб трохи й посміхнулися.
Вдала рима свербить, пече.
І привидяться ж хунта й Че!
Всюди друзі висять живі,
І лини пливуть в голові,
А за ними Та, Ти, Ба, Ма-
зи
ма.
Піть
ма.

З повагою.