ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.11.17 11:10
Свіжа рілля запахтіла корінням і дизелем.
Пильна ворона бенкету діждалась нарешті.
Сонце латунне до обрію хмара притиснула.
З крони високої дня доливаються рештки.

Ще до зими кілька кроків, ще трохи осіннього
Полудня в затишку ситим котом зарудіє.

Ірина Вовк
2026.11.17 07:34
«МІКЕЛАНДЖЕЛО: СЕРЦЕ БІЛОГО КАМЕНЮ»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Мікеланджело Буонарроті – 26-річний скульптор, одержимий красою, закоханий у досконалість людського духу.
Голос Каррарської Брили (Гіганта) – поран

Віктор Кучерук
2026.11.17 05:47
Синє небо й жовте поле
Маю споконвік -
Не хитнути силу волі
Ані в жоден бік.
Бо тепер громи сердиті
Падають згори
І щодня несамовито
Гримає: "Умри!.."

С М
2026.11.16 23:58
дідусь був мореходом
поплавав між льодів
у цього китобоя
на колінах я сидів
чувши «синку я на березі
вмираю із нудьги
мені би із друзяками
зайти в чужі піски»

Ігор Терен
2026.11.16 17:21
А влада пшеків дещо пойняла
стосовно українського ґаранта,
бо довела –
від білого орла
не більше толку як від номінанта.

***
А бомонд богемі помагає

Борис Костиря
2026.11.16 16:53
Не хочу квітку я зривати,
Бо я порушу у житті
Якусь важливу рівновагу
У космосі й серцебитті.

Краса проб'ється через вінця,
Крізь огорожі і мейнстрим.
Краса проб'ється через віно,

хома дідим
2026.11.16 16:00
можливо я повторююсь
та це малосуттєво
повторюється всяко
усілякий
не треба апології
оскільки я не жертва
можливо навпаки
це стилістична якість

Вячеслав Руденко
2026.11.16 14:54
О, мій етер, веселий, темний, милий!
Куди тепер ти знов ховаєш вила —
Космогонічні, ніби справжній фатум,
Як тінь з-під ковдри душ, густу, багату, —
Щоби безвідповідально, гучно, вмісно,
Докупи склавши, ніби пальці в мудру,
У верховіття мрій, де мер

Кока Черкаський
2026.11.16 13:43
Водії не люблять пішоходів,
Пішоходи ненавидять водіїв,
Фермери клянуть суху погоду,
А турист кляне сезон дощів.

Всякий віднайде якусь причину
Щоб образити, обматюкать тебе,
Бо всередині у кожної людини,

Паб Лімерик
2026.11.16 08:34
Вчителі в кабінеті завпеда
Освятили закон Архімеда.
А завгосп не святив.
Отакий колектив
Згуртувався навколо завпеда.

Розповів театральний бариста
Про симфонії Ференца Ліста.

Віктор Кучерук
2026.11.16 07:04
Під шелест опалого листя
Забави продовжує осінь -
Одягнута в шати багристі,
Повсюди тиняється боса.
Тумани сплітає в мережку,
Гойдає оголені віти
І сипле на вимиту стежку
Дарунки від себе чи літа.

Борис Костиря
2026.11.15 18:29
Не зупинятися у слові,
Коли сягнеш глибин, вершин.
Слова спочинуть охололі.
На слово сяде херувим.
Не зупинятися в розгоні,
В польоті до далеких зір,
Здолати мури й перепони
У прагненні забутих вір.

Євген Федчук
2026.11.15 17:40
Гортаю в Інтернеті сторінки,
Новини і погоду розглядаю,
Чогось собі цікавого шукаю
І, зокрема, якісь нові книжки.
На сайтах їх багато викладають.
Дивлюся, що читають москалі.
Вже й не дивуюсь їм узагалі,
То просто дикість, що вони читають.

Юрій Гундарів
2026.11.15 09:14
Його серце зупинилося 27 березня на Слов’янському напрямку. Прощання відбулося у Вербну неділю. Траурний кортеж розтягнувся через увесь Київ — від Майдану Незалежності до Лівого берега, де він жив.
На Троєщині та Лісовому масиві люди виходили з машин, ст

Ірина Вовк
2026.11.15 07:43
«ДЖОРДАНО БРУНО: Попіл нескінченності, або Ніч на площі Квітів»
(Драматичний есей-містерія на три дії з прологом)

Дійові особи:
Джордано Бруно (Ноланець) – філософ-домініканець, мандрівний мислитель-пантеїст, якому належить теорі

Віктор Кучерук
2026.11.15 07:07
Ні зорі, ні душі, ані тіні -
Тільки тиша й пітьма навкруги,
Тож в уяві малюю видіння
Місць отих, де іти до снаги.
Не буває там темряви й тиші,
І відсутні тривожні думки,
І хмарини там вітер колише ,
І світіння торкає щоки.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Зима, Ти і Че.
Образ твору Розіп’яти прийшла зима.
Нажаліюся мамі: Ма...
Розпрощаюся з татком: Та...
Не знімайте мене з хреста:
ви
со
та!
На Ґолґоті зими – пітьма.
Над розп’ятими задарма
Висне неба вагітний клин.
Хрест хитається, як полин:
ри
ба
лин.
А в похиленій голові
Переплутались неживі
Із живими – по всій землі:
Мертві – добрі, не мертві – злі:
і в
се
лі.
Де примарився Че з тобов,
І у вас би була любов.
Ну а я б через хату жив
І у хунті тоді служив:
і
ту
жив.
Що не небо лягло до ніг.
Я втопитися б в ньому міг.
І хитався б на глибині
З боку в бік, як безмовне „ні”:
у
ві
сні.
Обручитись прийшла б вода,
Тільки я б долічив до ста
І відмовив: ”прощай-прости”,
Щоб сказала вода „щасти”:
від
пу
сти.
У пригнічені холоди,
Де на Че не чекаєш ти,
І не Че не тобов живе
Там де хрест серед хмар пливе:
за
жи
ве.
Вдосталь місця у цій зимі.
Поряд друзі висять німі.
Я зайняв і для них хрести:
Щоб гадали – чи любиш ти:
до
бі
ди.
Чорним-чорно, як уночі:
Чорний килим несуть ткачі,
Чорний сніг вздовж кісток тече,
З голови не виходить Че:
до
пе
че.
А під нами – лани зірок,
Що достигли в Господній строк.
Та збирати – женців нема:
На Ґолґоті зими – пітьма:
де
ти,
Ма?

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Мирослава Меленчук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Бик 5 Любитель поезії / Майстер-клас

    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-11-26 12:31:03
Переглядів сторінки твору 5759
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.644 / 5.33  (5.194 / 5.71)
* Рейтинг "Майстерень" 4.552 / 5.25  (5.236 / 5.78)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-11-27 14:38:55 ]
всіх, кому заборгував обіцяні коменти - прошу пробачити, через трохи все напишу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-27 21:06:14 ]
Оригінальний і гарний вірш. Тільки в строфі про друзів я вважаю краще було не "зайняв", а "найняв і для них хрести", бо зайняти звучить, як розіп’ятий на тих хрестах за друзів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-11-27 23:14:04 ]
дякую, Жорже. "зайняв" - малось на увазі притримав (щоб інші не зайняли), саме це слово на початку я й хотів використати. а найняв - це взяв в когось на деякий час. але подумаю. дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Бик (Л.П./М.К.) [ 2006-12-08 05:54:25 ]
гарно!
але.

"Чорний сніГ ВЗДовж кісток тече" - найперше і найголовніше правило української мови - милозвучність. А чотири приголосні підряд, потім голосний і знову три приголосні - явна невідповідність цьому правилові :) важко вимовляти. Інших недоліків не помітив :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-12-08 12:10:35 ]
Дякую, Олексію, за увагу.
Я - теж за милозвучність. Але якщо в письмі керуватись тільки правилами - то це перетворюється радше в обмеження, чим в поміч. Особливої вади тут не бачу. Втім - обіцяю - подумаю. Це не саме складне місце - варіантів для заміни тут досить багато: наприклад, коли писав, то перше слово було "поперек" (досить ємке слово). Але "вздовж кісток" більш сильний образ: "вздовж кісток" - складна траекторія :) - раз; сніг всотався в кров (чорна кров) і став частиною ліричного героя - два; та й сама візуально-тактильна уява цього образу викликає ломоту тих же самих кісток - три. А багацько шиплячо-колючих приголосних більш випукло окреслюють ту силу, яка відриває паруюче м`ясо від біленьких кісточок :), куди й тече (крізь спротив!) отой чорний холодний сніг. Це - як кинути на ропечену пательню пригорщу снігу: шкварчить-сичить-парує. Отже - налице певна алітерація. Отаке наївне пояснення :). Цей образ - переважно внутрішній, на відміну від "поперек" - переважно зовнішнього. Як на мене, іноді є чинники, які важливіші правил.
Але (ще раз) подумаю.
Дякую за увагу і добрі слова.
Т.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-08 20:33:24 ]
Дуже цікава та душевна поезія.
Я пройшовся по всім - бачу як зростає слово.
Зауважив теж, що любите сливи. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-12-08 21:55:50 ]
Дякую.
А сливи - тактакитак: в дитинстві переїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2006-12-14 16:59:08 ]
"поряд друзі висять"
а чи не конфліктно и не виклично?
чим більше запитань, тим яскравіше враження.
дякую за поезію


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-01-15 21:47:27 ]
Підкину сюди, щоб трохи й посміхнулися.
Вдала рима свербить, пече.
І привидяться ж хунта й Че!
Всюди друзі висять живі,
І лини пливуть в голові,
А за ними Та, Ти, Ба, Ма-
зи
ма.
Піть
ма.

З повагою.