ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2023.03.30 19:58
Ганна Семиградська, прима оперного, вже у гримі й образі Розіни, ретельно вдивлялася у своє гротескно змінене віддзеркалення. Те чарівне лице юної ефірної діви, яким його бачили діти райка, зблизька нагадувало грубо покраяний жирними мазками портрет пензл

Юрій Гундарєв
2023.03.30 19:54
Брехня - це крапля, що камінь точить.
Вона проявляється, як на плівці.
Це вочевидь саме той злочин,
що розкривається без поліції.

Брехні не буває - в ім‘я чи заради…
Тут виправдання жодні - зайві.
Брехня, як завжди, - прихована зрада.

Наталія Кравченко
2023.03.30 18:23
колись давно на ці землі напали вороги, які грабували й палили села, вбивали жителів, а красивих молодих дівчат брали в полон, щоб пізніше продати їх у рабство. Одного разу, переправляючись через Чорний ліс, вороги зупинилися біля Чорного ока, щоб відпочи

Євген Федчук
2023.03.30 14:45
Полуденна спека поволі на спад вже пішла,
Камінна дорога не так припіка босі ноги.
Затихли Афіни, сховалися в кокона свого
І тиша поволі над гамірним містом лягла.
У темному небі яскраво засяяли зорі,
Знайомі сузір’я, хоч трохи, немов не такі.
Як ба

Іван Потьомкін
2023.03.30 14:04
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало

Віктор Кучерук
2023.03.30 13:08
Тільки-но усядуся надворі
І упруся спиною об тин, -
Горобці цвірінькають то хором,
То щебече весело один.
Хоч собака гавкає на зграю
І горлає півень, мов сказивсь, -
Співуни такий концерт вчиняють,
Що душа зривається у вись.

Володимир Каразуб
2023.03.30 11:50
Дощ починався тричі:
вперше полопотів кількома краплями
упавши на листя яблуні,
що устами ночі прошепотіли:
ти,
ти,
ти.
Тоді об'явився вдруге,

Ігор Деркач
2023.03.30 11:43
ІОй, пу-сі, пу... сі... граються як діти
з вогнем у хаті опоненти світу...
велике пу оточує пітьма –
навколо мракобіси та потвори,
та ідіоту по коліна море
і не буває горя від ума.
Який там ордер... і яка тюрма?
Йому і пекло – не велике горе

Теді Ем
2023.03.30 09:52
Як змінюються мрії з плином часу...
Колись у світі стародавнім Архімед
хотів всю Землю повернути,
лише не міг він знати наперед,
куди за декілька століть цивілізацію
просунуть наукові апробації.

Змінили стан планети кардинально.

Тетяна Левицька
2023.03.30 09:29
Убогій лиха хуртовина
Сплела білий саван в саду,
Не знала що проліски сині
Для неї під снігом зійдуть.

Коштовну зібрала валізу
В останній зимовий кортеж:
Світлини, Ван Гога ескізи

Микола Дудар
2023.03.29 22:05
З нудьги нудьга… По келихам розлито
І сперечатись пізно, незруки
Як би ж, бодай, ні - ні, не оковиту
На очі ж повилазять пауки…
А ось би ранок висвітить нудьгою…
Не стерпиться, розсіємо в росу
Як важко залишатися собою,
Коли згубив мантачку і косу

Сергій Комарецький
2023.03.29 14:31
Значення явищ і слів помінялося.
Внесла корекції доля сама.
Те, що розумним і добрим здавалося
Вмить перехреслила кровю війна!

Риску підведено і у відносинах
Ніби здавалося рідних людей.
Кожний свій вибір зробив. – Перепрошую

Іван Потьомкін
2023.03.29 14:30
Ми по війні ще грали у війну.
Корів і кіз напризволяще кинувши,
Ми лізли в доти, кидали гранати,
Сходилися в рукопашну,
Коли набоїв бракувало...
Пекли картоплю.
Поруч дозрівали міни...
...Не всі ми повернулися з тих воєн.

Тетяна Левицька
2023.03.29 11:20
У вагон метро заходять
іноземців двоє,
й емоційно між собою
голосно говорять.
Влаштували крики, сварку,
повсихали б вуха,
з рота мат летить відбірний,
а народ те слуха.

Софія Цимбалиста
2023.03.29 09:54
Я буду навіки
блиском зірок.
Тим яскравим сяйвом
небесних пелюсток.
Моя душа порине
в нічне небо.
В його палітру відтінків
темно-синіх кольорів.

Теді Ем
2023.03.29 09:16
Нарциси із павичими хвостами
бруківку топчуть поетичних шпальт.
Закохані у себе до безтями,
ногами попираючи асфальт

звичайного людського сьогодення,
з рахунків списуючи честь і альтруїзм,
парити хочуть над юрбою,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Людмила Лайтер
2023.03.21

Яна Ковера
2023.03.20

Єлизавета Ярчевська
2023.03.06

Лідія Тарарак
2023.03.04

Марина Хрумало
2023.03.01

Павло Міт
2023.02.26

Іван Хрущ
2023.02.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Вірші

 Зима, Ти і Че.
Образ твору Розіп’яти прийшла зима.
Нажаліюся мамі: Ма...
Розпрощаюся з татком: Та...
Не знімайте мене з хреста:
ви
со
та!
На Ґолґоті зими – пітьма.
Над розп’ятими задарма
Висне неба вагітний клин.
Хрест хитається, як полин:
ри
ба
лин.
А в похиленій голові
Переплутались неживі
Із живими – по всій землі:
Мертві – добрі, не мертві – злі:
і в
се
лі.
Де примарився Че з тобов,
І у вас би була любов.
Ну а я б через хату жив
І у хунті тоді служив:
і
ту
жив.
Що не небо лягло до ніг.
Я втопитися б в ньому міг.
І хитався б на глибині
З боку в бік, як безмовне „ні”:
у
ві
сні.
Обручитись прийшла б вода,
Тільки я б долічив до ста
І відмовив: ”прощай-прости”,
Щоб сказала вода „щасти”:
від
пу
сти.
У пригнічені холоди,
Де на Че не чекаєш ти,
І не Че не тобов живе
Там де хрест серед хмар пливе:
за
жи
ве.
Вдосталь місця у цій зимі.
Поряд друзі висять німі.
Я зайняв і для них хрести:
Щоб гадали – чи любиш ти:
до
бі
ди.
Чорним-чорно, як уночі:
Чорний килим несуть ткачі,
Чорний сніг вздовж кісток тече,
З голови не виходить Че:
до
пе
че.
А під нами – лани зірок,
Що достигли в Господній строк.
Та збирати – женців нема:
На Ґолґоті зими – пітьма:
де
ти,
Ма?

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Мирослава Меленчук 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Олексій Бик 5 Любитель поезії / Майстер-клас

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-11-26 12:31:03
Переглядів сторінки твору 4357
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.643 / 5.33  (5.188 / 5.7)
* Рейтинг "Майстерень" 4.552 / 5.25  (5.224 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.729
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-11-27 14:38:55 ]
всіх, кому заборгував обіцяні коменти - прошу пробачити, через трохи все напишу :)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Жорж Дикий (Л.П./Л.П.) [ 2006-11-27 21:06:14 ]
Оригінальний і гарний вірш. Тільки в строфі про друзів я вважаю краще було не "зайняв", а "найняв і для них хрести", бо зайняти звучить, як розіп’ятий на тих хрестах за друзів.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-11-27 23:14:04 ]
дякую, Жорже. "зайняв" - малось на увазі притримав (щоб інші не зайняли), саме це слово на початку я й хотів використати. а найняв - це взяв в когось на деякий час. але подумаю. дякую.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олексій Бик (Л.П./М.К.) [ 2006-12-08 05:54:25 ]
гарно!
але.

"Чорний сніГ ВЗДовж кісток тече" - найперше і найголовніше правило української мови - милозвучність. А чотири приголосні підряд, потім голосний і знову три приголосні - явна невідповідність цьому правилові :) важко вимовляти. Інших недоліків не помітив :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-12-08 12:10:35 ]
Дякую, Олексію, за увагу.
Я - теж за милозвучність. Але якщо в письмі керуватись тільки правилами - то це перетворюється радше в обмеження, чим в поміч. Особливої вади тут не бачу. Втім - обіцяю - подумаю. Це не саме складне місце - варіантів для заміни тут досить багато: наприклад, коли писав, то перше слово було "поперек" (досить ємке слово). Але "вздовж кісток" більш сильний образ: "вздовж кісток" - складна траекторія :) - раз; сніг всотався в кров (чорна кров) і став частиною ліричного героя - два; та й сама візуально-тактильна уява цього образу викликає ломоту тих же самих кісток - три. А багацько шиплячо-колючих приголосних більш випукло окреслюють ту силу, яка відриває паруюче м`ясо від біленьких кісточок :), куди й тече (крізь спротив!) отой чорний холодний сніг. Це - як кинути на ропечену пательню пригорщу снігу: шкварчить-сичить-парує. Отже - налице певна алітерація. Отаке наївне пояснення :). Цей образ - переважно внутрішній, на відміну від "поперек" - переважно зовнішнього. Як на мене, іноді є чинники, які важливіші правил.
Але (ще раз) подумаю.
Дякую за увагу і добрі слова.
Т.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2006-12-08 20:33:24 ]
Дуже цікава та душевна поезія.
Я пройшовся по всім - бачу як зростає слово.
Зауважив теж, що любите сливи. :-)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-12-08 21:55:50 ]
Дякую.
А сливи - тактакитак: в дитинстві переїв.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2006-12-14 16:59:08 ]
"поряд друзі висять"
а чи не конфліктно и не виклично?
чим більше запитань, тим яскравіше враження.
дякую за поезію


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-01-15 21:47:27 ]
Підкину сюди, щоб трохи й посміхнулися.
Вдала рима свербить, пече.
І привидяться ж хунта й Че!
Всюди друзі висять живі,
І лини пливуть в голові,
А за ними Та, Ти, Ба, Ма-
зи
ма.
Піть
ма.

З повагою.