Вітаю, Чорнявко!
Тільки зараз помітив Ваше запитання, бо, як Ви певно здогадались - я не фанат Жадана.
Спробую зробити не солодкоголосий коментар:)
1. Згоден з Майстерень редакцією, що цей текст - скоріш прозовий.
Мене він не вразив ні своїм сюжетом, ні майстерністю слова. Чого варті лише повтори слів у сусідніх рядка:
"яка в НЕЇ прозора настільки, що під
НЕЮ видно водорості і пісок"
"Потрібно довго ГОВОРИТИ,
вишептуючи і ПРОГОВОРЮЮЧИ".
Безліч "тому, що", "що це", "якби" і т.п. - не додають лаконічності тексту.
Ключовими видались рядки:
"слід іноді стулити повіки, щоби побачити
з якого боку сновидіння ти знаходишся".
Цей текст нагадує послідовність образів, що виникаювь в уяві, коли людина засинає. Ці образи виникаюсь з підсвідомості, іноді нелогічно перетікаючи з одного в інший, як неконтрольований плин думок. Це щось схоже на медитацію.
Багатство метафор підчеркує креативність твору. Але твір досить беземоційний, схематичний і близький читачу, який сприйме його символіку, розшифрує його, як ребус. На щастя такі чітачі є!
То ж я за них радий:)
Однак, сумніваюсь, що хоч колись, такий стиль віршування набуде масової популярності, особливо серед жінок, (схильних, у своїй більшості) до чуттєвого сприйняття, а не до символізму).

Пане Христенко, Жадан - не Вєрка Сердючка, тому вряд чи прагне т.зв. "масової популярності".
Ваш "аналіз" не коментуватиму.

"Це щось схоже на медитацію." - а Ви, Олександре, спробуйте самі написати щось схоже на медитацію. Або верлібр. Один.

Любо!
Я міг би натужитись і написати щось подібне.
Але навіщо?
У Жадана це непогано виходить.
Його читають, цінують - ну і чудово!
Молодець!(без іронії)
А в мене свій стиль і свій читач.
То нехай Жадан залишається Жаданом, а Христенко - Христенком.
Мирне співіснування:)
Думаю, це - правильно!

Пам"ятаєте, Володю, що сказав народний поет Олександр Христенко? Він сказав так: "Читач також вибирає не гірше, а краще з того, що може сприйняти." Іншими словами, кожен читач розуміє те, на що здатен. Втім, спасибі велике, що Ви не говорите від імені всього народу.

Любцю,
Можна було би частково погодитись з тобою.
Але ти піднесла палку з двома кінцями і невідомо як вона вистрілить.
Тут або читач не здатен зрозуміти, або писач не здатен написати так, щоби це зачіпало за серце.
Але можливо цей вірш не про це, а просто бавлянка, як на мене свідома-загально-зрозуміла бавлянка
образами. Ці образи, як на мене, цікаві, але не вражаючі - отакі собі відв`язані від повітря метелики,
контрим - просто невагомо. Вся справа у смаку - підлива дуже смачна, риба - недоварена по-суті (ІМХО).
У нього є правда деякі речі, які мені по-душі.
Я також вдячний Нікусі, за скурпульозне афішування даного автора на ПМі.
Принаймі є уява за що профі отримують гонорари.
Від-Жадано,
ЛЮ :)

Ні, Юрчику, думаю, ця палка таки з одним кінцем (sorry:)
Погодься, що автор все ж таки пише в першу чергу для себе і про себе - не в плані розпорядку денного, а в плані сприйняття ним, автором, світу. А вже потім дає це прочитати читачу. І тут вже читач - або розуміє, пропускає через себе і сприймає, або не розуміє, не пропускає через себе і не сприймає. Усьо дуже просто :) Не може один автор писати так, щоб подобатись усьому багатомільйонному народові з його різними смаками й різнополюсними уподобаннями.
Тут мова про інше - про критерій. Як у Маяка: Шо такоє хорошо і шо такоє пльохо :) А далі - воно може тобі не подобатися, бо в тебе не такі смаки, припустимо, але ти об"єктивно визнаєш: так, це не бла-бла. Тому критерій - це і є наріжний камінь.

Вітаю, Чорнявко!
У кожної людини своє світосприйняття.
Якщо автор хоче, щоб його вірно зрозуміли, він має говорити на мові, доступній читачу.
А якщо він хоче бути оригінальним, загадковим, неповторним - нема потреби напружуватись: пише, що в голову приходить.
Фани - оцінять, навіть, якщо не зрозуміють.
А решта - самі винні.

Дико вибачаюся за втручання, пане Христенко. За Вашою думкою, головне - намагатися бути доступним для читача, а бути "оригінальним, загадковим, неповторним" - другорядне, та ба навіть недолік?

Окрім того, для того, щоб бути тим самим "оригінальним, загадковим, неповторним" не треба напружуватися, а щоб бути доступним - треба? Поясніть, будьте добрі.

Олександре! не поспішайте перекладати усю відповідальність на котрусь із сторін. те, що читач не може зрозуміти текст - проблема виключно читача. те, що автор не може написати доступно - проблема виключно автора.
бути читачем не легше, ніж бути автором. цьому теж треба вчитись, Олександре.
НН

Олександре, на Вашу тезу "Якщо автор хоче, щоб його вірно зрозуміли, він має говорити на мові, доступній читачу." можу зауважити, що в кожного автора є свій читач. Весь український народ (і навіть всі жінки, доярки, селяне і робітники, за яких Ви так щиро переживаєте) не є читачем. Бо це безособистісно.А читач - це завжди особистості, це окремі люди, які читають художні твори.
І мене дивує не те, що Вам особисто і ще багатьом не подобається Жадан (або Ви його не розумієте), а те, з якою однозначністю і безапеляційністю Ви та інші намагаєтесь довести, що раз Жадан - не ваш автор, значить, він поганий, нецікавий і т. п.

Шановна Вандо!
Аж ніяк не хотів сказати, що бути "оригінальним, загадковим, неповторним" - другорядне, та ба навіть недолік".
Просто на цій сторінці ми продовжуємо дискусію з Чорнявою Жінкою, що до народної поезія і елітарної.
Народний поет, у моєму розумінні, це, в певному сенсі, вчитель, який несе читачу свої знання, почуття, думки.Його завдання розповісти читачу про "теорію Енштейна" так, щоб він зрозумів.
Елітарний поет нагадує мені науковця, який робить свої відкриття, не турбуючись, чи стануть вони доступними для широких мас. У нього своє завдання.
Я не протиставляю елітарних поетів і народних, а просто розділяю їх.
Потрібні, як одні, так і інші.
Вони просто доповнюють одні других.
А бути хорошим вчителем, як на мене, аж ніяк не простіше. ніж бути гарним вченим.

Чорнявко!
Перепрошую!
Жодного поганого слова ні про Жадана, ні про інших авторів, які пишуть у цьому стилі, я не говорив.
Навіть у думках - не мав.
Я поважаю альтернативну думку, і Вашу в тому числі.
Ще раз повторюсь: щиро радий за Жадана і за його шанувальників, бо тут автор знайшов читача.
А ось доля простих "жінок, доярк, селян і робітників" мене турбує, тому що в них дефіцит авторів. А саме Вони складають більшість нашселення країни. Саме по них можно оцінити культурний рівень народу. А у Еліти - все О.К.

Олександре, судячи з Ваших слів "саме по них можно оцінити культурний рівень народу", можна зробити висновок, що наш народ заслужив Вєрку Сердючку, бо в неї "шалена масова популярність" :( А мені здається, що "масова популярність" не є ознакою віднесення одних чи інших творів до поезії (прози, драми, культури взагалі). "Розкрутити" можна будь-кого, але що з того?

Я, пане Христенко, поняття "народний" ототожнюю лише з фольклором.
Справді раніше існували поняття - елітарна (як ви сказали) культура, а на противагу їй - масова (популярна) культура. Друга - зрозуміла і близька широким масам, перша - зрозуміла і близька вузькому колу.
Зараз ці культури, на жаль чи на щастя, взаєморозчинилися. Як на мене, є просто якісні твори (культури і мистецтва) і неякісні.

Якщо Вас послухати, "народною" є, наприклад Вєрка Сєрдючка - бо вона говорить зрозумілою для всіх мовою. А людина "хаває", бо кожне слово їй зрозуміле, і щире, і викликає емоції! Браво!
Ви згідні з тим, що людина завжди залишалася на рівні такої "культури" з таким "вчителем"? І ніколи не дійшла наприклад до розуміння опери? Це і є "надзавдання"?

А "продовжуючи дискусію щодо народної поезія і елітарної", думаю, що і так звана "народна" поезія має бути гарною, а не примітивною. І я, і Ви, Сашо, безумовно, знаєте чимало прикладів чудової народної творчості. Вони й справді майстерні - і за ідеєю, і за виконанням. Ось з цього наша дискусія й розпочалася: з неадекватних реакцій на досить посередні твори :(