ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.06.25 08:48
Троянди і любов
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча

Віктор Кучерук
2024.06.25 07:55
* * *
Озираючись на схід
Йду скоріш на захід,
Раз до підлості сусід
Має здавна нахил.
Споконвічно тягарем
Давить серце смута,
Бо не порівно берем,
Ділячи набуток.

Артур Курдіновський
2024.06.25 00:50
Єдиний вихід - Перемога! (квартон)
Єдиний вихід - Перемога!
Це знає вільний наш народ.
Велика й праведна дорога -
Супроти всіх дрібних турбот.

Вже ясно: хто чужий, хто свій...
Єдиний вихід - Перемога!
Це світла й темряви двобій!

Іван Потьомкін
2024.06.25 00:11
***
У мене набагато більше свят,
аніж у тих, хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голо

Володимир Каразуб
2024.06.24 21:08
Сідай поруч і слухай
В кімнаті оцій чорно-білі примари. Знову
Ти сидиш у профіль, фрази пливуть шрифтом.
Спокій знайомого голосу і музики витікають із грамофону.
Край неба у твоїй кімнаті і яблуні за вікном

І тому я кажу не чудернацькі, ні не дивні, вслухайся,
В оці н

Олександр Сушко
2024.06.24 19:52
Любов
Я правду накришу вам дрібно-дрібно,
Солодку казку у дугу зігну...
Без ніжності і вірність непотрібна,
Дзявкоче муж щоденно на жону.

Дружину чоловіченько замучив
І їсть її, немов з грибами плов.
Любов, як відьма - злюща і кусюча,

Іван Низовий
2024.06.24 13:51
* * *
Виріс я у селі на Сулі,
Де черемха і вишня цвіли.
Крім села і моєї Сули,
Більш нічого не знав на землі.
Знав іще: в ясеновім гаю
Є сунична галява одна –
Там поховано матір мою
В рік війни, восени, в ясенах.

Світлана Пирогова
2024.06.24 11:21
У літній купелі
Червоніло у літній купелі,
Ніби сон не кінчався тривалий.
Дощ налив через вінця у келих
Дню крилатому трішки зухвало.

І згадались сережки на вухах,
Не з рубінів, а з вишень - червоні,
Навіть небо зняло капелюха,

Леся Горова
2024.06.24 10:38
Лелеко ( музична версія)
Ти про що, лелеко, стукотиш

Ти про що, лелеко, стукотиш?
Пісня з теплим дощепадом схожа,
Скочуються звуки у шпориш,
Сіється зерном надії кожен.

Щедро обсипаєш зверху дім,

Тетяна Левицька
2024.06.24 09:26
Солодкий гріх
Навіщо посадили у саду
для зла пізнання дерево спокуси?
Лиш надкусила яблуко в меду,
а розіп'яли на хресті Ісуса.

Невже я помиляюся, невже
розбещеність за любощі сприймаю?
В ясних думках клубочиться вужем

Віктор Кучерук
2024.06.24 05:49
* * *
Невдовзі кетяги калини
Підпалять ясно вогкий гай, –
І журавлиним довгим клином
Прониже осінь небокрай.
І крізь ледь видиму шпарину
Пропхаюсь я цибатим вслід
У край спокійний і гостинний,
Теплом прихований од бід.

Артур Курдіновський
2024.06.24 00:15
Я написав до конкурсу квартон
Я написав до конкурсу квартон
І заварив собі ранкову каву.
Та змістом перейматись - не цікаво,
Бо я і так вже справжній еталон!

Я - майстер! Щоб мене не забували,
Я написав до конкурсу квартон.
Амбіцій в мене - майже на мільйон,

Володимир Ляшкевич
2024.06.23 22:27
Українські ведичні містерії з нагоди ведичного свята Івана Купала
Гімни)
"Слався Джива,
квітни Жива "
"Нам розрада – Світла Лада"
Хор:
"Слався Джива, квітни Жива.
Нам розрада – Сяйна Лада
Нам розрада – Чиста Лада.

Іван Потьомкін
2024.06.23 21:47
Як гарно знати мови (з англійського гумору)
Набачив кіт мишеня.На жертву кинувся прожогом,
Та кляте звіриня встигло сховатися у нірку.
Почухав кіт потилицю і рішенець почав шукати.
Надибав: і заліг неподалік. Спочатку тихо, а потім голосніш,
Удавши з себе пса, зачав гарчати, а потім як міг і

Ігор Шоха
2024.06.23 18:48
Дуплети з рикошетами
А на росії у законі вори
аж від окраїн до кремлівських веж
і у Європі їм немає меж...
нема межі агресії мордору
і мародеру в Україні теж.

***
А контрибуції не буде,

Сергій Губерначук
2024.06.23 17:13
Світ за́ очі йдучи…
Світ за очі йдучи,
без будь-яких причин,
ваш чин поміж личин не помічаючи,
я стану голубим,
як пролісок, як дим,
як цілий океан для потопаючих.

Як цілий океан,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Олекса Скрипник
2024.06.20

Самослав Желіба
2024.05.20

Ігор Прозорий
2024.05.17

Іма Квітень
2024.04.30

Ілахім Поет
2024.04.15

Степанчукк Юлія
2024.04.15

Дирижабль Піратський
2024.04.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Любов Долик (1965) / Вірші

 Давній спогад
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-01-04 22:35:47
Переглядів сторінки твору 8445
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.795 / 5.5  (5.082 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (5.027 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.732
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2022.11.13 19:36
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 23:01:45 ]
Дуже красивий і дуже жіночий вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юляна Галич (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 23:09:11 ]
Ну чому відразу, як лірика, то й жіночий, пане Василю? )))
Ностальгійна, чарівна замальовка, Любо. Дякую! (Се була Консуело)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:08:32 ]
Дякую, мила Консуело! Це справді дуже давня історія - тому і ностальгійна...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-04 23:16:03 ]
Бо чоловік не зможе написати отак ніжно, напівтонно і зворушливо. Мабуть тому, пані Юляно.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 12:49:06 ]
Чому ж не може?
Ви ж написали "Еротичне"
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:07:24 ]
Пане Василю, ви довели, що чоловік може написати отак)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Роса (Л.П./М.К.) [ 2010-01-04 23:49:03 ]
Легко, наче вітер прозорою жіночою хустинкою грається. Пан Василь правий - напівтонно, ніжно. Але хіба не в ніжності жіноча сила... Лірика середнього роду - погана лірика.Вітаю з гарним віршем, пані Любо!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:09:19 ]
Дякую, пані Тетяно, я рада, що Вам припало до душі)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:11:39 ]
А ще у Вас чудовий кіт - у мене був такий, я його дуже любила, але він пропав, бідолаха... От і знову ностальгія...((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 12:56:52 ]
Гарно, Любо!
А чому тролейбуси "звірі"? Цей образ трохи випадає з загального малюнку, як на мене.
У рядку:
"Нам залишиться день цей – як жменька високих нот" - на "високих" - збивається ритм.(не вистачає склада)
Протиставлення:"Ні, ми будем..." - я б змінив на стведження:
"То ж ми будемо..."


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Опришок (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 23:00:56 ]
У тролейбусів є роги. Мабуть, тому вони й звірі.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Христенко (М.К./М.К.) [ 2010-01-06 14:08:31 ]
Звісно, Василю, образ зрозумілий.
Але в даний ліричний текст він не вписується, як на мене.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:13:42 ]
Олександре, дякую за підказку. Справді, логічніше буде змінити "Ні" на стрвердне "так". Ще подумаю трішки - і поміняю.
Емоції декли перехлюпують - і не чую слів логіки)
Така жіноча суть)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Левандівський (Л.П./Л.П.) [ 2010-01-05 14:51:43 ]
!:коротка, але гарна композиція. Погоджуся з Олександром Христенком стосовно ритму окремих рядків, точніше одного (1 строфа, 3 рядок). Але, то авторське діло, якщо вам не залежало і незалежить на гіпердосконалому ритмі.
:)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 10:12:28 ]
Миколо, боюся гіпердоскналості - це- вже далі нікуди іти...А хочеться завжди мати свободу росту)))
Як кажуть французи, у прекрасної жінки має бути хоч одна недосконалість , яка її прикрашає)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Осока (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 16:26:54 ]
Красивий текст, але до кінця не витриманий. Емоція подекуди провисає. Хоч і справді - дуже жіночно і щиро.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-05 23:17:25 ]
Сергію, не судіть строго, вірш написався у тролейбусі - і з того часу не рухала його, бо дорогим був сам спогад... Але... таки я його понамагаюся дошліфувати)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
(Л.П./Л.П.) [ 2010-01-13 23:30:57 ]
не сподівався, що кінець буде таким. спочатку здавалось, що поезія стане ще однією романтичною історією. так і є, але останній рядок розширив звичайні для таких творів межі. гарно

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Долик (М.К./М.К.) [ 2010-01-14 10:10:52 ]
Дякую, пане Мирославе, за добре слово!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталка Ліщинська (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-19 10:53:08 ]
Отакі образи "звірі рогаті - тролейбуси", мабуть, є найцікавішими родзинками поезій. Мені хочеться смакувати оцей рядочок без кінця: Розпрозорився вересень чистим летючим блакитом..
Тут і точність, і краса злилися в гармонію.
Дякую, Любочко, твоїми віршами можна дихати.