Я на сайті взагалі лише з 12 січня, але теж уже встигла отримати від Головного редактора звинувачення в тому, що у щось «вляпалася» (а отже, я теж брудна) та «повчання» щодо того, що не треба, так би мовити, втручатися в ті справи, в яких нічого не розумію або які мене не стосуються. І мені, як і Сергієві, теж дуже важко було те ковтнути, та я змовчала і вирішила спробувати щось «зрозуміти». Уважно прочитавши сьогодні виставлену вчора статтю та коментарі, я виявила, що «брудна» у дуже приємній компанії, і це мене втішило. Дуже засмутило інше: публікація, яка мала гарні шанси стати приводом для серйозної розмови і конструктивного обміну думками про проблеми перекладу як такі, про школу перекладу і т. д., викликала, власне, уже передбачувану реакцію керівництва, і стала приводом для зовсім іншого: для з’ясування, хто є хто, розділення на «своїх» і «чужих», «чистих» і «брудних», менторського повчання і погроз, затикання ротів (тут можна продовжити). Власне, не буду повторювати на свій лад те, про що написав Сергій. Просто засвідчу свою цілковиту підтримку кожному його слову. Бо ж на сайті задекларовано одне, а робиться – Згори – дещо зовсім інше, щоб не сказати протилежне. Так, ми маємо «вчитися поезії» (це теж слова пана Редактора), але як можна чомусь навчитися, якщо критиці запихають до рота кляпа, а тим, хто зважується висловлювати свою думку, погрожують репресіями?
Так, митці можуть жити і творити навіть у тоталітарному середовищі. Про те, як це середовище впливає на них як людей і митців, можна говорити довго, і все буде негативним. Я про те, що АВТОРИТАРНА політика і ЛІТЕРАТУРНИЙ сайт – речі несумісні...
Перша реакція пана Головного редактора на це продовження вчорашньої «толоки» знову підтверджує всі найгірші «перші враження» і думки. А тон свідчить сам за себе. Можливо, не забаряться і репресії з «кров’ю».
Тому хочу сказати тут-і-зараз головне – і, як і вчить пан Гормовержець, «лише за себе». Підписуючись під цим відкритим листом, я теж готова підставити свою голову під той бруд, який зараз поллється з вуст нашого Вчителя.
Я б хотіла тут лише насолоджуватися поезією, прислухатися до думок, обмінюватися враженнями, вчитися працювати над своїми текстами, – але! Але є речі, повз які не дозволяє пройти совість і гідність. Я б хотіла залишитися на сайті, але! Але цілком можливо, що міра буде переповнена настільки, що доведеться піти (у цьому випадку я ОБОВ*ЯЗКОВО чемно попрощаюся). Якщо ж я просто зникну… отже, це НЕ МОЄ рішення, а «караючий меч». Зрозуміло, якщо цей меч буде застосовано до Осоки, я теж піду.
Я до цього готова, лише прошу Головного тут не вчити мене – все, що Ви могли сказати мені, Ви вже багато разів сказали іншим учора, та й раніше. Тож не повторюйтеся – Вас уже всі дуже добре зрозуміли.. Йдеться вже не про науку – а про РЕПУТАЦІЮ САЙТУ. Та й Вашу власну – теж. Бо Ви вже опустилися настільки, що скоро будете видавати направлення в божевільні тим людям, які зважуються мати власну думку. Це вже за межею, пане.