Лети, моя пташко, лети.
Тебе я у світ відпустив.
Прости.

Яринцю,
Растьош просто в глубь серця.
Гммм! (медитація)

Енергетичне втілення душі
В тілесний витвір домовини щастя...)))

то така домовина тимчасова.
маю надію, що відкопають :о)))
Я.

Яринко, а прози додати слабо? )))

слабо у мене з прозою...
треба подумати...
:о))
Я.

Свого часу я мріяв побачити Землю з орбіти, віддалившись від неї, але маючи сильну оптику. Побачив, але з височенної гори. І не Землю, а фрагмент. Красиво, переконливо. З літака - навіть фотографував. Ото ще дитина… Мріяв побачити багато чого у мікроскоп. Бачив. Вразило. До сієї пори не бачив те, що хотів би бачити у променях рентгенівського діапазону. Я маю на увазі на екрані. І щоб воно було моїм. Потім, коли надивився би, чиєсь ще. Може, навіть Ваше.
Вірш, який не занурює у спогади, паралелі чи мрії, як на мене, хай буде віршем, але ним, та не для мене. Ваші вірші належать саме до тих, якими є ті, що створені «для мене».
Дякую. Тільки бентежить мене мінорний настрій, який оволодів Вашою ЛГ.
Існує значно кращий попри всі негаразди, які наче якийсь злий демон зараз витягнув на поверхню – і причім, в Україні. І ми знаємо, хто ним є.
Творчих успіхів, гарного настрою.

О! Аватарка така сердита.О! І що ж далі?)))

Та нічого далі, Вітре... Буду міняти :о))))

Отож! Бо вона мене спонукає з вилами на Майдан...)))

Вітре, не хочу громадянської війни (правда з вилами - це більше період коліївщини нагадує) - тому аватар поміняно... :о)))

О!(збирає вешши на Львів) Уф!
"Твои глаза, как два тумана,
как два прыжка из темноты...)))

Не прыгающие! А очаровательные!)))

Дякую ;о)

Ти знаєш, Орисю, оцей "біль безсилля" викликає найбільше сумнівів. Не у мене. У читачів. Одних він насторожує і нервує, а інші, як ти, дуже добре розуміють. Середини нема.
Дякую, що розумієш. А рейтинг тут ні до чого. Збої в системі :о)))
Я.