ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2024.06.21 00:44
Немає більше й сліду від бравади,
З якою в душу стукала весна.
Я п'ю ґлінтвейн, що пахне листопадом,
Дивлюсь на осінь зі свого вікна.

Самотня осінь - спогадів створіння,
Надії цукор, а на рану - сіль.
Я п'ю гіркий ґлінтвейн, напій осінній,

Володимир Ляшкевич
2024.06.20 22:09
Тебе накриє у найважчу мить
тієї пісні давньої торкання,
і всутеніле серце звеселить
її давно забуте привітання.

Посеред полум’я і самоти,
на вістрі пострілу, снаги й знемоги,
тобі відкриється, що здатен ти

Іван Потьомкін
2024.06.20 21:20
Щоб ускочить у прірву, не потрібен трамплін. *Як королі голі, то й лакеї здіймають лівреї. *Людина, як слимак, йде до себе кружним шляхом. *Великі лунатики не потребують Місяця. *Чимало хто жив не власним життям, прагнучи уникнути чужої смерті. *Не

Євген Федчук
2024.06.20 16:31
Сидять діди на колоді. Сидять, розмовляють.
А тут раптом хтось на джипі повз них пролітає.
Куряву здійняв велику, курей розполохав.
На Рябка, що зазівався, не наїхав трохи.
- Було дурне, - дід Микола промовив сердито, -
Дурним воно й залишилось, хоча

Самослав Желіба
2024.06.20 12:10
Тут були жарти,
Тут були приязності.
Добрі ми друзі,
Хоч і сварились часто,
Хоч не завжди й ладнали.

Ольга Олеандра
2024.06.20 10:37
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Ранковим променем ти можеш обізватись
чи шепотом дощу.
Я вчусь
побаченням крізь видиму роздільність.
Пишу тобі повітряні листи.
Так хочу вірити, що це не безнадійно…

Володимир Каразуб
2024.06.20 09:21
Так звучить правда: поскрипом шафи до якої підійшла жінка.
Так звучить місто.
«Хіба не дивно, — казала вона розповідаючи про пожежу, —
Я почула голоси людей через вікно.
Вони кричали, аби я виходила, бо в домі щось загорілося».
«Виходь, Анно, пожежа

Віктор Кучерук
2024.06.20 04:36
Уже запахло розімліле літо
Густим настоєм липового цвіту,
А вітер намагається безсило
Випростувати б’уряни похилі.
Уже троянди ясним цвітом повні
Дрімають німо в тиші невимовній,
А розпашіла височінь безкрая
На хмари перламутрові чекає.

Артур Курдіновський
2024.06.20 01:50
Верлібром він ніколи не писав.
Увесь він був в рядках твердої форми.
Він вуха затуляв від крику горну,
У септимах він бачив міць октав.

Вона любила тільки вільний стиль:
По склу металом, крилами по небу.
Метафори складні - лише про себе...

Микола Соболь
2024.06.19 20:21
Цікаво Редакція майстерень желібу на місце поставить чи пальчика посмокче і зробити вигляд, що все добре?

Іван Потьомкін
2024.06.19 17:33
Голод і спрага світ за очі лиса погнали
І привели нарешті в виноградник.
Прокравсь і мало не спритомнів:
З гілок звисали соковиті грона.
Ось розігнавсь, підскочив...
На радощах навіть заплющив очі.
Був певен, що ягоди вже в роті,
Та тільки гепнувся

Самослав Желіба
2024.06.19 17:18
Я всміхнувсь тобі,
І ти мені зненацька,
На єдину мить.

Світлана Пирогова
2024.06.19 13:43
О, як же на душі буває кепсько,
Коли розчарувався у любові,
Неначе дощ химерний б'є в обличчя.
Байдужий вітер виє й гірко кличе
Туди, де загубили, ніби кепку,
Чуттєвості дарунок, ніжне слово.

Дорога вже закидана камінням,

Юрій Гундарєв
2024.06.19 09:26
Лети, мій вороне, лети крізь наш одвічний лютий. Обабіч смерті, вздовж мети. Наші гріхи спокутуй. Крізь вщент посліплих янголят, крізь згарища та хащі. Через засніжені поля, де міцно сплять найкращі… Цю сторінку мого щоденника присвячую поету з Черн

Микола Соболь
2024.06.19 06:39
Водограй струмує прохолоду.
День липневий – це суцільний пал.
Із жагою п’є голубка воду,
потяги приходять на вокзал.
Від жари зомліли геть таксисти,
ціни різко вгору поросли,
вже п’ятсот, кого везли за триста,
прибуває поїзд із Москви.

Віктор Кучерук
2024.06.19 04:42
Щоб порушити морок мовчання
Та прогнати з душі чорний сум, -
Розбуди мене світлом світання
І позбав нісенітниці дум.
Доторкнися до тіла рукою,
Опісля порожнечі розлук, -
Притулися до серця щокою,
Щоб почути тепло його й стук.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Лайоль Босота
2024.04.15

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Геннадій Дегтярьов
2024.03.02

Теді Ем
2023.02.18

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Василь Кузан (1963) / Критика | Аналітика

 Поет як символ, або Про садомазохізм національного ґатунку

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Редакція Майстерень 6 Любитель поезії / Майстер-клас
Найнижча оцінка Іван Зубар 5.25 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2010-02-06 13:16:47
Переглядів сторінки твору 8919
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.176 / 5.58  (5.134 / 5.54)
* Рейтинг "Майстерень" 5.273 / 5.75  (5.225 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.779
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Конкурси. Теми ПРО ПОЕЗІЮ
Людина і тоталітаризм, аналітика
Автор востаннє на сайті 2019.03.01 19:50
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олесь К (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-06 13:26:58 ]
Мабуть, Ви звернули увагу, що тут є сторінки і Петра Скунця, і Дмитра Креміня :)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-02-06 16:56:27 ]
Дуже цікаво, пане Василю! Буду згодна з багатьма Вашими заувагами. І перше - стосовно навчальної програми з української літератури для шкіл: давно пора грунтовно змінювати (болить душа за гарні твори, котрі туди не внесені, чомусь...)
Щиро


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-07 10:04:18 ]
Я звернув увагу і на те, що тут присутній і син Дмитра Креміня - Тарас. Приємно бути в такій компанії.
А до Ірини: давайте запросимо зацікавлених до розмови. Тут є про що і поговорити, і подискутувати, і поділитися ідеями. Адже школа - це ми, це наші діти, це наше майбутнє. Хіба не так?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ірина Зелененька (М.К./М.К.) [ 2010-02-07 13:40:03 ]
Так, звичайно! Згодна з цією пропозицією. А як це краще зробити?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-09 12:02:17 ]
"Будь яка спроба боротися чи працювати на благо національної батьківщини трактувалася саме так – зрада. За короткий історичний період ми перетворилися на націю без національних героїв, на народ без основної ознаки народу – без мови, на державу, яка навіть через п’ятнадцять років незалежності не може відродитися..." - істинна правда, пане Василю.

Я пояснюю це крайньою мализною (і завойовники, і правителі, і голодомори, і війни, і компартії - працювали над цим) в Україні отого явища, яке зветься Українською елітою. І дуже добре, що ви говорите саме від імені Закарпатського краю, що називаєте і Фелікса Кривина, і Петра Скунця, і Дмитра Кременя...
Адже в кожному заливі, в кожній бухті, в кожному ареалі Українського життя повинні бути моральні, фахові Авторитети. Саме це, як на мою думку, робить народ народом. Тому тут, на шпальтах "Майстерень", адміністрація вимагає у молоді називати імена своїх вчителів, тому ми наполягаємо, що немає у молоді, та й не тільки в молоді, особливо чим хизуватися, - натомість є чим гордитися. І це - мова і культура, і високі імена - з тих осередків нашого життя, що створюють багатогранне явище України.

Дякую за гарну статтю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-23 10:09:55 ]
Дякую. Ще є багато тем, які варто порушувати, є сотні проблем, про які потрібно кричати! Я впевнений, що нас почують. А українська еліта росте, формується, стає на ноги!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-11 13:13:08 ]
Дуже приємно читати про творчість таких могутніх талантів... До речі, мені вони цікаві і як публіцисти, не тільки як поети. Талант – у всьому талант.
Що ж до цієї статті: радив би автору звернути увагу на стилістику та й, врешті, пунктуацію. Бо трішки ніяково мені як учителю... Напр., не прививати, а прищеплювати; дієприслівники як відокремлені обставини слід відокремлювати комами – утім, багатенько набереться тут таких "дрібниць", які складають культуру мовлення.
Вибачайте, звісно,пане Василю, але Ви ж не початківець :) Гадаю, я можу Вам висловлювати свої думки. Врешті,видаліть цей коментар.
З пошаною Іван.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-23 10:12:40 ]
Пане Іване, дякую за підказку. Виправлю. Це не неохайність, скоріше - поспішність. Хоча ні перше, ні друге не виправдовує...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-18 10:47:08 ]
Вибачайте вже мені, але отака мовна неохайність цієї статті, на скромну думку сільського вчителя, просто дискредитує виставлений РМ бал.
Чи навпаки?
З пошаною Іван

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-02-18 13:01:38 ]
Пане Іване, ви, як на мене, праві і неправі одночасно.
Без огляду на помічені вами "неохайності" зауважу, що автор твору не зобов'язаний бути зразком писемності і точності дотримання правил (дуже часто це все ж таки хліб літредактора). Якби ця точність була над усе, то, наприклад, А.С.Пушкіна ми могли би і не знати. Найвищі цензори дозволяли титану робити чимало неохайностей, чи не так? Я, в жодному випадку не захищаю "неохайності", і не роблю з нас, скромних, нових Пушкіних, просто інколи, як на мене, важливіше вчасно висловити думку, а потім вже її оформити як належить. Але почути про необхідність акуратного "дооформлення" написаного теж вкрай важливо.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-23 10:13:47 ]
Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-24 13:22:10 ]
:(((
???

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тарас Кремінь (М.К./М.К.) [ 2010-02-20 00:04:41 ]
Завжди готовий до дискусії! Тож усім учасникам пропоную зупинятися частіше на питаннях не тільки закарпатської літератури, але й письменства назагал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Василь Кузан (М.К./М.К.) [ 2010-02-23 10:17:16 ]
Пропоную зібрати матеріали і опублікувати їх окремою книгою. Це буде дискусія, яка викличе ще ширшу дискусію і серед довколалітературного товариства.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Зубар (Л.П./Л.П.) [ 2010-02-25 10:58:16 ]
Про які матеріали йдеться? Пропозиції для нової програми для шкіл чи роздуми про публіцистичну діяльність?
З пошаною Іван

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-04 20:55:08 ]
Завдячуючи Вашому коментарю, пане Василю, вийшла на цю цікаву статтю-роздум... актуально.
Переглядаючи коментарі та відгуки, що є вже продовженням розмови, - подумалося, може потрібна сторінка типу дискусійної, де розташовували би автори свої думки щодо поезії, особи поета в часі... таку собі сторінку - думки вголос - адже кожен з нас про це думає... - такий віртуальний Круглий стіл... а може вже є? - я недавно на сайті.
З повагою, Марія.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2010-12-04 23:15:41 ]
Хороша думка, Маріє. Лише хто буде вести оту сторінку? В кого стачить снаги? :)
Ставити питання, отримувати відповіді, аналізувати, каталізувати певний процес в якості ведучого, можливо, аби потім видати цікавезний матеріал... :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марія Гончаренко (Л.П./Л.П.) [ 2010-12-05 16:00:11 ]
Так, шановна Редакціє Мастерень, я розумію, що це складна інтелектуально і за одсягом потрібного часу робота - тут потрібен обізнаний і небайдужий фахівець. І мені здається, що вже сам автор цієї цікавої статті, маючи неординарний підхід і сам перебуваючи в процесі, був би добрим ведучим, короткими ессе провокуючи (стимулюючи) діалог - власне, тут це вже і відбувається як передпочаток такої форми. Далі фантазую (сподіваюсь, нікого не ображу) - було б чудово, якби Василь Кузан замислив собі відповідне дослідження...та Він уже і "сидить" у цій темі...