ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Козак Дума
2024.09.28 09:52
Тон і моветон
Якщо панує моветон
у повсякденній каламуті –
уже чіпляються за тон,
не апелюючи до суті!.

Микола Дудар
2024.09.28 08:43
***
Висять на гіллі абрикоси…
Здалеку манить самота…
А тут ще вітер голо - босий
І не покинеш блокпоста
Щоби тако пірнути в серпень,
Забути геть, бронижилет...
У цю прийдешню літа зелень
Зустрітись з кумом Василем…

Віктор Кучерук
2024.09.28 06:39
* * *
Дні стають короткими, як миті
Нещодавніх зоряних дощів, –
Жалюгідні залишки блакиті
Одягнули з хмарності плащі.
Тьмяне мерехтіння листопаду
З дня у день нагадує про те,
Що уже лишилося позаду
Швидкоплинне літо золоте.

Микола Соболь
2024.09.28 05:24
Криниця
На криниці збоку, на гвіздочку,
зачекалась кварта спраглих губ:
«Йди водиці зачерпни, синочку,
та присядь у затінок під дуб».
Кажуть: не живе не розмовляє
та душею зовсім не кривлю,
якщо йшов хоч раз до виднокраю,
стріти мав криниченьку свою.

Микола Дудар
2024.09.28 03:02
***
Зросли, чи ні, поміж тривог
Не відповім… відповіси
Якщо ти є той самий Бог,
Чому лютуєм від Краси,
Вона ж не ділиться на двох?
Отож…

Біжиш, чи ні, словами між

Леся Горова
2024.09.27 15:47
Косий дощ (пісня)
Дощ у шибку стукає косий
Вітром кинутий іздаля,
Сотня крапель дзвінкоголосих
Ніжно ім'я твоє промовля.

Він малює й змиває букви ,
Я вдивляюсь у мокре скло.
Скільки ще цій розлуці бути ,

Юрій Лазірко
2024.09.27 08:08
А війна війною
Геееей!...
Гея-гея-гея-Геееей.

А війна війною,
а поля кістками...
Запеклися кров'ю
імена у камінь,

Микола Соболь
2024.09.27 06:08
* * *
Посіє осінь мжичку. Хай росте.
Такі часи: нікому не догодиш.
Стає все більше листя золоте
і сонячної меншає погоди.

Примружу очі, обпекла краса,
всі літні барви в першім падолисті,
високі до нестями небеса,

Віктор Кучерук
2024.09.27 05:24
* * *
Твоє волосся вбране в квіти
Леліло барвами лугів
І сильно пахло розігрітим
Манливим духом літніх днів.
Воно текло привабно в жменю,
Долоні повнячи теплом, –
І серце билося шалено,
І мріям ліку не було…

Микола Дудар
2024.09.27 04:59
***
Збережи для себе пам’ять… Будь-яку
Зупинись, заляж та хоч би де
Бажано без сліз, до коньяку
І ніяких мов щоб про буфет…

Вигукни собі щось… вигукни будь-що
Запереч тим вигукам, станцюй…
І не передумаєш якщо,

Артур Сіренко
2024.09.27 01:07
Дядько Гуня
Сталося це 7 липня 1977 року, в день коли совкові містики і повітові пророки вважали, що настане кінець світу сього. Всесвітньої катастрофи не сталося, але кінець світу настав в межах однієї комунальної квартири в місті, що було забуте Богом і літераторам

Сонце Місяць
2024.09.26 18:39
sent
теми що давно & всім від них тошно
операції в маніпуляційній о так
скидання масок демаскує тотожні
злотогінний сезоноксамит ну-да

& де-небудь у жмеринці чи в криворівні
сходить місяць сріблиста його печать
на устах тліє млість і мовчатимуть півні

Євген Федчук
2024.09.26 14:51
Андрофаги
Тихий вечір. Зорі небо всіяли, як маком.
Місяця іще немає, тож вони і сяють.
Вітер десь у очеретах сонний позіхає,
Шарудить та постіль стеле, аби було м’яко.
По балці тече потічок невеликий зовсім.
На вигині старі верби буйно розрослися,
Стоять тісн

Світлана Пирогова
2024.09.26 09:30
Любити й вірити (квартон)
Любити й вірити - є справжнє.
Усмішку дарувати іншим.
Добра надати хоч би краплю,
У серці щезнуть муки тіні.

Метеликом - в політ на світло,
Любити й вірити - є справжнє.
Очиститься від лжі повітря.

Іван Потьомкін
2024.09.26 08:31
***
Навіки батько попрощавсь зо мною,
Коли я дозрівав у материнськім лоні.
Дозволили востаннє притулитись вухом
І, що роблю я там, він хвильку слухав.
Батько живий дістався од дружини –
Тільки таким його сприймаю і донині...
...Стелилась перед хлопч

Віктор Кучерук
2024.09.26 06:15
* * *
Давай поїдемо в Карпати
На довгождані вихідні,
Бо голосисті водоспади
Вже стали снитися мені.
Сріблясті бризки на камінні,
І на обличчях наших теж, –
Побачить зможем неодмінно
Й відчуєм шкірою, авжеж.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Володимир Ляшкевич (1963) / Вірші / Різдвяне

 Львівська версія різдвяного романсу, за Й. Бродським
Образ твору ...
перейти до тексту твору

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2005-12-30 16:42:38
Переглядів сторінки твору 7554
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.389 / 6  (5.184 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 5.384 / 6  (5.190 / 5.58)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ПЕРЕКЛАДИ
Різдвяна поезія (для дорослих)
Автор востаннє на сайті 2024.09.15 10:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Майстер Рим (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-30 17:22:48 ]
Здається, що залишилась невирішеною проблема останньої строфи?

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-30 19:01:29 ]
Мені видається, що остання строфа - не проблєма, навпаки - родзинка цього мелодійного твору, що, наче крижинки, кружляє й кружляє, на хвильку зупиняючись саме на останній строфі, втім лише з тим, аби знову крутнутись у вирі танку.
Особисто мій "рєспєкт" наступній влучній кулі автора, яка гризнула щось таке особисте в моєму внутрішньому: "Кружляє в танку заметілі
в стосунках заблукала пара".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2005-12-30 20:36:39 ]
Сподіваючись на більш строгу критику, дякую, Вам, за гуманне відношення. Скажу по правді, - початково взятий рівень звучання для мене виявився не під силу, бажання достойно дописати цей вірш наштовхувалося на дріб'язковість як мого існування останніх днів (алкоголь і важке прокидання ближче до обіду), так і дивного життя в ці дні міста Львова, і сніг розтанув, і суєта будівельно-ремонтна, - та найгірше, що мій рівень виявився для цієї штуки недостатнім. Відчуваю проблему нутром, а вдіяти нічого не можу - тонкощів недостає, операційних...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 01:09:42 ]
Пане Володимире. Але ж це - абсолютно "бродський різдвяний" вірш: за тематикою і будовою. Принаймні, таке стійке враження...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 16:39:58 ]
У тому і справа, пане Сергію. Це додатковий фактор - колишній переклад відомого вірша Йосифа Бродського, вплив перекладу, тобою здійсненого. Але ж ніхто з нас ніщо початково не створює у цьому світі, чи не так? Отож форма і тема нікому крім Всевишнього не належать, - важливо, як впоратись з цим усім, - Бродським я задоволений, собою - ні. Принаймні, поки що...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2005-12-31 16:50:13 ]
Погоджуюсь із паном Андрієм щодо "родзинок". Кожна строфа даного твору - це таємниця, що не пов"язана логічно (але тільки за внутрішнім настроєм)із наступним фрагментом. То, як життя, до останньої строфи потрібно ще дожити і дійти. Куди поспішати?..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2005-12-31 17:44:18 ]
Пане Володимире. В такому баченні - я з вами згоден. І якщо ви Бродським задоволені, а собою ні, то я вдоволений і ним, і вами.
З Новим роком! З святами!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-01-19 17:02:31 ]
Дякую, пане Сергію, пані Тетяно, пане Андрію! І всім небайдужим, особливо пану Майстру! Ось і дійшов я до останньої строфи. Власне, шановний Майстер вірно відчув нюанс - я хотів завершити незавершену Йосифом Бродським ідею, якщо ця річ, себто ідея, має таку здатність і тому остання строфа мала би піти трохи далі мого кружляння, чи плиття у Бродського. Звичайно, закінчення вірша у Бродського прекрасно-самодостатнє, чого в більшій мірі бракувало моїй строфі,
І ділять хміль на трьох, на ніжне
зворушливе різноголосся
волхви місцеві під неспішне
звучання дива, що збулося
і наче тиха колискова
звучить при Отчому порозі,
з колись освяченого кола
зійти не в змозі.

Після виправлення, зараз, думаю, все трохи краще...
Всім вдячний!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Мельник (Л.П./Л.П.) [ 2006-01-20 11:11:49 ]
"Проблема останньої строфи..." - тепер її не існує, як і не існує багато чого іншого. Чи не так, пане Майстре? Вибачайте, що змушена повторюватись, але ви маєте рідкісний дар - бачити те основне, зерно. Бачити і розуміти, розуміти... Може через те, що такий образ гарний, і певне тому хочу запитати у вас як у Майстра: але ж "Рукописи не горять..." - так було сказано колись іншому "Майстру" в іншому тексті, тексті Булгакова. Вибачайте за таку алюзійність. Але ж вони не горять. Але... якби не та ваша репліка, то може б і не було інших текстів, інших роздумів. Отже, добре, що найперший небайдужий - то ви.
Пане Володимире, справді, ви дійшли до останньої строфи. Ви до неї тільки дійшли... Але якщо говорити про конкретний вірш, то він дійсно став кращим: струнким, гармонійним. Проте - прибрати дисгармонію у вірші - це одне, а як же зняти енгармонійність у собі? Де ж ви справжній? Ось цей красивий, самодостатній - я не вірю, що це ви. Я пам"ятаю ту іншу строфу - вона була і спраді "іншою", але не можу сказати, що гіршою. Це, знаєте, так буває, коли вирішую про манеру власного письма - чорним по білому, чи білим по чорному. Отже, вирішила вам писати, як пише Тетяна МЕльник (чорним по білому), оскільки білим по чорному ви не сприймаєте. От і ви - спочатку захотіли написати як Володимир Ляшкевич, але передумали і написали як написав би Бродський чи... головний редактор - а вони обидва занадто самодостатні, щоб потребувати чиїхось коментарів або реплік.
І знову ж таки - важко віддати перевагу - який же варіант вірша кращий? Від Володимира чи... від головного редактора? Перший - то як та троянда з колючками (вибачте, що краду ваше порівняння)- на такий дивишся з бажанням зірвати, але в останній момент передумуєш і даруєш шанс на життя. Другий -троянда без колючок, навіть і зачепитись немає за що, отож позковзаєшся якийсь час по гладенькому стеблу, а потім зірвавши, полюбуєшся кілька днів та й викинеш, назавжди забувши, що була така. А та, колюча, буде жити, як перший варіант вашого вірша, примушуючи думати, боротись, не погоджуватись, підсвідомо наслідуючи того, хто її створив. Бо ж і ви самі ідете за голосом Творця, чи не так?
Нехай це беде мій останній коментар. НЕ знаю, хто з вас буде його читати. У будь-якому випадку хочу сказати - обидва варіанти вірша гарні, але ваша остання строфа (ви ж самі використали мою репліку) - ще буде...бо "рукописи не горять".