Олександре, дуже цікаво і толково ви нам усе тут пояснили. Звичайно, ще залишається той, до кінця незбагненний, світ осягнутої Сходом краси і мудрості, який важко відтворити серед сучасного поспіху і дріб'язковості, котрі і ми називаємо життям.

Тож і я трохи наспіх накидав таку ось чернетку на тему зауважених вами тонкощів (розділові знаки ще не розставляв):

Нам вино і кохані жінки по розбитому затишку вічність
Душу й серце та шати заставили ми за хмільну оцю вільність
Вільні від сподівання на краще і страху тортур
Вільні пилу і чванства води і огню що суєтність і спішність.

1.
Жінками кохані, хмільні, життю радієм,
Заклали душу, серце й одяг за вино.
Без остраху тортур і вільні від надії,
Від пороху землі, дрібниць і тлінних віянь.

2.
Жінками кохані, хмелієм знов і знов,
Заклавши душу, серце й одяг за вино.
Без остраху тортур, і вільні від надії,
Від пороху землі, дрібниць і лжеоков.

:)

Гарний екскурс, пане Олександре (саме так, - шанобливо, хочеться написати після твоєї статті) :)
Я не братимусь тут віршувати, лишень вигукну здивовано: он, чому така дивна назва річки Об ! Вода і нічого окрім..)

а я, на жаль, тоді не встигла... побачити

Дякую за довіру до мого перекладу.
Смисл поетичних перекладів наближається до авторського. Принаймні, того, який вловив я.

Віршовий розмір, властивий оригінальному, майже точно передається в російськомовному перекладі.
Мені здається, його можна сміливо наслідувати, щоб не зазирати зайвий раз до посібників, в яких можна знайти корисну інформацію про аруз (аруд).

Наголошеними в більшості випадків є ті склади, в яких існує звук, притаманний літері "алеф". Тобто, в даному випадку (я поки що зупиняюсь на закінченнях) останній склад кожного рядка. А все, що всередині кожного з рядків, за побудовою підкоряється арузу (аруду). Таким чином, ми бачимо, що саме в цьому рубої витримується таке римування як а-а-а-а.
А-a-b-a не спостерігається. У автора існують і такі рубої, як цей, який розглядається нами.

Я починаю схилятись до тієї думки, що автор оригінального тексту у останньому рядку мав на увазі саме дві речі - поквапливість і марність пустих справ (тобто, вогонь і те, що вилучається з води - пусте і марне).

Дякую і за співучасть в моєму творчому пошуку.

Творчих успіхів, гарного настрою.