Дуже войовничо і динамічно! Думаю, що після слова Я (Я причина війни), краще булоб поставити тире (для виразності):))

а якщо останній рядок чуть модифікувати:
"Я могла все змінити. Могла все зробити не так."?

Ось я дійшов вірша, про який уже писав як відповідь на Ваш коментар. Повторюся тут, якщо не заперечуєте. Сподіваюсь.

У Вас теж достатньо дієслівних рим. А Ви кажете, що не любите їх. Поясніть чому? Що Вам зробила дія? Сподіваюся нічого. А от напрямок рими надчасто міняти і справді погано, ну, трохи погано. З дієслів на іменники, з множини до однини. "в п'ять тисяч чотири " звучить штучно. Рима "знайти - ти" - теж. "Літак - не так" - те саме. "Змінить... зробити" - знову зле.

І будь ласка, я тільки коментую, не оцінюю. Але прошу на те Вашої згоди. Спасибі

Олесю, цікаві у Вас твердження. Оце читаю Вас і усміхаюсь (щиро). Цікаві у Вас погляди. І зовсім не погоджуюсь із Вашим "трохи погано". Головне - співзвучність, а не одноманітність.

Спасибі за усмішку, Мирославо. Я з Вами теж мушу непогодитися. Принаймні, щодо співзвучності. Лірично - це не схожі звуки. Принаймні не для мене. І дуже зле, коли люди сприймають риму виключно схожістю звуків і йдуть на все, аби цього досягти. І щодо одноманітності знову не згоден. Поезія це межа. Треба уміти знаходити сідлову точку між "рима як-небудь, аби звучало" і "складна надумана рима". Це зветься лірикою.

А Ви наведіть геніальний приклад, що підтверджує Ваші слова.

Ми здається висловлювали власні думки. Штурхніть мене якщо я помилився.

товариші,
хай буде
мене в душі
стисло груди
тишині дзвінкій
веселі кроки
душі моїй
каблуках високих.

Цими словами закінчуються рядки Павличкового "и будем просто як товариші". Усі слова є необхідними, і не надуманими. Необхідність це одна з меж поезії. А у багатьох авторів слова для римування є словами виключно для римування. Ось про що я хотів сказати.

Згоден, цього разу. Ми дуже близько до істини. Але рими не мають бути штучними, аби не псувати подання думки. Крім того, геніальну думку треба вміти подати - це мистецтво. Інакше, можна писати скажімо новели, ессе, тощо. Рими мають бути в міру прості, невимушені, природні. Ось.

І ще, Мирославо. "При геніальній думці не потрібні геніальні рими." - це лиш фраза, одинока, непояснена фраза, кинута у поле. І вона загине, навіть якщо вона говорить істину. Ви молоді, правда ж. Усміхаюся і знімаю капелюха. Я ще той парубій.

Погоджуюсь, та не завжди. Інколи я вітаю народження нових, оригінальних, своїх рим, якщо вони підтримують ідею віршів.

Не говоріть, що вона (фраза) ні про що не говорить. Даруйте за каламбур. ;)
Візьміть твори наших геніальних поетів (Франка, Шевченка, Лесю Українку) і подивіться на їхні рими - прості, а скільки змісту!
А от Стуса люблю за його новизну і оригінальність, простоту у складному і неосяжному.

Вибачаюсь, що вставляю своїх 5 центів до Вашої полеміки... :-)
Майстерність - це похідна таланту. Сила слова - глибина душі.
Майстерно-витончений Талант через вміння силою слова зачерпати істину із замого донця душі - геніальність. :-)
Як на мене - поезія це "душа" + "майстерність", все решта - це не поезія.
Справжня Поезія повинна бути "красивою" у всьому - і в силі слова, і в ритміці, і в римі... :-)

"народження нових, оригінальних, своїх рим, якщо вони підтримують ідею віршів. " - це влучно. Особливо "підтримують ідею віршів"! Слова, що римуються, є такими ж словами, як і усі інші у вірші. Вони не повинні жити виключно задля рими.

Далі. "Прості, а скільки змісту" - знову влучно. Бо знову є слово "зміст" - римуюче слово є носієм змісту точно так само як і усі інші. Пробачте, що повторююсь.

Юріє, Ви праві, що в поезії потрібні сила, ритміка, рима. Але це необхідні умови, але не достатні.

Нічого собі! Яка літературна дискусія розпочалася, поки мене тут не було!:) Треба й собі долучитися:)
Олесю, як я вже зазначила на Вашій сторінці, я не люблю рими за принципом "дієслово - дієслово". На мою думку, це занадто просто і тому нецікаво. А от знайти незвичну, оригінальну риму, якої ні в кого ще не було, - це для мене доволі значне досягнення. Чесно кажучи, не розумію, чому для Вас міняти напрямок рими - це погано. Дійшла висновку, що в нас із Вами різні погляди на поезію. Принаймні, на форму твору:)
Щодо рим "літак - не так" і "знайти - ти", я й сама усвідомлюю, що вони не досконалі. Але на момент написання вірша нічого кращого не знайшла. А от чим Вам "змінить... зробить" не до вподоби, так і не зрозуміла:) Просвітіть, будь ласка:)
Щодо п'яти тисяч чотирьох каратів... А у скільки пропонуєте оцінити моє серце Ви, Олесю?:)

Ольго, дискусія, це дуже файно. До речі, мушу Вам сказати, що я не завжди насправді думаю так, як говорю. Маю на те причини. Але, не вважаю "дієслово-дієслово" поганою римою, якщо ці слова мають якийсь зміст, якщо вони не просто додані задля рими. Це власне основна вимога до рими, від мене.

Щодо змінить і зробити - це останній рядок -
"Я могла все змінить. Я могла все зробити не так". Мені не подобається перехід від закінчення "ть" до "ти". Ось.

Щодо цифр. У ліриці, треба бути дуже обережними з числами. Я б Ваше серце цінив набагато більше, чесно. І якщо я нормально сприйму "п'яти тисяч" чи "сотні тисяч" - але "чотирьох" - ні, бо слово "чотирьох" зайве, непояснене, не викликане необхідністю. Що є звісно ж виключно задля розміру. Як і закінчення "ть", це ж Вам не надто властиво?

Помиляєтесь. Слово "чотири" тут необхідне навіть з погляду граматики, бо без нього слово "карати" матиме іншу форму, а тоді вже порушиться рима.