ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ян Вікторія А Вікторія
2026.04.23

Макс Катинський
2026.04.22

Лія Ланер
2026.04.18

Оксана Алексеєва
2026.04.14

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Шостак / Вірші

 *****




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-07-12 15:39:43
Переглядів сторінки твору 3266
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.616 / 3.5  (3.637 / 4.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.001 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.655
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.06.12 11:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
х Лисиця (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-14 23:00:26 ]
Хіба? Мені цікаві домінюючі почуття автора під час написання цього твору. Що змусило думати про світ лише в темних тонах. Адже зрештою життя як зебра: чорна полоса, біла, чорна, біла... ну і зрештою ж... (думаю уточняти не треба). Тобто щось світле також має бути у цьому світі (це я про білі полоски) =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-14 23:13:37 ]
Дякуємо вам, Лисичко, за допомогу в оглядах наших авторів, ми самі все не встигаємо, але це не значить, що хтось повинен бути забутий! Якщо наші оцінки у вас викличуть протест, то взивайте до нашої, редакторської безсовісності!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-14 23:19:41 ]
Щодо любові ж, шановна Вікторіє, скромно зауважу, що ви пишете швидше всього про кохання і "влюбленность", так? Бо щодо любові - то це, чисто як на мене, Божественна річ і питань статі вона не торкається. Любов до іншої людини зовсім не потребує фізичного чи духовного оволодіння, на відміну від кохання. Більше того, Любов не потребує взаємності, вона самодостатня.
Цей можливий парадокс плутання небесного і земного не дає багатьом авторам чітко виказати свої відчуття та помисли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Шостак (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 10:28:47 ]
Я от теж задумувалась над тим, що було у мене в голові, коли писала той вірш. Зауважте, 13 років тому, тобто ще зовсім підлітком... тому і залишила дату. Пессимізм - це, мабуть, домінуюча риса такого віку в усіх поколіннях, включаючи і теперішнє.
А от стосовно полеміки любов-кохання-закоханість. Звичайно, у 15 років ще є мало розуміння навіть самої суті відмінності. Проте, здається, шановний редакторе, що Ви надто дистанціюєте любов від усього земного. Наповнювати себе до краю почуттям і не прагнути жодної взаємності - це вже скидається на мазохізм:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-16 10:44:47 ]
Безумовно, трагічність і навіть шок переходу для підлітків у доросле життя, на жаль, безперечний.

Щодо любові - то є два погляди: один, модерністичний, коли любов бачиться, як атрибут, належний кожному Ім’яреку, та навіть суспільству (до своїх корифеїв), і другий, класичний, коли любов, наприклад, як і космос, не належить людині, але проявляється тут у ній, за певних умов, і ці умови зовсім не є гормональними, наприклад "коханням". Я притримуюсь класичного погляду.
Класичне поняття любові не дистанціюється від усього земного, навпаки, дистанціюється модерністичне. Все створене Божественною Рукою здатне викликати любов, створене суспільством, у кращому випадку, викликає зацікавленість і повагу. Але кожен має право вважати по-своєму. :)
Головне, аби наші ідеї підсвідомо не заважали творчому розвитку автора, а навпаки, допомагали - правда?