ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю

Віктор Кучерук
2026.03.13 05:57
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...

С М
2026.03.13 05:08
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13

Людмила Пуюл
2026.03.06

Ноктюрн Ноктюрн
2026.02.26

Богдан Райковський Райко
2026.02.25

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Шостак / Вірші

 *****




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2007-07-12 15:39:43
Переглядів сторінки твору 3206
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 2.616 / 3.5  (3.637 / 4.49)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.001 / 5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.655
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2008.06.12 11:10
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
х Лисиця (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-14 23:00:26 ]
Хіба? Мені цікаві домінюючі почуття автора під час написання цього твору. Що змусило думати про світ лише в темних тонах. Адже зрештою життя як зебра: чорна полоса, біла, чорна, біла... ну і зрештою ж... (думаю уточняти не треба). Тобто щось світле також має бути у цьому світі (це я про білі полоски) =)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-14 23:13:37 ]
Дякуємо вам, Лисичко, за допомогу в оглядах наших авторів, ми самі все не встигаємо, але це не значить, що хтось повинен бути забутий! Якщо наші оцінки у вас викличуть протест, то взивайте до нашої, редакторської безсовісності!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-14 23:19:41 ]
Щодо любові ж, шановна Вікторіє, скромно зауважу, що ви пишете швидше всього про кохання і "влюбленность", так? Бо щодо любові - то це, чисто як на мене, Божественна річ і питань статі вона не торкається. Любов до іншої людини зовсім не потребує фізичного чи духовного оволодіння, на відміну від кохання. Більше того, Любов не потребує взаємності, вона самодостатня.
Цей можливий парадокс плутання небесного і земного не дає багатьом авторам чітко виказати свої відчуття та помисли?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Шостак (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-16 10:28:47 ]
Я от теж задумувалась над тим, що було у мене в голові, коли писала той вірш. Зауважте, 13 років тому, тобто ще зовсім підлітком... тому і залишила дату. Пессимізм - це, мабуть, домінуюча риса такого віку в усіх поколіннях, включаючи і теперішнє.
А от стосовно полеміки любов-кохання-закоханість. Звичайно, у 15 років ще є мало розуміння навіть самої суті відмінності. Проте, здається, шановний редакторе, що Ви надто дистанціюєте любов від усього земного. Наповнювати себе до краю почуттям і не прагнути жодної взаємності - це вже скидається на мазохізм:)

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-16 10:44:47 ]
Безумовно, трагічність і навіть шок переходу для підлітків у доросле життя, на жаль, безперечний.

Щодо любові - то є два погляди: один, модерністичний, коли любов бачиться, як атрибут, належний кожному Ім’яреку, та навіть суспільству (до своїх корифеїв), і другий, класичний, коли любов, наприклад, як і космос, не належить людині, але проявляється тут у ній, за певних умов, і ці умови зовсім не є гормональними, наприклад "коханням". Я притримуюсь класичного погляду.
Класичне поняття любові не дистанціюється від усього земного, навпаки, дистанціюється модерністичне. Все створене Божественною Рукою здатне викликати любов, створене суспільством, у кращому випадку, викликає зацікавленість і повагу. Але кожен має право вважати по-своєму. :)
Головне, аби наші ідеї підсвідомо не заважали творчому розвитку автора, а навпаки, допомагали - правда?