Мені дуже сподобався вірш.

Катю, віршик гарний, доволі непогано програний варіант із ЗМОЖУ, бо звично всі плачуть: НЕ ЗМОЖУ, а тут - щось свіженьке. А що, коли не секрет, оте:
“Ме му тос кікльос тарате” -?

Гарно, Катю!

Юрку, а слабо по-еллінськи подібне загаратати?)) а то лиш покої в голові ;-)

Тарасе, дякую!

Ярославе, то в мене паралель з творчістю улюбленої поетеси - тут дивиться http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=zabuzhko&page=zabuzhko039
так дослівно і перекладається - "не руш моїх кіл"
p.s. для мене не існує такого слова - "не можу" ;-)

Ірино, рада, що сподобалось))

вірш просто чудовий.Я його прочитала в потрібний для душі момент...

дякую, друзі, за теплі відгуки))

Катю, то ви вже повернулися із далеких мандрів? Тоді ще загляньте, як випаде нагода, на нашу, сайтову сторіночку Раз на місяць вечір поезії не зашкодить?"
Щодо віршу, то із задоволенням перечитав, тим більше, що ви свідомо акцентували, вплели свої погляди і відчуття із дещо схожими роздумами від Оксани Забужко, на тлі античного розуміння цих речей.
"Я можу без тебе" - взагалі чудова тема роздумів.
Чисто формально, я звернув увагу на можливий повтор думки - ось тут:
"Та якось змирився
й не прагне нічого змінити."
Мені здається, що вам цікаво було б розглянути варіанти замість "й не прагне нічого змінити" (що тільки доповнює ""Та якось змирився") - варіанти, які б розширювали, давали б пояснення до "та якось змирився" - на кшталт, "не в змозі", "не в силі..." Зрозуміло, що вам краще відомі відчуття вашого ліричного героя, але, здається мені, що інколи його характер, для кращого подальшого самостійного існування вірша, можна трохи змінювати?

Катю, перепрошую, думав ви зі Львова. Гарні фотки у вас на сайті з'явилися.

щойно пошкодувала, що не зі Львова))

Редакціє, дякую за увагу, таки повернулася з мандрів - тішуся, що не забули ;-)
запропоновані варіанти розгляну, дякую за ідею

Мені здається, що все ж таке рішення віршу дуже пахне плагіатом. Я би дала епіграф з Оксани Забужко... Та й то все ж — дуже її слова. Хоч би не було чогось одного: чи грецької фрази, чи отого "кола тобі не належать"...

Бачите, Ларисо, думки на античні теми досить поширене явище. Ось Пушкін О.С., наприклад, набагато ближчим був до Горація з "Я памятник собі..." і нічого, посилань на класичні джерела ніби не давав.
Утім, питання запозичень в поезії (свідомих чи не свідомих) не думаю, що стоїть гостро - не те, що в музиці - якраз, можливо, навпаки, таким чином вибудовується поліфонія звучань - від автора, від джерела, від Бога, + акцентовані автором деякі вдалі думки інших авторів, що писали на схожу тему. І читач тут займає вже зовсім не пасивну позицію, але, власне, чи не найголовнішу, бо в залежності від освіченості кінцевий результат, ефект, створюється саме його, читацьким внутрішнім обсягом?